Рішення № 96224037, 24.03.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 465/5813/18

пр.№ 2/464/10/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2021 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судових засідань Комарницька Р.В.

з участю

представника позивача Гнатишака О.В.

представника відповідача Стець Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерійний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерійний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 10.05.2012 року у розмірі 89 482 грн. 68 коп. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У відповідності до даного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його користування, комісією та іншими витратами згідно умов. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та станом на 03.09.2018 допустив заборгованість за договором, в розмірі 89 482,68 грн., з яких: 30 346,32 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; 56 264 грн. 90 коп. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 237,27 грн. - штраф (процентна складова). Виходячи з наведеного, АТ КБ «Приватбанк» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, позов заперечив повністю, зазначивши, що заперечує проти стягнення з нього заборгованості з наступних підстав. Зазанчив, що дійсно є клієнтом «Приватбанку» з 2012 року. 04 травня 2016 року в нього було здійснено крадіжку особистого майна, серед яких були картки «Приватбанку», зокрема зарплатна « НОМЕР_1 та кредитна № НОМЕР_2 , про що ним було заявлено в поліцію, у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження, картки заблоковано. В подальшому невідомою особою, використовуючи його персональні дані, було знято 25 000 грн. кредиту (оплата частинами за товар). З цього часу банком на ці суми нароховуються відсотки, пеня та інші штрафні санкції. 29 липня 2017 року ним було повідомлено дані обставини керівництву банку, однак жодного вирішення питання чи роз`яснення він не отримав. Починаючи з 21.10.2016 року з його зарплатної картки «Приват банку» (№ НОМЕР_3 ) з невідомих йому причин, банком списано кошти в розмірі 34 654 грн. 19 коп. В подальшому продовжувалось безпідставне стягнення коштів. Крім того, просить застосувати строки позовної давності, які позивачем пропущено.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що твердження відповідача не відповідають дійсності. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг із зазначенням персональних даних, адреси проживання, та іншої інформації необхідної для отримання кредитної картки. Підписавши таку заяву банк та відповідач приєдналися та зобов`язалися виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, оскільки такі в сукупності складають Договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторонами були обумовлені усі істотні умови. На підтвердження суми заборгованості за кредитним договором банком подано розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростований, та виписки по руху коштів, з якого вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався наданими коштами (отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, частково погашав заборгованість). Щодо посилання відповідача на заволодіння коштами третіми особами, зазначає, що скористуватися кредитною карткою можливо лише при знанні особистих даних та даних картки та у випадку введення пін коду, відомий лише клієнту. Також, зазначає, що позивачем не пропущено строку позовної давності, так як перебіг позовної давності щодо повернення кредиту починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а тому позивачем при зверненні до суду дотримано строкі позовної давності. Просить задоволити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Крім того, представником позивача 18.10.2019 року подано суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги заперечив, зазначивши, що відповідач не укладав з позивачем жодних кредитних договорів, а лише 10.05.2012 року підписав заяву -анкету на отримання банківської карти. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка міститься в матеріалах справи не може свідчити про отримання ним кредитних коштів, так як в такій відсутні будь які відомості про те, що він просить надати йому кредитні кошти та те, що така анкета заповнюється з метою одержання кредиту. Звертає увагу суду на те, що на підтвердження позовних вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, однак такий доказ вважає неналежним, оскільки не свідчить, що умови надання банківських послуг були укладені саме такого змісту, які позивач вважає узгодженими. Просить відмовити в задоволенні позову.

18.10.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору № SAMDN50000062858413 від 15.05.2012 р. недійсним, просить стягнути з відповідача безпідтавно отриманні кошти шляхом списання з зарплатної картки в розмірі 50 000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2012 року є споживачем фінансових послуг «Приват Банку». 10.05.2012 року ним було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, однак не вибрав, шляхом проставлення відмітки у відповідній графі жодного із запропонованих фінансових послуг. Також не проставив відмітки, про отримання пам`ятки клієнта, яка би мала визначати умови кредитування , вид кридитної картки. Відтак, відсутні підстави вважати про наявність укладення кредитного договору, оскільки сторони не дійшли згоди істотних умов договору. Крім того, умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, не свідчить, що умови надання банківських послуг були укладені саме такого змісту, які позивач вважає узгодженими. Зазначає, що 04 травня 2016 року в нього було здійснено крадіжку особистого майна, серед яких були картки «Приватбанку», зарплатна та кредитна, два мобільні телефони та договір , де було вказано його юридичні реквізити, про що ним було заявлено в поліцію, у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження. В подальшому, невідома особа, в період часу з 04.05.2016 року по 07.05.2016 року здійснювала незаконний доступ до коштів «Приватбанку», а саме отримала на його ім`я в банкоматах готівкові кошти на загальну суму 23 400 грн., які банком трактовано як послуга «оплата частинами» та «миттєва розстрочка», а також проводила розрахунок за придбані товари в закладах торгівлі на суму 67 грн. Погашення вказаної заборгованості, здійснювалося неправомірно, шляхом списання банком коштів із його зарплатної картки. Враховуючи викладене, просить позов задоволити.

Представником АТ КБ «Приват Банку» подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог. Просить затосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні зустрічного позову, а також задоволити первісні вимоги позивача в повному обсязі. Додатково зазначивши, що зазначений позивачем номер № SAMDN50000062858413, не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання.

Представник позивача 08.12.2020 р. подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 24 297, 32 грн. заборгованості. Приймаючи участь у засіданні в режимі відеоконференції, представник позивача первісний позов із зменшеними вимогами підтримав, надав поясненя аналогічні позовній заяві та відповіді на відзив, вимоги зустрічного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просить відмовити в задоволенні такого.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Зустрічний позов підтримав, просить врахувати усі обставини викладенні ним у такому. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідча, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено статтею стаття 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано анкету-заяву підписану 10.05.2012 року ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, які в сукупності складають Договір про надання банківських послуг.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем зазначено про розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком, станом на 03.09.2018 в розмірі 89 482,68 грн., яка складається лише з нарахованих відсотків, пені та штрафів, а саме: 30 346,32 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; 56 264 грн. 90 коп. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 237,27 грн. - штраф (процентна складова).

В подальшому позивачем зменшено позовні вимоги та заявлено про стягнення 24 297 грн. 32 коп., з яких 17 848 грн. 04 грн. тіло кредиту, про наявність якого не було заявлено у первинних вимогах, а також наявність заборгованості по тілу кредиту не було зазначено у жодному із поданих розрахунків. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості до заяви про зменшення позовних вимог неможливо встановити наявність та розмір заборгованості саме по тілу кредиту, оскільки такий не засвідчений жодним чином та викладений таким шрифтом, який позбавляє можливості його дослідження (т. 2, а.с 202). Враховуючи те, що позивачем неодноразово знімались та повертались кошти, а також те, що в жодному з попередніх розрахунків не було зазначено боргу саме по тілу кредиту, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір такої заборгованості.

Крім того, як вбачається із висновку судово-економічної експертизи № 52 складеного 02.12.2020 року судовим експертомТзОВ «Судово- експертного бюро України» Брудьо І.М., за заявою ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 03.09.2018 року, складений ПАТ КБ «Приват банк», не відповідає вимогам Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовам і правилам надання банківських послуг в редакціях чинних у період з травня 2012 року по вересень 2018 року.Підтвердити документальну обгрунтованість вказаного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 03.09.2018 року не надається можливим.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) прийшла до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису боржника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду звернуто увагу на те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про надання кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З огляду на наведене, а також зважаючи на те, що позивачем у заяві про зменшення позовних вимог заявлено вимогу про стягнення тіла кредиту, наявність заборгованості якого не доведена належними та допустими доказами, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення первісного позову відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, суд приходить до висновку, що в задоволенні такого слід відмовити, з огляду на наступні обставини.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України "Про захист прав споживачів" не застосовується (постанова Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-6511цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1341цс15.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. В частині цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.

Проте, судом не встановлено обставин, які б були підставою для визнання правочину недійсним, у зв`язку з несправедливими умовами кредиту, які б вказували на істотний дисбаланс прав споживача. Фактично твердження відповідача зводяться до заперечень факту отримання кредитних коштів та невірне нарахування на ці кошти сум відсотків та пені. Однак, зазначені обставини не свідчать про недійсність укладеного договору в цілому, а оцінку щодо розміру нарахованих сум було надано судом при вирішення спору про стягнення боргу.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні первісного позову Акціонерного товариства комерійний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерійний банк «Приватбанк» про визнання договору недійснимвідмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2021 року.

Головуюча: