Рішення № 96242996, 14.04.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 Справа № 917/1791/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

до Фізичної особи-підприємця Щуки Юрія Григоровича

про стягнення 4725, 80 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Щуки Юрія Григоровича про стягнення 4725,80 грн. згідно договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4469 "С" від 03.01.2018р., у тому числі: 2347,05 грн. - основного боргу, 2347,05 грн. - пені, 7,15 грн. - інфляційних, 24,55 грн. - 3% річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену теплову енергію.

Ухвалою суду від 24.12.2020 р. було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Зокрема було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов (а.с.72-73).

Ухвала від 24.12.2020 р. вважається врученою відповідачу 27.03.2021р., згідно довідки поштового відділення від 27.03.2021. Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 12.04.2021 р.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.55).

Ухвалою господарського суду від 12.11.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.57). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.65-70).

Ухвалою суду від 24.12.2020 року відкрито провадження у справі № 917/1791/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.72-73).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 12.01.2021р. (а.с.77).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.12.2020 р., надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а.с.78-81).

Відповідно до п.99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. №270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Оскільки на повернутій ухвалі позначка не відповідала вимогам вказаних Правил, суд за листом від 26.01.2021 повторно направив ухвалу від 24.12.2020 р. Фізичній особі-підприємцю Щуці Юрію Григоровичу на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.84).

Вказане відправлення було повернуто до суду 04.03.2021 без довідки поштового відділення про причини його невручення.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд за листом від 15.03.2021 направив ухвалу від 24.12.2020 р. Фізичній особі-підприємцю Щуці Юрію Григоровичу на адресу: АДРЕСА_1 .

Вказане відправлення було повернуто до суду 29.03.2021 з довідки поштового відділення від 27.03.2021 про відсутність адресата за адресою.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Щука Юрій Григорович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.71). На даний час ці відомості не змінилися.

Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 24.12.2020 р вважається врученою відповідачу 27.03.2021.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд направляв за листом 26.01.2021 копію ухвали від 24.12.2020р. на адресу відповідача вказану ним у договорі: АДРЕСА_2 (а.с.84). Ця ухвала повернулася до суду 11.03.2021 з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Крім того, на офіційному сайті Судової влади України 28.12.2020 було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с.75).

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

В зв`язку з необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, для забезпечення процесуальних прав відповідача на подання суду пояснень щодо спірних правовідносин та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення судом відклалося на строк, необхідний для вчинення вказаних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2016 Щука Юрій Григорович зареєстрований власником нежитлового приміщення в житловому будинку (магазин продовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації 20.05.2016 № 207 «Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві» АДРЕСА_2 була перейменована у АДРЕСА_2.

Між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем Щукою Юрієм Григоровичем (відповідачем) укладено Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4469 «С» від 03.01.2018 року (далі - Договір); (а.с.8-11).

Згідно п. 1 Договору Теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (відповідача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по АДРЕСА_2 - нежитлове приміщення.

У пункті 48 Договору сторони передбачили, що договір вважається

продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

В пункті 52 Договору встановлено, що розірвання договору із

ініціативи Споживача проводиться за узгодженням Сторін, за наявності технічної можливості на вимогу Споживача, за умови попередження Теплопостачальної організації за один місяць і проведення із згоди Теплопостачальної організації заходів по відключенню систем.

06.02.2020 відповідач звертався до позивача із заявою про опломбування мережі в звязку з не користуванням послугами теплопостачання (а.с.48).

Листом від 05.03.2020 за № 30.1-13/399 позивач відмовив у відключенні від теплопостачання, посилаючись на те, що відключення нежитлових приміщень багатоквартирних будинків відбувається після отримання рекомендацій постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування (а.с.47).

Відповідач листом від 29.06.2020 № 19 повідомив позивача, що спеціалізованою підрядною організацією «Полтаватеплокомплект» в 2012 році були виконані роботи щодо повного відокремлення приміщення магазину «Електрик» від тепломереж будинку№ нульові показними теплового лічильника підтверджують, що послуги теплопостачання не надавалися; приміщення переобладнане на електрокалориферну систему обігріву (а.с.51).

Позивач у позові зазначає, що протягом січня 2020 - вересня 2020 відповідач повинен сплатити 2347,05 грн умовно-постійної частини двоставкового тарифу за теплову енергію, що є абонентською платою за одиницю (ІГкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання.

Позивач склав акти приймання-передачі теплової енергії № АВ-847 від 31.01.2020р. на суму 142,37 грн., № АВ-4952 від 29.02.2020р. на суму 293,59 грн., № АВ-8087 від 31.03.2020р. на суму 283,51 грн., № АВ-11798 від 30.04.2020р. на суму 271,27 грн., № АВ-14723 від 31.05.2020р. на суму 271,26 грн., № АВ-18138 від 30.06.2020р. на суму 271,27 грн., № АВ-21334 від 31.07.2020р. на суму 271,26 грн., № АВ-24534 від 31.08.2020р. на суму 271,26 грн., № АВ-27751 від 30.09.2020р. на суму 271,26 грн. (а.с.38-46).

На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за № АВ-431 від 31.01.2020р., № АВ-2576 від 29.02.2020р., № АВ-4180 від 31.03.2020р., № АВ-6070 від 30.04.2020р., № АВ-7547 від 31.05.2020р., № АВ-9278 від 30.06.2020р., № АВ-10876 від 31.07.2020р., № АВ-12480 від 31.08.2020р., № АВ-14100 від 30.09.2020р. (а.с.20-28).

Факт направлення відповідачу вказаних рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії підтверджується реєстрами доставки за січень 2020, за лютий 2020 р., за травень 2020р., за червень 2020р., за липень 2020р., за серпень 2020р., вересень 2020 та реєстрами рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за березень 2020 р., за квітень 2020 р. (а.с.29-37).

Відповідач умовно-постійну частину двоставкового тарифу за теплову енергію в загальній сумі 2347,05 грн. не оплатив.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 52 Договору встановлено, що розірвання договору із

ініціативи споживача проводиться за узгодженням сторін, за наявності технічної можливості на вимогу Споживача, за умови попередження Теплопостачальної організації за один місяць і проведення із згоди Теплопостачальної організації заходів по відключенню систем.

Відповідач не надав суду доказів розірвання договору у порядку, передбаченому пунктом 52 Договору, або у судовому порядку.

Суд зазначає, що наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 був затверджений Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 169 від 26.07.2019).

Відповідно до цього Порядку таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 1706цс15 зазначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення».

Відповідачем не надано суду доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг із постачання тепла.

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Такі ж правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2021 року у справі № 487/955/18.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 169 від 26.07.2019 був затверджений Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії. Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові. Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові. Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил. Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення). Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

Відповідач не надав суду доказів відключення приміщення у порядку, визначеному наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 чи у порядку, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 169 від 26.07.2019.

Відповідно до п. 39 Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4469 «С» від 03.01.2018 року розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову від 25.06.2019 № 1174 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», відповідно до якої двоставковий тариф - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної,

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про НКРЕКП, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715, Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» та на підставі Постанови НКРЕКП від 31.03.2016 № 528 «Про затвердження Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання» встановлюються, зокрема, тарифи на теплову енергію».

Відповідно до п. 13. Положення про НКРЕКП, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715 рішення НКРЕКП оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Так протягом спірного періоду (з 01.01.2020 по 30.09.2020) діяли наступні тарифи, встановлені НКРЕКП для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а саме:

постановою НКРЕКП № 87 від 14.01.2020 - умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 46161,82 грн/Гкал/год (без ПДВ);

постановою НКРЕКП № 622 від 17.03.2020 внесено зміни до постанови№ 87 від 14.01.2020 та встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 42651,59 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Ця інформація є загальнодоступною та загальновідомою.

Відповідачу нараховувалась лише умовно-постійна частина двоставкового тарифу за теплову енергію, тобто абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання.

В порушення вказаних положень відповідач умовно-постійну частину двоставкового тарифу за теплову енергію в загальній сумі 2347,05 грн. не оплатив.

Отже, позовні вимоги про стягнення 2347,05 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч. 5 ст. 25 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" вказано, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної cyми боргу.

В п. 43 Договору встановлено, що у випадку неоплати за надані послуги нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99р., а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати від простроченої суми згідно зі ст.625 ЦК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 квітня 2013 р. у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12) нормою частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов`язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано пеню згідно Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Враховуючи факт прострочення оплати позивачем правомірно заявлено до стягнення 2739,57 грн. пені за період 10.02.2020р. - 20.10.2020р.

Клопотання про зменшення розміру пені відповідач суду не подав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено вимоги 7,15 грн. - інфляційних за період березень 2020р. - вересень 2020р., 24,55 грн. - 3% річних за період 10.02.2020р. - 20.10.2020р.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, що складаються з судового збору, понесені ним у даній справі.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 06.11.2020р. № 2354042 (а.с.5). Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету підтверджено випискою від 09.11.2020 (а.с.56).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щуки Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, ідентифікаційний код 03338030) 2347грн. 05 коп. - основного боргу, 2347грн. 05 коп. - пені, 7грн. 15 коп. - інфляційних, 24грн 55 коп. - 3% річних, 2102грн. 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 14.04.2021.

Суддя Безрук Т. М.