Рішення № 96244781, 14.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/137/21

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови UA100530/2020/00838;

- визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/300276/1 від 30.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що документи, надані ним для митного оформлення автомобіля Audi A4, 2004 року випуску, у повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів, а доводи відповідача при винесенні оскаржуваних актів є надуманими, обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні дані, у нього не було, а тому підстави для винесення оскаржуваних актів були відсутні.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що надані позивачем документи, не містили об`єктивних відомостей про митну вартість задекларованого товару, а тому дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товару відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2020 ОСОБА_1 через довірену особу, ОСОБА_2 , в м. Арусберг (Німеччина) придбав автомобіль Аudi А4, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 см3, тип кузова - універсал, за ціною 400,00 евро .

30.11.2020 уповноваженою особо позивача - декларантом ОСОБА_3 була подана до митного посту митного поста "Житомир" Київської митниці Держмитслужби електронна митна декларація (далі ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ № №UA100530/2020/059558 (графа 54) з метою імпорту товару "легковий автомобіль, такий, що був у використанні, марка - Аudi, модель А4, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення-2004".

Митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 520 евро за одиницю.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:

-договір купівлі-продажу (рахунок-фактура) № б/н від 12.11.2020;

-акт митного огляду № UА205020/2020/212773 від 30.11.2020, складений в зоні діяльності Волинської митниці Держмитслужби;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.11.2020;

-бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару № б/н від 12.11.2020;

-довідка про транспортні витрати від 30.11.2020;

-довіреність №2059 від 23.05.2017.

-договір про надання послуг митного брокера №326 від 17.11.2020;

-висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №FW005860 від 13.11.2020

Позивачем додатково було подані дані з інтернет-аукціону еВау, з інформацією про вартість даного автомобіля, квитанцію про сплату 400 евро від 12.11.2020 та копію митної декларації з Республіки Польща № 20РЬ412020Е0716720, де митна вартість авто визначена в сумі 1835 злотих (425 Євро).

За результатами перевірки митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/300276/1 від 30.11.2020, яким збільшено вартість товару з 400,00 євро до 1060,00 євро картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА100530/2020/00838.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено наступне:

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

Надана квитанція про оплату від 12.11.2020 не може бути використана як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар, оскільки не містить, посилання на рахунок-фактуру, тобто дані, які б могли свідчити про те, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару.

Додатково надана копія митної декларації з Республіки Польща №20Р1.412020Е0716720 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки даний документ складений не у країні фактичного експорту оцінюваного автомобіля.

Скрін-шоти з мережі Інтернет містить інформацію з пропозиції продажу подібних транспортних засобів, що перевищує заявлену фактурну вартість оцінюваного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової Інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості схожого транспортного засобу за МД від 11.11.2020 № UА209180/2020/59404 - Автомобіль легковий. Марка Аudi модель А4, календарний рік виготовлення 2004, дата введення в експлуатацію 10/08/2004, тип двигуна бензиновий робочий об`єм двигуна 1984 см3 такий, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів загальна кількість місць 5 загальна кількість дверей 4 колісна формула 4x2 потужність 96, двигун немає даних, тип кузова седан. - 1 060 Євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Тобто, підставами для прийняття рішення слугували: спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; додатково надана копія митної декларації з Республіки Польща № 20РЬ412020Е0716720 не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки даний документ складений не у країні фактичного експорту оцінюваного автомобіля. Додатково надані скрін-шот з мережі Інтернет містив інформацію з пропозиції продажу подібних транспортних засобів, що перевищували заявлену фактурну вартість оцінюваного товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості та відмовою в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, піддаються обчисленню.

В силу частини другої статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Положенням частини четвертої вказаної статті, визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.12.2012 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребувати додаткові документи у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 вересня 2019 року у справі №815/6780/15, від 06 вересня 2019 року у справі №803/1212/14.

З дослідженого судом рахунку-фактури (договору купівлі-продажу) № б/н від 12.11.2020 встановлено, що позивач придбав автомобіль Аudi А4, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 см3, тип кузова - універсал, за ціною 400,00 евро

Кошти за придбаний транспортний засіб були оплачені у повному обсязі 12.11.2020, що підтверджується квитанцією про оплату на ім"я ОСОБА_4 .

Разом з тим, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме:

-договір купівлі-продажу (рахунок-фактура) № б/н від 12.11.2020;

-акт митного огляду № UА205020/2020/212773 від 30.11.2020, складений в зоні діяльності Волинської митниці Держмитслужби;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.11.2020;

-бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару № б/н від 12.11.2020;

-довідка про транспортні витрати від 30.11.2020;

-довіреність №2059 від 23.05.2017.

-договір про надання послуг митного брокера №326 від 17.11.2020;

-висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №FW005860 від 13.11.2020

Позивачем додатково було подані дані з інтернет-аукціону еВау, з інформацією про вартість даного автомобіля, квитанцію про сплату 400 евро від 12.11.2020 та копію митної декларації з Республіки Польща № 20РЬ412020Е0716720, де митна вартість авто визначена в сумі 1835 злотих (425 Євро)

Факт надання зазначених документів відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача про відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують інформацію про товар, за який проведено розрахунок є безпідставним, оскільки суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Отже, твердження відповідача, що надана квитанція про оплату від 12.11.2020 не може бути використана як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар, оскільки не містить посилання на рахунок-фактуру є безпідставними, оскільки це не свідчить про відсутність факту такої оплати та не є підставою для відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні транспортного засобу.

Крім того, положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суд не погоджується з позицією відповідача, що декларантом подані неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, які не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Основні документи, які подані позивачем, не містили розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки, такі документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена товариством.

Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів, що при коригуванні митної вартості вищезазначеного товару, митним органом враховувались усі викладені судом обставини.

Таким чином, Київською митницею Держмитслужби при прийнятті рішення про коригування митної вартості не наведено достатньо обґрунтувань, які б могли слугувати винесенню оскаржуваних рішень.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім переліку нормативних актів, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому відповідачем не надано в ході судового розгляду справи жодного доказу, який би спростував зміст документів (у тому числі додаткових), долучених декларантом для митного оформлення зазначеного вище автомобіля.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару. А саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Водночас, відповідач не довів того, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за резервним методом було враховано стан транспортного засобу з урахуванням індивідуальних ознак (його комплектацію, технічний стан). Відповідач обмежився загальним висновком про те, що заявлена митна вартість не підтверджена документально, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Суд, зокрема, враховує, що імпортований автомобіль мав певні істотні пошкодження, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 07.12.2020. №7166-48995.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду відповідачем не надано суду жодних доказів того, що при коригуванні митної вартості імпортованого відповідачем транспортного засобу були враховані його ушкодження.

Отже, скоригована митна вартість відповідачем здійснена без врахування індивідуальних особливостей придбаного транспортного засобу, зокрема його технічний стан, який має суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Окрім того, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни.

Суд вважає безпідставним застосування митним органом іншої митної декларації для визначення митної вартості товару як джерело інформації, оскільки існує безліч обставин, які можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок, пошкоджень), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Суд також враховує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що були розмитнені цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.

Крім того, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №803/916/17.

За таких обставин, суд вважає, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень: про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки вони прийняті за відсутності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, а відтак, поза межами правового поля.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на положеннях матеріального закону, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

За змістом ч.7,9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем подано заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат, в яких зазначено про те, що невідомо що включено в правничу допомогу представником позивача на день підписання вище зазначеного клопотання, також незрозумілий зміст допомоги, об`єм її виконання. Витрати на правову допомогу не відповідають ні складності справи, ціни позову, ні обсягам робіт. Вказує, що оплата послуг адвоката є завищеною. Жодних документів, які були витребувані адвокатом, до справи не долучено.

Враховуючи клопотання відповідача, вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №645/3044/17.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем надано:

- ордер, договір про надання правової допомоги від 03.12.2020 №34/20 у п.3.2 якого зазначено, що розмір гонорару становить 10000 грн, до якого включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Предметом договору є надання правової допомоги по визнанню протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA100530/2020/00838. та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UA100000/2020/300276/1 від 30.11.2020.

-довідку №34/20 від 15.02.2021 за підписом адвоката Ляхова О.В. про те, що розрахунки по договору про надання правової допомоги "34/20 від 03.12.2020 проведені . Від ОСОБА_1 прийнято 10000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Доказів на підтвердження взаємозв`язку між сплаченими адвокату коштами у розмірі 10000 грн. та наданою правовою допомогою на підставі відповідного договору позивачем до суду надано не було, як і не надано розрахунок погодинної вартості правової допомоги, а також актів виконаних або отриманих послуг.

Крім того, слід звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи предмет даного спору, обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, відсутність судових засідань, доказів про витребування адвокатом будь-яких документів, подання клопотань тощо), обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.

Суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару в погодинному обрахунку була врахована складність справи та інші істотні обставини.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги, а саме 10000 грн., є необґрунтованою і завищеною.

З огляду на викладене, суд вважає, що розмір вказаних витрат в межах даної справи необхідно зменшити до 5000 грн., що буде справедливим і співмірним.

Вирішуючи вказану заяву, суд також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов`язана з розглядом даної справи підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8 А, Київ 124, 03124. Код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/300276/1 від 30.11.2020.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100530/2020/00838 від 30.11.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) та 5000 грн. (п"ять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос