Ухвала суду № 9624019, 13.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Ісаєнко Ю.А.

Суддя-доповідач Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2010 року справа № 2а-11/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Сіваченка І.В. суддів

при секретарі

за участі

представника позивача

представників відповідача Дяченко С.П., Нікуліна О.А.

Запорожцевій Г.В.

Максимчука С.П.

Фортель М.Л., Сізон І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2а-11/08/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання часткового недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000592342/3 від 26 січня 2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до суду з цим позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції «про визнання часткового недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000592342/3 від 26 січня 2007 року».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2а-11/08/0570 позов було задоволено, а саме: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 0000592342/3 від 26 січня 2007 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1180898,44 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590449,22 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ і номером 33426253, перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції.

На підставі направлення від 02.06.2006 року №0512/104 та №0552/144 від 06.07.2006 року, виданих Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.06.2005 року по 31.03.2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.07.2006 року №35/23-6-33426253/315 про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.06.2005 року по 31.03.2006 року(а.с.4-9).

26 січня 2007 року начальником Селидівської ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000592342/3, яким на підставі акту перевірки від 27.07.2006 року №35/23-6-33426253/315 за виявлені порушення Державному підприємству «Селидіввугілля» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1772088,00 грн., у тому числі за основним платежем 1181392,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 590696,00 грн. (а.с.3).

Зазначене податкове повідомлення - рішення прийняте після оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень - рішень від 07.08.2006 року та від 23.11.2006 року.

Предметом спірного податкового повідомлення - рішення є сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1181392,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 590696,00 грн. за порушення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», д атою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Правовою підставою прийняття податкового повідомлення - рішення стали п.п. «б», п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Позивач оскаржує дане податкове повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1180898,44 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590449,22 грн.

Податковим органом до суду надано розрахунок донараховних сум та штрафних санкцій за актом перевірки ДП «Селидіввугілля». Відповідно до розрахунку податковим органом при перевірці структурних підрозділів ДП «Селидіввугілля» щодо списання кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності нарахований податок на додану вартість на загальну суму 1180898,44 грн., та суму штрафних санкцій у розмірі 590449,22 грн. (а.с. 23), у тому числі:

1) по ВП «шахта «Курахівська» нарахований податок на додану вартість у сумі 82696,00 грн., суму штрафних санкцій 41348,00 грн.;

2) по ВП «Автобаза» нарахований податок на додану вартість у сумі 34513,88 грн., суму штрафних санкцій 17256,94 грн.;

3) по ВП «шахта «Україна» нарахований податок на додану вартість у сумі 6086,00 грн., суму штрафних санкцій 3043,00 грн.;

4) по ВП «шахта «1-3 Новогродівська» нарахований податок на додану вартість у сумі 912053,56 грн., суму штрафних санкцій 456026,78 грн.;

5) по ВП «шахта ім. Д.С. Коротченко» нарахований податок на додану вартість у сумі 145549,00 грн., суму штрафних санкцій 72774,50 грн.

Таким чином, розрахунком донарахованих за актом перевірки сум податку підтверджується донарахування податку на додану вартість внаслідок списання кредиторської заборгованості за придбані товари (послуги), по якій минув строк позовної давності на загальну суму 1180898,44 грн., та донарахування на підставі пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суми штрафних санкцій у розмірі 590449,22 грн.

Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у наступному.

По відокремленому підрозділу «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» відповідачем встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності при списанні кредиторської заборгованості перед ТОВ «Торговий Дім «Вуглеснабзбут», підрозділ повинен був зменшити податковий кредит на загальну суму 34513,88 грн., у тому числі у жовтні 2005 року на 15635,00 грн., листопаді 2005 року на 18397,00 грн., грудні 2005 року на 482,00 грн.

1 жовтня 2002 року Відокремленим підрозділом «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» укладено з ТОВ «Торговий дім «Вуглеснабзбут» угоду купівлі - продажу №01-10/2002-1-55 та угоду про надання транспортних послуг №01/10/2002. Загальна сума податку на додану вартість по зазначеним угодам складає 34513,88 грн.

По відокремленому підрозділу «Шахта ім. Д.С.Коротченко» ДП Селидіввугілля відповідачем встановлено, що при складанні декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року, підрозділом завищено суму податкового кредиту на суму 145549,00 грн. на суму податку на додану вартість списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

По відокремленому підрозділу «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» податковим органом встановлено, що у періоді, який перевірявся, було списано кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності по підприємствам від яких були отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму ПДВ 6086,00 грн.:

- у липні 2002 року від ТОВ «Нафтоторг» на суму ПДВ 1106,00 грн. та від 8-го ВГСО на суму ПДВ 70 грн.;

- у червні 2002 року від ТОВ «Селидівський ЗЗБВ» на суму ПДВ 1440,00 грн. та від МЧП «Мідас» на суму ПДВ 2770,00 грн.;

- у серпні 2002 року від МЧП «Мідас» на суму ПДВ 700,00 грн.

Перевіркою встановлено, що відокремленим підрозділом «Шахта «Курахівська» не відкоригований податковий кредит з сум списаної кредиторської заборгованості, по яким минув термін позовної давності на загальну суму 82696,00 грн., у тому числі у червні 2005 року - 4296,00 грн., липні 2005 року - 24937,00 грн., вересні 2005 року - 11113,00 грн., жовтні 2005 року - 5553,00 грн., листопаді 2005 року 12688,00 грн., грудні 2005 року - 16550,00 грн., лютому 2006 року - 7559,00 грн.

Кредиторська заборгованість виникла у результаті придбання товарів (послуг) на які були виписані податкові накладні від:

- ТОВ «Донспецпром» №157 від 19.07.2002 року на суму ПДВ 683,20 грн., №158 від 19.07.2002 року на суму ПДВ 308,75 грн., №138 від 27.06.2002 року на суму ПДВ 558,90 грн.;

- ТОВ «Вуглепром» №12 від 28.08.2002 року на суму ПДВ 507,80 грн.;

- ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротчінко» №52 від 29.07.2002 року на суму ПДВ 7577,70 грн., №54 від 31.07.2002 року на суму ПДВ 7577,70 грн., №2 від 10.07.2002 року на суму ПДВ 1495,40 грн.;

- ПП «Промтехкомплекс» №38/1 від 06.12.2002 року на суму ПДВ 14606,67 грн., №46 від 05.11.2002 року на суму ПДВ 6916,67 грн., №2 від 27.01.2003 року на суму ПДВ 4658,33 грн.;

- ПП «Азовпроменерго» №78 від 03.09.2002 року на суму ПДВ 2550,00 грн.;

- ТОВ «Промсервіз» №25 від 11.10.2002 року на суму ПДВ 5476,00 грн.;

- ТОВ «Укрвторпром» №1164 від 30.09.2002 року на суму ПДВ 77,25 грн., №3025 від 31.10.2002 року на суму ПДВ 92,00 грн., №3258 від 30.11.2002 року на суму ПДВ 66,00 грн., №0000051 від 31.01.2003 року на суму ПДВ 20,00 грн.;

- ДВАТ «УПТС» №440 від 27.06.2006 року на суму ПДВ 3736,62 грн., №554 від 26.07.2002 року на суму ПДВ 3736,92 грн., №619 від 29.08.2002 року на суму ПДВ 3803,58 грн., №770 від 26.09.2002 року на суму ПДВ 3803,58 грн., №823 від 29.10.2002 року на суму ПДВ 3803,58 грн., №910 від 27.11.2002 року на суму ПДВ 1876,47 грн., №1055 від 25.12.2002 року на суму ПДВ 1876,47 грн.

- ТОВ «Гормашвуглезбагачення» №09-07/2002сЗ від 09.07.2002 року на суму ПДВ 357,68 грн., №10-07/2002с6 від 10.07.2002 року на суму ПДВ 3199,40 грн., №12-09/2002с8 від 12.09.2002 року на суму ПДВ 448,50 грн.;

- ДП «Вуглеметпром» №1 від 14.02.2003 року на суму ПДВ 2881,00 грн.

По відокремленому підрозділу «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» відповідачем встановлено, що при складанні декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, грудень 2005 року, березень 2006 року, підрозділом завищено суму податкового кредиту на 912053,56 грн., у тому числі у серпні 2005 року на 6225,73 грн., вересні 2005 року на 16414,79 грн., жовтні 2005 року на 10368,16 грн., грудні 2005 року на 855454,11 грн., березні 2006 року на 23590,00 грн.

Факт списання позивачем сум кредиторської заборгованості, по яким минув термін позовної давності відповідачем у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, в акті перевірки податковий орган при перевірці визначення податкового кредиту з сум списаних кредиторських заборгованостей, по яким минув термін позовної давності, виходив з того, що при списанні цієї заборгованості підприємство повинно було відкоригувати податковий кредит (зменшити) з податку на додану вартість, оскільки оплата відокремленими підрозділами за раніше отримані товари (послуги) не перераховувалась.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 25.03.2005 року, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.

31 березня 2005 року вступив в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідно до п.п. «в» п. 5 статті 103 зазначеного Закону, пункт 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» викладений у такій редакції: «Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню».

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакція від 31.03.2005 року), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакція від 31.03.2005 року), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності проводилось:

- по ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» у лютому 2006 року;

- по ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» у червні, липні, серпні 2005 року;

- по ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» у грудні 2005 року та березні 2006 року,

- по ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» у серпні, вересні, жовтні, грудні 2005 року, березні 2006 року.

- по ВП «Шахта ім. Д.С.Коротченко» ДП «Селидіввугілля» у березні 2006 року. Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що з 31 березня 2005 року Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку платника податків зменшувати суму податкового кредиту з податку на додану вартість податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму кредиторської заборгованості по якій закінчився строк позовної давності. Закон визначає право на нарахування податкового кредиту та передбачає корегування податкового зобов'язання якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь - яка зміна суми компенсації їх вартості. Проведення коригування податкового кредиту з податку на додану вартість при списанні кредиторської заборгованості по яким минув термін позовної давності Законом не передбачено.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на те, що покупець (підприємство), при отриманні безповоротної фінансової допомоги, повинен зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (робіт послуг), оскільки він фактично не поніс витрат згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступних підстав.

19 березня 2009 року постановою Господарського суду Донецької області по справі за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення №0000582342/2 від 23.11.2006 року позовні вимоги ДП «Селидіввугілля» задоволені (а.с. 78-83). Судове рішення набрало законної сили 14.07.2009 року, про що свідчить відповідь Господарського суду Донецької області від 05.11.2009 року №29/94а.

Предметом зазначеного податкового повідомлення - рішення є визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Господарський суд Донецької області у зазначеному рішенні встановив, що «Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму заборгованості по якій закінчився строк позовної давності. Закон визначає єдине правило - зобов'язання платника податку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на таку суму. Проведення будь - яких коригувань валових витрат законом не передбачено.»

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає підстав для зменшення суми валових витрат періоду, у якому відбувається закінчення строку позовної давності.

Колегія суддів, враховуючи вищезазначене, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що податкове повідомлення - рішення №0000592342/3 від 26 січня 2007 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1772088 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 590449,22 грн. винесено податковим органом безпідставно та необхідно його визнати недійсним та скасувати в цій частині, оскільки не має жодних підстав для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість за період, у якому відбувається закінчення строку позовної давності (списання кредиторської заборгованості).

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2а-11/08/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції «про визнання часткового недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000592342/3 від 26 січня 2007 року» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.А.Нікулін