Рішення № 96242515, 21.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2020Справа № 910/13745/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід банк»

до фізичної особи-підприємця Грігор`єв Магдалени

про стягнення 165824,61 грн

Представники:

від позивача Корнійчук Я.П.

від відповідача Шульц О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Родовід банк» до фізичної особи-підприємця Грігор`єв Магдалени про стягнення 165824,61 грн, з яких: 99146,70 грн боргу, 3795,83 грн пені, 874,51 грн 3% річних, 247,71 грн інфляційних втрат, 61759,86 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив орендну плату по договору оренди № 44-К від 12.08.2019 за квітень, травень та шість днів (01-06) червня 2020 року.

Суд своєю ухвалою від 17.09.2020 відкрив провадження у справі № 910/13745/20, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги. Відповідач посилається на те, що він має право на звільнення від орендної плати у спірний період у зв`язку з запровадженням на всій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня карантину із забороною відвідування закладів освіти її здобувачами. Основним видам діяльності відповідача є надання послуг з навчання польської мови і метою оренди за договором оренди № 44-К від 12.08.2019 є використання майна для надання послуг щодо середньої та вищої освіти в Польщі та курсів польської мови. Відповідач наказом № 12/03 від 12.03.2020 призупинив освітній процес у лінгвістичному центрі Slavic Languages Center та заборонив відвідування курсів польської мови здобувачами, а наказом № 12/02 від 17.03.2020 призупинив роботу офісу лінгвістичного центру Slavic Languages Center та перевів співробітників офісу лінгвістичного центру Slavic Languages Center на дистанційну роботу. Запровадження карантину є обставинами, які перешкоджають використання приміщення за цільовим призначенням та є форс-мажорними обставин, підтвердженням чого є сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100200483 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за вих. № 394/05-4 від 04.05.2020. Нормативно обґрунтовуючи можливість звільнення від орендної плати відповідач посилається на ч. 4, ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, п. 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим, відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем 3795,83 грн пені, 874,51 грн 3% річних, 247,71 грн інфляційних втрат, 61759,86 грн штрафу.

Позивач разом з відповіддю на відзив подав заяву про продовження строку на її подання. Суд продовжив строк на подачу відповіді на відзив, про що на місці 19.10.2020 постановив протокольну ухвалу.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача про поширення на нього заборон щодо відвідування закладів освіти, оскільки відповідач не є закладом освіти в розумінні Закону України «Про освіту» - у відповідача відсутня ліцензія, отримана у встановленому законодавством порядку на освітню діяльність. Позивач також зазначив, що карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, не є обставиною непереборної сили, яка може бути підставою для звільнення особи від відповідальності за вчинене порушення зобов`язань.

Відповідач разом з запереченнями на відповідь на відзив подав заяву про продовження строку на їх подання.

Суд продовжив строк на подачу заперечень на відповідь на відзив, про що на місці 14.12.2020 постановив протокольну ухвалу.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що здійснює свою освітню діяльність шляхом організації, забезпечення та реалізації осві тнього процесу у неформальній освіті. Відповідач не надає освітніх послуг на визначених законодавст вом рівнях освіти. Відповідач не є закладом дошкільної освіти, закладом загальної середньої освіти, за кладом позашкільної освіти, закладом професійної (професійно-технічної) освіти або закладом вищої освіти. Освіта, що здобувається на курсах польської мови, які проводить відповідач, є неформаль ною освітою, яка не передбачає присудження освітніх кваліфікацій за жодним рівнем освіти і у зв`язку з цим не підлягає ліцензуванню для визнання спроможності надавати освітні послуги на певному рівні освіти. Крім того, проведення курсів польської мови шляхом очних занять під час карантину було неможливим через заборону здійснювати діяльність, пов`язану з прийманням відвідувачів.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12.08.2019 публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (орендодавець) та фізична особа - підприємець Грігор`єв Магдалена (орендар) уклали договір оренди нежилого приміщення № 44-К (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендареві у строкове платне користування частину приміщень Літери «АІ» другого та третього поверхів, загальною площею 319,8 метрів квадратних (далі - приміщення), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 17.

Приміщення надається для надання послуг щодо середньої та вищої освіти в Польщі та курсів польської мови (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату, відшкодовує вартість спожитої електроенергії, послуг водопостачання, водовідведення (каналізації), підігріву води і централізованого опалення, утримання будинку і прибудинкової території, плати за землю, податку на нерухомість, інших комунальних та експлуатаційних послуг.

01.09.2019 позивач передав відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується підписаним 01.09.2019 актом приймання - передачі приміщення в оренду.

Розмір орендної плати і порядок її внесення врегульовано розділом 3 Договору, за умовами якого орендна плата становить 60000 грн в місяць у підлягає щомісячній індексації з урахуванням індексу споживчих цін на товари і послуги (п. 2.2.1 Договору), та підлягає сплаті до 20 число кожного поточного місяця (п. 2.2.2 Договору).

Строк Договору, з урахуванням додаткових угод № 1 від 06.12.2019 та № 2 від 13.01.2020, встановлено до 18 грудня 2020 року.

06.06.2020 сторони дійшли спільної згоди про дострокове розірвання Договору, у зв`язку з чим цього ж дня за актом приймання-передачі відповідач повернув позивачу приміщення. У акті сторони зазначили, що на дату його підписання заборгованість орендаря по оплаті нарахованої орендної плати складає 99146,7 грн. Ця заборгованість складається із заборгованості за квітень 2020 року у розмірі 24739,61 грн, за травень 2020 року - 62005,91 грн та за 01-06 червня 2020 року - 12401,18 грн.

Вирішуючи питання про звільнення відповідача від сплати орендної плати суд виходить з такого.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня до 3 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин із забороною відвідування закладів освіти її здобувачами. Постановами Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020 дію карантину на всій території України подовжено до 22 травня 2020 року зі збереженням заборони відвідування закладів освіти її здобувачами. Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), подовжено на території м. Києва до 22.06.2020.

У зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, з метою забезпечення соціальних та економічних гарантій, Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14, яким встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.

В подальшому Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020 пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».

Отже, умовою застосування механізму звільнення наймача від плати є заборона суб`єктом владних повноважень діяльності, якою займається наймач з використанням орендованого майна, або заборона доступу до такого майна третіх осіб.

Діяльністю суб`єкта господарювання є діяльність, з метою якої цей суб`єкт створений.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, регулює Закон України «Про освіту».

У розумінні цього Закону закладом освіти є юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті, є освітньою діяльністю. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти, є здобувачами освіти. Частиною 2 статті 43 Закону України «Про освіту» встановлено, що освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства. Ліцензування освітньої діяльності - це процедура визнання спроможності юридичної або фізичної особи надавати освітні послуги на певному рівні освіти відповідно до ліцензійних умов (ч. 1 ст. 43 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187) до закладів освіти належить:

заклад вищої освіти;

наукова установа, що здійснює навчання здобувачів вищої освіти на другому (магістерському) та/або третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні вищої освіти;

заклад післядипломної освіти;

заклад фахової передвищої освіти;

заклад професійної (професійно-технічної) освіти;

заклад загальної середньої освіти;

заклад дошкільної освіти.

Відповідач здійснює діяльність за класом Кваліфікації видів економічної діяльності 85.59 - Інші види освіти, не віднесені до інших угрупувань.

Кваліфікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД), що прийнята наказом Дежспоживстандарту від 11.10.2010 № 457, в Україні введена в дію з 01.01.2012.

Група 85.5 КВЕД включає продовження освіти протягом усього життя для одержування додаткових знань і навичок, а також задля перепідготовки, підвищення кваліфікації, здобуття нової професії та самовдосконалення. Ця група не включає освітню діяльність, тобто дошкільну освіту, початкову освіту, середню або вищу освіту.

Клас 85.59 КВЕД включає: освіту, не обумовлену будь-якими рівнями; академічне навчання; діяльність навчальних центрів, які пропонують курси з корекції (додаткової підготовки з певної дисципліни); діяльність курсів з підвищення професійної кваліфікації; навчання мовам і навичкам спілкування; навчання комп`ютерній грамоті; релігійне навчання; навчання рятувальників на воді; діяльність шкіл виживання; навчання ораторському мистецтву; навчання швидкісному читанню.

Отже, відповідач не є закладом освіти, який здійснює освітню діяльність, і заборону відвідування якого запроваджено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020. Вказане свідчить про відсутність умов застосування механізму звільнення наймача від плати.

Крім того, відповідач у акті від 06.06.2020 приймання-передачі приміщення визнав існування заборгованості у розмірі 99146,7 грн та обов`язку з його сплати.

За таких обставини відсутні правові підстави для застосування положень частини четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України до правовідносин, які встановлені Договором, і відповідач не може бути звільнений від сплати орендної плати за договором оренди на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 99146,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.2.2 Договору у випадку прострочення сплати по будь-якому з платежів відповідно до умов договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов`язань, за кожний день прострочення, від суми невиконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору якщо прострочення платежів за цим договором перевищує 30 (тридцять) календарних днів орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) місячної орендної плати, що відповідає розміру орендної плати за місяць, в якому виникло прострочення орендної плати за цим договором.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3795,83 грн. пені та 61759,86 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягають 874,51 грн. 3% річних, 247,71 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про звільнення відповідача від відповідальності суд виходить з такого.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відповідно до сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100200483 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за вих. № 394/05-4 від 04.05.2020, який виданий відповідачу, засвідчено настання таких обставин у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантину.

Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов`язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов`язання.

Водночас, запровадження карантину не унеможливлювало виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості користування приміщенням. А тому засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100200483 форс-мажорні обставини не стосуються виконання обов`язку щодо сплати оренди за Договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оцінюючи доводи відповідача, суд виходячи з вищевказаного права, вважає за можливе зменшити розмір пені з 3795,83 грн. до 50,00 грн. пені та зменшити розмір штрафу з 61759,86 грн. до 100,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до фізичної особи-підприємця Грігор`єв Магдалени.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Грігор`єв Магдалени ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, м. Київ, 04136, код 14349442) 99146,70 грн боргу, 50,00 грн пені, 100,00 грн штрафу, 874,51 грн 3% річних, 247,71 грн інфляційних втрат, 2487,37 грн. судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Повний текст рішення складено 13.04.2021.

Суддя С. А. Ковтун