Вирок № 96223578, 12.04.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3863/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Галайко Н. М.,

за участю секретаря Любінець В. Ю.,

прокурора Галич Б. Б.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Гуменецького І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140060000679 від 16.03.2015 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 , 11.03.2015 року, близько 17 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Рукавичка», що по вул. Городоцька, 76 у м. Львові, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, підійшла до однієї із вітрин магазину, після чого скориставшись відсутністю уваги потерпілого ОСОБА_2 , взяла його мобільний телефон марки «Lenovo А316» IMEI: НОМЕР_1 вартістю 949 грн., котрий заховала у кишеню свого одягу, після чого умисно, з корисливих мотивів, таємно викрала вказаний мобільний телефон, покинувши з викраденим майном місце вчинення злочину, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.04.2018 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_1 звільнено з випробовуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням на неї відповідно до ст. 76 КК України обов`язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання (а.с. 155-156, Т. 2).

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 09.11.2018 року апеляційну скаргу захисника Гуменецького І. І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 24.04.2018 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а.с. 194 -196, Т. 2).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2018 року визначено суддю Залізничного районного суду м. Львова - Галайко Н. М. (а.с. 208, Т. 2).

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України заперечила, відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився від дачі показань.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_2 , вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених судом безпосередньо у ході судового розгляду, а саме:

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 від 16.03.2015 року про вчинене кримінального правопорушення відносно нього, складеного у Залізничному РВ ЛМУ, а саме крадіжки телефона «Lenovo А316» IMEI: НОМЕР_1 (а.с. 8-10, Т. 1);

- товарним чеком від 16.10.2014 року , виданого ФОП ОСОБА_3 , з якого вбачається вартість телефону «Lenovo А316» у сумі 949 грн. (а.с. 11, Т. 1);

- протоколом огляду місця події від 16.03.2015 року, а саме: приміщення магазину «Рукавичка», по вул. Городоцька, 76, оглянутий прилавок магазину, де знаходився мобільний телефон (а.с. 12-14, Т. 1);

- протоколом огляду місця події від 22.03.2015 року та фото-таблицею до нього - приміщення охорони магазину «Рукавичка», по вул. Городоцька, 76, за участю ОСОБА_1 , яка під час огляду у присутності понятих видала мобільний телефон марки «Lenovo А316» (а.с. 18-20, 21-23, Т. 1);

- оглянутим у судовому засіданні відеозаписом із камер відеоспостереження магазину «Рукавичка», що по вул. Городоцька, 76 у м. Львові за 11.03.2015 року (компакт-диск з яким Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.11.2015 року визнаний речовим доказом) (а.с. 39, Т. 1);

- висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ № СЕ-19/114-20/24311-ТВ від 31.12.2020 року, згідно якого ринкова вартість досліджуваного мобільного телефону торговельної марки «Lenovo А316» IMEI: НОМЕР_1 станом на 11.03.2015 року становила 1 023 грн. 36 коп. (а.с. 127-133, Т. 3).

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист обвинуваченій було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_1 доведеною у межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_1 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченої.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, має постійне місце проживання, за місцем проживання скарг не надходило, на обліку у лікаря-психіатра перебуває (а.с. 95, Т. 1), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 97, Т. 1).

Обставини, що пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України - відсутні.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України судом не встановлені.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючі вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді штрафу (у редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), з врахуванням вимог ч. 3 ст. 5 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Саме таке покарання, на думку суду, слугуватиме не тільки справедливою карою за вчинене кримінальне правопорушення, але й буде запобігати вчиненню обвинуваченою нових злочинів, внесе корективи у її соціально-психологічні властивості, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність, позбавить можливості вчиняти нові злочини і буде необхідним для попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності з 01.07.2020 року, внесено зміни до Кримінального кодексу України, якими введено такий вид кримінальних правопорушень як кримінальний проступок, визначено строки погашення судимості за цей вид кримінального правопорушення, тощо. Також вказаним законом санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, викладена у іншій редакції, що відповідно відносить вказане кримінальне правопорушення до кримінальних проступків.

Санкція ч. 1 ст. 185 КК України у редакції зазначеного закону передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

Тому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 5 КК України, розмір штрафу, який у новій редакції, більший ніж в попередній, повинен визначатися в розмірі, встановленому попередньою редакцією санкції статті, яка діяла на час вчинення злочину, а саме до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу (у редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Таким чином, на момент розгляду кримінального проступку в суді закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, даних про те, що перебіг давності зупинявся прокурором не надано. За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Окрім цього, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/114-20/24311-ТВ від 31.12.2020 року складають 1 634 грн. 50 коп (а.с. 126, Т. 3).

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України (у редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009) і призначити покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот ) грн.

На підставі ч. 5 ст. 74 та п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 - звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/114-20/24311-ТВ від 31.12.2020 року у сумі 1 634 грн. 50 коп. (а.с. 126, Т. 3).

Речові докази у кримінальному провадженні:

-компакт-диск з відеозаписом камер відео спостереження магазину «Рукавичка» по АДРЕСА_2 (а.с. кримінального провадження 39, Т. 1) - залишити у матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки «Lenovo А316» IMEI: НОМЕР_1 (а.с. кримінального провадження 48, Т. 1) - повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя/підпис/ Н. М. Галайко

З оригіналом згідно.

Суддя: