Рішення № 96217714, 13.04.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Мукачево Справа №303/3034/21 2-а /303/86/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом Мукачівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області

до відповідача громадянина Пакистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )

про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення,

За участю:

представника позивача - Плескача І.І.;

відповідача - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 );

перекладача - Раінчук В.С.;

ВСТАНОВИВ:

Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області звернувся до суду з позовом до громадянина Пакистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), про його примусове видворення за межі території України та затримання з метою забезпечення примусового видворення.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що рішенням Державної міграційної служби України від 12 квітня 2019 року відповідачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення оскаржене відповідачем. За результатами судового розгляду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 рішення ДМС залишено в силі, ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, про що повідомлено відповідача 23.02.2021. Однак, відповідач у строк встановлений Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» добровільно не покинув територію України. Крім того, відповідачем не виконано також рішення Чопського прикордонного загону про примусове повернення з України. Відповідач підстав для законного перебування на території України не має, ухиляється від виїзду з України, у нього відсутні кошти для виїзду за кордон. Вищевказані обставини є підставою для примусового видворення за межі України та його затримання з метою забезпечення процедури видворення.

Представник позивача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, просив позов задоволити, посилаючись на його обґрунтованість поданими суду доказами.

Відповідач, після роз`яснення йому змісту вимог за предметом позову, заперечень щодо можливості задоволення судом позову не висловив.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

На підставі рішення Державної міграційної служби України від 12 квітня 2019 року №141-19 (надалі - Рішення) громадянину Пакистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України про оскарження вказаного Рішення.

За результатами судового оскарження відмови міграційної служби у наданні йому статусу білення (постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, яка залишена в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року; ухвала Верховного Суду від 10 лютого 2021 року) рішення суб`єкта владних повноважень було залишено в силі.

Крім того, 7 травня 2020 року Чопським прикордонним загоном було прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України.

По відношенню до цього суд виходить з того, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України; іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

В свою чергу іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. (ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ( ч. 1) передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства підлягають особи у випадку їх ухилення без поважних причин від виїзду в установлений рішенням про примусове повернення строк, або коли існують обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання такого рішення ще до спливу цього строку.

За змістом частини четвертої ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Chahal v. The U.K . Арр. 22414/93, 15 November 1996 будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Amuur v. France», Арр. 19776/92, 25 June 1996 та у справі «Dougoz v Greece», App. no. 40907/98, 6 March 2001 вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Згідно частини першої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

В той же час, правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає суду право дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.

Крім того, відповідно до частини 3 статі 17 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка отримала повідомлення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, скасування рішення про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" законних підстав для перебування в Україні.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на території України незаконно, документів та коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги, щодо нього прийнято остаточне рішення про відмову у визнанні біженцем, а також не відноситься до осіб, яким надано статус біженця або потребує додаткового захисту.

Позивачем доведено обґрунтованість підстав вважати щодо можливості ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення, та про необхідність затримання відповідача із поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Позивач з урахуванням особи відповідача обґрунтовано наголошує про існування ризику його втечі, а так само відсутності документа, що дає право на виїзд з України, що в свою чергу робить неможливим для відповідача самостійного залишення території України.

Суд вважає, що затримання особи-відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведенню процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає волі національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.

Отже, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає,

що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72 -77, 246, 250, 271, 272, 288, 289, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Примусово видворити за межі території України громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком до 6 (шести) місяців, а саме до 13.10.2021 року.

4. Копію рішення невідкладно видати учасникам справи.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині примусового видворення.

6. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Позивач: Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 37809328, м.Мукачево Закарпатської області, вул Я.Мудрого, 87).

Відповідач: громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суддя В. В. Кость

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.04.2021.