Рішення № 96242940, 08.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/208/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання – Петровій О.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури – Кривельова Т.М. (посвідчення 059098 від 11.01.2021р.);

від позивача - Яловенко К.Б. (ордер ОД 409827 від 23.02.2021р.);

від відповідача – Соломеїн Д.Р. (довіреність від 09.03.2021р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 916/208/21

за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6 )

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Артекс-Сервіс» (65014, м. Одеса, пров. Сабанський, 3, офіс 23 Н, код ЄДРПОУ 38436780)

про стягнення 43 882,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021р. до Господарського суду Одеської області звернувся перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури 3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті із позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «Артекс-Сервіс» на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 43 882,74 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог перший заступник прокурора вказує, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області в ході здійснення перевірки 30.06.2020р. на автомобільній ділянці «Київ-Одеса» 210 км проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO, модель - FN460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки GROENEWEGEN, модель – 45-СС 16-27 TUN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Артекс-Сервіс», який є перевізником. В результаті проведеного контролю складено акт 0017867 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку 043803 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, з яких вбачається, що повна маса транспортного засобу склала 47,95т при нормативно допустимій – 44т, у зв`язку з чим уповноваженою особою здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої складає 1 465,20 євро, що станом на 30.06.2020р. згідно курсу НБУ склало 43 882,74 грн., які відповідачем в добровільному порядку сплачено не було.

Необхідність представництва інтересів держави перший заступник прокурора обґрунтовує відсутністю у Державної служби безпеки на транспорті закріплених на законодавчому рівні повноважень на звернення до суду за стягненням матеріальних збитків, завданих державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, у зв`язку з чим Укртрансбезпекою не вживаються відповідні заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, що стало підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді шляхом звернення із вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 916/208/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.02.2021р.

24.02.2021р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 5214/21), в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідач вважає, що проведення габаритно-вагового контролю здійснено з порушенням процедури, встановленої Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та інші габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМУ від 27.06.2007р. 879, а саме: контроль здійснено після закінчення встановлено часу роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю, за відсутності вказівки ідентифікуючих даних вагового пристрою, яким здійснювалось зважування автомобіля, у зв`язку з чим неможливо встановити чи є такі ваги сертифікованими та повіреними, а тому отримані в результаті зважування дані не можуть вважатись достовірними. Окрім цього, при визначенні розміру плати згідно затвердженої методики посадовими особами необґрунтовано визначено її розмір у потрійному розмірі за перевищення вагового або нормативного параметру на 10-40 %, враховуючи, що в акті проведення перевірки від 30.06.2020р. старшими інспекторами Укртрансбезпеки вказано про виявлення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що передбачено штраф у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

24.02.2021р. до суду від відповідача також надійшло клопотання про залучення третьої особи (вх.5261/21), в якому останній просив суд залучити ТОВ «Глобал Профітранс» до участі в справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, з огляду на укладення 20.03.2019р. між ТОВ «Артекс-Сервіс» та ТОВ «Глобал Профітранс» договору про перевезення вантажів А109/20, відповідно до умов якого ТОВ «Глобал Профітранс», як замовник, замовило ТОВ «Артекс Сервіс», як перевізнику, перевезення вантажу -пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна) в контейнері MRKU 4605312, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною та навантажувальним ордером ГП-0075274, у зв`язку з чим до ТОВ «Глобал Профітранс» може бути заявлено вимогу про відшкодування коштів за проїзд автомобільними дорогами.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2021р. відкладено розгляд справи по суті на 18.03.2021р., про що Державну службу України з безпеки на транспорті повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України.

Судове засідання, призначене на 18.03.2021р., не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 09.03.2021р., про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2021р., враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, справу призначено до розгляду по суті на 08.04.2021р., про що учасники справи повідомлені шляхом направлення телефонограм.

07.04.2021р. до суду від в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси надійшли уточнення позовних вимог (вх. 9608/21), в яких останній просив суд вважати правильним пункт 2 позовної заяви в такій редакції: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Артекс-Сервіс" на користь державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 43 882,74 грн.

Окрім цього, в.о. заступника керівника прокуратури повідомив суд, що наказом Офісу Генерального прокурора 2ш від 17.02.2021р. з 15.03.2021р. діяльність місцевої прокуратури припинена шляхом реорганізації з утворенням окружних прокуратур. Відповідно до п. 2.15 Наказу, Одеська місцева прокуратура 3 припинена шляхом реорганізації у Приморську окружну прокуратуру міста Одеси.

В судовому засіданні 08.04.2021р. судом винесено протокольну ухвалу, якою, з огляду на зміну найменування Одеської місцевої прокуратури 3 на Приморську окружну прокуратуру міста Одеси, здійснено заміну найменування особи, якою було пред`явлено позов: з першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури 3 на в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси.

Окрім цього, протокольною ухвалою суду від 08.04.2021р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи - ТОВ "Глобал Профітранс", як особи, що була замовником перевезення, з огляду на те, що вирішення питання про стягнення з перевізника плати за проїзд автомобільними дорогами в даному провадженні жодним чином не впливає на права та обов`язки ТОВ "Глобал Профітранс".

В судовому засіданні 08.04.2021р.:

· представник прокуратури уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити;

· представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

· представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 08.04.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

На підставі затвердженого щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 26.06.2020р. та направлення на рейдову перевірку від 26.06.2020р. 010966, у період з 30.06.2020р. по 05.07.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 30.06.2020р. на автомобільній ділянці «Київ-Одеса» 210 км+450м проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки - VOLVO, модель - FN 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки - GROENEWEGEN, модель - 45-СС 16-27 TUN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Артекс-Сервіс» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Транспортний засіб перебував під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював вантажне перевезення за маршрутом: Коростень-Південний порт.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю складено акт 236301 від 30.06.2020р., яким зафіксовано загальну масу транспортного засобу – 47950кг, що є правопорушенням, передбаченим абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5 % до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу,

Результати зважування зафіксовано також в чеку та надано докази щодо сертифікації та повірки засобу вимірювальної техніки, зокрема сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки UA-M1/1-2195-2007 від 21.11.2007р. та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 34-001/0844 від 27.04.2020р., чинне до 27.04.2021р. на ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGHT зав. 008208.

Окрім цього, посадовими особами Управління складено акт 0017867 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку 043803 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно яких зафіксовано повну масу транспортного засобу 47,95 т при нормативно допустимій – 44 т, з фактичним навантаженням: на першу вісь – 5,85 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь – 15,70 т при нормативно допустимій - 18 т, на третю вісь – 26,40 т при нормативно допустимій – 24т. Уповноваженою особою Управління складено розрахунок 1268 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту 0017867 від 30.06.2020р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів, згідно якого плата за проїзд великовагового транспортного засобу склала 1465,20 євро, що у відповідності до роздруківки НБУ станом на час вчинення правопорушення, а саме 30.06.2020р. становить 43882 гривень 74 копійок.

Розрахунок здійснено з урахуванням параметрів, на які нараховується плата за проїзд – 3,95 т, що на 9,88% перевищує норматив в розмірі 0,200 євро/км; строєного навантаження на вісь при перевищенні нормативу на 2,4т. – 0,540 євро/км, а разом за 1 км проїзду – 0,740 євро. При цьому, враховуючи розраховане інспектором перевищення навантаження на вісь на 10,91%, при розрахунку застосовано коефіцієнт збільшення плати за проїзд – 3.

Листом №49249/39/24-20 від 03.07.2020р. Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області повідомило ТОВ «Артекс-Сервіс» про необхідність внесення розрахованої плати протягом 30-ти календарних днів з моменту визначення її розміру. Лист разом із копією акту, чеку, розрахунку та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю направлено на адресу відповідача 06.07.2020р. та отримано останнім 09.07.2020р., однак, невиконання ТОВ «Артекс- Сервіс» вказаних вимог стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.

Враховуючи встановлені судом обставини, вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки заступник керівника прокуратури вказує, що відповідач в добровільному порядку не сплачує плату за проїзд великоваговим транспортним засобом, чим порушуються економічні інтереси держави, а уповноважений у вказаних правовідносинах орган - Укртрансбезпеки не вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд в судовому порядку, що свідчить про неналежне здійснення наданих йому законодавством повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020р. в справі 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Верховний Суд також вказав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Зі змісту ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Так, листом 63394/39/24-20 від 20.08.2020р. Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області повідомило Прокуратуру Одеської області про автомобільних перевізників, які в передбачений законодавством 30-ти денний термін не сплатили плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами та механізмами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні з проханням вжити заходи прокурорського реагування та, враховуючи відсутність у Укртрансбезпеки встановленого законом права на звернення до суду, розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки у судовому порядку, стосовно питання стягнення нарахованих грошових коштів, серед яких визначено в п. 37 ТОВ «Артекс-Сервіс» із заборгованістю в розмірі 1465,20 євро.

Листом 05/1-1995вих-20 від 28.08.2020р. Прокуратура Одеської області скерувала лист 63394/39/24-20 від 20.08.2020р. разом із доданими матеріалами керівнику місцевої прокуратури 3 для опрацювання інформації.

Листом 16.03-52-9146вих-20 від 08.09.2020р. Одеська місцева прокуратура 3, отримавши через прокуратуру Одеської області лист управління Укратрансбезпеки у Черкаській області 63394/39/24-20 від 20.08.2020р., просила повідомити чи зверталась Державна служба України з безпеки на транспорті до суду з позовом на захист інтересів держави про стягнення з ТОВ «Артекс-Сервіс» грошових коштів та повідомити щодо наявності обставин, що перешкоджали такому зверненню.

Листом 9668/7.3/15-20 від 10.12.2020р. Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила Одеську місцеву прокуратуру 3 та Одеську обласну прокуратуру про наявність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування стосовно стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Зокрема, Укртрансбезпеки повідомило, що згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» заходи щодо стягнення плати за проїзд посадові особи Укратрансбезпеки повинні вживати виключно під час здійснення габаритно-вагового контролю. Оскільки повноваження Укрансбезпеки щодо стягнення плати за проїзд обмежуються лише нарахуванням такої плати, з огляду на відсутність закріпленого на законодавчому рівні права на звернення до суду з позовом з даного питання, Укрансбезпека не мала законної можливості щодо стягнення у судовому порядку з ТОВ «Артекс-Сервіс» 1465,20 євро, як плати за проїзд, у зв`язку з чим просить вжити заходи з примусового стягнення цієї плати, що є відшкодуванням матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Листом за вих. 16.03-52-621вих-21 Одеською місцевою прокуратурою 3 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті про намір направлення позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ «Артекс-Сервіс» 43 882,74 грн.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 103 (далі - Положення), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, та який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 27 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. ?320, які набрали чинності 03.05.2018р.), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування та вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Окрім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 11.09.2019р. статтю 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" доповнено новим абзацом, встановивши, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті здійснює: нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, з моменту набрання чинності вказаними змінами, Державна служба України з безпеки на транспорті набула відповідних повноважень щодо стягнення нарахованої плати.

Між тим, як з`ясовано судом під час розгляду даної справи, Укртрансбезпекою та її територіальними органами з часу нарахування відповідачеві плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (з червня 2020року) заходів щодо стягнення такої плати не вжито.

Отже, встановивши наявність у першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури 3, а в подальшому в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси суб`єктивного права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою, що розглядається в рамках справи 916/208/21, суд, вирішуючи питання щодо позовних вимог, виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (Закон 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 879 від 27.06.2007р. (далі – Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь-11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.

Згідно з пунктом 21 Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 %, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно п. 28 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Окрім цього, п. 32 Порядку встановлено, що саме перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів, плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як пояснив в судовому засіданні 08.04.2021р. представник відповідача, перевезення вантажу 30.06.2020р. транспортним засобом марки - VOLVO, модель - FN 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки - GROENEWEGEN під керуванням водія ОСОБА_1 здійснювалось на підставі договору А109/20 від 20.03.2019р.

При цьому, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативних вагових параметрів, про що 30.06.2020р. під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком, затвердженим постановою КМУ 879, документи.

Так, матеріали справи містять: довідку 043803, акти 0017867, 236301 та розрахунок плати за проїзд 1268.

Перевіривши здійснений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки розрахунок згідно положень п. 30, 31-1 Порядку, судом встановлено вірне визначення розміру плати за проїзд із застосуванням потрійного коефіцієнту згідно п.31-1 Порядку за встановленою формулою: (0,200+0,540+0)х660х3) = 1465,2 євро.

При цьому, судом встановлено помилкове визначення відсотку перевищення нормативного параметру навантаження на вісь. Так, перевищення параметру на 2,40 т від нормативно допустимого в 24т складає 10%, а не 10,91 %, однак, враховуючи, що застосування коефіцієнту 3 передбачається в разі перевищення нормативу на 10-40 %, розрахунок в цілому здійснено вірно.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності застосування потрійного коефіцієнта при визначенні плати за проїзд, з огляду на кваліфікацію позивачем вказаного правопорушення за абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як абзац 15 вказаної норми передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Так, судом встановлено, що при перевезенні вантажу відповідачем порушено два параметри: ваговий - в частині загальної маси транспортного засобу та в частині навантаження на вісь, що стало підставою для накладення адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за одним із показників, що прямо не заборонено вказаним Законом.

Окрім цього, покладання на відповідача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу не є підставою для звільнення від сплати визначеного розміру плати за проїзд, а розмір штрафу та розмір плати та порядок їх розрахунку не є взамопов`язаними.

Жодних інших зауважень щодо здійсненого розрахунку розміру плати за проїзд чи власного контррозрахунку відповідачем не надано.

Згідно відомостей НБУ щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, станом на день здійснення розрахунку (30.06.2020р.) курс гривні до євро складав 29.95 грн/євро. Таким чином, розмір плати за проїзд складає 43 882,74 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо сплати відповідачем визначеної позивачем суми протягом встановленого строку.

Пунктами 37, 41 Порядку визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності чи оскарження дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків. В матеріалах справи містяться докази щодо сертифікації та повірки засобу вимірювальної техніки, зокрема сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки UA-M1/1-2195-2007 від 21.11.2007р. та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 34-001/0844 від 27.04.2020р., чинне до 27.04.2021р. на ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGHT зав. 008208. Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження проведення зважування іншими засобами вимірювальної техніки, які б не відповідали вимогам щодо повірки та сертифікації.

Суд також відхиляє доводи відповідача про здійснення габаритно-вагового контролю після закінчення часу роботи пересувного пункту, з огляду на наявний в матеріалах справи графік роботи пересувних пунктів габаритно-вагового контролю в Черкаській області на червень 2020р., з якого вбачається, що на ділянці дороги М-05 км 210+450 (праворуч), час роботи пункту встановлено з 9:00 до 9:00 год. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, встановлення такого режиму роботи пов`язано зі змінним графіком роботи працівників пункту, який є цілодобовим. Таким чином, здійснення габаритно-вагового контролю о 18:50год. мало місце протягом часу роботи пункту, а доказів, які б спростовували доводи позивача та висновки суду в цій частині, в матеріалах справи відсутні.

Не надаючи оцінку іншим доводам сторін, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що викладені позивачем обставини та заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ТОВ «Артекс-Сервіс».

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артекс-Сервіс» (65014, Одеська область, м. Одеса, провулок Сабанський, 3, офіс 23Н, код ЄДРПОУ 38436780) на користь державного бюджету (код ЄДРПОУ 38031150, отримувач: УК у місті Черкасах/Черкаси/22160100, банк отримувача: Казначейство України, р/р UA258999980313111216000023002) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 43 882 (сорок три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 74 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артекс-Сервіс» (Одеська область, м. Одеса, провулок Сабанський, 3, офіс 23 Н, код СДРПОУ 38436780) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, З, ЄДРПОУ 03528552) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2021 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко