Рішення № 96244267, 15.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 172/1158/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом, із урахуванням уточненої позовної заяви від 03 лютого 2021 року, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- признати недійсним рішення «Відповідача» про відмову в пенсії «Позивачу» і врахувати його скасованим згідно рішення Головного Управління ПФ України;

- примусити «Відповідача» прийняти документи про нараховану зарплату «Позивачу» за підписами й печатями окупаційних властей ДНР та зарахувати страховий стаж роботи в Торезській і Шахтарській ДЛШ з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р., тобто: 23 роки 6 місяців 5 днів - стаж роботи в Шахтоуправлінні «Шахтарська» п/о «Шахтарськантрацит»; 5 років 9 місяців 29 днів - стаж роботи в Торезській і Шахтарській ДЛШ та 2 роки 6 місяців 8 днів - додаткова державна допомога;

- примусити «Відповідача» провести перерахунок розміру пенсії «Позивача» по інвалідності II групи, враховуючи довідки про заробітну плату і, згідно зі ст. 29, та ч. II ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.02.2020 року. А також надати «Позивачу» право вибору (ст. 6 ЗДСП) на призначення пенсії по інвалідності II групи в розмірі пенсії за віком, розрахованої згідно ст. 27, 28 цього ж закону (ЗДПС) при наявності трудового стажу - 30 років і вперше встановленої інвалідності в віці до 59 років.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що в березні 2020 року вона зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Однак, відповідачем, при призначенні пенсії не враховано періоди роботи в Торезській і Шахтарській ДЛШ з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р. у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків за даними реєстру застрахованих осіб та неврахування довідок, які видані на тимчасово окупованій території. Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано до стажу роботи з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р. в Торезській і Шахтарській ДЛШ, оскільки факт її роботи протягом вказаного періоду підтверджується трудовою книжкою та відповідними довідками, які повинні бути враховані при призначенні пенсії. Позивач вважає відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року адміністративну справу передано на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи від 14 січня 2021 року визначено для розгляду справи суддю Олійника В.М

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків/

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі №172/1158/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

23.02.2021 р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

За матеріалами пенсійної справи загальний стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 15 днів, та додатковий - 2 роки 6 місяців 8 днів.

З 12.02.2020 позивачу призначено пенсію по інвалідності, обчислену згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має можливості зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 17.07.2008, так як у зазначений період відсутня сплата внесків за даними реєстру застрахованих осіб.

Також не має можливості зарахувати до загального стажу період роботи позивача до 01.01.2004 на підставі довідок від 20.02.2020 № № 9/13-0270 та 9/13-0269, так як вони видані невизнаною Донецькою народною республікою (ДНР).

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід другої групи, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 20116-20374/П-03/8-0400/20 від 13.10.2020 року позивачу повідомлено, що за наданими документами загальний страховий стаж складає 1 рік 03 місяці 13 днів. До загального стажу роботи не враховано наступні періоди: 20.06.1978-04.01.2002 - посилання на статтю та КзпП УРСР; 01.09.1984-29.04.1985 - в дипломі прізвище та по-батькові на українській мові не відповідає даним витягу з Державного реєстру, щодо підтвердження дошлюбного прізвища. В зазначений період заявник працював, згідно записів в трудовій книжці. Необхідно надати довідку із зазначенням форми навчання 01.01.2004 - 17.07.2008. 3 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а в зазначений період відсутня сплата внесків за даними реєстру про застрахованих осіб. Враховуючи вищезазначене, відділом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

З 12 лютого 2020 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, листом департаменту Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 10.11.2020 року № 28907-26341/П-03/8-2800/20 позивачу повідомлено, що з 12.02.2020 призначено пенсію по інвалідності, обчислену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсійної виплати визначено з урахуванням державної адресної допомоги, встановленої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265, та з 12.02.2020 становить - 1638,00 грн., з 01.07.2020 - 1712,00 грн. Виплату пенсії буде проведено у грудні 2020 року.

Позивачу зараховано стаж 23 роки 6 місяців 15 днів згідно записів у трудовій книжці (період роботи з 20.06.1978 р. по 04.01.2002 року в Шахтоуправлінні "Шахтарське" п/о "Шахтарськантрацит"), період надання державної адресної допомоги - 2 роки 6 місяців 8 днів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року.

Таким чином, весь зарахований стаж позивача склав 26 років 23 дні.

Відповідачем не зараховано стаж роботи позивача в Торезькій та Шахтарській дирекціях по ліквідації шахт за період з 19.02.2002 року по 17.07.2008 року.

Таким чином, до загального стажу ОСОБА_1 не враховані періоди роботи з 19.02.2002 року по 17.07.2008 року у Торезькій та Шахтарській дирекціях по ліквідації шахт.

Причинами відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача, на думку відповідача, є відсутність сплати внесків за даними реєстру про застрахованих осіб (01.01.2004 р. - 17.07.2008 р.) та неможливість зарахування до загального стажу період роботи позивача до 01.01.2004 року на підставі довідок від 20.02.2020 № № 9/13-0270 та 9/13-0269, так як вони видані невизнаною Донецькою народною республікою (ДНР).

