Рішення № 96230282, 22.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 761/40636/20

Провадження № 2-а/760/720/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Соломахи А. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3518197 від 05 грудня 2020 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Щербиною М. С. за частиною першою статті 122 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що 05 грудня 2020 року інспектором поліції роти № 7 батальйону № 3 УПП у м. Києві старшим лейтенантом Щербиною М. Ю. було винесено постанову серії ЕАН № 3518197 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 05 грудня 2020 року о 10-03 год., керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на вул. Білоруська, 34 у м. Києві, керуючи автомобілем по вул. Дегтярівська,здійснив поворот ліворуч на вул. Довнар-Запольського, порушивши дію знаку 4.4 "рух прямо або праворуч".

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки її винесено всупереч вимог законодавства України, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а він вважає себе невинуватим. При цьому зазначив, що справу про адміністративне правопорушення розглядав старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , а постанову виніс - старший лейтенант ОСОБА_3 , а вказане в постанові місце скоєння адміністративного правопорушення ( м. Київ, вул. Білоруська, 34) не відповідає опису обставин ( м. Київ, вул. Дегтярівська) та співпадає з місцем розгляду справи, що суперечить статті 276 КУпАП. Крім того, свідком був залучений інший поліцейський - старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , який не міг бути залучений в якості свідка, оскільки є сумніви щодо його неупередженості.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року вищевказану адміністративну справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

19 січня 2021 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва вищевказану позовну заяву було залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали 03 лютого 2021 року позивачем надано квитанцію про сплату судового збору та засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку копії всіх документів, що додаються до позовної заяви, та які необхідні для відправки відповідачеві.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

Відповідач у визначений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на цих ПДР України.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3518197 від 05 грудня 2020 року, позивач ОСОБА_1 , 05 грудня 2020 року о 10-03 год., керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 на вул. Білоруська, 34 у м. Києві, керуючи автомобілем по вул. Дегтярівська, здійснив поворот ліворуч на вул. Довнар Запольського, порушивши дію знака 4.4 "рух прямо або праворуч".

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3518197 від 05 грудня 2020 року складена інспектором роти № 7 батальйону № 3 УПП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Щербиною М. С. за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34.

За частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.2 ПДР України передбачено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пункт 8.4 ПДР України передбачає, що дорожні знаки (додаток1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в)заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Так, дорожній знак 4.4 відноситься до наказових знаків.

В пункті 33.4 ПДР України зазначено, що знак 4.4 "Рух прямо або праворуч" дозволяє рух лише прямо або праворуч. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції про порушення ним правил дорожнього руху та як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Так, позивач посилається на те, що 05 грудня 2020 року о 10-06 год., керуючи власним автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Білоруській в напрямку вулиці Деревлянської, він був зупинений патрульним автомобілем Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2 (екіпаж 1017) біля будівлі № 34. Після чого до нього підійшов старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та повідомив, що він порушив правила дорожнього руху, а саме дію знака 4.2 "рух праворуч", що підтвердив інспектор ОСОБА_3, який виступив в якості свідка зазначеного правопорушення. Позивач заперечив проти показань свідка, однак інспектор Плигань М. О. повідомив, що на підставі наявних у нього доказів, він винесе постанову про накладення адміністративного стягнення. При цьому постанову виніс та вручив інспектор поліції ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 , в якій вказав, що він порушив дію знака 4.4 "рух прямо, або праворуч", що не відповідає свідченням інспектора ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які після зупинки автомобіля стверджували, що було порушено дію знака 4.2 "рух праворуч".

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено місце скоєння адміністративного правопорушення: м. Київ, вул. Білоруська, 34, що не відповідає суті адміністративного правопрушення, опису обставин, установлених при розгляді справи, з яких вбачається, що водій, керуючи автомобілем по вул. Дегтярівська здійснив порот ліворуч на вул. Довнар- Запольського, порушивши дію знаку 4.4 "рух прямо або праворуч", що суперечить вимогам статті 276 КУпАП України.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки він Правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Зміст вищенаведених норм кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, відповідно до якої, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем дію знаку 4.4. «рух прямо або праворуч», в тому числі позивачем надано диск з відеозаписом з відео реєстратора, з якого не вбачається наявності інкримінованого правопорушення.

До того ж текст оскаржуваної постанови не містить зазначень про те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади, та не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач, не надав відзиву до суду, яким би приведені позивачем обставини спростував, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3518197 від 05 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві судовий збір у розмірі 908 грн.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Управління патрульної поліції у м. Києві, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна