Рішення № 96242329, 13.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2021Справа № 910/19740/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/19740/20

За позовом Приватного підприємства "ВІТАЛ-АГРОСВІТ 09" (вул. Павлоградська, буд. 2-з, село Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51280)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (вул. Віскозна, буд. 3, м. Київ 94, 02094)

Про стягнення заборгованості в розмірі 217231,22 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ВІТАЛ-АГРОСВІТ 09" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 216 263,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором № 500 постачання нафтопродуктів від 17.12.2018, в частині повернення попередньої оплати. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 203 040, 00 грн основної заборгованості, 7 813, 24 грн інфляційних втрат за лютий - листопад 2020 року, 5 206, 72 грн 3 % річних за період прострочення з 03.02.2020 до 10.12.2020 та 203, 04 грн штрафу за порушення строків поставки товару. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

18.12.2020 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Також, судом встановлено спосіб, яким позивач має усунути недоліки, а саме шляхом:

- надання до суду на виконання ухвали заяви, в якій викласти обґрунтування настання строку виконання зобов`язання по поверненню надмірно сплачених коштів та обґрунтованого розрахунку позовних вимог.

12.01.2021 від позивача поштою надійшла уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали від 18.12.2020. Позивач усунув недоліки, визначені ухвалою від 18.12.2020 про залишення позовної заяви без руху, а також позивач уточнив суму позовних вимог та у прохальній частині уточненої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 203 040, 00 грн основної заборгованості, 8 447, 70 грн інфляційних втрат, 5 540, 48 грн 3 % річних та 203, 04 грн штрафу за порушення строків поставки товару. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору у сумі 3 258, 46 грн.

15.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд запропонував відповідачу надати до суду відзив у строк протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечення - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу надати до суду відповідь на відзив у строк протягом 15 днів з дня отримання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: вул. Віскозна, буд. 3, м. Київ 94, 02094. Означена ухвала отримана уповноваженою особою відповідача 21.01.2021 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477102260).

Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/19740/20 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

09.02.2021 через відділ канцелярії суду, під час перебування судді Бондаренко - Легких Г. П. у відпустці, від позивача у справі надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити до відповідача заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на суму 217231, 22 грн, що не перевищує суми позовних вимог, які належать відповідачу і знаходяться на рахунках відповідача у будь - яких банках.

15.02.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у зв`язку з недоведеністю підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, також судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено матеріалами справи, 17.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЗИР УКРАЇНА» (надалі - постачальника, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛ-АГРОСВІТ 09» (надалі - покупець, позивач) укладено Договір №500 постачання нафтопродуктів (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту «товар»: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо, в свою чергу згідно п.1.2. Договору - покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Серед іншого сторони домовились про наступне:

Пункт 1.3. Договору - кількість, асортимент і ціна товару вказується в накладних.

Пункт 1.4. Договору - загальна сума Договору складає суму всіх підписаних обома сторонами накладних.

Згідно речення першого п. 3.1. Договору - товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару.

Згідно останнього речення п. 3.1. Договору - постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

Пункт 3.6. Договору - у випадку поставки товару за цим Договором на умовах 100 % передплати, покупець зобов`язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Пункт 3.7. Договору - перехід права власності на товар відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару вважається дата фактичного переходу товару, що підтверджується підписанням накладних на отримання товару покупцем.

Пункт 4.1. Договору - загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Пункт 4.3. Договору - у випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100 % передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.

Пункт 4.5. Договору - оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.

Пункт 4.6. Договору - зобов`язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п. 3.5. даного Договору, а у випадку, коли сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту виставлення постачальником рахунка-фактури.

Пункт 4.7. Договору - датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пункт 6.4. Договору - у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

Пункт 10.1. Договору - цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Пункт 10.2. Договору - у випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну Договору не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії даного договору, Договір вважається продовженим на такий самий термін та на тих саме умовах, які були передбачені цим Договором.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що відповідачем на підставі укладеного між сторонами Договору виставлено позивачеві рахунок-фактуру від 28.01.2020 №МУ000000300 на поставку дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 10 000 л на суму 203 040, 00 грн.

За таких обставин, а також у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів розірвання Договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір від 17.12.2018 є чинним.

Відтак, судом встановлено, що вище означений рахунок-фактура був оплачений позивачем 29.01.2020 на умовах попередньої оплати згідно з платіжними дорученнями №1649 та №1650, що наявні в матеріалах справи. Вказане також підтверджується випискою з рахунку позивача за період з 19.12.2018 по 29.01.2020.

Однак, позивач вказує на те, що відповідач всупереч умов п. 3.6. Договору сплачений товар не поставив, а відтак не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 203040, 00 грн, також нарахований у відповідності до умов п. 6.2. Договору штраф за умисне порушення строків поставки у розмірі 0, 1 % , що становить 203, 04 грн, 3 % річних у розмірі 5540, 48 грн та інфляційні втрати у розмірі 8447, 70 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги ПП «ВІТАЛ-АГРОСВІТ 09»» підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, умовами п. 4.5. Договору сторони погодили, що оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.

При цьому, з умов п. 4.6. Договору вбачається, що у випадку, коли сторони домовились про попередню оплату товару, зобов`язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту виставлення постачальником рахунка-фактури.

Наявним в матеріалах справи рахунком-фактури №МУ000000300 від 28.01.2020 підтверджено, що відповідач виставив відповідачу рахунок на поставку дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 10 000 л на суму 203 040, 00 грн.

У зв`язку з вказаним, позивач на умовах попередньої оплати згідно вимог Договору здійснив оплату означеного рахунку в повному обсязі, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями від 29.01.2020.

З умов п. 3.6. Договору вбачається, що у випадку поставки товару за цим Договором на умовах 100 % передплати, покупець зобов`язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Відтак, на переконання суду, враховуючи умови Договору, граничний строк поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЗИР УКРАЇНА» є 03.02.2020 року.

Згідно останнього речення п. 3.1. Договору - постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

Втім, належним чином оформлена видаткова накладна про постачання товару згідно оплаченого рахунку-фактури в матеріалах справи відсутня та відповідачем не подана.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. Отже, вимогами чинного законодавства покупцю надано право вибору (альтернативи), або наполягати на виконання обов`язку щодо поставки товару, або заявити вимогу про повернення суми передплати. До вираженння волі покупця, який варіант визначених законом дій він обрав, у продавця залишається визначений договором поставки обов`язок поставити товар, за який здійснена передплата, у відповідності до визначених умов договору.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів постачання товару відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення суми попередньої оплати, оскільки право на повернення суми попередньої оплати виникло у позивача з моменту закінчення строку поставки товару і не поставки товару, який був передплачений, однак не поставлений. Відтак, позовні вимоги в частині повернення суми попередньої оплати підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 6.4. Договору нараховує відповідачу штраф на суму невиконаного зобов`язання, у зв`язку з порушенням строків поставки товару, у розмірі 0,1 % від суми непоставленого товару, що за розрахунком позивача становить 203, 04 грн.

Так, у відповідності до п. 6.4. Договору сторони передбачили, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

Оскільки, судом на підставі всебічно досліджених доказів встановлено відсутність поставки в обумовлений сторонами строк, крім того відповідач про розгляд справи повідомлений, однак не надав до суду пояснення з приводу причин відсутності поставки, суд перевіривши правильність проведеного розрахунку дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині в повному обсязі, а отже стягнення з відповідача на користь позивача 203, 04 грн штрафу.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 5 540, 48 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 8 447, 70 грн за період прострочення з 04.02.2020 по 31.12.2020. Розглянувши дані позовні вимоги, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, умовами п. 3.6. Договору сторони погодили, що у випадку поставки товару за цим Договором на умовах 100 % передплати, покупець (позивач у справі) зобов`язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що передбачений Договором строк поставки товару закінчився 03.02.2020.

Суд вважає, що після закінчення строку поставки товару (03.02.2020), відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, за що передбачена відповідальність постачальника, встановлена п. 6.4 Договору.

Разом з тим, після порушення умов договору постачальником щодо строку поставки товару, який було попередньо оплачено позивачем, у позивача виникло право вимагати або поставки товару, або повернення коштів передплати та позивач мав право заявити вимогу про повернення коштів передплати. Отже, зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, яке є грошовим пов`язується з настанням двох фактів: - закінченням обумовленого сторонами у пункті 3.6. Договору поставки строку поставки (а саме 03.02.2020);- вимоги покупця про повернення грошових коштів.

Після настання двох вказаних фактів, зобов`язання постачальника з поставки товару (не грошове зобов`язання) трансформується в грошове зобов`язання з повернення суми передплати.

До того моменту, як покупець (позивач у даній справі) не виразив свою волі щодо наданої йому законом альтернативи дій (вимагати поставки товару або вимагати повернення передплати), постачальник не може самостійно визначати, який саме варіант дій обере покупець.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з моменту спливу семиденного строку отримання вимоги покупця про повернення грошових коштів.

Разом з тим, матеріали справи, не містять доказів направлення позивачем відповідачеві вимоги про повернення грошових коштів.

Посилання на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, суд вважає не подібники до даних правовідночинс в частині настання строку зобов`язання з повернення коштів, оскільки у вказаній справі, покупець заявив вимоги про повернення коштів до закінчення строку поставки. Разом з тим, суд застосовує правові висновки Великої палати Верховного суду у вказаній справі, що зобов`язання з повернення коштів передплати є грошовим зобов`язанням з моменту отримання вимоги про повернення коштів передплати (авансу) і у випадку порушення строків виконання грошового зобов`язання, суд застосовує до даних зобов`язань норми статті 625 ЦК України.

Суд звертає увагу позивача, що окрім строку поставки/прийняття товару, сторони в п. 3.6. Договору передбачили строк впродовж якого відповідач (постачальник) має право повернути грошові кошти (попередню оплату), у випадку, якщо прийняття товару не відбулось, тобто коли продавець запропонував виконання шляхом поставки товару і він не був прийнятий покупцем, у постачальника виникає право повернути грошові кошти і відмовитись від зобов`язання з поставки товару.

На переконання суду, виходячи зі змісту зобов`язання сторін, положення п. 3.6 договору не можуть застосовуватися щодо строку повернення суми передплати, у зв`язку з не поставкою товару з вини постачальника.

Відтак, позивачу при здійсненні нарахувань на суму невиконаного грошового зобов`язання (повернення попередньої оплати) слід було враховувати, що він має заявити вимогу до постачальника про повернення суми передплати, з якої обліковується семиденний строк, встановлений ст. 530 ЦК України, після завершення якого, постачальник є таким, що порушив грошове зобов`язання з повернення суми передплати.

Разом з тим, встановлений статтею 530 ГПК України семиденний строк, в який відповідач мав право добровільно повернути грошові кошти, обліковується з моменту заявлення вимоги покупця про повернення суми передплати і лише зі спливом такого строку, правомірним буде застосувати наслідки невиконання грошового зобов`язання, в тому числі й ті, що передбачені ст. 625 ЦК України.

Відтак, на переконання суду, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, то суд не може встановити строк, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Визначений позивачем строк порушення виконання саме грошового зобов`язання, за відсутності доказів вимоги позивача про повернення грошових коштів, суд вважає невірним, оскільки відповідач не міг самостійно вирішувати, який варіант дій, передбачених зщаконом, в зв`язку з порушенням обов`язку поставки товару постачальником в строк, обере покупець.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, в зв`язку з недоведеністю факту дати, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по поверненню суми передплати.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, суд покладає судовий збір на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ВІТАЛ-АГРОСВІТ 09" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" про стягнення 217 231, 22 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (вул. Віскозна, буд. 3, м. Київ 94, 02094, ідентифікаційний код: 41692853) на користь Приватного підприємства "ВІТАЛ-АГРОСВІТ 09" (вул. Павлоградська, буд. 2-з, село Знаменівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51280, ідентифікаційний код: 34989884) 203040 (двісті три тисячі сорок) грн 00 коп. - попередньої оплати, 203 (двісті три) грн 04 коп. - штрафу , а також 3030 (три тисячі тридцять) грн 47 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 5540,48 (п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн 48 коп. - 3 % річних та 8447 (вісім тисяч чотириста сорок сім) грн 70 коп. - інфляційних втрат - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких