Рішення № 96244176, 14.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1531/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ у Волинській області від 05 лютого 2021 року №0300-0305-8/6207; зобов`язання перевести її з 21 січня 2021 року з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 15 жовтня 2002 року є особою з інвалідністю II групи та отримує пенсію по інвалідності, а 21 січня 2021 року вона звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VII). Однак листом від 05 лютого 2021 року №0300-0305-8/6207 відділом перерахунків №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ у Волинській області її інформовано, що рішенням від 29 січня 2021 року №1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VII з тих підстав, що раніше їй уже було призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).

Таке рішення позивач вважає протиправним та вказала, що після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України №889-VII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Позивач зауважила, що на час звернення із заявою про переведення на пенсію за віком нею дотримано умови, визначені законодавцем у пункті 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VII, за яких зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ: у неї наявний стаж державної служби 26 років 5 місяців, страховий стаж 33 роки 5 місяців та відповідний вік. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що в жодному із зазначених Законів не обумовлено, що таке право особа одержує, якщо їй раніше пенсія за Законом №3723-ХІІ не призначалася.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.35-37). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ОСОБА_1 пенсію по інвалідності призначено 15 жовтня 2002 року за нормами Закону №3723-ХІІ. 29 січня 2021 року Головним управління ПФУ у Волинській області прийнято рішення №1, яким за результатами розгляду заяви позивача від 21 січня 2021 року відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідач зазначив, що згідно з пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За змістом положень пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо до набрання чинності Законом №889-VIII їм не призначалася пенсія відповідно до Закону.

Головне управління ПФУ у Волинській області вважає, що оскільки ОСОБА_1 вже була призначена пенсія по інвалідності за нормами Закону №3723-ХІІ, то ним правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до цього Закону. З огляду на наведене відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 06 листопада 2008 року безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН №027148 (а.с.19).

У зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 14 жовтня 2002 року на підставі заяви від 15 жовтня 2002 року (а.с.44), відповідно до протоколу Володимир-Волинського міського управління Пенсійного фонду України від 22 жовтня 2002 року №338 (а.с.41) ОСОБА_1 з 15 жовтня 2002 призначено пенсію по інвалідності на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ (шифр пенсії 131); стаж на державній службі становив 26 років 5 місяців 3 дні.

21 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.63).

Рішенням від 29 січня 2021 року №1 за результатами розгляду заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII Головне управління ПФУ у Волинській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки 15 жовтня 2002 року їй була призначена пенсія по інвалідності згідно із Законом №3723-ХІІ та відсутній необхідний стаж на посадах державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком згідно із Законом №889-VIII (а.с.61-62).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 05 лютого 2021 року №0300-0305-8/6207, в якому підставою відмови у переведенні на пенсію за віком вказано лише ту обставину, що позивачу раніше вже призначалась пенсія по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ (а.с.10-11).

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).

Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як вже зазначалося судом, 21 січня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.63). На цей час вона отримувала пенсію по інвалідності за нормами Закону №3723-ХІІ.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-VIII.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

Вимоги щодо віку для призначення пенсій визначає стаття 26 Закону №1058-ІV. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (абзац перший частини першої статті 26 Закону №1058-ІV). Як обумовлено абзацом другим частини першої цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

На момент звернення із заявою про перехід на пенсію за віком (21 січня 2021 року) позивач досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Матеріали справи свідчать, що страховий стаж позивача становить понад необхідних не менше 28 років: станом на 14 жовтня 2002 року загальний стаж становив 27 років 23 дні та з 2003 року по 2010 рік позивач перебувала в трудових відносинах, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.20-30), а стаж державної служби - 26 років 5 місяців 3 дні, про що свідчать зміст розпорядження про перерахунок пенсії з 01 травня 2017 року (а.с.58), розрахунок стажу (а.с.64).

Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі 26 років 5 місяців 3 дні стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років). Отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

При цьому суд відхиляє доводи Головного управління ПФУ у Волинській області з посиланням на пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, про те, що особи, яким до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, не мають права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону.

Суд наголошує, що ні статтею 37 Закону №3723-ХІІ, ні Законом №889-VIII такі обмеження не встановлені. Тому інше тлумачення відповідачем положень закону не відповідає принципу верховенства права.

Аргументи Головного управління ПФУ у Волинській області, наведені у рішенні від 29 січня 2021 року №1 щодо відсутності у позивача факту роботи на посадах державної служби станом на 01 травня 2016 року та необхідного стажу державної служби суд відхиляє, оскільки стаж державної служби позивача (26 років 5 місяців 3 дні) був розрахований відповідачем станом на 14 жовтня 2002 року при призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ та орган пенсійного фонду як суб`єкт владних повноважень трактує норми Закону на свій розсуд. Як вже зазначалося судом, частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ чітко передбачено право на одержання пенсії державних службовців особам, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення, та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.

Пенсія за віком та по інвалідності є різними видами пенсій. При цьому на момент призначення пенсії по інвалідності позивач не набула права на пенсію за віком. Позивач скористалася правом на вибір виду пенсії, дотримуючись умов, з якими законом пов`язує право на той чи інший вид пенсії.

Також суд зауважує, що лист відповідача від 05 лютого 2021 року №0300-0305-8/6207, яким ОСОБА_1 проінформовано про прийняте рішення за результатами розгляду її заяви від 21 січня 2021 року, за визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, не є актом індивідуальної дії. Таким актом є рішення від 29 січня 2021 року №1 за результатами розгляду заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 з урахуванням положень пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII має право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, то рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 29 січня 2021 року №1 за результатами розгляду заяви позивача від 21 січня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, з метою ефективного захисту права позивача на отримання пенсії за віком відповідно до норм Закону №3723-XII з урахуванням положень Закону №889-VIII та виходячи з повноважень суду, визначених частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 29 січня 2021 року №1 та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII з 21 січня 2021 року.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29 січня 2021 року №1 за результатами розгляду заяви про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" з 21 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк