Рішення № 96228137, 08.04.2021, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/660/20

Провадження № 2/282/7/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді: П.І. Гуцала

за участю секретаря судового засідання: Г.М. Войтович

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: П.П. Пилипчука

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник: ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат Люблінський Олександр Францович, подавши позовну заяву, просить ухвалити рішення, за яким стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування: витрат на постійний сторонній догляд у розмірі 71 983.50 грн.; витрат на побутове обслуговування у розмірі 35 991.75 грн.; втраченого заробітку у розмірі 56 877.08 грн., а разом 164 852.33 грн. Ухвалити рішення, за яким стягувати з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 зі всіх видів його доходів, довічно, на відшкодування: витрат на постійний сторонній догляд щомісячно в розмірі суми, що дорівнює половині офіційного розміру мінімальної заробітної плати; витрат на побутове обслуговування щомісячно в розмірі суми, що дорівнює четвертині офіційного розміру мінімальної заробітної плати; втраченого заробітку щомісячно в розмірі суми що дорівнює різниці між офіційно встановленим розміром мінімальної заробітної плати і розміром пенсії, яку він буде отримувати.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Любарського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 1994 року, залишеним без змін Апеляційним судом Житомирської області за злочин вчинений проти ОСОБА_4 , ОСОБА_6 був визнаний винуватим та засуджений за нанесення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 було визнано інвалідом першої групи із 100% втратою працездатності.

За таких обставин ОСОБА_6 зобов`язаний відповідно до закону нести юридичну відповідальність у вигляді щомісячного відшкодування заподіяної ОСОБА_4 шкоди.

Добровільно сплачувати відшкодування ОСОБА_6 відмовився, а тому ОСОБА_4 вимушений звертатися до суду. Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (ред.1963 р.) загальний строк для захисту права за позовами особи, право якої порушено, встановлюється у три роки.

Станом на день подання даного позову ОСОБА_6 заборгував наступні виплати у вигляді і розмірі із офіційно встановленого місячного розміру мінімальної заробітної плати та отриманої ОСОБА_4 пенсії упродовж останніх трьох років: на постійний сторонній догляд у розмірі 1/2 мін. заробітної плати, а саме - 71 983.50 грн.; на побутове обслуговування у розмірі 1/4 мін. заробітної плати, а саме - 35 991.75 грн.; за втрачений заробіток у розмірі різниці між розміром мінімальної заробітної плати встановленою ВР України і розміром отриманої пенсії, а саме - 56 877.08 грн.

За приписами п.п.б п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з послідуючими змінами і доповненнями, розмір витрат необхідний на догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров`я у зв`язку з виконанням трудових обов`язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - спеціальний медичний догляд (масаж, уколи, тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона здійснюється.

13.08.2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_6 , адвоката Пилипчука Павла Петровича надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

В обґрунтування посилається на те, що даний позов не відповідає фактичним обставинам, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладені позивачем доводи є суперечливими та необ`єктивними, які спростовуються фактичними обставинами та наявними документальними доказами, які долучаються до відзиву, а також будуть надані безпосередньо у судовому засіданні.

Позивачем не враховано, що Любарським районним судом Житомирської області 16 квітня 2014 року постановлено Рішення у цивільній № 282/255/14-ц, яким встановлено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 щомісячно 609 грн. на відшкодування витрат на постійний сторонній догляд та 304,5 грн. на побутове обслуговування, а всього щомісячно 913.50 грн., починаючи з 01.03.2014 року. Рішення суду виконується Богунським відділом ДВС м. Житомира, яким до теперішнього часу щомісячно стягуються кошти із заробітної плати ОСОБА_6 .

За період з 2002 року відповідачем ОСОБА_6 за судовими рішеннями на лікування позивача перераховано понад 93 тисячі гривень, що спростовує твердження позивача про відмову виконувати рішення суду, а відтак є безпідставними і надуманими.

За період з 2011 року суттєво змінилися обставини, які впливають на розмір відшкодування ОСОБА_4 шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

У 2012 році ОСОБА_7 згідно рішення Любарського районного суду Житомирської області від 12.06.2012 року розірвав шлюб, малолітня донька проживає разом з батьком з лютого місяця 2013 року без реєстрації, а для матері встановлено порядок її участі у вихованні малолітньої доньки і визначено дні побачень - суботу з 09 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 звертався до суду з вимогою винести рішення, яким визначити місце проживання його малолітньої дитини з позивачем по справі. 07 грудня 2017 року Любарським районним судом Житомирської області у справі № 282/1199/17 задоволено позов ОСОБА_4 повністю та вирішено стягувати з колишньої дружини аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання його неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_8 має легковий автомобіль, який одноосібно, без сторонньої допомоги використовує для поїздок і власних потреб. Крім цього за місцем свого проживання ОСОБА_4 займається незареєстрованою підприємницькою діяльністю та надає послуги з ремонту акумуляторів до легкових автомобілів.

Таким чином, починаючи з 2012 року відсутні критерії, за якими позивачу ОСОБА_4 у 1994 році була встановлена І групи інвалідності.

02.09.2020 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 адвоката Люблінського Олександра Францовича надійшла заява про збільшення позовних вимог. Згідно поданої заяви просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 18495.75 грн.

11.09.2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_6 , адвоката Пилипчука Павла Петровича надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому просить відмовити у позові в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 26.10.2020 року, заяву представника відповідача адвоката Пилипчука П.П., про витребування доказів – залишено без задоволення.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 26.10.2020 року, у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Пилипчука П.П., про призначення по справі комплексної судово-медичної експертизи в порядку ст. 103 ЦПК України – відмовлено.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 26.10.2020 року, у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідків відмовлено; у задоволенні клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подання доказів відмовлено; підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , представник: ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я – закрито; призначено справу до судового розгляду по суті на 13 листопада 2020 року на 11 годину 00 хвилин.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 15.01.2021 року, клопотання представника відповідача задоволено та в судове засідання викликано позивача ОСОБА_4 для отримання його особистих пояснень.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 24.02.2021 року, у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Пилипчука П.П., про приєднання доказів – відмовлено; клопотання представника відповідача адвоката Пилипчука П.П., про витребування доказів – залишено без задоволення.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 24.02.2021 року, у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Пилипчука П.П., про призначення по справі комплексної судово-медичної експертизи в порядку ст. 103 ЦПК України – відмовлено.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 24.02.2021 року, у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Пилипчука П.П., про відвід судді – відмовлено.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 03.03.2021 року, заяву представника відповідача ОСОБА_6 , адвоката Пилипчука Павла Петровича про відвід головуючого судді по справі в порядку ст. 36, 40 ЦПК України у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , представник: ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я передано до канцелярії суду для передачі на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначеному в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги за позовом підтримав у повному обсязі та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Люблінський Олександр Францович в судовому засіданні позовні вимоги за позовом підтримав у повному обсязі та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.

Представник відповідача адвокат Пилипчук Павло Петрович в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові повністю. Ствердив, що позов є безпідставним та необґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого ОСОБА_4 1971 року народження, останньому встановлено пенсію по інвалідності на термін з 01.11.2002 року по безстроково.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 16.04.2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ПІН: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 щомісячно 609 грн. на відшкодування витрат на постійний сторонній догляд та 304,5 грн. на побутове обслуговування, а всього щомісячно 913.50 грн., починаючи з 01.03.2014 року.

Згідно довідки про доходи №6878848795601836 ОСОБА_4 перебуває на обліку в Бердичівському об`єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області і отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зокрема судом встановлено, що вироком Любарського районного суду від 18 жовтня 1994 року ОСОБА_6 був засуджений за скоєння злочину відносно ОСОБА_1 , якому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з довідкою МСЕК від 18.11.2002 року ОСОБА_4 встановлено безстроково першу групу інвалідності та зазначено, що він потребує стороннього догляду.

Рішенням Любарського районного суду від 04 червня 2007 року позов позивача до відповідача про відшкодування шкоди було задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 3530.11 грн одноразової виплати на відшкодування заподіяної шкоди.

Разом з тим рішенням ухвалено стягувати з ОСОБА_6 та користь ОСОБА_4 щомісячно, довічно з 01.06.2007 року 25.50 грн. / на побутову допомогу – 17 грн., та на сторонній догляд 8.50 грн./.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 16.04.2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ПІН: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 щомісячно 609 грн. на відшкодування витрат на постійний сторонній догляд та 304,5 грн. на побутове обслуговування, а всього щомісячно 913.50 грн., починаючи з 01.03.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вищевказані обставини не підлягають повторному доказуванню.

Разом з тим, враховуючи предмет та підстави позову, доказуванню в судовому засіданні підлягають наступні обставини: чи є підстави для збільшення розміру відшкодування шкоди; до якого розміру підлягає збільшення відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

У частині третій статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року у справі № 686/7590/18 (провадження № 61-698св19) зроблено висновок, що «тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (абзац 1 частини першої статті 1202 ЦК України). За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України). Тобто, цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб – кредиторів встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у триваючих правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року справа № 476/72/17 (провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом».

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.2 ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином збільшення розміру мінімальної заробітної плати є підставою для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, покладається на фізичну особу яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі.

Позивач на час розгляду справи не працює, отримує державну соціальну допомогу.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня на 2020 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі встановлено в 4 723 грн.

Тому розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом підлягає збільшенню виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Зокрема розмір відшкодування шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підлягає збільшенню до 2723 грн. на місяць (сума, що дорівнює різниці між офіційно встановленим розміром мінімальної заробітної плати і розміром пенсії, яку він отримує).

Оскільки ОСОБА_4 встановлено І групу інвалідності на безстроковий термін, то суд вважає, що до задоволення підлягає також його вимога про стягнення з ОСОБА_6 щомісячно на його користь витрат на постійний сторонній догляд, що становить 50% та побутове обслуговування 25% мінімальної заробітної плати.

Проте, оскільки підставою для збільшення розміру відшкодування є не саме по собі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, а заява потерпілого про це, а тому, на думку суду, ОСОБА_4 має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом з моменту звернення до суду (24 червня 2020 року).

Враховуючи вищенаведене вимога щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованості виплат у вигляді і розмірі із офіційно встановленого місячного розміру мінімальної заробітної плати та отриманої ОСОБА_4 пенсії упродовж останніх трьох років: на постійний сторонній догляд у розмірі 1/2 мін. заробітної плати, а саме - 71 983.50 грн.; на побутове обслуговування у розмірі 1/4 мін. заробітної плати, а саме - 35 991.75 грн.; за втрачений заробіток у розмірі різниці між розміром мінімальної заробітної плати встановленою ВР України і розміром отриманої пенсії, а саме - 56 877.08 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 81, 141, 200, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Збільшити розмір відшкодування шкоди, встановлений рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2014 року та стягувати з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 щомісячно 2361 (дві тисячі триста шістдесят одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок на сторонній догляд, 1180 (одна сто вісімдесят) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок на побутове обслуговування та 2723 (дві тисячі сімсот двадцять три) гривні втраченого заробітку довічно, починаючи з дня подачі позову до суду.

Стягнення розпочати з 24 червня 2020 року.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в дохід Держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору, отримувач коштів ГУК у Жит. обл./ТГ смт. Любар 22030101, Код за ЄДРПОУ: 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA268999980313161206000006759, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 13 квітня 2021 року.

Суддя П.І. Гуцал