Рішення № 96244427, 14.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Справа № 160/1922/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПісукн Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Трегуб Ю.Є. не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.03.2021 року просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати відповідача списати безнадійний податковий борг у сумі 116 013,32 грн. і внести відповідні відомості до автоматизованої інформаційної системи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий борг позивача, який виник на підставі податкових повідомлень - рішень відповідача № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф», № 2093-1303 від 12.04.2017 року форми «ф» та від 10.07.2017 року № 0003371303 став безнадійним, оскільки минули строки давності передбачені статтею 102 ПК України. Однак податковий орган не здійснює дії спрямовані на списання податкового боргу позивача.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Податковий борг позивача, який виник на підставі податкових повідомлень - рішень відповідача № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф», № 2093-1303 від 12.04.2017 року форми «ф» та від 10.07.2017 року № 0003371303 не став безнадійним, оскільки не минули строки давності, передбачені статтею 102 ПК України. Також позивачем не надано заяву про списання безнадійного податкового боргу.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та замінено відповідача у справі на його правонаступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Податковий борг позивача на суму 116 013,32 грн. виник на підставі наступних податкових повідомлень - рішень відповідача:

№ 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф» (борг 48 188,99 грн. та пеня у розмірі 281,03 грн.);

№ 2093-1303 від 12.04.2017 року форми «ф» (борг 54 484,15 грн.).

№ 0003371303 від 10.07.2017 року (борг 13 34018 грн.)

Податковий борг позивача стосується сплати орендної плати з фізичних осіб.

Предметом позову у даній справі є питання чи є податковий борг позивача безнадійним відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Згідно п.п.4.1.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 36.1, 36.2 та 36.3 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.14.1.175 ст. 14 ПК України).

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу (п.56.17 ст. 56 ПК України).

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.14.1.152 ст. 14 ПК України).

Контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (п.19-1.1.24 ст. 19 ПК України).

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (п.20.1.29 ст. 20 ПК України).

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (п.101.1 ст. 101 ПК України).

Згідно вимог п.101.2 ст. 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПК України).

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.101.5 ст. 101 ПК України).

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що за кожним податком і збором у платника податку виникає безумовний обов`язок сплатити суму такого податку чи збору у порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі не сплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватися тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених п. п. 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 ст. 101 ПК України.

Однак у відповідності до вимог абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

За вказаних обставин предметом встановлення у даній справі є:

дата виникнення податкового боргу у позивача податкових повідомлень - рішень відповідача № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф», № 2093-1303 від 12.04.2017 року форми «ф» та від 10.07.2017 року № 0003371303, тобто коли податкові зобов`язання позивача стали узгодженими;

строк сплати податкового боргу позивачем;

ініціювання відповідачем в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу стягнення податкового боргу шляхом звернення з позовом до суду і існування рішення суду про стягнення податкового боргу з позивача.

Судом під час розгляду справи встановлено, що податкове повідомлення - рішення № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф» позивач отримав 04.07.2016 року, позивач не скористався процедурою адміністративного та/або судового оскарження вказаного вище податкового повідомлення - рішення, у відповідності до вимог п. 287.5 ст. 287 ПК України строк сплати протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, тобто до 02.09.2016 року; строк давності 1095 днів для ініціювання відповідачем стягнення податкового боргу сплив 02.09.2019 року; рішення суду про стягнення податкового боргу відсутнє.

Також судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення № 2093-1303 від 12.04.2017 року форми «ф» отримано позивачем 13.07.2017 року, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення - рішення (рішення про результати розгляду скаргу ДПС України від 20.09.2017 року, яке міститься у матеріалах справи), у відповідності до п.57.3 ст. 57 ПК України разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження, тобто до 05.10.2017 року; однак строк давності 1095 днів для ініціювання відповідачем стягнення податкового боргу не сплив 05.10.2020 року у відповідності до вимог абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Також судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 10.07.2017 року № 0003371303 отримано позивачем 18.07.2017 року, позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення - рішення, у відповідності до п. 57.3 ПК України платник податків повинен сплатити суму податкового зобов`язання, яке визначає контролюючий орган протягом 10-ти днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, наступних за днем такого узгодження, тобто до 29.07.2017 року; однак строк давності 1095 днів для ініціювання відповідачем стягнення податкового боргу не сплив 29.07.2020 року у відповідності до вимог абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

За вказаних обставин судом під час розгляду справи встановлено, що податковий борг позивача лише згідно податкового повідомлення - рішення № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф» на суму 51 400,14 грн. (борг 48 188,99 грн. та пеня 281,03 грн.) є безумовно безнадійним, оскільки сплив строк давності 1095 днів.

Податковий борг згідно податкових повідомлень - рішень № 2093-1303 від 12.04.2017 року форми «ф» та від 10.07.2017 року № 0003371303 не є безумовно безнадійним, оскільки не сплив строк давності 1095 днів з урахуванням вимог абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв всупереч вимогам Порядку № 577, самостійно не списавши податковий борг у розмірі 51 400,14 грн. (борг 48 188,99 грн. та пеня 281,03 грн.) згідно податкового повідомлення - рішення № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф», який має статус безнадійного.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи відповідача про втручання в його дискреційні повноваження, зобов`язуючи його списати податковий борг, виходячи з наступного.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на вищенаведене, оскільки борг згідно податкового повідомлення - рішення № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф» на суму 51 400,14 грн. (борг 48 188,99 грн. та пеня 281,03 грн.) є безнадійним, бездіяльність відповідача у списанні податкового боргу є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

За вказаних обставин позовні вимоги є частково обгрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, стосовно не списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 згідно податкового повідомлення - рішення № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф» на суму 51 400,14 грн. (борг 48 188,99 грн. та пеня 281,03 грн.).

Зобов`язати Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, списати безнадійний податковий борг ОСОБА_1 згідно податкового повідомлення - рішення № 2659-1303 від 30.06.2016 року форми «ф» на суму 51 400,14 грн. (борг 48 188,99 грн. та пеня 281,03 грн.) і внести відповідні відомості до автоматизованої інформаційної системи.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 529 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 квітня 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 14.04.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.