Постанова № 96226424, 12.04.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2390/20

Провадження № 1-кп/487/484/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді – Афоніної С.М.., за участю секретаря судового засідання – Ященко В.В., прокурора – Царюка В.В.., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника – Завадської Л.М., потерпілого - ОСОБА_2

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва підготовче судове засідання кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 і ч.1 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 і ч.1 ст. 187 КК України.

Ухвалою суду по вказаному вище кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до судового розгляду, оскільки вимоги ст. 291 КПК України дотримані та відсутні підстави для повернення обвинувального акту прокурору.

В судовому засіданні потерпілий вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

В судовому засіданні захисник Завадська Л.М. вважала за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, відсутнє належне формулювання обвинувачення, що унеможливлює захист від висунутого обвинувачення та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Вимоги до обвинувального акта визначено ст.291 КПК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Зокрема відповідно до підпункту «а» пункту 3 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №12020150030000816, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК України.

Так, у висунутому ОСОБА_1 обвинуваченні орган досудового розслідування посилається на вчинення останнім розбійного нападу, з вимаганням майна - мобільного телефону, із використанням розкладного ножа, з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я, в той же час з обвинувального акту вбачається, що потерпілому було нанесені тілесні ушкодження, у вигляді колото-різаних ран, також, одночасно обвинувачується у вчиненні грабежу, діючи з корисливих мотивів, відкрито, повторно (з огляду на вчинення розбійного нападу) та заволодіння майном потерпілого - грошовими коштами в сумі 1000 грн. При цьому, інкриміновані ОСОБА_1 злочини, відповідно до обвинувального акту, вчинені останнім одночасно, а саме: 08.03.2020 в період часу з 00:15 по 00:45 в кв. АДРЕСА_1 , по відношенню до одного і того ж потерпілого ОСОБА_2 .

Отже, обвинувачення сформульовано таким чином, що фактичні дані щодо обставини злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , не дає повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вищенаведене свідчить про необхідність конкретизації формулювання обвинувачення у змісті обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 , оскільки з формулювання обвинувачення не можливо визначитись з кваліфікацією дій обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив, мета і наслідки вчиненого.

Відсутність належного формулювання обвинувачення, унеможливлює якісний захист від висунутого обвинувачення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, вказаний обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, що є підставою для його повернення прокурору згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 91, 110, 314, 315 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020150030000816 від 08.03.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186 і ч.1 ст. 187 КК України, повернути прокурору, для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області протягом семи діб.

Суддя: С. М. Афоніна

Повний текст ухвали оголошено 13.04.2021 о 13:30 годин.