Ухвала суду № 96244471, 14.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

14 квітня 2021 р. Справа № 160/5713/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, в якому позивач просить суд:

- скасувати постанову Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради №1/17/26-30/107 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.02.2021 року, якою визнано винним Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності";

- скасувати постанову Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради №1/17/26-30/108 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.02.2021 року, якою визнано винним Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" у вчиненні правопорушення, передбаченого п.5 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності";

- скасувати припис Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради №1 про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.01.2021 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ".

Разом з позовом, 13.04.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити стягнення на підставі постанови Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради пред`явлено до примусового виконання постанови №1/17/26-30/107, №1/17/26-30/108 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.02.2021 року до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідачем пред`явлено до примусового виконання оскаржувані постанови, та 03.03.2021 року державним виконавцем Саксаганського ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №64696821 та №64701650. Позивач вважає, що подальше проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №64696821 та №64701650 може призвести до того, що в разі задоволення судом позовних вимог, за результатами розгляду адміністративної справи, ТОВ «КАСМЕТ» доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі, щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень. На підставі вищезазначеного, позивач просить суд зупинити стягнення на підставі оскаржуваних постанов відповідача, яким їх пред`явлено до примусового виконання.

Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову – це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У даному випадку, ТОВ "КАСМЕТ" звернулося до суду з позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про скасування постанови №1/17/26-30/107 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.02.2021 року, та постанови №1/17/26-30/108 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.02.2021 року, а також просить суд скасувати припис Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради №1 про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.01.2021 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ".

Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що відповідачем пред`явлено до примусового виконання оскаржувані постанови, та надав до заяви копію постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 03.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64701650 та копію постанови від 03.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64696821. Також зазначив, що подальше проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях може призвести до негативних наслідків, в саме, що йому доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема, ч.2 визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 4 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Суд зауважує, що письмових доказів наявних грошових коштів боржника у національній або іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, на які може бути накладено стягнення на підставі оскаржуваних постанов відповідача №1/17/26-30/107 та №1/17/26-30/108, до суду позивач не надав.

Отже, у заяві про забезпечення позову позивач посилається на припущення щодо можливих негативних наслідків, таких як повернення примусово стягнутих коштів, але в обґрунтування зазначеного, належних та допустимих доказів, з яких суд має встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги, до заяви про забезпечення позову - не надано.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСМЕТ" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко