Рішення № 96239518, 09.02.2021, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1650/19

Провадження № 2/379/31/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року Таращанський районний суд Київської області

в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.12.2019 звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 01.05.2019 в сумі 64 500,00 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за період із 16.05.2019 по 06.12.2019, включно, в сумі 131 580,00 грн. та понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та відповідачем по справі 01.05.2019 року було укладено договір позики, що стверджується укладеною розпискою. Згідно договору позивач передав, а відповідачка отримала 64 500,00 грн із зобов`язанням повернути зазначену суму повністю до 15.05.2019. В разі неповернення боргу нараховуються пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочення.

В зв`язку з тим, що відповідачка борг до зазначеної дати не повернула в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що кошти не повернуті. Факт укладання договору підтверджується наявністю розписки. В разі заперечення відповідачем мають бути подані докази. Клопотань про проведення почеркознавчої експертизи відповідачкою не заявлялось. Відповідачка не оспорює умови договору, отже діє презумпція правочину.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи належно повідомлена. Надіслала в черговий раз на електронну адресу заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з карантинними заходами. Протокольною ухвалою суду від 09.02.2021 її заява залишена без задоволення, оскільки відповідачка вже не один раз не заявляється в судове засідання та не заявила клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.

Правом подачі відзиву на позов - не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.05.2019 року між сторонами було укладено договір позики, що підтверджується укладеною розпискою. Згідно договору, позивач передав, а відповідачка отримала 64 500,00 грн із зобов`язанням повернути всю суму до 15.05.2019. В разі виникнення несвоєчасного повернення боргу зобов`язалась повернути до 01.06.2019. В разі ж неповернення боргу нараховується пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочення.(а.с. 47).

Позивачем було нараховано в зв`язку з простроченням відповідачкою виконання грошового зобов`язання зі сплати позики в сумі 64 500,00 грн за період з 16.05.2019 по 06.12.2019 (включно 204 календарних дні) пеню відповідно до умов договору в сумі - 131 580,00 грн. (64 500,00 грн. х 1 % пені х 204 дні прострочення).

В зв`язку з тим, що відповідачка в добровільному порядку грошове зобов`язання не виконала, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 17.01.2020, позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_2 » та отримала 15.06..2020 новий РНОКПП: НОМЕР_2 (а.с. 48-49).

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто, ухилившись від повернення в зазначений строк, суми позики, відповідач порушив зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, викладено висновки про правильне застосування норм права, згідно з якими за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поміж того, за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дане узгоджується з постановою ВП ВС від 04.07.2018, провадження № 14-154ус18, в якій зазначено наступне. Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, відповідачка, уклавши договір з позивачем, взяла на себе грошове зобов`язання, яке належним чином не виконала та прострочила зобов`язання, а тому повинна нести відповідальність, встановлену договором.

За таких обставин, позивач має право на повернення суми позики в розмірі 64500,00 грн та стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, в розмірі передбаченому розпискою (1%) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання (64500, 00 грн) за кожен день прострочення.

Оскільки зі змісту розписки вбачається, що остаточним строком повернення суми позики зазначено - «до 01.06.2019», строк прострочення виконання грошового зобов`язання розпочався з 02.06.2019, а тому кількість днів з прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно складає 187 днів, а не 204, як зазначено позивачем. За таких обставин, сума пені складає - 120 615,00 грн (64 500,00 грн. х 1 % пені х 187 днів прострочення).

Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі часткового задоволення позову, враховуючи положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати (а.с.1) пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 1851,15 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 251, 252, 525-527, 530, 610, 612, 625, 1046 - 1050 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики від 01.05.2019, укладеного між ними, в сумі 64500,00 грн (шістдесят чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.), а також пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за період із 02.06.2019 по 06.12.2019 в сумі 120615,00 грн (сто двадцять тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1851,15 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят одна гривня п`ятнадцять копійок).

Повне рішення складено 19.02.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін