Рішення № 96243870, 09.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 р. Справа № 120/790/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Раімова Р.І., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до військової частини А0549, про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2010 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 2010 року по 2016 рік позивач проходив військову службу у військовій частині А2280, а у період з 2016 року по 2018 рік - у військовій частина А0201. При цьому військові частини А2280 та А0201 перебувають на всіх видах забезпечення у військовій частині А0549.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 242 Указу Президента України від 10.02.2008 № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Проте повного розрахунку при звільненні з військової служби позивач не отримав.

27.11.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2010 по 01.03.2018. Однак листом від 22.12.2020 за № 350/118/4166/пс відповідач відмовив у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність правових підстав щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період. Крім того, відповідач повідомив позивача, що довідку про грошове забезпечення за період з 01.01.2010 по 31.12.2015 неможливо надати, оскільки відомості щодо грошового забезпечення військовослужбовців за цей період передані у Державний галузевий архів Міністерства оборони України.

Позивач вважає протиправною бездіяльність війдповідача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2010 по 01.03.2018, а тому вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 08.02.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).

10.02.2021 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, в якій представник просить долучити до матеріалів справи архівну довідку Державного галузевого архіву Міністерства оборони України та зменшує позовні вимоги.

Так, з урахуванням зазначеної заяви представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з січня 2010 року по жовтень 2010 року включно, з вересня 2012 року по грудень 2012 року включно, з січня 2014 року по квітень 2014 року включно, з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по лютий 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з січня 2010 року по жовтень 2010 року включно, з вересня 2012 року по грудень 2012 року включно, з січня 2014 року по квітень 2014 року включно, з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по лютий 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008.

Ухвалою суду від 11.02.2021 вищезазначену заяву представника позивача про уточнення (зміну) позовних вимог та подані разом з нею докази прийнято до розгляду.

24.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що позивача було зараховано до військової частини А2280 у січні 2010 року на підставі наказу командира військової частини А0201 від 19.01.2010 та встановлено базовий місяць для проведення індексації лютий 2010 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (в редакції станом на 24.03.2008) індексація грошових коштів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, якій встановлюється в розмірі 101 відсотка. Водночас згідно з даними Держкомстату за період з лютого 2010 року по жовтень 2010 року індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції. Відтак в період з січня 2010 року по жовтень 2010 року право на індексацію у позивача не виникало. Таке право у позивача виникло лише в листопаді 2010 року, оскільки індекс для проведення індексації доходів для базового місяця лютий 2010 року склав 3,5 відсотки при прожитковому мінімумі 907 грн. Тому в період з листопада 2010 року по липень 2012 року позивачу виплачувалася індексація грошового забезпечення щомісячно в залежності від індексів та розмірів прожиткових мінімумів.

Крім того, відповідач зауважує, що у зв`язку з підняття однієї зі складових грошового забезпечення військовослужбовців в серпні 2012 року, базовим місяцем для них став серпень 2012 року. Згідно з даними Держкомстату за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції. З 01.04.2013 для військовослужбовців запроваджено нову складову грошового забезпечення (надбавка у розмір 20% грошового забезпечення), що стало підставою для зміни базового місяця для військовослужбовців, а саме на квітень 2013 року. Водночас згідно з даними Держкомстату за період з 01.04.2013 по 01.09.2013 індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції. Чергове підвищення грошового забезпечення військовослужбовців відбулося у вересні 2013 у зв`язку зі збільшенням розміру надбавки до 40% грошового забезпечення. Відтак базовий місяць змінився на вересень 2013 року. Згідно з даними Держкомстату за період з 01.09.2013 по 01.01.2014 індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції. Вже з 01.01.2014 розмір щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям підвищено до 60%, тому базовий місяць знову змінився на січень 2014 року. Згідно з даними Держкомстату за період з 01.01.2014 по 01.05.2014 індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції.

Відповідач вказує на те, що з травня 2014 року по жовтень 2015 року включно військова частина щомісяця виплачувала позивачу індексацію грошового забезпечення. Окрім того, у зв`язку з недостатнім фінансуванням, виплата індексації грошового забезпечення за листопад-грудень 2015 року була здійснена у квітні-травні 2016 року, що підтверджується довідкою командира військової частини А0549 від 19.02.2021 № 260.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, то в цій частині відповідач зазначає, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Крім того, відповідно до пункту 7 роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення (із зімнами0, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Також у роз`ясненнях Департаменту щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період 2016-2018 роки, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Окрім того, щодо періоду, за який позивач визначає базовий місяць, відповідач зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013) передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. На виконання вимог Постанови № 1013 та відповідно до телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі військовослужбовцям військової частини А0549, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі. Тому базовий місяць для нарахування індексації позивачу знову змінився (встановився) на 01.01.2016, що підтверджує необґрунтованість позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

24.02.2021 на адресу суду надійшов відзив уточнену позовну заяву, який загалом відповідає змісту відзиву відповідача на позовну заяву.

Крім того, на виконання вимог ухвали від 08.02.2021 відповідач надав довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період військової служби з 01.01.02016 по 01.03.2018 (помісячно) та довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 (помісячно), із зазначенням базового місяця для нарахування індексації за вказаний період.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 2010-2018 рр. проходив військову службу у військовій частині А2280 та військовій частина А0201.

Водночас зазначені військові частини перебували на всіх видах забезпечення у військовій частині А0549. Цієї обставини відповідач не заперечив.

Так, з матеріалів справи видно, що наказом першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.12.2009 № 353 позивача було призначено на посаду начальника 41 командно-розвідувального центру Повітряних Сил Збройних Сил України, ВОС-0910002.

Наказом командира військової частини А0201 (по стройовій частині) від 19.01.2010 № 10 позивача зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 18.01.2010.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.09.2018 № 511 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А0201 (по стройовій частині) від 20.09.2018 № 181 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.09.2018.

27.11.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2010 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008.

Листом від 22.12.2020 за № 350/118/4166/пс відповідач відмовив у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність правових підстав щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період. Крім того, на вимогу позивача надати відомості щодо його грошового забезпечення за час військової служби, відповідач повідомив позивача про неможливість надання довідки про грошове забезпечення за період з 01.01.2010 по 31.12.2015, оскільки відомості по грошовому забезпеченню за такий період передані у Державний галузевий архів Міністерства оборони України.

15.01.2021 представник позивача надіслав запит до Державного галузевого архіву Міністерства оборони України, в якому просив надати належним чином засвідчену копію картки грошового забезпечення позивача за пеірод з 01.01.2010 по 31.12.2015 та довідку про грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2010 по 31.12.2015.

28.01.2021 Галузевий державний архів Міністерства оборони України надав представникові позивача архівну довідку про суми грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення позивача за період військової служби з лютого 2010 року по грудень 2105 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Так, оцінюючи вимоги позивача в частині нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з січня 2010 року по жовтень 2010 року, з вересня 2012 року по грудень 2012 року, з січня 2014 року по квітень 2014 року, з листопада 2015 року по грудень 2015 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, суд зазначає наступне.

Як видно з архівної довідки від 28.01.2021 № 179/1/719, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, за період з лютого 2010 року по грудень 2015 року позивачу виплачувалася індексація грошового забезпечення в періоди з листопада 2010 року по серпень 2021 року та з травня 2014 року по жовтень 2015 року.

Водночас у періоди з січня 2010 року по жовтень 2010 року, з вересня 2012 року по грудень 2012 року, з січня 2014 року по квітень 2014 року та з листопада 2015 року по грудень 2015 року виплата такої індексації не здійснювалась.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, пояснюючи праовмірність своїх дій щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у вказані періоди, позивача було зараховано до військової частини А2280 у січні 2010 року, відтак у відповідності до норм чинного законодавства встановлено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення - лютий 2010 року.

Наказом першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.12.2009 № 353 позивача призначено на посаду начальника 41 командно-розвідувального центру Повітряних Сил Збройних Сил України, ВОС-0910002, а наказом командира військової частини А0201 (по стройовій частині) від 19.01.2010 № 10 позивача зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 18.01.2010.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1-1 Порядку № 1078 (в редакції від 24.03.2008) індексація грошових коштів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, якій встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Відтак, з метою належного з`ясування усіх обставин справи, судом використано загальнодоступну інформацію з офіційного веб-сайту Державної служби статистики України та встановлено, що в період з лютого 2010 року по жовтень 2010 року індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції.

Отже, право на індексацію грошового забезпечення виникло у позивача лише в листопаді 2010 року.

Також відповідач зазначає, що у серпні 2012 року відбулося підняття однієї зі складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому базовий місяць змінився на серпень 2012 року.

Згідно з даними Держкомстату за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2013 № 370 внесено зміни до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2020 № 595 (далі - Інструкція № 595), та викладено підпункт 2.2 пункту 2 в наступній редакції "Виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту):

з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення".

Внесення зазначених змін до вказаної Інструкції стало підставою для зміни базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивачу: спочатку - квітень 2013 року, а потім - вересень 2013 року.

Крім того, згідно з даними Держкомстату за період з 01.04.2013 по 01.09.2013 та з 01.09.2013 по 01.01.2014 індекс споживчих цін не перевищував допороговий індекс інфляції.

Наказом Міністерства оборони України від 11.02.2014 № 102 внесено чергові зміни до Інструкції № 595 та підпункт 2.2 пункту 2 доповнено новим абзацом наступного змісту: "з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення".

У зв`язку з цим відбулося чергове підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі для військовослужбовців військової частини А0549. Відтак, базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача змінився на січень 2014 року.

Таким чином, оскільки з 01.01.2014 по 01.05.2014 індекс споживчих цін не перевищував пороговий рівень (відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної служби статистики України), суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не мав права на отримання індексації грошового забезпечення в зазначений період.

Крім того, як встановлено судом з довідки військової частини А0549 від 19.02.2021 № 260 про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, індексацію грошового забезпечення за листопад-грудень 2015 року позивачу нараховано та виплачено в квітні-травні 2016 року.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що індексація грошового забезпечення за спірний період з січня 2010 року по грудень 2015 року нараховувалась та виплачувалась або ж ненараховувалась та не виплачувалась позивачу правомірно та з дотриманням вимог законодавства. Відтак підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Щодо спірного періоду проходження позивачем військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018, то суд в цьому контексті враховує таке.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, індексація грошового забезпечення у вказаний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому законність своїх дій відповідач обґрунтовує з посиланням на роз`яснення Міністерства оборони України та вказівки Департаменту фінансів Міністерства фінансів України.

Втім, суд зауважує, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість в силу приписів статті 19 Основного Закону органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, не може визнаватися правомірною відмова у виплаті позивачу спірних сум індексації з мотивів відсутності достатнього фінансування Міністерства оборони України загалом та військової частини зокрема.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, відсутність у військової частини А0549 належного фінансового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Тому підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію за вказаний період.

Оцінюючи доводи позивача про необхідність врахування для виплати спірної індексації як базового місяця січень 2008 року, суд виходить з таких мотивів.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

В редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.205 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).

Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

До слова, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Проте суд зауважує, що згідно з пунктом 3 Постанови № 1013:

"Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078".

Отже, вказаною постановою Уряд фактично запропонував у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.

Тобто Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.

На виконання вимог пункту 3 Постанови № 1013 та відповідно до телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 (надійшла до військової частини А0549 04.01.2016, вх. № 58/7), в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі військовослужбовцям військової частини А0549, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі. Зокрема, розмір премії військовослужбовцям, яким максимальний розмір посадового окладу визначений у штаті військової частини від 871 гривні і вище, склав 525 відсотків посадового окладу (раніше такий розмір становив 90 відсотків).

Відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) відповідач повинен врахувати січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постановах від 18.11.2020 у справі № 120/830/20-а та від 22.12.2020 у справі № 120/861/20-а.

Крім того, суд наголошує на передчасності вимог позивача в частині покладення на відповідача обов`язку врахувати січень 2008 року як базовий для нарахування спірної індексації. Адже судовому захисту підлягає лише порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому.

На думку суду, в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Отже, саме в процесі виконання судового рішення, в разі набрання ним законної сили, відповідач в порядку, встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначати базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин суд зазначає, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача, в даному випадку - в процесі виконання судового рішення про зобов`язання нарахувати та виплати позивачу спірну грошову індексацію, в разі набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, вимоги позивача щодо прийняття судом рішення в частині базового місяця є також передчасними, що свідчить про їх безпідставність.

При цьому враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Аналогічна правова позиція викладені і у багатьох постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 28.07.2020 у справі № 120/313/20-а, від 28.07.2020 у справі № 120/939/20-а, від 29.10.2020 у справі № 120/504/20-а, від 04.11.2020 у справі № 120/1070/20-а, від 06.11.2020 у справі № 120/3623/20-а, від 19.11.2020 у справі № 560/4872/20 та від 11.12.2020 у справі № 120/2885/20-а.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини А0549 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію.

Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0549 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Зобов`язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: військова частина А0549 (код ЄДРПОУ 08540799, місцезнаходження: вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, 21007).

Повне судове рішення складено 09.04.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович