Рішення № 96242217, 18.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/111/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 Справа № 908/1596/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя – Смірнов О.Г., судді – Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1596/20

за позовом: Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22) в інтересах держави

до відповідача-1: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67)

до відповідача-2: Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 31/37)

про визнання незаконним та скасування рішення № 22 від 11.04.2017 та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Михальчук І.В., посвідчення № 059858 від 16.02.2021

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Прилуцька Н.Ю., виписка з ЄДР № 161298478529 від 06.11.2020

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів – програмно-апаратного комплексу «Оберіг» та комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 36-5356вих-20 від 19.06.2020 до відповідачів: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України ", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 11.04.2017 № 22 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ", припинивши право постійного користування Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" земельною ділянкою площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2017 за номером 21206080;

- зобов`язати Державне підприємство "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Разом із позовною заявою Керівником Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області подано заяву про забезпечення позову в порядку приписів ст. ст. 136-139 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2020 заяву про забезпечення позову № 908/1596/20 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 25.06.2020 у задоволенні заяви Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області про забезпечення позову № 908/1596/20 відмовлено.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1596/20, присвоєно справі номер провадження 12/111/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.07.2020 о 15:00.

22.07.2020 на адресу суду від відповідача-2 - ДП "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі із посиланням на наступне:

- з огляду на статус держави та її органів як суб`єктів владних повноважень, на позови прокуратури поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, i на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давностї починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень дoвiдaлacя або могла довідатись про порушення прав i законних інтересів;

- в силу положень законодавства органи місцевого самоврядування повинні були оприлюднювати свої рішення, а прокуратура, як орган через який діє держава, повинен був своєчасно цікавитися та перевіряти відомості про наявність, pyx i якісний стан земель, які перебувають у комунальній власності, здійснювати контроль за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання таких земель, а також здійснювати нагляд за правомірністю прийнятих селищною радою рішень;

- прокуратура, як орган через який діє держава, не могла не бути обізнаною щодо факту надання в постійне користування спірної земельної ділянки, а також факту сплати ДП ІЦПО ПФУ податку на землю з часу виникнення відповідного речового права на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 22 від 11.04.2017, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2017;

- позовна заява подана представником прокуратури 19 червня 2020 року;

- в порушення вимог процесуального законодавства представник прокурора не зазначив (не надав) жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування поважних причин пропуску позовної давності;

- в даному випадку пропущено трирічний строк позовної давності за вимогами представника прокуратури, що з урахуванням відсутності документального підтвердження поважності причин такого пропуску є підставою для відмови у позові;

- враховуючи положення законодавства, якими регулюються питання діяльності Держгеокадастру та Держекоінспекції, допустимими доказами у розумінні ст. 77 ГПК України фактів порушення відповідачами вимог водного та земельного законодавства України є акти перевірок, приписи, протоколи про адміністративні правопорушення та постанови, складені за наслідками розгляду відповідно до законодавства справ про адміністративні правопорушення посадовими особами органів Держгеокадастру та Держекоінспекції;

- до матеріалів позовної заяви прокурором не додано вказаних документів органів Держгеокадастру та Держекоінспекції;

- прокурором не надано докази встановленого у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні факту порушення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області вимог ст. ст. 59, 60, 186-1 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України, як наслідок порушення інтересів держави у сфері земельних відносин;

- у позовній заяві представник прокурора зазначає, що Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2018 за № 42018081280000011 за ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено факт порушення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області області вимог Земельного та Водного кодексів при передачі Державному підприємству «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» у постійне користування земельної ділянки площею 0,8333 га.;

- проте, представник прокуратури жодних доказів факту порушення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області вимог Земельного та Водного кодексів України (рішення суду, відомості про закінчення досудового розслідування тощо) не надав;

- саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази існування вироку суду щодо службових ociб органу місцевого самоврядування; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо;

- прокурором у цій справі порушується питания щодо законного виділення земель комунальної власності, правом розпорядження якими наделена територіальна громада селища Кирилівка. Оскільки це право реалізується через створені органи місцевого самоврядування, то у спірних правовідносинах уповноваженим органом на захист інтересів держави є лише Кирилівська селищна рада;

- доказів, що Кирилівська селищна рада порушила законодавство у сфері земельних та водних відносин представник прокуратури не надав, а тому не мав права на звернення до суду із вищезазначеним позовом у якості самостійного позивача у цій справі;

- обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави;

- Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області є неналежним позивачем у цій справі;

- не погоджується з твердженнями Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, що у Статуті ДП ІЦПО ПФУ серед мети та предмету діяльності не зазначено використання водних об`єктів прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів, гідрготехнічних споруд та підтримання їх у належному стані, а тому, підприємство навіть не має на меті здійснювати функції, притаманні певним спеціалізованим водогосподарським організаціям та установам;

- відповідно до пункту 3.2. розділу 3 Статуту ДП ІЦПО ПФУ (із зімнами, внесеними до державного реестру 10.07.2015 р.) предметом діяльності ДП ІЦПО ПФУ є, також, здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством;

- як вбачається із зазначеного, ДП ІЦПО ПФУ, крім іншого, може здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену чинним законодавством, а тому твердження представника прокуратури щодо відсутності у ДП ІЦПО ПФУ мети здійснювати функції, притаманні певним спещалізованим водогосподарським організаціям та установам не відповідає дійсності та є лише припущенням представника прокуратури;

- надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки з земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає клопотання і надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових акітв, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленму законом порядку;

- у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 186-1 Земельного Кодексу України проект щодо відведення спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип був погоджений із Відділом Держгеокадастру у Галицькому районі та Відділом містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області;

- відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого Відділом Держгеокадастру 26.01.2017 року № 22/82-17, проект землеустрою земельної ділянки, розташованої по вул. Коса Пересип у смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, площею 0,8333 га, яка перебуває у комунальній власності, у відповідності до ст. 19 Земельного Кодексу України, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

- висновком Відділу містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміміністрації від 12.12.2016 року № 200 також погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8333 га у постійне користування для розміщення об`єктів рекреаційного призначення в Запорізькій області, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип за рахунок земель житлової та громадської забудови Кирилівської селищної ради;

- з огляду на положения статті 50 Закону України "Про землеустрій" обов`язковою складовою проекту землеустрою є акт перенесения в натуру (на місцевість) меж охоронних зон та зон особливого режиму використання земель за їх наявності, перелік обмежень у використанні земельних ділянок, а також викопіювання з кадастрової карти або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Також у документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок та містобудівної документації, згідно до вимог ч. 3 ст. 60 Земельного Кодексу України, зазначаються межі встановлених прибережних захисних смуг i пляжних зон;

- таким чином із вказаної документації вбачається, що жодних даних про знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги в ході погодження проекту землеустрою контролюючими органами встановлено не було;

- оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах селища міського типу Кирилівка, а проект землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги на час винесення оскаржуваного рішення не узгоджений, не можна виходити з того, що беззаперечно розмір захисної смуги становить два кідлометри від урізу води, оскільки у даному разі цей розмір повинен бути встановлений з урахуванням конкретних умов забудови;

- не зважаючи на посилання прокурора про виявлення вказаних у позові порушень водного та земельного законодавства, прокурором не надано відомостей щодо внесення до ЄРДР відомостей з цього приводу чи про притягнення будь-якої службової особи зазначених органів до відповідальності;

- з урахуванням відомостей, викладених у висновках про погодження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453 органів, на які державою покладено функції щодо здійснення контролю за використанням земель, вбачається, що оскаржуване рішення № 22 від 11.04.2017 року Кирилівською селищною радою прийнято у межах повноважень та у відповідності до вимог статей 186, 186-1 ЗК України;-

- оскільки відсутнє рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 11.04.2017 № 22 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ», підстави для повернення земельної ділянки, наданої йому у користування відсутні, а вимоги представника прокуратури щодо повернення спірної земельної ділянки її власнику – територіальній громаді смт. Кирилівка в ососбі Кирилівської селищьної ради є передчасними;

- з посиланнням на приписи ст. 387, 388, 390 ЦК України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практики ЄСПЛ зазначає, що зобов`язання ДП ІЦПО ПФУ повернути земельну ділянку територіальній громаді смт. Кирилівка порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності;

- як свідчить Витяг з Єдиного реестру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 42018081280000011) від 28.05.2020 (наданий представником прокуратури як доказ до Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1596/20 від 30.06.2020), 19 січня 2018 року до ЄРДР було внесено відомості про заяву, повідомлення про вчинення криминального правопорушення;

- з огляду на зміст повідомлення, ст. ст. 3, 17 КПК України, а також відсутність у позовній заяві інформації (доказів) щодо прийняття законного рішення у кримінальному провадженні (закриття кримінального провадження або направления до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності) твердження представника прокуратури щодо не подання іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав є сумнівним. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Також 22.07.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати до позову Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області за вих. № 36-5356 вих-20 від 19.06.2020 у справі № 908/1596/20 позовну давність та у зв`язку з цим у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкладено підготовче засідання на 17.08.2020 о 15:00.

06.08.2020 на адресу суду від Заступника прокурора Запорізької області надійшли заперечення.

11.08.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Також 11.08.2020 від відповідача-2 надійшли клопотання про витребування доказів за вих. № 1118/2 від 07.08.2020 та № 1119/2 від 07.08.2020. У клопотанні про витребування доказів за вих. № 1118/2 від 07.08.2020 відповідач просить витребувати у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області завірені належним чином копії:

- поіменного голосування депутатів Кирилівської селищної ради на засіданні 18 сесії VII скликання 11.04.2017 року;

- порядку денного засідання селищної ради 18 сесії VII скликання від 11.04.2017 року. У клопотанні про витребування доказів за вих. № 1119/2 від 07.08.2020 відповідач просить витребувати у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області завірені належним чином копії:

- проекту землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка;

- супровідного листа (із зазначенням дати та номера) щодо направлення проекту землеустрою із встановлення меж прибережної захисної сумги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка на погодження в Міністерство екології та природних ресурсів України;

- Генерального плану забудови смт. Кирилівка, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 09.10.2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29.04.2004 року;

- Генерального плану забудови смт. Кирилівка чинного станом на 11.04.2017 року;

- Генерального плану забудови смт. Кирилівка, відповідно до якого було розроблено проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка, направлений на погодження до Міністерства екології та природних ресурсів України.

17.08.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.08.2020 відкладено підготовче засідання на 03.09.2020 о 12:00.

31.08.2020 на адресу суду від Заступника прокурора Запорізької області надійшли заперечення.

03.09.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою суду від 03.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 19.10.2020 о 12:00.

01.10.2020 на адресу суду від відповідача-1 - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого рада вважає позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку із наступним:

- проект щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,8333 га кадастровий номер 2320355400:10:003:0453, за адресою: Запорізька область, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, був розроблений у встановленому

законом порядку та погоджений відповідними контролюючими органами;

- жодних порушень та невідповідностей встановлено не було;

- за даними відділу Держгеокадастру в Якимівському районі Запорізької області –довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 14.12.2016 № 1324 - категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 16.00 землі запасу (номер рядка 12 шифр рядка 93 по формі 6-зем); обмеження у використанні земель – відсутні;

- аналогічні дані також зазначені Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі Запорізької області у висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 26.01.2017 року № 22/82-17;

- Відділ містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області у своєму висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 200 від 13.12.2016 підтвердив, що земельна ділянка надана за рахунок земель житлової та громадської забудови Кирилівської селищної ради для розміщення об`єктів рекреаційного призначення; обмеження та особливості вимог щодо використання земельної ділянки:

використання земельної ділянки у відповідності до чинного містобудівного законодавства Закону України №3038-У1 від 17.02.2011 ст. 24, ст. 26 «Про регулювання містобудівної діяльності»;

без зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки;

без права капітального будівництва;

забезпечити право проходу, проїзду до суміжних земельних ділянкок;

забороняється зберігати та застосовування пестицидів i добрив на вищевказаній земельній ділянці, будівництво будь-яких споруд, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких i твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

використання земельної ділянки за цільовим призначенням: для розміщення об`єктів рекреаційного призначення;

- ніяких документальних даних про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, в матеріалах проектної документації немає;

- за нормами ч. ч. 6, 7 ст. 88 Водного кодексу України встановлено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації;

- прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

19.10.2020 на адресу суду від Запорізької обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою суду від 19.10.2020 призначено колегіальний розгляд справи №908/1596/20 у складі трьох суддів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.10.2020 на підставі ухвали суду від 19.10.2020 у справі № 908/1596/20 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді – Азізбекян Т.А., Проскуряков К.В.

Ухвалою суду від 21.10.2020 прийнято справу № 908/1596/20 до провадження колегією суддів та призначено підготовче засідання на 10.11.2020 об 11:00.

03.11.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури Запорізької області, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-729/20 від 10.11.2020, на підставі доповідної записки головуючого судді у справі Смірнова О.Г., для розгляду справи, враховуючи перебування у відпустці судді-учасника колегії Азізбекян Т.А., справу № 908/1596/20 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 справу № 908/1596/20 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнов О.Г., судді – Мірошниченко М.В., Проскуряков К.В.

Ухвалою суду від 10.11.2020 прийнято справу № 908/1596/20 до провадження колегією суддів та призначено підготовче засідання на 26.11.2020 о 12:00.

19.11.2020 та 26.11.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою суду від 26.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 13.01.2021 о 10:30. У вказаній ухвалі зазначено, що розглянувши клопотання представника відповідача-2 (за вих. №1119/2 від 07.08.2020) про витребування доказів, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню частково. Цією же ухвалою було витребувано у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області витяг з Генерального плану забудови смт. Кирилівка та встановлення меж природоохоронної зони, в т.ч. щодо спірної земельної ділянки. Також в ухвалі зазначено, що оскільки представник відповідача-2 в судовому засіданні просила залишити клопотання (за вих. №1118/2 від 07.08.2020) про витребування доказів без розгляду, тому суд залишає його без розгляду.

28.12.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

04.01.2021 на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме викопіювання Генерального плану та схеми функціонального зонування (план зонування) смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області (без доказів направлення іншим учасникам справи).

13.01.2021 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено підготовче засідання на 01.02.2021 об 11:00.

Ухвалою суду від 01.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/1596/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2021 о 14:15.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-64/21 від 17.02.2021, на підставі доповідної записки головуючого судді у справі Смірнова О.Г., для розгляду справи, враховуючи перебування судді-учасника колегії Проскурякова К.В. на лікарняному, справу № 908/1596/20 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 справу № 908/1596/20 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнов О.Г., судді – Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.

Ухвалою суду від 18.02.2021 прийнято справу № 908/1596/20 до провадження колегією суддів та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2021 о 12:00.

18.02.2021 на адресу суду від відповідача-1 надійшов лист № 315 від 16.02.2021, в якому останній у зв`язку з неможливістю його представника прибути в судове засідання, яке відбудеться 17.02.2021 о 14:15, просить розглянути справу без його участі.

В судовому засіданні 03.03.2021 оголошено перерву до 18.03.2021 о 10:00, про що винесено ухвалу.

В судове засідання 18.03.2021 з`явились прокурор та представник відповідача-2. Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 18.03.2021 представника відповідача-1, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію прокурора, заперечення відповідача-1 та відповідача-2, суд встановив.

Позов прокурора в даній справі мотивовано тим, що Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2018 за № 42018081280000011 за ч. 2 ст 364 КК України, встановлено факт порушення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області вимог Земельного та Водного кодексів України при передачі Державному підприємству «Інформацшний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» у постійне користування земельної ділянки площею 0,8333 га.

Так, 11.04.2017 рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 22 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,8333 га, кадастровий номер 2320355400:10:003:0453, за рахунок земель громадської та житлової забудови, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип та надано ДП «Інформацшний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» в постійне користування земельну ділянку площею 0,8333 га, кадастровий номер 2320355400:10:003:0453, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип. Також вказаним рішенням Кирилівської селищної ради вирішено змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,8333 га, кадастровий номер 2320355400:10:003:0453 згідно з розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови та віднести її до земель рекреаційного призначення для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано державним реєстратором Якимівської районої державної адміністрації Запорізької області, про що у Державному peєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 30.06.2017 за № 21206080 (том 1, а.с. 132-133).

Відповідно до інформації, викладеної в листі Відділу в Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 22.06.2018 № 0-8-0.36-1671/115-18 встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря, Молочного, Утлютського лиманів на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області не розроблявся, прибережна захисна смуга навколо Азовського моря та лиманів не встановлювалась (том 1, а.с. 136).

Згідно із виконаним 29.04.2020 КП «Градпроект» Мелітопольської міської ради Запорізької області планом меж спірної земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453 площею 0,8333 га знаходиться на відстані 237-238 метрів від урізу води Азовського моря (том 1, а.с. 134).

Таким чином, прокурор вказує, що земельна ділянка могла бути передана ДП «ІЦПО ПФУ» для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди, а з урахуванням положень ст. 134 Земельного кодексу України відповідне надання землі могло відбутись лише на конкурентних засадах за умови проведения аукціону.

Прокурор вважає, що рішення Кирилівської селищної ради від 11.04.2017 № 22 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 186-1 Земельного та ст. ст. 85, 88 Водного кодексів України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Поряд з цим, як наслідок недійсності та скасування вказаного рішення, прокурор зазначає, що ДП «ІЦПО ПФУ» зобов`язане повернути на користь Кирилівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453 площею 0,8333 га. Разом з тим прокурор зазначає в позові, що затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 11.04.2017 № 22 проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», оскільки не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Крім того вказує, що в порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» вказаний проект землеустрою не пройшов обов`язкову державну експертизу.

Підставою для звернення з позовом до суду прокурор вказує, що з метою ухилення від проведення аукціону всупереч вимогам законодавства відповідачі, зловживаючи своїми повноваженнями та правами, обрали саме такий протиправний спосіб розпорядження спірною земельною ділянкою.

Прокурор в позові вказує, що його звернення до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів держави у сфері земельних відносин щодо використання земельних ділянок водного фонду, які є власністю Українського народу. При цьому, захист інтересів держави включає також інтереси територіальної громади в особі Кирилівської селищної ради як власника спірної земельної ділянки, якою незаконно розпорядився її представницький орган місцевого самоврядування – Кирилівська селищна рада.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” № 963-ІV від 19.06.2003, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно із п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (зі змінами та доповненнями), центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в т.ч. в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Умовами п. 5-1 вказаного Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначено і статтями 6, 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”.

Однак, вказаний Закон та Положення не наділяють Держгеокадастр України та його органи повноваженнями звертатися до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Таким чином, враховуючи відсутність у органу, до компетенції якого віднесено контроль за дотриманням земельного законодавства, повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, прокурор самостійно звернувся з позовом в інтересах держави. Відтак, в силу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор набуває статуту позивача за цією позовною заявою.

Підставою для представництва інтересів держави в даній справі прокурор вказує порушення інтересів держави та територіальної громади смт. Кирилівка при розпорядженні землями водного фонду. Інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 11.04.2017 № 22 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ", припинивши право постійного користування відповідача-2 земельною ділянкою площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2017 за номером 21206080, а також зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 11.04.2017 № 22 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ» є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), який породжує певні правові наслідки для Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України".

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Прокурор в якості підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області зазначив, що воно прийняте з порушенням вимог ст.ст. 59, 60, 186-1 ЗК України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, оскільки вказаним рішенням відповідачу-2 була передана в постійне користування земельна ділянка, яка належить до земель прибережної захисної смуги Азовського моря, на яку розповсюджується спеціальний режим провадження господарської діяльності.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України (ЗК України). Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч.: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради АР Крим, Ради міністрів АР Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно із положенням ч. 1 ст. 3 Водного кодексу України (ВК України), (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 ст. 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визначає, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України).

Частиною 1 ст. 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88 - 90 ВК України.

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 84 Земельного кодексу України заборонено передавати їх у приватну власність.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, визначена ст. 88 Водного кодексу України та ч. 2 ст. 60 ЗК України, має становити: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до ч. 6 ст. 88 ВК України, в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно пункту 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (затв. постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996) на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Частиною 3 ст. 60 ЗК України унормовано, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Верховним Судом України в своїй постанові від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 (як і в інших аналогічних справах № 6-193цс14 від 17.12.2014, № 6-175цс14 від 19.11.2014, № 6-179ц1с4 від 12.11.2014, № 915/1228/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13, № 915/1223/13, № 905/6025/13 від 09.11.2014, № 6-171 цс14 від 05.11.2014, № 915/1223/13 (3-41гс14) від 02.09.2014) зазначено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення в натурі меж щодо прибережних захисних смуг, збереження водних об`єктів має бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

Таким чином, віднесення земельної ділянки до такої, що розташована у межах прибережної захисної смуги (статті 58, 60 ЗК України), може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 та Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434.

Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок (затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в т.ч. й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони земель водного фонду, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги (оскільки такий проект не надано суду станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору) не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених законодавчих та ін. підзаконних нормативно-правових актів надає суду підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них. Надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься лист Кирилівської селищної ради № 428 від 19.03.2018 року, в якому остання (рада) повідомляє начальнику Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури, що проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка виготовлений та знаходиться в Міністерстві екології та природних ресурсів України, для його погодження згідно чинного законодавства.

Проте, докази погодження та затвердження проекту землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка станом на час прийняття процесуального рішення в матеріалах цієї справи відсутні.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Відділу в Якимівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 0-8-0.36-1671/115-18 від 22.06.2018, в якому останній повідомляє заступнику керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, що проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та Молочного, Утлюцького лиманів на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області не розроблявся, прибережна захисна смуга навколо Азовського моря та лиманів не встановлювалась.

Згідно із виконаним 29.04.2020 КП «Градпроект» Мелітопольської міської ради Запорізької області планом меж спірної земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453 площею 0,8333 га знаходиться на відстані 237-238 метрів від урізу води Азовського моря (том 1, а.с. 134).

Таким чином, з урахуванням вимог діючого законодавства, наведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка є ділянкою водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) та відноситься до земель водного фонду.

Чинним законодавством встановлений особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність, надання їх у постійне користування та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Так, частиною 3 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у т.ч. рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 85 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів молуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Таким чином, законодавець чітко обмежує права певної категорії юридичних осіб недержавної форми власності на отримання в постійне користування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги водних об`єктів та передбачає обмежене використання таких земель виключно на умовах оренди.

Проте, відповідач-2 – Державне підприємство "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" не відноситься до вичерпного переліку суб`єктів, який наведений у ст. 59 ЗК України. А тому, як наслідок, спірна земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду та розташована в межі прибережної захисної смуги, не могла бути надана у постійне користування останньому.

Із змісту статуту Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" вбачається, що догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані не належить до предмету діяльності вказаного підприємства. Тобто, Державне підприємство "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" не має на меті здійснювати функції, притаманні певним водогосподарським спеціалізованим організаціям, підприємствам, установам.

Оскільки матеріалами справи доведено, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, і право на передачу в постійне користування земельної ділянки юридичним особам недержавної форми власності законодавчо обмежене, то рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 11.04.2017 № 22 про передачу спірної земельної ділянки відповідачу-2 не на праві оренди, а в постійне користування, є таким, що суперечить нормам ст. ст. 59, 60 ЗК України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Згідно зі ст. 62 ЗК України, ст. 90 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Відповідно до ст. 88 ВК України, у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:

території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;

прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

скелі, інші гірські утворення.

Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об`єкти, рибогосподарські підприємства. Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства. До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

Таким чином, пляжні зони (як землі водного фонду за особливостями режиму використання та цільового призначення) не можуть використовуватись для забудови об`єктами рекреаційного призначення.

Як вказано вище, згідно із виконаним 29.04.2020 КП «Градпроект» Мелітопольської міської ради Запорізької області планом меж спірної земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453 площею 0,8333 га знаходиться на відстані 237-238 метрів від урізу води Азовського моря (том 1, а.с. 134).

Розташування земельної ділянки на відстані 237-238 метрів від урізу води Азовського моря свідчить про її належність до прибережної захисної смуги, тому рішення Кирилівської селищної ради щодо передачі земельної ділянки відповідачу-2 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення суперечить вимогам ст. ст. 18 -20, 59, 60 ЗК України та ст. 85, 88 ВК України.

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення ДП «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» земельної ділянки площею 0,8333 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип був погоджений Відділом містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про що свідчить наявний у справі висновок про погодження проекту землеустою № 200 від 13.12.2016. Також проект землеустрою був погоджений Віділом Держгеокадастру у Галицькому районі про що свідчить наявний в матеріалах справи висновок про розгляд проекту землеустрою № 22/82-17 від 26.01.2017 (том 1, а.с. 116-117, 119).

Частиною 3 ст. 1861 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища;

водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:10:003:0453 розташована в межах прибережної захисної смуги та відноситиься до земель водного фонду, відтак в силу приписів ч. 3 ст. 1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки підлягав погодженню із відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та з відповідним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

В матеріалах справи міститься лист Запорізької обласної державної адміністрації № 03590/08-46 від 07.04.2020 (том 1, а.с. 140), в якому остання повідомляє керівнику Мелітопольської місцевої прокуратури, що до Департаменту екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації в період 2016-2017 років на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8333 га, кадастровий номер 2320355400:10:003:0453 в постійне користування ДП «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» не надходив.

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист Державного агентства водних ресурсів України № 2013/3/4/11-20 від 07.04.2020, в якому останнє повідомляє Мелітопольській місцевій прокуратурі, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДП «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» в межах смт. Кирилівка Запорізької області Держводагенство та сектор у Запорізькій області не погоджували.

Отже, всупереч вимогам ст. 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в постійне користування не погоджувався з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» № 1808-IV від 17.06.2004 визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів підлягають обов`язковій державній експертизі.

Проте, докази проведення обов`язкової державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Вищевикладене, свідчить про порушення відповідачем-1 вимог ст. 1861 ЗК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Таким чином, рішення Кирилівської селищної ради № 22 від 11.04.2017 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 1861 ЗК України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

При цьому вищевказаним рішенням порушені права та інтереси держави і територіальної громади при розпорядженні землями водного фонду.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 подав заяву про застосування строків позовної давності до позову Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області за вих. № 36-5356 вих-20 від 19.06.2020 у справі № 908/1596/20.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Під час розгляду даної справи встановлено, що рішення Кирилівської селищної ради № 22 від 11.04.2017 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 1861 ЗК України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, а також вищевказаним рішенням порушені права та інтереси держави і територіальної громади при розпорядженні землями водного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

В даній справі прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави та виступає позивачем відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Враховуючи викладене, позовну давність в даній справі необхідно обчислювати від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, Мелітопольській місцевій прокуратурі про наявність рішення Кирилівської селищної ради № 22 від 11.04.2017 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ" стало відомо лише у 2018 році при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42018081280000011, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2018 за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Так, Мелітопольською місцевою прокуратурою отримано копію рішення Кирилівської селищної ради № 22 від 11.04.2017 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ" лише 23.03.2018 після проведення слідчим СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області тимчасового доступу до речей і документів Кирилівської селищної ради на виконання ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.02.2018 у справі № 320/1266/18, що також підтверджується листом Кирилівської селищної ради № 474 від 23.03.2018 (том 1, а.с. 53).

Враховуючи дату отримання прокуратурою спірного рішення трирічний строк позовної давності спливає в березні 2021 року.

При цьому позовна заява в даній справі подана прокурором до суду в поштовому конверті зі штампом відділення поштового зв`язку « 22.06.2020».

Таким чином, прокурор в даній справі, звернувшись з позовом, не пропустив трирічний строк позовної давності.

Разом з тим, прокурор в позові вказує, що про факт знаходження спірної земельної ділянки на відстані 237-238 метрів від урізу води Азовського моря, що в силу ст. 60 ЗК України, ст. 88 Водного кодексу України відносить її до земель прибережної захисної смуги Азовського моря, стало відомо після надання 29.04.2020 КП «Градпроект» Мелітопольської міської ради Запорізької області плану меж спірної земельної ділянки та її аналізу. Також прокурор зазначає, що лише з тексту рішення Кирилівської селищної ради неможливо встановити наявність порушень державних інтересів та факт незаконної передачі земельної ділянки в постійне користування, а лише після отримання та аналізу прокуратурою значної кількості документів та плану меж земельної ділянки, опрацювання законодавчої та судової практики органи прокуратури змогли встановити порушення земельного та водного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи викладене, заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор довів суду що рішення Кирилівської селищної ради № 22 від 11.04.2017 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 1861 ЗК України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, а також вищевказаним рішенням порушені права та інтереси держави і територіальної громади при розпорядженні землями водного фонду

Оскільки рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 11.04.2017 № 22 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ" прийняте з порушенням вимог статей 59, 60, 1861 ЗК України та ст. 85, 88 ВК України, воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 11.04.2017 № 22 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ", припинивши право постійного користування Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" земельною ділянкою площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2017 за номером 21206080, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник спірного об`єкта нерухомості чи землі делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт. Кирилівка та в силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка.

Відповідно до інформаційної довідки № 205771256 від 31.03.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником спірної земельної ділянки є Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області.

Враховуючи те, що рішення Кирилівської селищної ради від 11.04.2017 № 22 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ", яким земельна ділянка площею 0,8333 га, з кадастровим № 2320355400:10:003:0453 передана у постійне користування Державному підприємству "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України", підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то відсутні правові підстави збереження земельної ділянки за вказаним підприємством.

Як наслідок, спірна земельна ділянка має бути повернута її власнику - територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області щодо зобов`язання Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача-1 про ненадання прокурором належних доказів на підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та прибережних захисних смуг, оскільки з урахуванням норм ч. 6 ст. 60 ЗК України та ч.ч. 6, 7 ст. 88 ВК України належними та допустимими доказами вважатимуться дані проектів землеустрою прибережних захисних смуг суд вважає зазначити наступне.

На момент відведення у постійне користування Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" спірна земельна ділянка, з огляду на її місце розташування в межах 2 кілометрів від урізу води Азовського моря, належала до категорії земель водного фонду в силу положень ст. 58 ЗК України, якою передбачено, що землі, зайняті під прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до категорії земель водного фонду.

Факт розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги підтверджується планом меж земельної ділянки з кадастровим № 2320355400:10:003:0453, виконаним КП «Градпроект» (том 1, а.с. 134).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність проекту землеустрою та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та, відповідно, не визначає можливість до її встановлення передавати у користування земельні ділянки, які підпадають від нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води.

Твердження відповідача-2 про не надання прокурором доказів факту порушення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області вимог Земельного та Водного кодексів України є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються доданими до позову прокурора документами (планом меж земельної ділянки з кадастровим № 2320355400:10:003:0453, виконаним КП «Градпроект» та іншими).

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 25.06.2020 у задоволенні заяви Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області про забезпечення позову № 908/1596/20 відмовлено, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1051,00 грн. відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Витрати зі сплаті судового збору в сумі 4204,00 грн. покладаються на відповідачів у справі - Кирилівську селищну раду Якимівського району Запорізької області та Державне підприємство "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" порівну відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У судовому засіданні, яке відбулося 18.03.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, ідентифікаційний код 25489968) від 11.04.2017 № 22 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП ІЦПО ПФУ", припинивши право постійного користування Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 31/37, ідентифікаційний код 31406759) земельною ділянкою площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2017 за номером 21206080.

3. Зобов`язати Державне підприємство "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 31/37, ідентифікаційний код 31406759) повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, ідентифікаційний код 25489968) земельну ділянку площею 0,8333 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0453, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип.

4. Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, ідентифікаційний код 25489968) на користь Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29а, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету – 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., видавши наказ.

5. Стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 31/37, ідентифікаційний код 31406759) на користь Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29а, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету – 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено – 12.04.2021 року

Головуючий суддя О.Г. Смірнов

Суддя Н.А. Колодій

Суддя М.В. Мірошниченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.