Рішення № 96234808, 13.04.2021, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 717/930/19 Провадження № 2/724/58/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

за участю сторін:

представника позивача: Думітращук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотині Чернівецької області справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватних нотаріусів Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Марини Олександрівни та ОСОБА_4 ; ОСОБА_5

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, -

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Згідно розпорядження голови Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2019 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним передано на розгляд до Хотинського районного суду Чернівецької області.

В обґрунтування позову ТОВ «Форінт» зазначає, що 27.04.2007 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/05/240, відповідно до якого останньому було видано грошові кошти в сумі 122 000,00 доларів США зі сплатою відсотків з терміном користування о 26.04.2017.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області у справі №717/1974/15-ц в якості забезпечення позову було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 в межах суми позову (14430,41 доларів США та 1 066 347,35 грн.).

Рішення судів про стягнення кредитної заборгованості на момент подання даного позову до суду не виконані.

09.08.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Форінт» був укладений договір №140/11/210 про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором №014/05/240 від 27.04.2007.

В подальшому позивачу стало відомо, що 04.12.2015 ОСОБА_1 здійснив відчуження належного йому нерухомого майна (конюшня), що розташована по АДРЕСА_1 , площею 312,1 кв.м., ОСОБА_2

04.12.2015 було здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 за №12376570.

В подальшому, 09.08.2016 ОСОБА_2 вищевказане нерухоме майно відчужив ОСОБА_3 , у зв`язку з чим внесено відомості про державну реєстрацію №15873195.

За таких обставин, позивач вважає, що відчуження нежитлової будівлі відбулося з порушення чинного законодавства, оскільки боржник ОСОБА_1 не мав права вільно розпоряджатися нерухомим майном, оскільки про встановлену заборону судом йому було достеменно відомо.

Щодо строків позовної давності, позивач зазначає, що про порушене право дізнався 23.04.2019р., коли була отримана Інформаційна довідка №164528704, відповідно до якої був встановлений ланцюг переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а згодом до ОСОБА_3 .

За таких обставин позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2020, просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (конюшні) по АДРЕСА_1 , площею 312,1 кв.м. від 04.12.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М.;

- скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №12376570 від 04.12.2015 за ОСОБА_2 , за №1573195 від 09.08.2016 за ОСОБА_6 .

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зокрема вважає, що позивач не є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль», а лише набув право вимоги виключно в межах та на умовах договору відступлення права вимоги, а саме набув право вимоги виключно стосовно повернення грошових сум по кредитному договору, а не стосовно вимог, пов`язаних з відчуженням майна ОСОБА_1 . Також, за твердженнями представника відповідача, арешту на спірне майно накладено не було. Зокрема державним виконавцем було знято арешт з нерухомого майна, а лише накладено заборону відчуження на нерухоме майно по АДРЕСА_2 , вартості якого було достатньо для погашення кредитної заборгованості. Крім того, зазначає, що заява про забезпечення позову була розглянута без повідомлення сторін, а тому відповідач не знав про її існування на моменту кладення договору купівлі-продажу від 04.12.2015, а тому недобросовісність відчуження майна ОСОБА_1 не вбачається.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзив на позов не подали.

У відповіді на відзив, позивач стверджує, що набув права вимоги за кредитним договором без обмежень. Оспорювати правочин має право особа, яка не була стороною договору, однак претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Щодо накладення державним виконавцем арешту на майно стверджує, що останній не мав права визначати конкретне майно, а мав виконати рішення суду шляхом арешту, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 05.12.2018 у справі №717/1974/15-ц.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважає їх підтвердженими поданими доказами. При цьому наголосила, що відповідачу ОСОБА_1 достеменно було відомо про заборону відчуження майна, накладену ухвалою суду від 25.11.2015, оскільки він вказану ухвалу оскаржував в апеляційному порядку. Також на думку позивача, виконавець під час виконання ухвали суду від 25.11.2015 діяв неправомірно, оскільки наклав обтяження на конкретно визначене майно, а повинен був накласти заборону відчуження на все майно в межах суми позову. Вказані дії призвели до відчуження боржником майна, що робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позов, просили в задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що на момент укладення договору купівлі-продажу йому не було відомо про існування спору з приводу даного майна. Також пояснив, що здійснював поліпшення вказаного майна. Щодо позовних вимог покладається на розсуд суду.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2019р. прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачівприватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Марину Олександрівну ОСОБА_4 та витребувано у останніх докази.

Ухвалою суду від 20.12.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 30.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачівОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 10.07.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті. Позов в частині повернення у власність ОСОБА_1 нежитлову будівлю (конюшню) по АДРЕСА_1 площею 312,1 кв.м. шляхом відновлення запису про його право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12039056 від 12.11.2015р. залишено без розгляду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на виконанні в державного виконавця перебувають виконавчі листи з примусового виконання рішення суду у справі №717/325/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості в розмірі 688408,24 грн. та рішення суду у справі №722/1460/16-ц (первинний номер справи 717/1974/15-ц) про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості в розмірі 14430,41 доларів США, пеню в сумі 382 893,88 грн., штрафи в розмірі 683453,47 грн. (а.с.36-39, том 1).

09 серпня 2018 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір відступлення прав вимоги №140/11/210, за умовами якого банк передав ТОВ «ФК «Форінт» право вимоги за кредитним договором № 014/05/240, укладеним 28 квітня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (а.с.194-216, том 2).

Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 12.12.2018 у справі №717/383/17 залучено до участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.62-67, том 1).

Судом встановлено, що ухвалою Кельменецького районного суду від 25.11.2015р. (справа №717/1974/15-ц) частково задоволено заяву ПАТ «Райффайзен Банк аваль» про забезпечення позову. Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності в розмірі співрозмірному розміру заявлених позовних вимог – 14430,41 доларів США та 1066347,35 грн. (а.с.154, том 2).

Вказана ухвала була надіслана ОСОБА_1 25.11.2015, про що свідчить супровідний лист, та отримана ОСОБА_1 30.11.2015, що підтверджуються повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с. 118-119, том 3).

04.12.2015 ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 25.11.2015 про забезпечення позову, яка надійшла на адресу суду 08.12.2015 (а.с. 122, том 3).

18.12.2015 на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 30.11.2015р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис №12611389 про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 у розмірі співрозмірному розміру позовних вимог, а саме нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 119 зворот - 120, том 2).

Ухвалою Кельменецького районного суду від 23.02.2016р. (справа №717/1974/15-ц) частково скасовано постанову в.о. начальника ВДВС Кельменецького РУЮ від 30.11.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Знято арешт та заборону на відчуження майна, яке належить ОСОБА_1 , крім належної йому нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу загальною площею 486,50 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , вартістю 3187479 гривень (а.с. 147-148, том 2).

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21.04.2016р. вищевказану ухвалу суду від 23.02.2016р. скасовано, визнано неправомірною постанову в.о. начальника ВДВС Кельменецького РУЮ від 30.11.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасовано в частині накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , залишивши – накладення арешту на майно у розмірі, співрозмірному із розміром позовних вимог - 14430,41 доларів США та 1066347,35 грн.. що належить боржнику ОСОБА_1 (т. 2 а.с.238-240).

Зокрема суд апеляційний суд дійшов висновку, що судовий виконавець вийшов за межі обсягу майна, яке підлягало арешту відповідно до ухвали суду від 25.11.2015р.

Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі №717/1974/15-ц:

- визнано дії заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Джаловського Андрія Олександровича в частині виконання ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 21 квітня 2016 року неправомірними та зобов`язано державного виконавця Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, на виконанні якого перебуває виконавче провадження, внести зміни до запису № 12611389 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який створений 18 грудня 2015 року на виконання постанови про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборон його відчуження від 30 листопада 2015 року, в частині виключення запису про арешт конкретно визначеного майна - нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнано дії заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Джаловського Андрія Олександровича в частині невнесення запису про обтяження на підставі постанови про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 31 травня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зобов`язано державного виконавця Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, на виконанні якого перебуває виконавче провадження, внести записи про обтяження майна ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна в межах суми позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме в межах суми позову 14 430,41 доларів США та 1 066 347,35 грн.

Верховний Суд дійшов висновків, що за результатом дій та бездіяльності державного виконавця Кельменецького райвідділу відбулась фактична зміна можливостей реалізації судового рішення шляхом її звуження. Стаття 57 Закону про виконавче провадження № 606-XIV наділяла державного виконавця певною варіативністю дій лише в межах забезпечення фактичного виконання суті судового рішення, а також не дій, пов`язаних з реалізацією власної постанови від 31 травня 2016 року. Державний виконавець не може підміняти собою суд в процесі виконання судового рішення. Розмір вартості нежитлової будівлі боржника також не може впливати на реалізацію суті судового рішення про забезпечення відповідного позову заявника в рамках цієї справи. Отже, дії та бездіяльність державного виконавця Кельменецького райвідділу є помилковими та, з урахуванням зазначеного та матеріалів справи, не відповідають статті 57 Закону про виконавче провадження № 606-XIV, що означає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема зазначеної статті Закону про виконавче провадження № 606-XIV (а.с. 187-190, том 1).

На підставі вищезазначеної ухвали Верховного Суду від 05.12.2018р. державним виконавцем внесено зміни в запис №12611389, а саме виключено із запису конкретне майно (а.с.127, том 2).

Станом на 04.12.2015р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження щодо нежитлового приміщення (конюшні) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівлі літ. А1, загальною площею 312,1 кв.м. відсутні (а.с.16, том 2).

Судом встановлено, що 04.12.2015р. між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (конюшні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівлі літ. А1, загальною площею 312,1 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М. (а.с.2, том 2).

04.12.2015р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №12376570 про право власності ОСОБА_2 на вищезазначене майно (а.с. 9, том 1).

09.08.2016 р. між ОСОБА_2 (Продавець), від імені якого діє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Покупець), від імені якого діє ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (конюшні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівлі літ. А1, загальною площею 312,1 кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. (а.с.59-60, том 2).

09.08.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №15873195 про право власності ОСОБА_3 на вищезазначене майно (а.с. 8-9, том 1).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України 2004 року суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року).

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний (а.с. 118-122, том 3) про наявність заборони відчуження та накладення арешту на належне йому майно у розмірі, співмірному 14 430,41 доларів США та 1 066 37 грн 35 коп., а тому доводи останнього, що нежитлове приміщення (конюшня) на момент укладення спірного договору під забороною не перебувало є помилковими.

За таких обставин, враховуючи те, що ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25.11.2015 у справі №717/1974/15-ц накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності в розмірі співрозмірному розміру заявлених позовних вимог – 14430,41 доларів США та 1066347,35 грн., яка є обов`язковою для виконання, у відповідача ОСОБА_1 було відсутнє право 04.12.2015р. здійснювати дії щодо відчуження нежитлової будівлі (конюшні) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будівлі літ. А1, загальною площею 312,1 кв.м.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (конюшні) по АДРЕСА_1 , площею 312,1 кв.м. від 04.12.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Не приймаються до уваги доводи представника відповідача, що ТОВ «ФК «Форінт» є неналежним позивачем і його права не порушенні, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі договору від 09.08.2018р. ТОВ «ФК «Форінт» набуло право вимоги за кредитним договором №014/05/240 від 27.04.2007 (а.с. 199, том 2).

Відповідно до ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до п. 2.6. Договору відступлення права вимоги з дати відступлення права вимоги Кредитор перестає бути стороною Кредитних договорів, зазначених в реєстрі відступлених прав вимоги, а набувач стає виключним та єдиним кредитором за відповідними кредитними договорами і набуває право вимагати повернення позичальниками сум заборгованості окремо по кожному із кредитних договорів.

Пунктом 2.15. Договору відступлення права вимоги передбачено, що після дати відступлення прав вимоги, Набувач має право здійснювати будь-які незаборонені чинним законодавством України дії для реалізації прав вимоги; здійснювати будь-які передбачені чинним законодавством України дії, пов`язані з набутими правами вимоги; розпоряджатись правами вимоги на свій власний розсуд.

Таким чином, ТОВ «ФК Форінт» є новим кредитором за кредитним договором №014/05/240 від 27.04.2007р., до якого перейшли права кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Верховного суду від 10.10.2018 до участі у справі №717/1974/15-ц залучено ТОВ «ФК «Форінт» як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.187-190, том 1).

Аналогічно постановою Верховного суду від 12.12.2018 у справі 717/383/17 залучено ТОВ «ФК «Форінт» як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.191-196, том 1).

Також безпідставними є твердження представника відповідача щодо відсутності арешту спірного майна.

Так, судом встановлено, що арешт був накладений ухвалою суду від 25.11.2015 на все майно ОСОБА_1 в розмірі співрозмірному розміру позовних вимог. Про вказану ухвалу суду ОСОБА_1 було достеменно відомо, а тому останній не мав права відчужувати спірне майно.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.12.2015р. без подальшого визнання недійсними усіх правочинів щодо відчуження спірного майна, суд вважає, що підлягає скасуванню державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Відтак, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджується зі змістом статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

Крім того, суд зазначає, що похідні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, не відносяться до юрисдикції адміністративного суду, оскільки в цьому випадку існує спір про цивільне право позивача щодо спірного майна.

За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача ОСОБА_1 , оскільки спір виник з неправомірних дій останнього.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 40658146) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватних нотаріусів Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Марини Олександрівни (м. Чернівці, вул. Небесної сотні, 8, каб. 19) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8 ) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (конюшні) по АДРЕСА_1 , площею 312,1 кв.м. від 04.12.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком Андрієм Михайловичем.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №12376570 від 04.12.2015р. за ОСОБА_2 , на нежитлову будівлю (конюшню) по АДРЕСА_1 , площею 312,1 кв.м.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за № 15873195 від 09.08.2016р. за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю (конюшню) по АДРЕСА_1 , площею 312,1 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 40658146) судовий збір в сумі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 квітня 2021р.

Суддя: Л. Л. Гураль