Рішення № 96223448, 08.04.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6583/20

Провадження №2/442/174/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Павлів З.С.

з участю секретаря судових засідань - Леськів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Авто-Фортуна», з участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Територіальний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області про визнання правочинів недійсними,

з участю: адвокатів позивача: Гимон І.В., Цьвок Б.І.,

адвоката відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

Процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати Договір комісії №5959/20/006565 від 29.01.2020 укладений між ОСОБА_2 та ПП «Авто-Фортуна», а також Договір №5959/20/006565 купівлі-продажу транспортного засобу марки «Skoda Superb» р.н.з. НОМЕР_1 Vin-код НОМЕР_2 від 29.01.2020, укладений між ПП «Авто-Фортуна» та ОСОБА_3 , недійсними.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.01.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області постановлено ухвалу про забезпечення позову у справі №442/419/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, а саме: накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти у розмірі 2888000 грн., в тому числі такі, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_2 і знаходяться у нього чи в інших осіб. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.09.2020 відкрито виконавче провадження щодо виконання вищевказаного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2020. Транспортний засіб "Skoda Superb" р.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , станом 13.01.2020 належав ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з ЄДР МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, Договором комісії №5959/20/006565 від 29.01.2020, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Авто-Фортуна», а також Договором №5959/20/006565 купівлі-продажу вищевказаного транспортного засобу, укладеним між ПП «Авто-Фортуна» та ОСОБА_3 . В подальшому стало відомо, що зазначений транспортний засіб було перереєстровано 29.01.2020 на підставі договору купівлі-продажу на нового власника. Вважає, що оскільки автомобіль відчужено за час дії ухвали про забезпечення позову, тобто фактично в той час коли на авто було накладено обтяження, оскаржувані договори є недійсними.

21.10.2020 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цьвока Б.І. про забезпечення позову, накладено арешт на транспортний засіб марки «Skoda Superb» р.н.з. НОМЕР_1 Vin-код НОМЕР_2 .

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2020 прийнято до розгляду вказану вище позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 19.11.2020.

13.11.2020 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали клопотання про відкладення розгляду справи та встановлення додаткового строку для подання відзиву. 19.11.2020 розгляд справи відкладено на 01.12.2020.

01.12.2020 справу призначено до судового розгляду на 23.12.2020, постановлено залучити до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Територіальний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області; витребувати у Територіального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області копію договору комісії №5959/20/006565 від 29.01.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Авто-Фортуна», та договору №5959/20/006565 купівлі-продажу транспортного засобу «Skoda Superb» р.н.з. НОМЕР_1 Vin-код НОМЕР_3 від 29.01.2020, укладеного між ПП «Авто-Фортуна» та ОСОБА_3 , а також копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Skoda Superb» р.н.з. НОМЕР_1 Vin-код НОМЕР_3 станом на 20.01.2020 та станом на 01.02.2020.

23.12.2021розгляд справи відкладено через неявку сторін на 29.01.2021.

29.01.2021 розгляд справи повторно відкладено через неявку сторін на 22.02.2021.

22.02.2021 розгляд справи відкладено на 15.03.2021 через неявку відповідачів на 15.03.2021.

15.03.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін на 08.04.2021

30.03.2021 ОСОБА_3 подала до суду письмове заперечення на позовну заяву.

Представники позивача адвокати Гимон І.В. та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задоволити. Додатково зазначили, що у зв`язку з наявним забезпеченням позову (обтяженням) ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2020 ОСОБА_2 не мав права відчувати належний йому автомобіль, що має наслідком визнання недійсним договорів, на підставі яких спірний автомобіль перейшов у власність ОСОБА_3 . Вважають, що таке відчуження відбулось умисно для уникнення відповідальності і виконання зобов`язання за рішенням суду. Оскаржувані правочини суперечать загальним засадам цивільного законодавства, а також статті 228 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шемеляк Г.Т. в судовому засіданні позов заперечила, покликаючись на те, що відсутні підстави визнання правочину недійсним. ОСОБА_2 не було відомо про існування ухвали, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно. Розпорядження майном було здійснено не ним особисто. Крім цього, звертає увагу суду на неефективність способу захисту прав, обраного позивачем, навіть у випадку задоволення позову, майно неможливо витребувати у добросовісного набувача, а тому для ОСОБА_1 рішення суду у випадку задоволення позову не матиме жодного наслідку.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому позов заперечує у повному об`ємі. Вважає безпідставним обґрунтування позовних вимог, оспорювані правочини укладені відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема ст.203 ЦК України, а саме: ч.1 вказаної норми - зміст правочинів не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Зокрема, що стосується оскаржуваного договору комісії, то вчиняючи від імені ОСОБА_2 продаж спірного автомобіля ПП «Авто-Фортуна», як продавець, не зав і не міг знати про наявність ухвали Дрогобицького міьскрайонного суду Львівської області про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_2 , оскільки в реєстрі обтяжень рухомого майна станом на 29.01.2020 не було внесено жодних відомостей щодо наявності обтяжень по рухомому майну, належному ОСОБА_2 . Арешт рухомого майна на підставі ухвали суду було внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна тільки 23.10.2020, що підтверджується витягом з Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Крім того, статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що уразі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. З таких підстав, вважає, що для комісіонера та продавця ПП «Авто-Фортуна» не було жодних обмежень у реалізації спірного автомобіля. Звертає увагу й на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсними оспорюваних правочинів, оскільки визнання недійсними зазначених правочинів не призводить до відновлення порушеного права позивача на звернення стягнення на спірний автомобіль в процесі виконання рішення про стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 , оскільки такий спосіб захисту порушених прав не є ефективним, так як вона є добросовісним набувачем та у неї не може бути витребувано спірний автомобіль у відповідності до ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Представник ПП «Авто-Фортуна» подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, з приводу задоволення позову покладається на думку суду.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов заперечує. Вказує на те, що 29.01.2020 у ТСЦ №4641 проведено операцію «Перереєстрацію ТЗ на нового власника за дог.купівлі-продажу (СГ) ТСЦ4641» транспортного засобу "Skoda Superb" 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , колір - чорний, на ОСОБА_3 . При цьому перереєстрація автомобіля "Skoda Superb" 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 на громадянку ОСОБА_3 відбувалась відповідно до абзацу 7 пункту 8 Порядку, відповідно до договору купівлі-продажу укладено в торговій організації ПП «Авто-Фортуна». Даний договір укладено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1200 «Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», відповідно до п.44, даної постанови, чітко вказано, що: «на комісію не приймаються транспортні засоби або машини, щодо яких в установленому порядку повідомлено про накладення арешту або заборону зняття їх з обліку, які не зареєстровані в уповноваженому органі МВС або Держспоживслужбі, а також транспортні засоби, щодо яких не надано відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) чи свідоцтва про реєстрацію машини».

Суд встановив:

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 2888000 грн. за розпискою від 10.06.2019.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2020 до вирішення вищевказаного спору по суті накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти в розмірі 2888000 грн. в тому числі такі, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_2 і знаходяться у нього чи в інший спосіб, до моменту вирішення спору у даній справі.

Стороною позивача не представлено суду доказів на підтвердження виконання зазначеної ухвали. З таких підстав, в суду відсутні відомості про те, коли саме дана ухвала була звернута до виконання та, відповідно, чи було внесено до реєстру обтяжень такі відомості.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2020 позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 борг в сумі 2888000 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18.02.2021 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2021 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2888000 грн. боргу.

На час винесення вищевказаної ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_2 належав автомобіль марки Skoda Superb 2013 року випуску.

29.01.2020 ОСОБА_2 на підставі Договору комісії передав ПП «Авто-Фортуна» вказаний вище транспортний засіб вчинити за його дорученням за комісійну плату продаж даного транспортного засобу.

На підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2020 вказаний вище транспортний засіб ПП «Авто-Фортуна» продано ОСОБА_3 .

Оцінка суду.

Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вимогами ст.ст.13,81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У частині 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

У статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України)

У ч.1 ст.157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Зі змісту ст.6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затв. Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 05.07.2004 вбачається, що відомості про обтяження рухомого майна вносять до Реєстру в тому числі й державним виконавцем на підставі сформованої ними заяви за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача зокрема у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналізуючи вище наведене, зокрема те, що ухвала суду про забезпечення позову, незважаючи на те, що така набрала законної сили, на момент вчинення спірних правочинів, виконана не була (до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не було внесено відомостей про накладення арешту на спірний автомобіль), відповідачам ОСОБА_2 , ПП «Авто Фортуна» та ОСОБА_3 не було відомо про наявність вищевказаної ухвали та, відповідно, обтяження на належний ОСОБА_2 автомобіль, суд вважає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем такого.

А отже, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочинів недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 висловила позицію про те, що визнання недійсним нікчемного правочину не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав особи, яка звертається з позовом.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Беручи до уваги позицію Верховного суду, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 264 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Авто-Фортуна», з участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Територіальний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Повний текст рішення оголошено 13.04.2021 о 10:00 год.

Суддя Павлів З.С.