Рішення № 96224260, 05.04.2021, Франківський районний суд м. Львова

1340/3823/18

2-а/465/1/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.,

при секретарі Кремса Б.Б.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Муніціпальна варта», інспектора взводу №2 роти №1 батальойону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенанта поліції Івахи Олега Васильовича, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенант поліції Бучка Євгенія Олексійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства Муніціпальна варта, інспектора взводу №2 роти №1 батальойону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенанта поліції Івахи Олега Васильовича, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенант поліції Бучка Євгенія Олексійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди.

Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 21.02.2018 р. о 23 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 проїжджала по вул. Коперника у м. Львові. У зв`язку із поганим самопочуттям, з позивачка зупинилася на правій смузі для руху біля будинку №11 по вул. Коперника, у м. Львові та вийшла за ліками. Місце розташування даного т/з не створювало перешкод для руху іншим транспортним засобам. Повернувши, ОСОБА_1 не побачила автомобіль, на місці, де він був залишений. Так, зателефонувавши на лінію 102, позивачці стало відомо, що її автомобіль евакуйовано, а їй необхідно з`явитися до Управління патрульної поліції у Львівській області для оформлення адміністративних матеріалів. В подальшому ОСОБА_1 стало відомо, що евакуації її т/з організовував інспектор поліції Іваха О.В., яка здійснювалася працівниками ЛКП «Муніципальна варта».

Так, прибувши до Управління патрульної поліції у Львівській області інспектор Бучко Є.О. зазначив позивачці про те, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 року, №2683, усі машини, залишені по вул. Коперника у м. Львові створюють перешкоду для руху іншим учасникам дорожнього руху. Останній також продемонстрував наявні матеріали правопорушення, на яких чітко зафіксовано відсутніcть перешкоди для руху іншим т/з. Однак, у зв`язку із евакуацією транспортного засобу інспектор Бучко Є.О. склав на позивачку постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Так як позивачці не було представлено жодного доказу її вини. за ч.3 ст. 122 КУпАП, та не враховано її доводів, щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, чим грубо порушено процедуру розгляду справи, остання просить стягнути з відповідачів 1244, 53 грн. матеріальної шкоди. Крім того позивачка зазначає, що вона зазнала душевних страждань та просить відшкодувати їй завдані моральні збитки у розмірі 50 000 грн.

11 лютого 2011 року ЛКП «Муніципальна варта» подано відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що вони здійснюють доставлення тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальний майданчик (стоянку) відповідно до Договору про надання послуг №102 від 12.10.2015 р. з ДП «Львів-Інформ-Ресурси».

Відповідно до ч.2 п.1.1. Договору, ЛКП «Муніципальна варта» зобов`язується виконувати роботи по переміщенню тимчасово затриманих транспортних засобів Патрульної служби у випадках, передбачених постановою КМУ від 17.12.2008 р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках». Так, ЛКП «Муніципальна варта» не приймає рішення щодо тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки вони не наділені такими повноваженнями. Натомість, ЛКП «Муніципальна варта» здійснює переміщення транспортного засобу на підставі сукупності дій працівників Національної поліції України.

На підставі вищевикладеного, просять відмовити в задоволенні позовних вимог та виключити їх з числа відповідачів.

18 лютого 2019 року на адресу суду поступив відзив представника відповідачів інспектора взводу №2 роти №1 батальойону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенанта поліції Івахи Олега Васильовича, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенант поліції Бучка Євгенія Олексійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції, який мотивований тим, що позивачка припаркувала свій т/з в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «зупинка стоянка заборонена» та табличкою 7.4.4. Так, відсутність позивача на місці зупинки т/з жодним чином не свідчило про вимушену зупинку т/з. Натомість на підставі вищевказаної ухвали Львівської міської ради, згідно якої припаркування т/з по вул. Коперника зменшує пропускову спроможність та створює перешкоди, або може перешкоджати дорожньому руху, інспектор Іваха О.В. прийняв рішення про евакуацію т/з.

22 лютого позивачка звернулася до УПП у Львівській області ДПП, де поліцейський Бучко Є.О. провів розгляд справи щодо неналежного пракування автомобіля ОСОБА_1 та виніс на останню постанову за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, вказує на те, що постанова скасована через недоведеність факту вчинення правопорушення, що само по собі не може бути підставою для визнання протиправних дій відповідачів.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачка не надала жодних доказів щодо відсутності можливості звичного активного громадського життя.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

10 червня 2019 року на адресу суду надійшла заява від Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про те, що інспектор батальйону №1 ОСОБА_2 звільнений з роботи.

05 квітня 2021 року на адресу суду поступили додаткові пояснення від представника Інспектора ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , які мотивовані тим, що саме позивач має довести факт неправомірних дій та завдану їй моральну шкоду, однак доказів цьому не надано.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задоволити.

В судовому засіданні представник від Управління патрульної поліції та інспектора Івахи О.В. просила відмовити в задоволенні позову.

Інші учасники справи були належним чином повідомлені, однак на розгляд справи не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

З урахуванням ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки учасників та наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши думку учасників та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст.5 ЦПК, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 березня 2018 року у справі №462/1212/18, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР №877223 від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки остання керуючи транспортним засобом Мерседес д.н.з. НОМЕР_2 на вул. Коперника, 16 у м. Львові 21.02.2018 р. о 23:00 год. не виконала вимоги дорожнього знаку 3.34, ухвали Львівської міської ради №26833 від 07 грудня 2017 року, чим порушила вимоги п.15.10 ПДР.

Залізничний районний суд м. Львова, скасовуючи вищевказану постанову, в мотивувальній частині зазначив про те, що суб`єктом при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог статей, зокрема щодо повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин справи оскільки лише формально зазначено порушення, вчинені, на думку відповідача, ОСОБА_1 , зокрема щодо того, яким саме транспортним засобам чи учасникам руху створював припаркований автомобіль позивачки перешкоду у русі чи загрозу безпеці дорожнього руху та у чому полягала така загроза чи перешкода.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року №876/3892/18 апеляційну скаргу УПП у Львівській області ДПП залишено без задоволення, а вищевказане рішення Залізничного районного суду м. Львова без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст. 252 КУПАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, до суду не надано доказів правомірності дій працівників патрульної поліції щодо прийняття рішення про евакуацію транспортного засобу та винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Крім того, судом встановлено, що інспектор батальйону №1 ОСОБА_2 звільнений з роботи в Управлінні патрульної поліції у Львівській області.

Так, ЛКП «Муніципальна варта» здійснюють доставлення тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальний майданчик (стоянку) відповідно до Договору про надання послуг №102 від 12.10.2015 р. з ДП «Львів-Інформ-Ресурси».

Відповідно до ч.2 п.1.1. Договору від 12.10.2015 р., ЛКП «Муніципальна варта» зобов`язується виконувати роботи по переміщенню тимчасово затриманих транспортних засобів Патрульної служби у випадках, передбачених постановою КМУ від 17.12.2008 р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».

Відповідно до вищевказаного порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов`язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.

Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Однак, в результаті неправомірних дій патрульної поліції, та неправомірної евакуації транспортного засобу, позивачка зазнала матеріальної шкоди, щодо в розмірі 720 грн. за послуги евакуатора. Оскільки одержувач коштів за евакуацію транспортного засобу були ЛКП «Муніципальна варта», суд вважає за необхідне стягнути з останніх доведену завдану матеріальну шкоду у розмірі 720 грн.

Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 350 грн. за послуги таксі, та такі вимоги нічим не підтверджені та не підлягають до задоволення.

Щодо відшкодування коштів за стоянку автомобіля в розмірі 144 грн., то суд вказує на те, що одержувачами таких коштів була західна філія ДП МВСУ «Інформ-Ресурси», а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК України, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, мають враховуватися стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій працівників патрульної поліції, позивачці був евакуйований транспортний засіб, що призвело до змінення звичного способу життя позивачки та такі дії завдали їй душевних страждань.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі.

Визначаючи розмір та форми відшкодування моральної шкоди необхідно також ураховувати функції, які повинно виконувати таке відшкодування (сатисфакція, компенсаційна функція) тощо.

Згідно роз`яснень, даних в п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Враховуючи , характер дій відповідача, зокрема необережність, що призвела до обставини заподіяння шкоди, виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості суд приходить до переконання про стягнення із відповідача розмір моральної шкоди по 10 000,00 грн. позивачу.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання прочасткове задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стячгнути солідарно з відповідачів сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81,141, 258,259, 263,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Муніціпальна варта», інспектора взводу №2 роти №1 батальойону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенанта поліції Івахи Олега Васильовича, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенант поліції Бучка Євгенія Олексійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, - задоволити частково.

Визнати протиправні дії Львівського комунального підприємства «Муніціпальна варта», інспектора взводу №2 роти №1 батальойону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенанта поліції Івахи Олега Васильовича, інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП НПУ лейтенант поліції Бучка Євгенія Олексійовича.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Муніціпальна варта» в користь ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_3 ) - 720 грн. завданих матеріальних збитків.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП (за рахунок його бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Стягнути солідарно з Львівського комунального підприємства «Муніціпальна варта» (ЄДРПОУ -32126676) та Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП (ЄДРПОУ 4018646) за рахунок його бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_3 ), 704,80 грн. судових витрат на відшкодування судов ого збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст складено 07 квітня 2021 р.

Суддя Ванівський Ю.М.