Ухвала суду № 96226997, 08.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 Справа №607/6204/21

Провадження № 1-кс/607/2038/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Латишевої М., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Корфа П.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Леся В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Латишевою М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, у відповідності до ст.89 КК України не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лесь В.Р. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Латишевої М.Я. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021211040000459 від 06.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000459 від 06.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу із 09 год. 00 хв. 06.04.2021 по 13 год. 20 хв. 06.04.2021 ОСОБА_2 за попередньою змовою спільно із ОСОБА_1 , скориставшись заздалегідь заготовленими інструментами для відкриття замків, пошкодили замок вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 , та проникли в дане житло, звідки таємно викрали належне ОСОБА_3 майно, а саме: грошові кошти в сумі 200 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06.04.2021 становить 5 566 гривень, 500 фунтів, що відповідно до курсу НБУ станом на 06.04.2021 становить 19 270 гривень, 7 000 гривень, ноутбук марки Aser, чорного кольору, вартістю 6 000 гривень, ноутбук марки Lenovo, білого кольору, вартістю 6000 гривень, 26 одиниць золотих виробів на загальну суму 150 000 гривень, годинник марки CASIO вартістю 2300 фунтів, що відповідно до курсу НБУ станом на 06.04.2021 становить 89 079 гривень, наручний годинник, вартістю 2 000 гривень, а також кишеньковий годинник, вартістю 500 фунтів, , чим завдалии потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 300 000 гривень.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000459 від 06.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу із 08 год. 00 хв. 06.04.2021 по 14 год. 00 хв. 06.04.2021 ОСОБА_2 за попередньою змовою спільно із ОСОБА_1 , скориставшись заздалегідь заготовленими інструментами для відкриття замків, пошкодили замок вхідних дверей до квартири АДРЕСА_3 , та проникли в дане житло, звідки таємно викрали належне ОСОБА_4 майно, а саме: грошові кошти в сумі 1 000 гривень та 9 одиниць срібних виробів, на загальну суму 1 500 гривень, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2 500 гривень.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000460 від 06.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 185 КК України.

07.04.2021 відповідно до ч.1 ст.217 КПК України, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000459 від 06.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000460 від 06.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, об`єднано в одне провадження, якому присвоєно єдиний № 12021211040000459.

07.04.2021 о 15 год. 12 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, – таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб ; таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій у великих розмірах, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб .

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та існування ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, міцних соціальних зв`язків не має, слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат Корф П.К. заперечував щодо клопотання слідчого, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на необґрунтованість заявлених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ст..177 КПК Украни. На думку захисника наявність у Вороніна В.В. постійного місця проживання, місця неофіційної роботи, малолітньої дитини на утриманні, свідчить про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника та просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040000459 від 06.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.

07.04.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб ; таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій у великих розмірах, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040000459 від 06.04.2021, протоколи огляду місця події від 06.04.2021; протокол допиту потерпілої ОСОБА_5 від 06.04.2021; заява ОСОБА_4 про вчинення злочину від 06.04.2021; протокол огляду місця події від 06.04.2021; протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 06.04.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 07.04.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 07.04.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 06.04.2021, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб ; таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій у великих розмірах, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст.185 КК України, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести та восьми років відповідно, що згідно ст.12 КК України є тяжкими злочинами.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести та восьми років відповідно. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, що свідчить про стійкість протиправної поведінки особи та небажання стати на шлях виправлення, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) . Поряд з цим слідчий суддя враховує і відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 регулярних доходів.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_1 з урахуванням встановлених обставин, даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.

З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення щодо визначення розміру, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Леся В., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Латишевою М. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів – задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 136 200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/6204/21; провадження №1-кс/607/2038/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності;

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 15 год. 12 хв. 05.06.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук