Вирок № 96221085, 12.04.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8870/20

Провадження № 1-кп/727/83/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого, судді Слободян Г.М.

секретарів судового засідання Чокан Д.В., Дужич Я.І., Дячук І.М.

за участю сторін судового кримінального провадження:

- прокурора Король Т.О., Кініщук Л.

- потерпілої ОСОБА_1

- обвинуваченого ОСОБА_2

- захисників в інтересах обвинуваченого - Александрова О.П., Скорика О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження №1202026000000448 від 06.09.2020 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого в КМУ «Чернівецька міська стоматологічна поліклініка» лікарем ортопедом, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,- В С Т А Н О В И В :

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, біля 00 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби, із суттєвим перевищенням дозволеної (50 км на год.) в межах населеного пункту швидкістю (105,44 км/год., +- 3,76 км/год.) по проспекту Незалежності, зі сторони вулиці героїв Майдану у напрямку вулиці Небесної Сотні м. Чернівці та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 115 Проспекту Незалежності м. Чернівці, позначений дорожнім знаком 5.35.1(2) «Пішохідний перехід», дорожньою розміткою 1.14.2, 1.15 ПДР України та обладнаний світлофором, на якому горів жовтий миготливий сигнал для транспортних засобів; проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки і виборі швидкості руху, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, у результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила проїзну частину дороги в межах вказаного нерегульованого пішохідного переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 656 від 28.09.2020р., спричинено смерть, яка настала від травматичного шоку, як ускладнення полі травми у вигляді чисельних переломів кісток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів, масивних субарахноїдальних крововиливів, забою речовини головного мозку, повного поперечного зламу правої плечової кістки всередній її третині, повного поперечного зламу лівої плечової кістки всередній її третині, повного поперечного зламу однофрагментарного зламу правої стегнової кістки в середній її третині, повного поперечного зламу лівої стегнової кістки у верхній її третині, розриву тканини правої нирки, розриву тканини правої долі печінки.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 12.4 та 18.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001р. та ведених вдію з 01.01.2002р., які вимагають від водія:

п. 12.4 ...у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

п. 18.1 ...водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 , вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав, підтвердивши обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету його вчинення. Надав покази про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3, біля першої години ночі, він керував належним йому автомобілем марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , ідучи по проспекту Незалежності, зі сторони вулиці героїв Майдану у напрямку вулиці Небесної Сотні в м. Чернівці, де за метрів 10-15 побачив на пішохідному переході дівчину, яка розмовляла по телефону і оскільки швидкість руху була велика, більше 100 км на годину, він не зміг загальмувати і збив пішохода, ще трохи проїхав і загальмував. Почали збігатися люди і він вийшов з машини, не знав що роботи, перевірив пульс дівчинки і викликав швидку. Коли приїхали на місце пригоди працівники поліції він залишався на місці; його було затримано. У відповідях на поставлені запитання, пояснив, що дорога була освітлена, суха. В скоєному щиро кається, просить суворо не карати; застосувати умовний термін покарання та врахувати що ним і його родиною потерпілій, матері померлої дівчини відшкодовано матеріальну і моральну шкоду; ОСОБА_1 претензій до нього немає.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні даного злочину повністю доведена показами потерпілої, свідків, письмовими та речовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_5 під присягою, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 , 2006 року народження була її донькою. Обвинуваченого ОСОБА_2 вона до часу ДТП, не знала і стосунків з ним ніяких не мала.

ІНФОРМАЦІЯ_3, їй подзвонили працівники поліції та повідомили, що сталось ДТП з її донькою. Пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 донька їй сказала, що йде до подруги і в неї буде ночувати, а виявилося, що ОСОБА_4 пішла гуляти із хлопцем, про якого вона нічого не знала. Пояснила, що претензій до обвинуваченого вона не має, родина ОСОБА_2 їй допомогла поховати доньку та допомагала матеріально; просить не призначити обвинуваченому не суворе покарання.

Свідок, неповнолітній ОСОБА_7 , будучи допитаним у присутності законного представника, суду надав показання про те, що він з ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 давно познайомилися і зустрічалися. Вказаного числа, він з ОСОБА_4 зустрілися біля 22 години і гуляли. Біля 24 години, ОСОБА_4 йому сказала, що хоче піти в магазин купити солодкої води. Він з ОСОБА_4 пішли в сторону нічного магазину, що знаходиться на проспекті Незалежності м. Чернівці, однак ОСОБА_4 сказала, що піде сама, тоді він повідомив їй, що буде чекати на лавочці біля аптеки. Він присів на лавицю, а ОСОБА_4 пішла до пішохідного переходу, так як магазин знаходився на іншому боці. Через кілька хвилин, він побачив автомобіль, який мчав на великій швидкості, почув скрегіт коліс автомобіля, від яких іскри пішли і почув сильний удар, а коли обернувся, побачив ОСОБА_4 , яка вже лежала на землі. Він швидко побіг до неї та побачив її в крові. Чув, що хтось із людей викликав швидку. Люди швидко збіглися на місце аварії. По приїзду швидкої, лікарі ОСОБА_4 забрали, потім приїхала поліція і він дізнався, що ОСОБА_4 померла. На запитання відповів, що уся його увага буде прикута до автомобіля білого кольору, який рухався зі сторони вулиці героїв Майдану м. Чернівці у напрямку вулиці Н. Сотні посередині дороги на великій швидкості, як на його думку більше 110 км на год.; в показах зазначив, що тіло ОСОБА_4 від пішохідного переходу було приблизно за м. 20-25; чоловіка який керував автомобілем він не запам`ятав.

Свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні показав, що він є другом обвинуваченого, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 він в автомобілі обвинуваченого на пасажирському сидінні, а ОСОБА_2 за кермом був, їхали в нічний час від вулиці героїв Майдану до вулиці Н. Сотні м. Чернівці; вулиця була пуста, їхали на швидкості більше 100 км на годину, просто каталися. Пояснив, що коли повернули, то на пішохідному переході вже на близькій відстані від автомобіля побачили дитину, транспортний засіб ОСОБА_2 вже не зміг зупинити, відбувся удар, останній збив дівчинку і ще проїхав трохи, після чого, автомобіль зупинився. Він і обвинувачений підійшли до дівчинки і провірили пульс, дитина не дихала. Люди почали збігатися, хтось викликав швидку і поліцію. ОСОБА_2 залишився на місці, а він пішов.

Підстав сумніватися в правдивості наведених показань свідка, судом не встановлено. Аналізуючи свідчення свідків, які були допитані під час судового слідства, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства. Крім того, свідчення свідків узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, а саме, належними та допустимими доказами, безпосередньо дослідженими судом, зокрема:

- протоколом огляду місяця ДТП від 06.09.2020 (з 01 год. 30 год. до 3 год.) ділянка, що оглядається - проспект Незалежності від буд. 115 до буд 113 за фактом наїзду транспортного засобу на пішохода (а.с. кр.пр.11-15) зі схемою (а.с. кр.пр.16) та фото таблицею (а.с. кр.пр.11-28);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 405-А від 14.09.2020р., відповідно до якого робоча гальмова система, рульове керування, ходова частина та зовнішні світлові прилади автомобіля «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 06.09.2020р., перебували у працездатному стані та несправностей, які б могли спричинити ДТП - виявлено не було (а.с. кр.пр.39-42) з фототаблицею (а.с. кр.пр. 43-46)

- протоколом огляду трупа від 06.09.2020 (почато о 03 год. 20 хв. до 04 год. 15 хв.) у автомобілі ШМД (а.с. кр.пр.47-49) з фототаблицею (а.с. кр.пр.50-51); лікарського свідоцтва про смерть № 731 (а.с. кр.пр. 52);

- висновком СМЕ трупа ОСОБА_4 , 2006 року народження за № 656 від 28.09.2020р., згідно з яким смерть дитини настала від травматичного шоку, як ускладнення політравми у вигляді чисельних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, масивних субарахноїдальних крововиливів, забою речовини головного мозку, повного поперечного зламу правої плечової кістки в середній її третині, повного поперечного зламу лівої плечової кістки в середній її третині, повного поперечного одно фрагментарного зламу правої стегнової кістки в середній її третині, повного поперечного зламу лівої стегнової кістки у верхній її третині, розриву тканини правої нирки, розриву тканини правої долі печінки. (а.с. кр.пр.54-58)

- висновком медико-криміналістичної експертизи № 146-МК від 30.09.2020, відповідно до якого (п. 2), враховуючи відомості попередньої СМЕ та інших матеріалів провадження… в момент первинного контакту пішохода ОСОБА_4 з автомобілем вона знаходилась у вертикальному положенні та була повернута до автомобіля, який рухався, правою бічною поверхнею тіла (а.с. кр.пр.61-67)

- висновком лікаря-нарколога від 06.09.2020 1:45 год. щодо ОСОБА_2 - ознак сп`яніння не виявлено (а.с. кр.пр.69)

- висновком судової токсикологічної експертизи № 1256 від 18.09.2020 - у крові ОСОБА_2 етиловий спирт не виявлено (а.с. кр.пр.73)

- протоколом огляду добровільно виданих уповноваженими особами закладів, прилеглих до місця ДТП, дисків з відеозаписами камер спостереження за 06.09.2020р. від 14.09.2020р. (а.с. кр.пр.95-101) з фото таблицею (а.с. кр.пр.102-123)

- протоколом огляду запису з камер спостереження за 06.09.2020 від 16.09.2020 аптеки «Люля Пілюля» (а.с. кр.пр.125-127) з схемами (а.с. кр.пр.128-130) та фото таблицею (а.с. кр.пр.131-135)

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6. від 16.09.2020р. (а.с. кр.пр. 145-147) з схемою (а.с. 148) та фото таблицею (а.с. кр.пр.149-151)

- протоколом слідчого експерименту від 16.09.2020 за участю ОСОБА_2 (а.с. кр.пр. 205-207) з схемою (а.с. кр.пр.208) та фото таблицею (а.с. 209-213)

- висновком комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи дослідження обстави і механізму ДТП № 34-ФТ/460-А від 07.10.2020р., відповідно до якого, згідно запису відеокамер спостереження, наданих на дослідження, середня швидкість руху автомобіля Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 становить 105,44 км/год., +- 3,76 км/год. (п.3); в даній дорожньо-транспортній обстановці водію транспортного засобу необхідно було керуватися вимогами п.п. 12.2 та 12.4 ПДР та діяти відповідно з вимогами п. 12.3 ПДР (допустима швидкість руху ТЗ в межах населеного пункту складає 50 км/год) (п.4) невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 12.4 ПДР з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з фактом настання ДТП (п. 5) (а.с. кр.пр.221-228), додаток - диск із записами камер відео спостереження, наданий на дослідження (а.с. кр.пр.229)

- висновком № 499-А від 16.10.2020р. судової автотехнічної експертизи дослідження обставин та механізму ДТП, відповідно до якого водій ОСОБА_2 мав би керуватися також вимогами п. 18.1 ПДР (…водій ТЗ, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, а якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість,а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека..) (а.с. кр.пр. 237-239).

Суд вважає, що вищенаведені докази узгоджуються і з показами обвинуваченого ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні, з яких вбачається, що він дійсно під час керуванням транспортним засобом не зреагував на виниклу небезпеку для руху та фактично не вжив ніяких заходів для об`їзду пішохода або екстреного гальмування, оскільки швидкість була великою, допустив наїзд на ОСОБА_4 на нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого вона загинула на місці події.

Стороною захисту вищенаведені, безпосередньо досліджені судом обставини і докази, не оспорювалися.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення та лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту. Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинувачених за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Зі змісту сформульованої у ст.286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. У зв`язку з цим, суди зобов`язані ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у цій статті порушення; які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

При цьому слід враховувати, що за змістом ст. 286 КК України, цей злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом.

А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв`язку. Отже, встановлення причинного зв`язку між діянням, що полягає у порушенні конкретних правил безпеки дорожнього руху і наслідками, що настали, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 286 КК України, зокрема ч. 2 вказаної статті.

Всебічно, повно і неупереджено дослідивши усі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності і допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного вище діяння.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд правильно кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої. Кваліфікація дій обвинуваченого, стороною захисту не заперечувалася.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України (12.4, 18.1) ОСОБА_2 , знаходяться в причинному зв`язку із подією та наслідками та виразилися в тому, що обвинувачений, керуючи транспортним засобом марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю, яка більше ніж у двічі перевищує допустиму в населеному пункті, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу проявив неуважність, та не надавши дорогу пішоходу - ОСОБА_4 , 2006 року народження, яка в той час перетинала проїзну частину по вказаному нерегульованому пішохідному переходу і яку він міг об`єктивно виявити, скоїв на неповнолітню потерпілу наїзд, що спричинило тяжкі наслідки - смерть останньої.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є необережним і відноситься до категорії тяжких злочинів

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує особу винного (а.с. кр.пр. 247-271), який має постійне зареєстроване місце проживання; за місцем проживання та роботи, відповідно характеризується позитивно, не одружений, на обліку у лікаря нарколога перебував травня 2012 року з діагнозом - гостра алкогольна інтоксикація; в лікаря психіатра на обліку не знаходиться; відношення обвинуваченого до скоєного, те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак притягувався неодноразово до адміністративної відповідальності, в тому числі за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункті (в останнє, до скоєного кримінального правопорушення притягувався за перевищення швидкості 29.08.2020 року) та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття та сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій ОСОБА_1 , якою, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду відповідно були надані розписки про відшкодування їй завданих злочином збитків і не призначення ОСОБА_2 покарання пов`язаного з позбавленням волі. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Відповідно до п. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення ОСОБА_2 основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Суд, з урахуванням принципової позиції потерпілої яка втратила доньку, щодо призначення покарання обвинуваченому; висловивши в засіданні думку про призначення ОСОБА_2 не суворого покарання і її пояснень, щодо компенсування останнім і його родичами їй спричиненої моральної та матеріальної шкоди, вважає, за можливе призначити мінімальне покарання, встановлене санкцією ст.. 286 ч.2 КК України.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п.3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

Вказана позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15рп/2004 у справі N 1-33/2004.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.

Звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду (постанова від 21 березня 2019 року; справа № 753/11543/17-к; провадження № 51-5990км18, постанова від 06 лютого 2020 року; справа № 756/6268/18; провадження № 51-1763 км 19; постанова від 24 березня 2020 року; справа № 130/720/17; провадження № 51-2134 км 19 та постанова від 26 травня 2020 року; справа № 523/12810/15-к; провадження № 51-266км20).

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 , раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, працює, відшкодував потерпілій шкоду, завдану злочином, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Разом з цим, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе і без призначення йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.2 КК України, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства та з врахуванням думки потерпілої, вбачає що при призначенні ОСОБА_2 покарання, можливо застосувати вимоги ст. 69 КК України; підстави ж для звільнення його від відбування призначеного покарання, в порядку ст. 75 КК України, відсутні.

За змістом ч.1 ст.69 КК України, при вирішенні питання про можливість застосування більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, суд повинен установити кілька обставин (не менш як дві), що пом`якшують покарання, та мотивувати, як саме вони істотно знижують ступінь тяжкості злочину

Суд вважає, що покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

В суді встановлено, що порушення ПДР України (пп.18.1;12.4), допущені саме обвинуваченим ОСОБА_2 та є такими, що знаходяться в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України віднесено до злочинів проти безпеки руху.

Суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як даний злочин пов`язаний із експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов`язані з грубим порушенням вимог Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого наступила смерть потерпілої. Як вбачається з показів обвинуваченого, він транспортним засобом керує біля 5 років.

Це свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість, в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами, додатково вивчити правила дорожнього руху та покращення навиків керування та приходить до висновку про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк два роки.

З метою забезпечення кримінального провадження, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_2 запобіжний захід, застосований до нього, у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З врахуванням норми ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз в загальній сумі - 3593,90 грн. (судової авто технічної експертизи від 14.09.2020 року - 1307,60 грн.; комплексної судової фототехнічної та авто технічної експертизи від 07.10.2020 року - 1961,40 грн., додаткової судової авто технічної експертизи від 16.10. 2020 року - 326,90 грн.);

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільного позову, потерпілою ОСОБА_1 заявлено не було.

Щодо заходу забезпечення кримінального провадження, який був застосований на стадії досудового розслідування суд виходить з наступного.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2020 року (а.с. 34 кр.пр.) накладено арешт на автомобіль марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , мешканець АДРЕСА_2 , яким в момент ДТП керував ОСОБА_2 ; автомобіль перебуває на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (м. Чернівці вул.. Комунальників, 4В).

Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Відтак, заходи забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2020 року (а.с. 34 кр.пр.) в частині накладення арешту на автомобіль марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому за ч.2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст.. 69 КК України покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає реальному виконанню та строк його виконання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, після набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 , період утримання під вартою з 06.09. по 11.09.2020 року (а.с.кр.пр. 183,184; 198-202);

Процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз в загальній сумі - 3593,90 грн. (а саме: судової автотехнічної експертизи від 14.09.2020 року - 1307,60 грн.; комплексної судової фототехнічної та авто технічної експертизи від 07.10.2020 року - 1961,40 грн., додаткової судової авто технічної експертизи від 16.10. 2020 року - 326,90 грн.) підлягають стягненню з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави (довідки про витрати - а.с. кр.пр. 37-46; 219-229; 235-239)..

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2020 року (а.с. 34 кр.пр.), на автомобіль марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (м. Чернівці вул.. Комунальників, 4В).

Речовий доказ, за постановою слідчого від 06.09.2020 року - автомобіль марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Seat Leon», номерний знак НОМЕР_1 (серії НОМЕР_2 ) (квитанція № 318 від 06.09.2020 року (а.с. кр.пр. 29,30) повернути власнику - ОСОБА_8 , мешканцю АДРЕСА_2 ;

Речовий доказ, за постановою слідчого від 30.09.2020 року - куртку джинсову, штани, майку - топ, взуття, бюстгальтер, труси, шкарпетки (а.с. кп.пр. 68), передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_3 ) - повернути останній;

Речовий доказ, за постановою слідчого від 14.09.2020 року - ДВД диски з відеозаписами (а.с.кр.пр. 124) - залишити в матеріалах кримінального провадження №1202026000000448 від 06.09.2020 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Слободян Г.М.