Рішення № 96223405, 12.04.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1684/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючої судді Радченка В. Є.

за участю:

секретаря судового засідання Степпнюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Галицької митниці ДМС (код ЄДРПОУ 43348711, адреса: м.Львів, вул.Костюшка,1) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Галицької митниці ДМС про скасування постанови Галицької митниці ДМС № 0114/20900/21 від 23.02.2021 року, якою на нього за ст.485 МК України накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків не сплаченої суми митних платежів, що становить 36 554, 98 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що митна вартість транспортного засобу була визначена митним органом у березні 2020 року, не було винесено жодних карток відмов чи рішень про коригування митної вартості, проведено розмитнення ввезеного автомобіля, сплачено всі митні платежі та автомобіль випущено у вільний обіг, Крім того, покликається, на те, що декларування проводило ПП «Континент-Захід» в особі ОСОБА_2 , та відповідно ОСОБА_1 не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення такого. Тому вважає, що при розгляді протоколу та винесенні відповідачем постанови в справі про порушення митних правил не з`ясовані і не досліджені всі обставини справи.

Представник позивача Бабій І. М. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про слухання справу у відсутності позивача та його представника, в якій підтримала позовні вимоги, та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Галицької митниці ДМС, в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню, так як оскаржувана постанова винесена на підставі отриманих німецькою стороною документів, як наслідок встановлено різницю в ціні транспортного засобу, і на цій підставі винесено постанову та накладено штраф.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Легковий автомобіль «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , з об`ємом двигуна 1998 см. куб, синього кольору був ввезений ОСОБА_1 на митну територію України в березні 2020 року, декларування проводила митний брокер ОСОБА_2 .

03.03.2020 року для здійснення митного оформлення товару «легковий автомобіль «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , з об`ємом двигуна 1998 см. куб, синього кольору» декларантом в особі ОСОБА_2 подано до митного оформлення електронну митну декларацію ІМ40ДЕ № UА209180/2020/015055 разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактуру б/н від 22.02.2020 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , видане 07.10.2008 року компетентними органами Королівства Нідерланди, Акт митного огляду, сертифікат відповідності, висновок судово-товарознавчої експертизи № 5186 від 04.03.2020 року.

Відповідно до поданих документів ОСОБА_1 , придбав у нідерландської компанії «AiranNeplenBroek» транспортний засіб «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 за 1100 Євро. Відтак, фактурна вартість становила – 1100 євро, заявлена митна вартість – 30 454,16 грн.

17.12.2020 року на адресу Галицької митниці ДМС надійшов лист Державної фіскальної служби України № 08-01/20-02-01-01/7.4/17181, в якому зазначено, що нідерландська компанія «AutobedriifNeplenbroek» здійснила продаж автомобіля «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 за 2 475 Євро.

До листа митних органів Королівства Нідерланди від 21.10.2020 року долучено копії рахунку-фактури № 20200167 від 25.02.2020 року, фото касової книги та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Згідно даних копій документів нідерландською компанією «AutobedriifNeplenbroek»було продано вказаний автомобіль ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) за ціною 2475 євро (згідно курсу НБУ станом на 04.03.2020 року вартість становить 68 521, 86 грн.)

З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно інформації отриманої від нідерландської сторони різниця розміру митних платежів становить12 181, 60 гривень.

23.02.2021 року Галицькою митницею ДМС винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0114/20900/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 36 554, 98 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, покладеного на нього обов`язку суб`єкт владних повноважень належним чином не виконав.

В порушення зазначених вимог закону, з врахуванням наявності відзиву, але відсутності доказів, якими відповідач обґрунтовує свою позицію, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який би слугував підставою для винесення постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу згідно з митною декларацією ІМ40ДЕ №UA 209180/2020/015055погоджена митницею ще у березні 2020 року.

Товар за цією митною декларацією був випущений у вільний обіг, та під час розмитнення були сплачені усі необхідні збори та податки, право власності на нього не скасовано.

Як визначено у ч. 1 ст. 49. МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Ч. 2, ч.3 ст. 53 МК України визначає документи, які підтверджують митну вартість товарів це: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, в митній декларації ІМ40ДЕ №UA 209180/2020/015055 декларантом ОСОБА_2 04.03.2020 року на підтвердження митної вартості, визначеної за першим методом, надано митному органу договір купівлі-продажу автомобіля без номера від 22.02.2020 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (великий та малий бріф), інші документи.

У разі якщо зазначені документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до ч.1ст. 54 МК України, здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлює, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно Галицькою митницею ДМС проведено розмитнення автомобіля«TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , об`ємом 1998 см. куб, синього кольору та визнано заявлену декларантом ОСОБА_2 митну вартість, оскільки відсутність в матеріалах справи рішення про коригування митної вартості свідчить про погодження Галицькою митницею ДМС митної вартості заявленої декларантом та визначеної за першим методом.

Жоден з документів, які надавалися для митного оформлення товарів за ІМ40ДЕ №UA 209180/2020/015055 у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Відповідно до норм ст.ст. 291 та 292 Митного кодексу України 2012 року, обов`язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов`язку із сплати митних платежів, а в свою чергу обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення. Позивачем митні платежі за митними деклараціями сплачені у повному обсязі і у встановлений законом строк.

Відтак, суд зазначає, що митне оформлення спірного транспортного засобу відбувалося 4 березня 2020 року та під час митного оформлення автомобіля, згідно електронної митної декларації, жодних рішень про коригування митної вартості не приймалось, будь-яких зауважень від митних органів не надходило, всі митні процедури були завершені і товар був випущений у вільний обіг, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Покликання митного органу, як на докази копію рахунку-фактури № 20200167 від 25.02.2020 року, фото касової книги та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є безпідставним, оскільки такі не є належним доказом у розумінні ст.ст.74,75 КАС України, з підстав того, що у всіх вказаних документах відсутні підписи осіб, які їх надсилають (подають).

З долученого до відзиву фото касової книги взагалі не можливо встановити та зрозуміти, яку обставину воно повинно встановити або довести, як і не є інформативною копія фактури № 20200167 від 25.02.2020 року складена іноземною мовою та фактично в силу неодноразового копіювання є нечитабельною, як і реєстраційний документ на транспортний засіб.

Документи, використані відповідачем при винесенні спірної постанови, у тому числі лист митної адміністрації Королівства Нідерландів жодним чином не легалізовані (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.

Крім цього надані документи не перекладені українською мовою.

Оглядаючи надані відповідачем як докази документи, складені іноземною мовою, суд звертає увагу на те, що вони не перекладені українською мовою та не легалізовані належним чином, а тому не відповідають вимогам, що пред`явлені до доказів ст. 495 Митного кодексу та ст. 72 КАС України

Відтак, відповідач не обґрунтував надання переваги документам отриманим від нідерладської сторони, а не документам поданим до митного оформлення в Україні та в чому полягає їх переважне право.

Не встановлення в повному обсязі обставин переміщення автомобіля «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 свідчить про поверхневість роботи митних органів та передчасність винесення спірної постанови, адже в ході здійснення провадження в справі про порушення митних правил запит митним органам Королівства Нідерланди щодо завершення митного оформлення експорту транспортного засобу не направлявся і на час розгляду цього позову відповідна інформація відсутня.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 495 МК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 495 МК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Відтак, митним органом не було здійснено перекладу на українську мову вказаних документів з метою підтвердження своїх висновків про те, що в них дійсно вказано про придбання ОСОБА_1 у представника нідерландської компанії «AutobedriifNeplenbroek»автомобіля «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 саме за 2 745,00 євро.

Крім цього, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 5186 від 04.03.2020 року, в якому атестований судовий експерт ОСОБА_4 провівши дослідження та розрахунки прийшов до висновку, що вартість на кордоні без врахування митних платежів та зборів автомобіля «TOYOTA», модель «AVENSIS», універсал, що використовувався, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , об`ємом 1998 см. куб, синього кольору становить 1100 Євро.

Отже, вказана у експертному висновку ціна придбаного ОСОБА_1 автомобіля є наближеною до ціни, вказаної у договорі купівлі-продажу від 22 лютого 2020 року, та визначеною митним органом при митному оформленні транспортного засобу – 1 100,00 євро.

Відтак, митним органом не доведено, що стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже обставини зазначені в постанові не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті.

В п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України передбачено, що надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться - є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.

Проте, як видно з матеріалів справи в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України митний орган не провів документальну невиїзну перевірку.

На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 36 554, 98 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б обґрунтовували несплачену суму митних платежів, та правомірність стягнення з ОСОБА_1 саме 36 554, 98 грн.

Зазначений розрахунок має визначальне значення, оскільки покладається в розмір штрафних санкцій покладених на особу, а відтак його відсутність унеможливлює притягнення особи до відповідальності.

В оскаржуваній постанові відповідач покликається на службову записку по якій проведено нарахування недоборів митних платежів. Службова записка в такій категорії справ не є належним та допустимим доказом у справі згідно позиції Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 331/2608/17 (К/9901/7127/18), від 20 лютого 2018 року у справі № 725/2009/17 (К/9901/3011/17) та суд погоджується з твердженням позивача, що відповідачем не надано жодного доказу, щодо правомірності здійснення нарахування митної вартості транспортного засобу, не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України загальним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Разом з тим, з врахуванням диспозицій статей 468 - 485 Митного кодексу України суб`єктами певних порушень митних правил можуть бути лише спеціальні суб`єкти, тобто особи, які крім загальних ознак, визначених частиною 2 статті 459 Митного кодексу України, наділені певними додатковими ознаками.

Частиною 1 статті 485 Митного кодексу України встановлено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Декларування зазначеного транспортного проводив митний брокер ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, що узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалах від 02 червня 2016 року у справі № К/800/54221/15 та від 07 вересня 2016 року у справі № К/800/12252/16, постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судупо справі №607/15295/15-а (адміністративне провадження №К/9901/12447/18) від 06 листопада 2018 року.

Відповідач у відзиві зазначає про те, що функції декларанта виконувала митний брокер ОСОБА_2 , що підтверджується і митною декларацією ІМ40ДЕ № UА 209180/2020/015055.

В постанові та відзиві відповідач зазначає, що декларант ОСОБА_2 згідно її пояснення всі документи отримувала від позивача. Разом з тим, ні саме пояснення, ні договір про митне-брокерське обслуговування відповідач не долучив, хоча основним мотивом позовної заяви ОСОБА_1 була саме обставина декларування автомобіля саме декларантом

ОСОБА_5 3 ст. 79 КАС передбачає, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Разом з тим, такі докази відповідачем надані не були ні до відзиву, ні в процесі розгляду справи в засіданнях суду 01.04.2021 року та 12.04.2021 року.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що наявність в діях позивача передбаченого ст.485 МК України складу порушення митних правил не доведена, а тому позов підлягає задоволенню, постанову Галицької митниці ДМС від 23.02.2021 року у справі про порушення митних правил №0114/20900/21, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України слід скасувати, провадження у справі про порушення митних правил - закрити.

Згідно ст. 139 КАС судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 20, 238, 242, 245, 250, 257, 260, 261, 268, 269, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4, 53, 57, 71, 292, 485, 494, 495, 498, 529, 530, 531 Митного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Галицької митниці ДМС (код ЄДРПОУ 43348711, адреса: м.Львів, вул.Костюшка,1)про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил задовольнити.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 23 лютого 2021 року № 0114/20900/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 36 554, 98 грн.

Провадження у справі про порушення митних правил - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя В.Є.Радченко