Рішення № 96242907, 07.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/154/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жером-Авто" (65005, м. Одеса, вул. Самарська, буд. 2, каб. 2)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прокопенко Василя Гавриловича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 120 363, 41 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 22.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жером-Авто" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прокопенко Василя Гавриловича, в якому просив суд стягнути заборгованість у розмірі 120 363, 41 грн, з яких: 110 953, 59 грн. - основна заборгованість, 3 133, 96 грн - інфляційні витрати, 5020, 69 грн. - пені, 1255, 17 грн - 3% річних, а також судовий збір у сумі 2270 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №330 від 04.02.2020 року в частині оплати за поставлений товар.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 27.01.2021 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 27.01.2021 року позивачем 03.02.2021 року було подано до суду заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №3113/21), згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 року було відкрито провадження у справі №916/154/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "10" березня 2021 р.

У судовому засіданні від 10.03.2021 року судом було оголошено перерву до „07" квітня 2021 року.

15.03.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жером-Авто" надійшла заява (вх.№ГСОО 6986/21), в якій позивач надав додаткові уточнення до позову, а саме зазначив, що ним помилково було визначено дату початку нарахування штрафних санкцій з 21.08.2020 року, тоді як вірним є нарахування з 17.09.2020 року. Крім того, останній зазначив, що 05.11.2020 року відповідачем був сплачений останній платіж за Договором в сумі 5000 грн, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 110 953, 59 грн.

У судове засідання від 07.04.2021 року представник позивача не з`явився, між тим про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, шляхом надіслання ухвал суду на його поштову та електронну адресу, та враховуючи, що нез`явлення представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає, за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Жером-Авто".

Відповідач - Фізична особа-підприємець Прокопенко Василя Гавриловича, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає за можливе, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні від 07.04.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 12.04.2021 року

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.

Як встановлено матеріалами справи, 04.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕРОМ-АВТО» (постачальник) та ФОП Прокопенко Василем Гавриловичем (покупець) укладено договір поставки №330 (Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві визначений специфікацією товар (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1 Договору, поставка товару покупцю здійснюється зі складу постачальника. Обов`язок постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі постачальником товару покупцю на складі постачальника та передачі супровідної документації на товар (п.п.2.4., 2.6. цього Договору).

У п. 2.3 Договору сторони передбачили, що право власності на товар переходить до покупця, при передачі товару постачальником покупцеві на складі постачальника, передача товару оформляється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи покупця і печаткою покупця. Ризик випадкової загибелі, пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі йому товару на складі постачальника.

Умовами п. 2.4 Договору визначено, що постачальник зобов`язується в момент поставки надати Покупцю наступні документи на Товар: податкову накладну; видаткову товарну накладну; на прохання покупця інші документи, які постачальник зможе надати від заводу-виробника Товару (Сертифікат якості, Акти випробувань, тощо).

Відповідно до п. 2.6 Договору, приймання товару по кількості проводиться за товаросупровідними документами постачальника (специфікацією, видатковою товарною накладною, товарно-транспортною накладною, тощо). У разі відсутності будь-якого із зазначених документів, постачальник зобов`язується надати такий документ покупцю протягом 5 робочих днів з дати прийняття товару покупцем.

Згідно з п.3.2, п.3.3 Договору, оплата за Товар проводиться протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати, зазначеної в рахунку на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Всі розрахунки між Сторонами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України - гривні. Оплата за Товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 30 (тридцять) каліндарних днів. Якщо Покупець порушує строки оплати, постачальник вправі змінити вартість Товару та застосувати штрафні санкції відповідно до Розділу 5 цього Договору.

Положенням п. 5.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день такого прострочення.

У п. 5.4 Договору визначено, що покупець підписанням цього Договору беззаперечно погоджується з тим, що сплата штрафний санкції, зазначених в п. 5.1., п. 5.2. та п. 5.3 цього Договору, ним буде здійснена обов`язково, оскільки за погодженням з керівником Постачальника Товар йому був замовлений Постачальником за власні кошти.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноважений представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо на момент закінчення терміну дії цього Договору будь-яке зобов`язання Сторін не виконане, термін дії цього Договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання. (п.10.1 Договору).

Відповідно до реєстру документів «Реалізація товарів та послуг» за лютий 2020 року - березень 2021 року (а.с.110), складеного позивачем, відповідачу було реалізовано товар на суму 236 300, 49 грн.

Згідно реєстру документів «Надходження на банківський рахунок» за квітень 2020 року - березень 2021 року (а.с. 111) вбачається, що від відповідача на рахунок позивача надійшло 113 000 грн.

У реєстрі документів «Повернення товарів від покупця» за серпень 2020 року - березень 2021 року (а.с.112) зазначено про повернення товару від відповідача на суму 12 346, 90 грн.

Отже, як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було передано відповідачу товар на загальну суму 236 300, 49 грн., в свою чергу відповідач за поставлений товар сплатив лише частково у розмірі 113 000 грн та повернув товар на суму 12 346 грн.

З метою досудового врегулювання, 22.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№22.09, в якій просив останнього перерахувати суму заборгованості 115 953, 59 грн. в термін 10 календарних днів з моменту отримання відповідної претензії.

Так, разом з претензією, позивачем було направлено відповідачу акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 року по 22.09.2020 року, згідно якого вбачається, що станом на 22.09.2020 року заборгованість становить 115 953, 59 грн.

В подальшому, за поясненням позивача, 05.11.2020 року відповідачем було здійснено останній платіж за поставлений товар в розмірі 5000 грн, у зв`язку з чим загальна заборгованість відповідача становить 110 953, 59 грн, що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, складеною позивачем (а.с. 16-17) та розрахунками за період 01.01.2020 року - 10.03.2021 року (а.с.115).

За таких обставин, а також враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено заборгованість за поставлений товар у розмірі 110 953, 59 грн., позивач звернуся до суду з даним позовом.

Разом з тим, відповідно до умов договору, сторони обумовили момент переходу права власності покупця на товар саме з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника, що оформляється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної скріпленої підписом уповноваженої особи покупця і печаткою покупця. Отже, фактично моментом передачі товару вважається дата підписання покупцем накладної.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою відповідача фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В матеріалах справи, в підтвердження факту поставки наявні підписані сторонами видаткові накладні, загальною вартістю 229 785, 88 грн. При цьому, позивачем додано видаткову накладну №622 від 14.02.2020 року на суму 3924, 22 грн, проте в актах звірки позивача, в оборотно-сальдовій відомості відсутня інформація щодо поставки товару відповідно до даної накладної.

На підставі видаткових накладних, відповідачу були виставлені відповідні рахунки на суму 230 411, 30 грн, проте серед рахунків також відсутній рахунок за видатковою накладною №622 від 14.02.2020 року, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що заборгованість відповідача, за стягненням якої позивач звернувся до суду, не включає суму поставки за даною видатковою накладною, а отже не є предметом спору у даній справі.

Крім того, серед рахунків виставлених відповідачу, наявний рахунок за видатковою накладною № 2667 від 27.05.2020 року на суму 625, 42 грн., проте в матеріалах справи відсутня зазначена видаткова накладна.

Також, в акті звірки та розрахунках позивача зазначаються видаткові накладні №2143 від 06.05.2020 року на суму 4040, 50 грн, №2724 від 29.05.2020 року на суму 806, 04 грн, №2940 від 05.06.2020 року на суму 553, 35 грн, №2991 від 09.06.2020 року на суму 489, 30 грн, проте в матеріалах справи відсутні зазначені накладні та виставлені рахунки по ним.

Водночас, суд зауважує, що надані позивачем акти звірки, розрахунки не можуть прийматись в якості належних доказів на підтвердження доводів позивача, оскільки вказані акти не є зведеними обліковими документами, а є лише технічними/фіксуючими документами, за якими бухгалтери звіряють бухгалтерський облік. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів в бухгалтерському обліку підприємств і має лише інформативний характер. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь - яких господарських операції, оскільки не є первинним бухгалтерським документом в законодавчому розумінні.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин (наявності боргу, його розміру, визнання боргу боржником), однак, за умови, що інформація, відображена у акті підтверджена первинними документами, а акт містить підписи уповноважених осіб.

Враховуючи, що інформація, відображена в реєстрах документів, актах звірки, які складені та надані позивачем, не підтверджена первинними документами, то такі акти не можна приймати як належні докази.

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що матеріалами справи підверджено належне виконання позивачем обов`язку щодо поставки спірного товару на суму 229 785, 88 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п.3.2 Договору сторони узгодили, що оплата за Товар проводиться протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати, зазначеної в рахунку на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Всі розрахунки між Сторонами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України - гривні.

При цьому, позивач наполягає (з врахуванням наданих додаткових пояснень вх.№ГСОО 6986/21 від 15.03.2021 року), що відповідач частково розрахувався за поставлений товар, оплативши грошові кошти у розмірі 113 000 грн. та повернув товар на суму 12346 грн. Проте в матеріалах справи наявні зворотна накладна №1 від 03.08.2020 року на суму 11 592, 97 грн та №2 від 03.08.2020 року на суму 753, 86 грн, що свідчить про повернення відповідачем товару на суму 12 346, 83 грн.

Отже, за таких обставин, суд зауважує про доведеність позивачем наявної заборгованості відповідача у розмірі 104439, 05 грн. (229 785, 88 грн.-113 000 грн. - 12 346,83).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, відповідачем, в порушення вимог положень ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів сплати вартості товару на загальну суму 104 439, 05 грн. на користь позивача.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 330 від 04.02.2020 року, а саме за фактично отриманий товар розрахувався частково, сплативши грошові кошти з порушенням строку і лише у сумі 113 000 грн., в зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 104 439, 05 грн., що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Жером-Авто" та стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором поставки № 330 від 04.02.2020 року у розмірі 104 439, 05 грн

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 330 від 04.02.2020 року, позивачем було нараховано інфляційні витрати у розмірі 6236,62 грн, пеню у розмірі 6473, 27 грн та 3% річних у розмірі 1613, 76 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положенням п. 5.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день такого прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, встановив його помилковість, у зв`язку з чим, за допомогою системи „Ліга-Закон", зробив власний розрахунок пені, з врахуванням обраного позивачем періоду та підтвердженої матеріалами справи суми заборгованості, та визначив, що її розмір становить 6096, 04 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення109439.0517.09.2020 - 22.10.2020366.0000 %0.033 %*1291.74109439.0523.10.2020 - 05.11.2020146.0000 %0.033 %*502.34104439.0506.11.2020 - 10.12.2020356.0000 %0.033 %*1198.48104439.0511.12.2020 - 21.01.2021426.0000 %0.033 %*1438.18104439.0522.01.2021 - 04.03.2021426.0000 %0.033 %*1442.12104439.0505.03.2021 - 10.03.202166.5000 %0.036 %*223.18Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 6096, 04 грн.

Окрім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних, суд встановив,

його помилковість, у зв`язку з чим суд, за допомогою системи „Ліга-Закон" зробив власний розрахунок 3% річних з врахуванням обраного позивачем періоду та на підтверджену матеріалами справи заборгованість, та визначив, що їх розмір становить 1520, 21 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів109439.0517.09.2020 - 05.11.2020503 %448.52104439.0506.11.2020 - 10.03.20211253 %1071.69

Отже, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1520, 21 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних витрат, суд встановив його помилковість, у зв`язку з чим суд за допомогою системи „Ліга-Закон" зробив власний розрахунок інфляційних витрат з врахуванням обраного позивачем періоду та на підтверджену матеріалами справи заборгованість, та визначив, що їх розмір становить 5873, 37 грн

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі17.09.2020 - 05.11.2020109439.051.0101094.39110533.4406.11.2020 - 10.03.2021104439.051.0464778.98109218.03Отже, загальний розмір інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням здійснених судом розрахунків, становить 5873, 37 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Прокопенко Василя Гавриловича та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 104439, 05 грн, пені у розмірі 6096, 04 грн., 3% річних у розмірі 1520, 21 грн та інфляційних витрат у розмірі 5873, 37 грн.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прокопенко Василя Гавриловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жером-Авто" (65005, м. Одеса, вул. Самарська, буд. 2, каб. 2, код ЄДРПОУ 41299741) 104 439 /сто чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять/ грн. 05 коп. заборгованості за договором, 6096 /шість тисяч дев`яносто шість/ грн. 04 коп. пені, 1520 /одна тисяча п`ятсот двадцять/ грн. 21 коп. 3% річних, 5873 /п`ять тисяч вісімсот сімдесят три/ грн. 37 коп. інфляційних втрат та 2136 /дві тисячі сто тридцять шість/ грн. 75 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 12 квітня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська