Ухвала суду № 96231984, 06.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого

06 квітня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Русєвої А.С.,

суддів - Деруса А.В., Попревича В.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Романюка П.С.,

прокурора - Стельмах В.М.

захисника - Гайса А.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.3 ст.331 КПК України питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, колегія суддів-

встановила:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 12018161500002985 від 29.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

01.04.2021 року автоматизованою системою документообігу Приморського районного суду м. Одеси справа за обвинуваченням ОСОБА_1 передана в провадження судді Русєвої А.С. у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого у справі - судді Коваленко В.М., для розгляду в порядку ч.3 ст.331 КПК України питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, з тих підстав, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та ризики, що були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час, не зменшилися та існувати не перестали.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гайса А.М. заперечили проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 . При цьому захисник зазначив, що ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації та проживання, що є підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновків про таке.

За змістом ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Про можливість ОСОБА_1 ухилитись від суду свідчить тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується (санкція ч.1 ст.115 КК України передбачає покарання у позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років); а також відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, у тому числі те, що він не одружений, до затримання офіційно не був працевлаштованим. При цьому, суд враховує, що стороною захисту на підтвердження своїх доводів суду не надано належних доказів щодо існування у обвинуваченого постійного реєстрації та місця проживання та звертає увагу що лише наявність у обвинуваченого постійного місця реєстрації та проживання, за умови відсутності міцних соціальних зв`язків (сім`ї, постійної офіційної роботи, позитивних характеристик, тощо), не спростовує твердження прокурора про наявність ризику можливого ухилення обвинуваченого від суду під впливом усвідомлення ним тяжкості покарання, яке загрожує останньому в разі визнання його винуватим у вчиненні злочину в скоєнні якого він обвинувачується.

Крім того, судом враховується, що в даному кримінальному провадженні ще в повному обсязі не досліджені докази, що також вказує на необхідність продовження строку тримання під вартою з метою забезпечення кримінального провадження.

Суд також враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 .

Отже, зазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на даний час залишається виправданим заходом, оскільки не зменшилися ризики того, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, а тому справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на свободу.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_1 , того, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 та запобігти вищевикладеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого судом встановлено не було.

Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою кожного з обвинуваченого буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 331, 370, 376 КПК України, колегія суддів -

постановила:

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 червня 2021 року.

Строк дії ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 04 червня 2021 року, включно.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 06 квітня 2021 року о 15:45 годині в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.

Головуючий суддя А.С. Русєва

Суддя А.В. Дерус

Суддя В.М. Попревич

06.04.2021

Єдиний унікальний номер справи: №522/22497/18

Номер провадження № 1-кп/522/792/21

Головуючий суддя - Русєва А.С.