Рішення № 96241866, 06.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6472/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тетерятник А.М.

та представників:

від позивача: Колесник Ю.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефт Автодор Проект", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 73 657,69 грн

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефт Автодор Проект" 73 657,69 грн, з яких: 70 181,65 грн - основний борг, 2050,95 грн - пеня, 912,35 грн - інфляційні втрати, 512,74 грн - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань своєчасної оплати виконаних робіт за договором на перевантаження імпортних вантажів № 20Д від 11.03.2020.

Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судове засідання було призначено на 05.01.2021 з наступним проведенням судових засідань 26.01.2021, 09.02.2021, 06.04.2021.

08.02.2021 представник позивача подав письмові пояснення та додаткове обґрунтування розрахунку позовних вимог.

У призначені судові засідання представник відповідача жодного разу не з`явився, відзиву на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями та інформацією з веб-сайту “Укрпошта” про вручення поштового відправлення (а.с. 69, 94, 105, 114 - 116).

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 06.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (далі – позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дефт Автодор Проект" (далі – відповідач, клієнт) укладено договір № 20Д від 11.03.2020 на перевантаження імпортних вантажів (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підприємство організовує і здійснює своїми силами і засобами за кошти клієнт навантажувально-розвантажувальні операції (далі – робота) імпортних вантажів клієнта, що слідують через підприємство, а також, за письмовою згодою сторін, забезпечує короткочасне накопичення суднових партій вантажу (на відкритих складах підприємства, плав`ємностях підприємства та/або клієнта) для подальшого відвантаження вантажу з підприємства на вагони та автотранспорт.

За виконання підприємством робіт за цим договором клієнт здійснює оплату відповідно до умов цього договору (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 4.14 договору клієнт зобов`язаний підписувати надані підприємством акти виконання робіт (надання послуг), акти звірки, скріпити їх печаткою (у разі її в наявності) та повернути один примірник таких актів на адресу підприємства протягом 10 календарних днів з дати їх відправлення підприємством поштою або вручення представникові клієнта під підпис.

У разі необґрунтованої відмови від підписання або неповернення підписаних актів виконання робіт (надання послуг) протягом строку, вказаного в цьому пункті договору, вважається, що акти є погодженими сторонами та надані послуги/виконанні роботи підлягають оплаті клієнтом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що розрахунки за роботи/послуги підприємства проводяться клієнтом шляхом здійснення попередньої та остаточної оплати робіт/послуг згідно рахунків підприємства. Остаточна оплата здійснюється за надані підприємством послуги/виконанні роботи з урахуванням суми попередньої оплати.

Вартість робіт/послуг виконуються/надаються підприємством згідно з умовами цього договору за тарифами підприємства, вказаних у додатку до цього договору (підпункт 5.2.1.1 договору).

Розрахунки здійснюються клієнтом за ставкою згідно з тарифами підприємства або за комплексними ставками підприємства в доларах США, вказаних у додатках до цього договору, з перерахуванням у гривні за курсом Національного банку України на дату приймально-здавального акта – для остаточних рахунків (пункт 5.3 договору).

Остаточний розрахунок здійснюється клієнтом згідно рахунків підприємства, актів виконання робіт (надання послуг), які попередньо направляються електронною поштою на адресу клієнта та в подальшому вручаються представнику клієнта під підпис або направляються поштою на адресу клієнта (підпункт 5.3.3 договору).

За змістом підпункту 5.3.4 договору, якщо рахунок та акти виконання робіт (надання послуг) надаються клієнту підприємством під підпис – оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання таких документів, а якщо документи надсилаються поштою, то оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з дати відправлення таких документів рекомендованим листом.

Відповідно до пункту 7.3 договору за затримку оплати рахунків клієнтом підприємство має право стягнути з клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

У разі прострочення платежів клієнтом підприємство, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має право стягнути суму боргу з клієнта з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних із суми простроченого платежу (пункт 7.4 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020 включно (пункт 12.1 договору).

Додатком № 1 від 11.03.2020 до договору сторони погодили перелік експедиторів та загальну інформацію про вантаж (а.с. 13).

Додатком № 2 від 11.03.2020 до договору сторони визначили, з поміж іншого, тарифи та перевалку імпортного вантажу (а.с. 13-14).

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 73 838,79 грн, оформлені відповідними актами.

21.07.2020 позивач відправив на адресу відповідача наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 43 678,69 грн:

№ 1740 від 04.07.2020 на суму 6 579,23 грн,

№ 1184 від 04.07.2020 на суму 3 801,33 грн,

№ 1741 від 07.07.2020 на суму 3 283,03 грн,

№ 1185 від 07.07.2020 на суму 2 115,73 грн,

№ 1186 від 09.07.2020 на суму 6 741,04 грн,

№ 1742 від 09.07.2020 на суму 9 785,36 грн,

№ 1743 від 11.07.2020 на суму 3 259,76 грн,

№ 1187 від 11.07.2020 на суму 2 390,51 грн,

№ 1188 від 12.07.2020 на суму 2 462,94 грн,

№ 1744 від 12.07.2020 на суму 3 259,76 грн,

а також рахунки на оплату № 2198 від 15.07.2020 на суму 5 722,70 грн, № 2197 від 15.07.2020 на суму 5650,27 грн, № 2196 від 15.07.2020 на суму 16 526,40 грн, № 2195 від 15.07.2020 на суму 5398,76 грн, № 2194 від 15.07.2020 на суму 10 380,56 грн (далі – рахунки та акти на загальну суму 43 678,69 грн) (а.с. 28 – 37, 90).

Зазначені акти та рахунки відповідачем отримані 29.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

30.07.2020 позивач відправив на адресу відповідача наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 30 160,10 грн:

№ 1257 від 17.07.2020 на суму 2 860,44 грн,

№ 1850 від 17.07.2020 на суму 3 300,52 грн,

№ 1852 від 23.07.2020 на суму 10 432,68 грн,

№ 1259 від 23.07.2020 на суму 69,55 грн,

№ 1853 від 23.07.2020 на суму 9 672,73 грн,

№ 1260 від 23.07.2020 на суму 1 182,24 грн,

№ 1851 від 23.07.2020 на суму 1 680,97 грн,

№ 1258 від 23.07.2020 на суму 960,97 грн,

а також рахунки № 2310 від 27.07.2020 на суму 6 160,96 грн, № 2316 від 27.07.2020 на суму 10 502,23 грн, № 2317 від 27.07.2020 на суму 10 854,97 грн, № 2311 від 27.07.2020 на суму 2 641,94 грн (далі – рахунки та акти на загальну суму 30 160,10 грн) (а.с. 19 – 26, 89).

Зазначені акти та рахунки відповідачем отримані 06.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

З метою отримання оплати за надані послуги позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 169/03-28 від 04.08.2020, № 187/03-28 від 19.08.2020, № 217/03-28 від 29.09.2020, №226/03-28 від 13.10.2020 та з претензією № 18-08/17/416 від 29.10.2020, за якими вимагав сплатити наявну заборгованість (а.с. 39, 41, 43, 45, 47-48).

Надсилання та отримання відповідачем зазначених вимог підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також інформацією з веб-сайту «Укрпошта» (а.с. 40, 42, 44, 46, 49).

Предметом спору є несплачена відповідачем сума наданих за договором послуг/виконаних робіт, зменшена позивачем до 70 181,65 грн за рахунок переплати відповідача на суму 3657,14 грн за попередніми господарськими операціями (73838,79 – 3657,14 = 70181,65).

Предметом доказування є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати наданих йому послуг за договором № 20Д від 11.03.2020.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до підпункту 5.3.4 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку відповідач зобов`язаний оплатити надані йому послуги у такі строки:

- за рахунками та актами на загальну суму 43 678,69 грн – не пізніше 31.07.2020;

- за рахунками та актами на загальну суму 30 160,10 грн – не пізніше 10.08.2020.

Строк оплати є таким, що настав. Доказів оплати відповідач суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права та обов`язки таку можливість мав.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги у сумі 70181,65 грн є законними й обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення пеня у сумі 2 050,95 грн, 3% річних у сумі 512,74 грн та інфляційні втрати у сумі 912,35 грн розраховані ним за загальний період:

- з 31.07.2020 по 31.10.2020 із суми заборгованості 40 021,55 грн, визначеної шляхом зменшення заборгованості за рахунками та актами на загальну суму 43 678,69 грн на переплату відповідача у сумі 3657,14 грн за результатом попередніх господарських операцій (43678,69 – 3657,14 = 40021,55);

- з 09.08.2020 по 31.10.2020 із заборгованості за рахунками та актами на загальну суму 30160,10 грн (а.с. 38).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений без урахування вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку при визначенні періоду прострочки виконання зобов`язань з оплати послуг.

За результатом перерахунку у межах позову заявлена позивачем до стягнення пеня та 3% річних підлягають зменшенню та будуть фактично становити 2018,07 грн та 504,52 грн відповідно, з яких:

- пеня - 1207,21 грн, 3% річних у сумі 301,08 грн за період з 01.08.2020 по 31.10.2020 із заборгованості у загальній сумі 40 021,55 грн;

- пеня у сумі 810,86 грн, 3% річних у сумі 202,72 грн за період з 11.08.2020 по 31.10.2020 із заборгованості у загальній сумі 30 160,10 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, підстави для їх зменшення відсутні.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 73 616,59 грн, з яких: 70 181,65 грн – основний борг, 2018,07 грн – пеня, 504,52 грн - 3% річних, 912,35 грн – інфляційні втрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2100,83 грн покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефт Автодор Проект" про стягнення 73657,69 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефт Автодор Проект" (ідентифікаційний код 42955865, місцезнаходження: 50027, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 39, кв. 42) на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код 01125695, місцезнаходження: 73000, м.Херсон, проспект Ушакова, буд. 4) основний борг у сумі 70181,65 грн, пеню у сумі 2018,07 грн, 3% річних у сумі 504,52 грн, інфляційні втрати у сумі 912,35 грн, судовий збір у сумі 2100,83 грн.

У решті позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.04.2021.

Суддя І.І. Колісник