Постанова № 96233978, 13.04.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1846/21 Провадження № 3-зв/591/1/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі судді Сороки М.Р., за участю секретаря судового засідання –Нанка Ю.О., у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Шевченка С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Зарічного районного суду м.Суми Сибільова О.В у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Зарічного районного суду м. Суми Сибільова О.В. надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В даному провадженні, 13.04.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Зарічного районного суду м.Суми Сибільова О.В, яку він мотивує тим, що у нього є сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, так як в ході його службової діяльності між ними неодноразово виникали спірні питання.

В судовому засіданні заявник та його захисник підтримали заяву в повному обсязі з підстав, викладених у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Так, Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено поняття «відвід судді», «самовідвід» та порядку розгляду таких заяв.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, враховуючи викладене, а також вимоги ст. 9 Конституції України та ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, вважаю, що розгляд заяви про відвід в рамках справи про адміністративне правопорушення є можливим.

Так, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні, так і суб`єктивні елементи (рішення у справах «П`єрсак проти Бельгії від 1.10.1082р.; «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984р).

Об`єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді.

Суб`єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Якщо з`являються сумніви щодо цього, то для відводу судді в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України).

Дослідивши заяву про відвід та додані до заяви матеріали, вислухавши учасників процесу, вважаю, що у задоволенні заяви про відвід судді Сибільова О.В. слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не навів будь-яких переконливих доказів про зацікавленість судді у розгляді справи, а також жодних обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.

З доданого до заяви про відвід листування, як підстави для висловлення сумніву в об`єктивності та неупередженості судді Сибільова О.В., вбачається, що таке відбувалося не особисто з ОСОБА_1 з приватних, особистих питань, а як з командиром роти конвойної служби ГУНП в Сумській області з приводу несвоєчасної доставки обвинувачених та перевірки належності умов конвоювання за скаргою обвинуваченого, тобто під час здійснення суддею Сибільовим О.В. правосуддя та прийняття ним у зв`язку з цим процесуальних рішень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, не вбачається особистої заінтересованості судді Сибільова О.В. у результатах розгляду справи, як і не встановлено будь-яких інших обставин, передбачених діючим законодавством, які б могли бути підставою для відводу судді, а тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2,7, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Зарічного районного суду м.Суми Сибільова О.В. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя М.Р. Сорока