Вирок № 96223998, 13.04.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3370/20

пр.№ 1-кп/464/209/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Дзьобан Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020140070001121 від 27.06.2020 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, громадянина України, українця, з вищою освітою, військовозобов`язаного, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю сторін судового провадження :

прокурора Сироватка І.С.,

представника потерпілого Лущанець М.В.,

захисника Романишина Я.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 26 червня 2020 року приблизно об 15 год., керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись ним у крайній правій смузі руху по вул.Зеленій у м.Львові в напрямку до вул.Зубрівської у м.Львові, поблизу будинку №256а, порушив вимоги Р.1 п.п.1.5, п.п.1.10; Р.12 п.п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, які виразились в тому, що він під час керування транспортним засобом був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема під час руху, не маючи об`єктивних перешкод для виявлення пішохода, який у цей час перебував позаду транспортного засобу марки «TATA» р.н. НОМЕР_2 та разом із іншими особами здійснював розвантаження товару із вищевказаного вантажного автомобіля, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого останній отримав тупу травму правої ноги у вигляді відкритих переломів дистального метафізу стегнової та середньої третини обох гомілкових кісток та тупу травму лівої ноги у вигляді синця від рівня середньої третини гомілки з переходом на тильно-зовнішню поверхню лівої стопи, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному злочині визнав повністю, зазначив, що 26.06.2020 близько 15 год. він керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 рухався по вул.Зеленій у м.Львові в напрямку до вул.Зубрівської у крайній правій смузі руху та здійснив наїзд на потерпілого, який був позаду вантажного автомобіля. Після чого він вибіг з свого автомобіля і намагався надати потерпілому медичну допомогу. В подальшому відвідував потерпілого в лікарні, пропонував йому повністю оплатити витрати на медикаменти та лікування поетапно, однак потерпілий відмовився та наполягав на відшкодуванні шкоди в розмірі 5000 доларів США. Цивільний позов заперечує, оскільки відшкодував потерпілому шкоду у розмірі 5000 доларів США. Визнає, що позивачем витрачено на придбання ліків та титанових пластин 67487,67 грн. та 849 грн. на рентген, в іншій частині матеріальну шкоду заперечує в зв`язку з недоведеністю позивачем понесених витрат. Вважає, що повністю відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду, а тому просить відмовити в задоволенні заявленого позову. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Представник потерпілого в судовому засіданні цивільний позов підтримав. Зменшивши позовні вимоги зазначив, що позивачем понесена матеріальна шкода в розмірі 146377,67 грн. Оскільки відповідачем добровільно відшкодована шкода в розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 140000,00 грн., то відповідно просив стягнути з відповідача 6377,67 грн. (146377,67 - 140000,00) матеріальної шкоди та 100000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких потерпілий зазнав в зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у інкримінованому йому злочині, і після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного злочину.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , з врахуванням вимог ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме вчинення тяжкого злочину, наявністю обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає, щодо якого скарг по місцю проживання не надходило, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

З врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, а також враховуючи інші обставини, зокрема те, що обвинувачений частково відшкодував завдану шкоду, дані досудової доповіді про низький ризик повторного правопорушення, а також те, що згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбування покарання. Тому призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами за скоєний злочин передбачений ч.2 ст.286 КК України, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців, який буде для нього оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування, в розмірі 5720,25 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, при ухваленні судового рішення, необхідно скасувати арешт майна.

Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч.1 ст.1195 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 146377,67 грн., яка складається з наступного:

придбання ліків та титанових пластин - 67487,67 грн.;

оплата роботи лікарів - 28000 грн.;

посилене харчування - 20000 грн.;

реабілітація (масаж) - 30000 грн.;

рентгенообстеження - 890 грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату роботи лікарів, посилене харчування та реабілітацію (масаж) останнім не надано. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що письмових доказів по даних витратах немає.

Витрати щодо придбання ліків та титанових пластин в розмірі 67487,67 грн. визнаються відповідачем та у відповідності до положень ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Щодо вартості рентгенообстеження, то як вбачається з наданих позивачем копій прибуткових касових ордерів, загальна вартість оплати за рентгенографію складає 849,00 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути витрати на придбання ліків та титанових пластин в розмірі 67487,67 грн. та вартість рентгенообстеження в розмірі 849,00 грн., а всього матеріальну шкоду в розмірі 68336,67 грн.

Частиною 2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення злочину обвинуваченим, потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження.

Таким чином, безспірним є той факт, що внаслідок протиправних дій відповідача (обвинуваченого), позивач зазнав як моральних, так і інших негативних явищ, і ці фактори мають незворотній характер.

Відтак, вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру та тривалості його фізичних і моральних страждань, стану його здоров`я, морально-психологічного стану після вчинення відносно нього злочину та отриманих тілесних ушкоджень, їх наслідків, виходячи з принципу розумності та справедливості, та приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Суд вважає, що враховуючи ступінь вини відповідача ОСОБА_1 , який своїми діями спричинив потерпілому тілесні ушкодження, з останнього необхідно стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 85000 грн.

Разом з тим, з врахуванням того, що відповідачем (обвинуваченим) частково відшкодована завдана шкода потерпілому в розмірі 5000 доларів США, що становить 140000 грн., відтак з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 13336,67грн. (85000грн. (моральна шкода) + 68336,67 грн. (матеріальна шкода) - 140000 грн (сума відшкодована відповідачем)).

Керуючись ст.ст.314, 371, 374, 468, 469, 473, 474, 475 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6(шість)місяців.

Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5720,75 грн. витрат на залучення експертів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 13336(тринадцять тисяч триста тридцять шість)грн. 67коп.

Арешт автомобіля марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 накладений ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 02 липня 2020 року - скасувати.

Речовий доказ: автомобіль марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_1 - залишити у користуванні останнього.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ст.473 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий М.В. Борачок