Рішення № 96242037, 09.04.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.2021 Справа № 905/207/21

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м.Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка, Донецька область

про стягнення збитків у сумі 8205,92грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи -,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м.Київ,

звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка, Донецька область про стягнення збитків у сумі 8205,92грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №06-TR\ AM-8544842 внаслідок настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхувальнику - потерпілій внаслідок ДТП особі страхове відшкодування, внаслідок чого позивач звертається до суду з даним позовом до відповідача, оскільки останній згідно з договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №133129569 є страховиком особи, яка визнана винною у ДТП.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/207/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати, на підставі розпорядження голови господарського суду Донецької області з 21.01.2021 було зупинено прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярією) документів для відправлення за межі суду. Разом з цим, судом вживались додаткові заходи для повідомлення сторін про розгляд справи шляхом направлення телефонограми №322 від 08.02.2021, яка була отримана представниками обох сторін.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів ухвалу суду від 08.02.2021 було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з процесуальними документами по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Учасники справи у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

01.03.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву №471 від 25.02.2021, у якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що згідно із звітом №05/08/2020А від 25.06.2020 дослідження спірного автомобіля CHEVROLET AVEO спеціалістом-автотоварознавцем, складеним на підставі замовлення відповідача, сума матеріального збитку становить 24894,08грн (23594,08грн страхового відшкодування та 1300,00грн франшизи), на підставі чого відповідач сплатив позивачу суму 23594,08грн за вирахуванням франшизи за Полісом ЕР/133129569, у зв`язку із чим відповідач стверджує, що у повному обсязі виконав своє зобов`язання за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

09.03.2021 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив б/н від 04.03.2021, в якій заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що дослідження спеціаліста-автотоварознавця не відповідає вимогам чинного законодавства про оцінку майна, оскільки такого роду документ оформлено з порушення Національних стандартів про оцінку майна (постанови Кабінету Міністрів України №1440-2003-п, 1442-2004-п, 1655-2006-п, 1185-2007-п) та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003 за №1074/8395; зі змісту даного дослідження неможливо встановити на основі чого оцінювач, який його склав, визначив кількість та характер зазначених ним пошкоджень, адже самостійно транспортний засіб CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , він не оглядав; зазначає про безпідставність застосування коефіцієнту фізичного зносу із вартості запасних частин, які не є новими, адже використані частини вже частково втратили свої експлуатаційні властивості та відповідно частину своєї вартості.

12.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив №614 від 11.03.2021, в яких зазначав, що забезпечити особистий огляд оцінювачем автомобіля CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані, ПрАТ "СК АСКО ДС" не мало можливості, оскільки його було відремонтовано 20.03.2020, тоді як позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату лише 02.06.2020, з якої відповідач і дізнався про настання страхового випадку з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої в нього застрахована. Крім того, зазначив, що згідно умов договору №06-ТR\АО-000854484 розмір збитку проводиться або на підставі документів рекомендованої СТО або акту автотоварознавчого дослідження, проведеного експертом, погодженим зі страховиком. Крім того, вважає, що в даному випадку слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу – 0,70. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

22.03.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання до автоцивілки" №06-TR\ AM-8544842 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За змістом пункту 6 договору, страховим випадком є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди без вини водія транспортного засобу та виключно за участю двох або більше транспортних засобів за умови, що всі учасники дорожньо-транспортної пригоди є встановленими і, згідно з Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виникла цивільно-правова відповідальність іншого/інших учасників зазначеної пригоди.

Договір набирає чинності з 00:00 годин дня, наступного за датою сплати страхового платежу в повному обсязі (відповідно до п.4.2.) в касу або на рахунок Страховика, але не раніше дати початку строку дії договору, та діє до 24:00 години дати закінчення строку дії договору.

Матеріали справи містять поліс №АМ/8544842 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому страхувальником зазначено ОСОБА_1 зі страховою сумою (лімітом відповідальності) 100'000,00грн за шкоду, заподіяну майну.

10.02.2020 о 07 год 20 хв у місті Києві по вул.Лифаря сталася ДТП, за наслідками якої між водієм транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водієм транспортного засобу SEAT, державний номер № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 21.01.2017 (європротокол), за змістом якого водій транспортного засобу SEAT, державний номер № НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України та підтвердив свою вину у вчиненні даної пригоди.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до позивача, ТОВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання події та виплату страхового відшкодування за Договором страхування на рахунок станції технічного обслуговування.

Відповідно до рахунку-фактури №0425 від 21.02.2020, складеного Фізичною особою-підприємцем Ільчик Володимиром Івановичем, визначено вартість відновлювального ремонту спірного автомобіля CHEVROLET AVEO у розмірі 33’100,00грн.

На підставі страхового акту №СТ/20/0041 від 04.03.2020, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеної вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП у загальному розмірі 33’ 100,00грн шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця ремонтних робіт – ФОП Ільчик Володимира Івановича, що підтверджується платіжним дорученням №7007 від 04.03.2020.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу SEAT, державний номер № НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем - ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний», згідно полісу №ЕР/133129569, який був діючим на 10.02.2020 (строк дії з 00:00 10.01.2020 по 09.01.2021 включно).

02.06.2020 ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до ПрАТ «СК АСКО-Донбас-Північний» із заявою вих.№6081 на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) на суму 33’ 100,00 грн.

25.08.2020 з боку відповідача було здійснено часткову виплату відшкодування у розмірі 23’ 594,08грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №20056 від 25.08.2020.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8205,92грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання до автоцивілки" №06-TR\ AM-8544842, предметом якого є страхування транспортного засобу CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було відшкодовано завдану шкоду внаслідок спірної ДТП у загальному розмірі 33’ 100,00грн шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця ремонтних робіт – ФОП Ільчик Володимира Івановича згідно з платіжним дорученням №7007 від 04.03.2020.

Згідно зі ст. ст.512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, водієм транспортного засобу CHEVROLET AVEO (державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 та водієм транспортного засобу SEAT (державний номер № НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 , було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 10.02.2020 (європротокол).

Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 10.02.2020 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

Дорожньо - транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля SEAT (державний номер № НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 , що підтверджується європротоколом від 10.02.2020 р., в якому зазначені всі обставини ДТП, а також винним у ДТП водієм визнається його вина. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує вину вказаної вище особи.

Згідно ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля SEAT, державний номер № НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «СК АСКО-Донбас Північний», згідно полісу №ЕР/133129569.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України "Про страхування").

Таким чином, у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 була сплачена позивачем на підставі договору страхування.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст.12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Приватного акціонерного товариства «СК АСКО-Донбас Північний».

Так, відповідачем 10.12.2020 частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 23594,08грн згідно з платіжним дорученням №20056 від 25.08.2020.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).

Відтак, платіжне доручення №7007 від 04.03.2020 на суму 33’ 100,00грн. щодо оплати вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки марки CHEVROLET AVEO, підтверджує фактичну (реальну) вартість відновлювального ремонту та розмір понесених позивачем фактичних збитків.

Як передбачено в п.1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п.1.3. Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до абзацу 2 п. 7.41 Методики для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення експлуатаційного зносу приймається рівним 0,7.

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де, С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок страхового відшкодування було здійснено позивачем на підставі рахунку-фактури №0425 від 21.02.2020 Фізичної особи - підприємця Ільчик В.І., яким безпосередньо здійснювався відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , та який визначив суму ремонту автомобіля без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу на запчастини, що підлягають заміні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно із звітом №05/08/2020А від 25.06.2020, складеним ФОП Черніковою Ренатою Михайлівною на підставі замовлення відповідача, сума страхового відшкодування з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 24894,08грн та за вирахуванням франшизи (1300,00грн) сума у розмірі 23594,08грн була сплачена на рахунок позивача, у зв`язку із чим відповідач стверджує, що у повному обсязі виконав своє зобов`язання за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У звіті №05/08/2020А від 25.06.2020, складеним ФОП Черніковою Ренатою Михайлівною застосований коефіцієнт фізичного зносу (Ез) - 0,7.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 - 2007 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 10.02.2020, тобто строк експлуатації перевищує 7 років.

Згідно рахунку-фактури №0425 від 21.02.2020 та акту виконаних робіт №0425 від 20.03.2020 запасні частини не є новими (б/у).

Таким чином, враховуючи те, що деталі, які були використані для відновлювального ремонту транспортного засобу марки «CHEVROLET AVEO, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , вже перебували під впливом експлуатаційного зносу, оскільки зазначені деталі не є новими та були у вжитку, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що вартість використаних у ремонті деталей неспівмірна із вартістю аналогічних деталей з урахуванням фізичного зносу, отже сума страхового відшкодування розцінюється судом як сума вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

З огляду на встановлені обставини, за відсутності відповідних належних доказів на підтвердження заперечень відповідача, враховуючи приписи статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд дійшов висновку, що наявність рахунку-фактури Фізичної особи - підприємця Ільчик В.І. №0425 від 21.02.2020, з урахуванням застосування під час відновлювального ремонту запчастин, що вже знаходилися у використанні, а також платіжного доручення від 04.03.2020 №7007 є достатніми та допустимими доказами розміру фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, заявлена позивачем до стягнення сума підлягає задоволенню, а саме із залишку несплаченої відповідачем частини страхового відшкодування підлягає вирахуванню франшиза, у зв`язку з чим розмір відшкодування становить: 8205,92грн (33100,00грн -23594,08грн -1300,00грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову врахував ліміт відповідальності за майнову шкоду, зазначений у полісі №АМ/8544842 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Відповідачем не спростовано вимог позивача та не надано доказів сплати заявлених до стягнення коштів.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 79, 86, 129, ст.ст.232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка, Донецька область, про стягнення збитків у сумі 8’ 205,92грн – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" (код ЄДРПОУ 13494943, адреса: 84205, Донецька область, м. Дружківка , вул. Соборна, буд. 37) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (код ЄДРПОУ 32382598, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26) збитки в сумі 8’ 205,92грн, а також судовий збір за розгляд справи у розмірі 2'270,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2021.

Суддя Ю.В. Макарова