Рішення № 96234428, 09.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14262/20

Провадження № 2-а/643/34/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2021

09 квітня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти №3 в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції Донецької області лейтенанта поліції Позднухова Дмитра Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати дії інспектора батальйону № 1 роти №3 в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції Донецької області лейтенанта поліції Позднухова Дмитра Вікторовича протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3103281 від 08.09.2020, складену інспектором батальйону № 1 роти №3 в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції Донецької області лейтенантом поліції Позднуховим Дмитром Вікторовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи позову позивач зазначає, що 08.09.2020 постановою інспектора батальйону № 1 роти №3 в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції Донецької області лейтенанта поліції Позднухова Д.В. серії ЕАМ № 3103281 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн, за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що нібито останній 08.09.2020 о 13:44 годині, керував автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дружківка, на 31 км автодороги «Н-20», зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортного засобу у населеному пункті на 29 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Вимірювання швидкості проводилося приладом TruСАМ LTI 20/20 ТС001092. Позивач зазначає, що правопорушення не скоював, справа незаконно розглянута на місці зупинки транспортного засобу, його позбавлено можливості скористатися своїми правами, порушена процедура розгляду справи. Також, позивач в позові виклав сумніви щодо неправомірності використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruСАМ LTI 20/20. Просить визнати дії Інспектора протиправними та скасувати винесену відповідачем постанову.

Ухвалою судді визначено вказану справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до вимог ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачу направлено копію адміністративного позову з додатками до нього разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що під час несення служби в м. Дружківка на автодорозі АН-20, на 31 км, 08.09.2020 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruСАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092) було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, а саме водій транспортного засобу «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху в межах населеного пункту більш як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 79 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Після чого було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення. Далі, попросив ОСОБА_1 пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху України України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) Правил дорожнього руху України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. До відзиву додано електронний диск з доказами, отриманими за допомогою лазерного вимірювача швидкості руху TruСАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092), фотознімок із вказаного приладу, копію листа Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 № 11299/41/2/02-2018, копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012, копію свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17319 від 18.11.2019, копію експертного висновку з додатком від 11.06.2020 № 04/03/02-1452. Зазначив, що лазерний вимірювач швидкості руху TruСАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092) є сертифікованим, пройшов повірку, придатний до використання. Експлуатація такого приладу є законною. Права ОСОБА_1 не були порушені, роз`яснені останньому. Клопотань з боку ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надходило. На підставі викладеного, просить суд залишити позов ОСОБА_1 без задоволення, а постанову без змін.

З боку позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній, окрім підтримання вимог позову, додав, що з боку відповідача не надано доказів того, що зазначена у постанові швидкість руху автомобіля позивача 79 км/год, зафіксована саме в межах населеного пункту «м. Дружківка», оскільки фіксація такої швидкості могла відбутися і тоді, коли позивач під`їжджав до населеного пункту «м. Дружківка» та в момент фіксації міг перебувати ще за межами дії знаку 5.45 «Початок населеного пункту», беручи до уваги той факт, що прилад TruСАМ LTI 20/20 дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Зважаючи на те, що 08.09.2020 патрульний автомобіль з інспекторами, які здійснювали контроль швидкості дорожнього руху на ділянці траси Н-20 в м. Дружківка Донецької обл. до знаку 5.45 «Початок населеного пункту» з текстом «Дружківка», був розташований на відстані 800 м (зі сторони руху автомобіля під керуванням позивача). Тому позивач вказує на те, що, оскільки існує технічна можливість приладу TruСАМ LTI 20/20 контролювати швидкість руху транспорту не тільки в межах населеного пункту, а й ділянки траси довжиною до 400 м за межами населеного пункту, де не діє обмеження швидкості згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме 50 км/год, а діє обмеження швидкості п.п. ґ) п. 12.6 Правил дорожнього руху України, тобто 90 км/год, такі показники швидкості руху його автомобіля могли бути отримані за межами населеного пункту. Також позивач вказав, що прилад TruСАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС 001092), яким вимірювалася швидкість руху його автомобіля, має пошкодження пломби, на підтвердження чого надав фотознімки. У зв`язку з викладеним, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позивача, надані відзив та відповідь на відзив, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно постанови від 08.09.2020 серії ЕАМ № 3103281, ОСОБА_1 08.09.2020 о 13:44:37 годині, у м. Дружківка, траса «Н-20», 31 км, керував автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортного засобу у населеному пункті на 29 км/год.

Швидкість вимірювалася приладом TruСАМ LTI 20/20 серійний номер ТС001092.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволено швидкість не більше 50 км/год), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Положеннями ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.

Положеннями ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що відповідач діяв у передбачений законом спосіб, 08.09.2020 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092) було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, а саме, водій транспортного засобу Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухався зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Після цього було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський патрульної поліції підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення. Після цього попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) Правил дорожнього руху України.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інспектором патрульної поліції було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На вимогу позивача, йому надано для ознайомлення та фотографування необхідні матеріали.

Зазначене вище не заперечується та не спростовується позивачем.

Твердження позивача щодо ігнорування та залишення без задоволення усного клопотання позивача про розгляд справи не на місці зупинки транспортного засобу, а за місцем фактичного проживання позивача, тобто в місті Харкові, що в результаті призвело до порушення прав позивача з боку відповідача, яке виразилося у позбавленні можливості скористатися своїми правами у повному обсязі та порушенні процедури розгляду справи, суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні

стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

У свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року в справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питанні необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року в справі № 1-11/2015, змісту ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення станом на дату винесення рішення Конституційним Судом України, змісту ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення станом на дату винесення рішення по цій справі, суд вважає, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі №379/758/15-а (К/800/37207/15).

Однак, беручи до уваги те, що справа мала розглядатися в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, тобто, в даному випадку, в межах поширення юрисдикції БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, що і було здійснено, то доводи позивача стосовно розгляду справи в місті Харкові є необґрунтованими.

Також, суду не надано доказів, які підтверджують доводи позивача, викладені у позовній заяві, про порушення його прав при розгляді справи інспектором поліції.

Клопотань про витребування доказів з боку позивача до суду не надходило.

За результатом розгляду справи, інспектором батальйону № 1 роти №3 в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції Донецької області лейтенантом поліції Позднуховим Д.В. винесено постанову за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн, відповідно до санкції статті.

До постанови, в якості доказу, долучено фото, яке відзняте за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092) та диск з відеозаписом з приладу, на яких зафіксовано швидкість, з якою рухався позивач.

Доводи позивача стосовно можливого фіксування патрульними швидкості руху його автомобіля 79 км/год саме в той момент, коли він можливо був ще за межами населеного пункту м. Дружківка, а не в його межах, а також значної відстані автомобіля патрульних до автомобіля позивача в момент фіксації правопорушення, суд вважає надуманими, та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на таке.

Роздруківкою з файлу пристрою TruCАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС001092), File:1599572677_4Н000_0908_134437.jmf, дата 08.09.2020 час 13:44:37, підтверджено фіксацію правопорушення в межах населеного пункту м. Дружківка а/д Н20 31 км. Обмеження швидкості 50 км/год, виміряна швидкість 79 км/год, виміряна відстань від патрульних, тобто оператора, до автомобіля позивача в момент фіксації правопорушення складає 363,7 м (а.с.42).

Лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCАМ (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCАМ зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCАМ, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCАМ.

Достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCАМ, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Таким чином, фіксація правопорушення на 31 км а/д Н-20, а також показник виміряної відстані від патрульних (оператор Гончарук, ID оператора 0013729), до автомобіля позивача в момент фіксації правопорушення, яка склала 363,7 м, дає розуміння того, що правопорушення вчинене в межах населеного пункту м. Дружківка.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи позивача в цій частині повністю спростовуються вищевикладеним та є необґрунтованими, а надання з боку позивача власних розрахунків відстані, тощо, не спростовують висновків суду.

Перебування патрульного автомобіля в межах населеного пункту «м. Дружківка» не оспорюється позивачем.

Стосовно тверджень позивача щодо неправомірності використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruСАМ LTI 20/20, суд зазначає таке.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruСАМ органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018.

Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками, а саме 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму, за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Судом встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 (а.с.39).

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193.

Також встановлено, що відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17319, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 18.11.2019 та чинного до 18.11.2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001092 є придатним до застосування (а.с.40).

Можливість використання виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 11.06.2020 № 04/03/02/-1452, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISО/ІES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (а.с.41).

Згідно до ДСТУ 8809-2019 TruCAM відноситься як до ручних приладів контролю, що конструктивно створені для утримання в руках і мають у своєму складі пристрої прицілювання, органи ручного керування, дисплеї тощо так і до мобільних приладів контролю. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Отже, якщо поліціянтом вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував водій, відбувалось з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCАМ, який пройшов необхідну сертифікацію (також проведено повірку вимірювального пристрою), то такі дії вчинено у спосіб, передбачений законом, а отже використання показників лазерного вимірювача швидкості TruCАМ в якості доказів перевищення швидкості є правомірним.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а також спростовуються матеріалами справи.

Аналогічну правову позицію висловлено Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.05.2020 (справа № 760/27046/19).

Окрім того, позивач у своїй відповіді на відзив зазначив, що прилад TruСАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС 001092), яким вимірювалася швидкість руху його автомобіля, має пошкодження пломби, на підтвердження чого надав фотознімки (а.с.64-65).

Однак, надані позивачем фотознімки не дають підстав вважати, що вказаний прилад було сфотографовано позивачем саме після фіксування патрульними перевищення швидкості автомобіля позивача. Сама пломба в основній її частині закрита рукою на фото. Доказів, про походження таких фотознімків, ким саме та коли саме вони зроблені, а також доказів того, що вказані фотознімки зроблені позивачем саме 08.09.2020, тобто в день вчинення правопорушення, суду не надано.

Звертає на себе увагу і той факт, що вказані доводи позивача про пошкодження пломби приладу (з наданням фотознімків) заявлені з боку останнього лише у відповіді на відзив, а саме 09.12.2020.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи позивача в цій частині є недоведеними.

Відповідно до ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання дій відповідача протиправними, позивач ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту його прав, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

За таких обставин, враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72-77, 241-247, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 1 роти №3 в містах Краматорську та Слов`янську Управління патрульної поліції Донецької області лейтенанта поліції Позднухова Дмитра Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Суддя О.О. Сугачова