Ухвала суду № 96242665, 13.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.04.2021Справа № 910/5774/21За заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Акціонерного товариства «Українська залізниця»

відповідача 2: Кабінету Міністрів України

про визнання недійсними розпоряджень Кабінету Міністрів України та рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», Суддя Приходько І.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», оформлене протоколом №А-10/10-21 від 16.03.2021 позачергового засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», визнання недійсним Розпорядження Кабінету Міністрів України №184-р від 17.03.2021 «Про дострокове припинення повноважень голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1», визнання недійсним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 185-р від 17.03.2021 «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» на Юрика І.І. ».

Одночасно з позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зупинити дію рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця», оформлене протоколом № А-10/10-21 від 16.03.2021 позачергового засідання Наглядової ради акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- зупинити дію Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 184-р «Про дострокове припинення повноважень голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 ;

- зупинити дію Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 185-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» на Юрика І.І. »;

- заборонити Кабінету Міністрів України, Наглядовій раді Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Акціонерному товариству «Українська залізниця» вчиняти дії, направлені на виконання Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 184-р «Про дострокове припинення повноважень голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 ;

- заборонити Кабінету Міністрів України, Наглядовій раді Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Акціонерному товариству «Українська залізниця» вчиняти дії, направлені на виконання Розпорядження КМУ від 17.03.2021 року № 185-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків голови правління акціонерного товариства «Українська залізниця» на Юрика І.І.»;

- заборонити Кабінету Міністрів України приймати рішення про обрання (призначення) будь-якої іншої особи головою правління або виконуючим обов`язки голови Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- заборонити Наглядовій раді Акціонерного товариства «Українська залізниця» проведення відбору кандидата на посаду голови Правління, укладати контракт щодо виконання обов`язків голови Правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» з будь-якою іншою особою;

- заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця», її органам та посадовим особам чинити перешкоди в виконанні позивачем - ОСОБА_1 , його службових обов`язків, передбачених Статутом товариства, Положенням про Правління та контрактом, в тому числі в доступі до робочого місця за адресою: Україна, м. Київ. вул. Єжи Ґедройця, буд. 5 та вул. Єжи Ґедройця, буд. 7;

- зобов`язати державних реєстраторів будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств. Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб га громадських формувань, вчинити необхідні дії, в тому числі будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про керівника Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо поновлення прав і повноважень заявника на посаді голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств. Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб га громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРГІОУ 40075815) щодо внесення змін до відомостей про керівника Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зважаючи на предмет заявленого позивачем позову, судове рішення у даній справі за своєю правовою природою є рішенням про визнання недійсним рішень (у випадку задоволення позову), тобто стадія виконання в таких судових рішеннях відсутня.

Оскільки у даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарським судом береться до уваги усталена судова практика, згідно з якою в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19, від 22.01.2020 у справі № 923/826/19).

Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що невжиття заявлених заходів призведе до ускладнення або унеможливлення захисту порушених прав позивача та спрямовані на заборону відповідачам та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Однак, з огляду на викладене, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити за поданою заявою, не є адекватними заявленому позивачем способу захисту (визнання незаконним рішень та їх скасування). Так, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмету позову), з яким позивач звернувся до суду (має намір звернутись), з огляду на приписи ст. 5, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств. Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб га громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо внесення змін до відомостей про керівника Акціонерного товариства «Українська залізниця» порушує ч. 10 ст. 137 ГПК України, оскільки зачіпає права інших акціонерів (учасників) господарського товариства та діяльність товариства в цілому.

Отже, суд доходить висновку, що вказані заявником заходи забезпечення позову не зможуть забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого позивачем способу захисту.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та дій Уряду та Наглядової ради в межах спірних правовідносин може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Отже судом враховано, що правомірність заявлених позивачем вимог належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, оскільки зазначені позивачем обставини входять до предмету доказування а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені заявником заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, а також порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Приходько