Позивач, вважаючи відмову у зарахуванні їй періодів роботи з 19.02.2002 року по 17.07.2008 року у Торезькій та Шахтарській дирекціях по ліквідації шахт при призначенні пенсії по інвалідності неправомірною та такою, що порушує гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , заповненої 20.06.1978 року, у розділі "Відомості про роботу" зазначено, що позивач у спірний період, а саме:

- 19.09.2002 р., мовою оригіналу: принята мотористом вентиляционных установок поверхности участка ЭМО на период ликвидации шахты «Шахтерская»;

- 01.02.2003 р., мовою оригіналу: на основании приказа ГК «Укруглерестуктуризации» № 136 от 23.12.2002 г ликвидируемая шахта «Шахтерскакя» включена в состав Шахтерской дирекции по ликвидации шахт;

- 02.01.2004 р., мовою оригіналу: согласно приказов Минтонэнерго № 280 от 05.06.2003 г. и № 778 от 23.12.2003 г. путем выделения из ГК «Укруглерестуктуризация» создано ГП «ОД Донуглерестуктуризация» в состав которого вошла ШДЛШ «Шахтерская»;

- 01.04.2007 р., мовою оригіналу: на основании приказа ГП «Донуглерестуктуризация» № 10 от 15.01.07 Шахтерская ДЛШ реорганизована путем преобразования в Шахтерское управление по ликвидации шахт в состав которого вошла ЛШ «Шахтерская»;

- 01.03.2008 р., мовою оригіналу: на основании приказа МУТ Украины от 29.12.2007 г. № 612 деятельность ГП «Донуглерестуктуризация» прекращена путем реорганизации присоединения к ГП «Укруглеторфрестуктуризация». На основании приказа ГП «Укруглеторфрестуктуризация» от 29.02.2008 г. № 11 создана Торезкая исполнительная дирекция по ликвидации шахт как обособленное структурное подразделение в состав которой включены ликвидирующие шахты Торезкого и Шатерского УЛШ ;

- 17.07.2008 р., мовою оригіналу: уволена по собственному желанию (ст. 38 КЗОТ Украины).

Відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність на печатці коду ЄДРПОУ, чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

За правилами п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, відповідно до довідки № 9/13-0269 від 20.02.2020 року, виданою, мовою оригіналу: ВОК ЛШ 3-БИС обособленного подразделения РП «Донбассуглерестуктуризация», в тому, що заробіток ОСОБА_1 , який враховується при розрахунку пенсії, складає 32624,03 грн. (період - вересень 2002 року - серпень 2007 року).

У вказаній довідці також зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески (єдиний соціальний внесок) до Пенсійного фонду України, виплата страхових внесків (єдиного соціального внеску) у Пенсійний фонд України здійснена за період з 01.09.2002 року по 30.08.2007 року.

Також, відповідно до довідки № 9/13-0270 від 20.02.2020 року, виданою, мовою оригіналу: ВОК ЛШ 3-БИС обособленного подразделения РП «Донбассуглерестуктуризация», в тому, що заробіток ОСОБА_1 , який враховується при розрахунку пенсії, складає 40612,70 грн. (період - серпень 2003 року - липень 2008 року).

У вказаній довідці також зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески (єдиний соціальний внесок) до Пенсійного фонду України, виплата страхових внесків (єдиного соціального внеску) у Пенсійний фонд України здійснена за період з 01.08.2003 року по 30.07.2007 року.

При цьому, що стосується доводів відповідача про те, що вищезазначені довідки видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, суд виходить з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Дана правова правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17.

Стосовно тверджень відповідача про неможливість зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у зв`язку з відсутністю сплати внесків за даними реєстру застрахованих осіб, суд зазначає, що навіть відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) не може бути самостійною підставою для позбавлення особи права на врахування стажу або на пенсію. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи з 19.09.2002 року по 17.07.2008 року у Торезькій і Шахтарській ДШЛ, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в зарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправною.

Щодо вимоги про примушення відповідача прийняти документи про нараховану зарплату «Позивачу» за підписами й печатями окупаційних властей ДНР та зарахувати страховий стаж роботи в Торезській і Шахтарській ДЛШ з 19.09.2002р. по 17.07.2008 р., суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки судом у даному рішенні встановлено протиправність незарахування відповідачем спірного стажу позивача на підставі вищезазначених документів, що є наслідком врахування Пенсійним органом цих документів при призначенні пенсії.

Також не підлягає задоволенню і вимога позивача про примушення відповідача надати позивачу право вибору (ст. 6 ЗДСП) на призначення пенсії по інвалідності II групи в розмірі пенсії за віком, розрахованої згідно ст. 27,28 цього ж закону (ЗДПС) при наявності трудового стажу - 30 років і вперше встановленої інвалідності в віці до 59 років з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацюючі особи з інвадністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вищезазначеного Закону, мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому, частини першої статті 28 цього Закону.

Тобто, за своїм вибором пенсіонер може отримувати пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком за умови наявності загального стажу, для жінок - 30 років.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Торезькій та Шахтарській ДЛШ з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р., а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періоди роботи з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р. у Торезькій та Шахтарській ДЛШ та здійснити перерахунок розміру пенсії з урахуванням цього стажу.

Вирішуючи питання щодо понесених судових витрат позивача, суд виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 періодів роботи у Торезькій та Шахтарській ДЛШ з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального страхового (трудового) стажу періоди її роботи з 19.09.2002 р. по 17.07.2008 р. у Торезькій та Шахтарській ДЛШ та здійснити перерахунок розміру пенсії з урахуванням цього стажу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник