Рішення № 96216716, 08.04.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1847/20

Провадження № 2/192/165/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2021 року смт. Солоне

Солонянський районний суд Дніпропетровської області

під головуванням судді Кітова О.В.,

за участю секретаря Біжко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»» недоплачене страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 97535,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на наступні обставини: 11 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування витрат на лікування у розмірі 75064,54 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 9758,56 грн., відшкодування витрат за перебування на стаціонарному лікуванні у розмірі - 4906,66 грн., відшкодування витрат пов`язаних з стійкою втратою працездатності у розмірі - 115200,00 грн. Оскільки відповідач виплатив лише частину страхового відшкодування у розмірі 102464,88 грн. від розміру завданої шкоди, а відтак з посиланням на норми чинного законодавства просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рух справи в суді.

Позовну заяву подано до суду 18 листопада 2020 року.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020 року. Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідачем надіслано відзив на позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 25.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у даній справі.

В судове засідання призначене на 08.04.2021 сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи не з`явились, представник позивача в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності та позивачів, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заперечення відповідача.

16 лютого 2021 року відповідачем подано відзив на позов. Згідно якого, відповідач позов не визнає, просив відмовити в повному обсязі з посиланням на наступне.

31 грудня 2017 року близько 01 год. 40 хв., поблизу повороту на село Пропашне Солонянського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження та був госпіталізований в хірургічне відділення Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечнікова. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ» д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за полісом № АМ0866226. По факту зазначеного ДТП було порушено кримінальне провадження №12018040570000001, яке було внесене 01.01.2018 року до ЄРДР. 11.07.2019 року до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» було подано заяву про виплату страхового відшкодування від ТОВ «ЮК «Відшкодування» в інтересах ОСОБА_1 згідно з якою заявлено наступні майнові вимоги: відшкодування витрат на лікування у розмірі 75064,54 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 9758,56 грн., відшкодування витрат за перебування на стаціонарному лікуванні у розмірі - 4906,66 грн., відшкодування витрат пов`язаних з стійкою втратою працездатності у розмірі - 115200,00 грн. Загальна сума склала 204929,76 грн. Зазначає, що відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 16.01.2019 року, кримінальне провадження №12018040570000001 було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Оскільки було встановлено, що в діях водія ОСОБА_2 не вбачається порушень вимог правил дорожнього руху України, які б перебували у безпосередньому причинно - наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП та її наслідками у вигляді нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 . Також відповідач зазначає, що згідно пункту 36.3 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількох таких осіб. З врахуванням зазначеного ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» прийняло рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 50% від заподіяної шкоди та здійснила платежами від 28.11.2019, 28.11.2019 та 29.11.2012 виплату страхового відшкодування в загальній сумі 102464,88 гривень, а також сплатило пеню за несвоєчасну виплату. Щодо зменшення страхового відшкодування з урахуванням факту вини в настанні ДТП пішохода ОСОБА_1 , зазначає, що згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 16.01.2019 року, причиною настання ДТП стали саме неправомірні дії пішохода ОСОБА_1 , які виражаються у порушенні ним п.п. «а», «г» п. 4.14 ПДР України, вказує, що в момент ДТП пригоди ОСОБА_1 лежав по центру прохожої частини на автодорозі с.Павлівка-с.Квітуче. Відповідач вважає, що Позивачем була допущена груба необережність, яка сприяла виникненню шкоди, що відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування. Позивач вважає заяву Позивача про оплату витрат на правову допомогу необґрунтованою. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 16 січня 2019 року вбачається, що 31 грудня 2017 року близько 01 год.40 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21011» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в зі швидкістю 20 км/год по автодорозі с.Павлівка-с.Квітуче (Войкове), на території Солонянського району Дніпропетровської області, поблизу повороту на с. Пропашне, побачив пішохода ОСОБА_1 , який лежав на проїзній частині дороги. Водій ОСОБА_2 застосував гальмування, але наїзду на пішохода не уникнув, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Тобто, дана дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону України Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З копії постанови про закриття кримінального провадження від 16.01.2019 вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12018040570000001 від 01.01.2018 року за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно копії Довідки до акту огляду МСЕК від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 встановлена перша група інвалідності та він потребує постійного стороннього регульованого догляду.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № Э9289 від 09.02.2019 року та № Э3502 від 22.05.2019 виданої КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечнікова» Рибалка В.С. 46 днів перебував на лікуванні з діагнозом: політравма. Закрита травма живота, численні розриви 7,8 сегментів печінки. (31.12.2017 - лапаратомія, тампонування ран печінки. Ревізія, дренування зачеревного простору. Санація, дренування черевної порожнини, 05.01.2018 - видалення тампонів з ран печінки. Релапаратомія, ретампонування розривів печінки, санація, дренування черевної порожнини, 09.01.2018 - релапаратомія, видалення тампонів, дренування черевної порожнини). Відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку ІІ ст., ЗПСМТ, переломо-вивих Д4-Д5 хребців. Компресійний перелом тіла Д5. Забій м`яких тканин лівого колінного суглоба, садно лівої стопи. Закрита травма грудної клітки, злам руків`я грудини.

У ході розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачем, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ - 2101» номер р.н. НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай».

З заяви на виплату страхового відшкодування вбачається, що позивач, звертався до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про виплату страхового відшкодування, а саме: відшкодування витрат на лікування у розмірі 75064,54 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 9758,56 грн., відшкодування витрат за перебування на стаціонарному лікуванні у розмірі - 4906,66 грн., відшкодування витрат пов`язаних з стійкою втратою працездатності у розмірі - 115200,00 грн., що в загальному становить 204929,76 грн.

Згідно позиції викладеної позивачем в позові та відповідачем в тексті відзиву на позовну заяву вбачається, що ТДВ «СК «Ю.Ес.АЙ» виплатила в користь позивача страхове відшкодування в загальному розмірі 102 464,88 грн., тобто частину від заявленого розміру відшкодування шкоди.

Крім цього, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнав законними та обґрунтованими вимоги представника позивача ТОВ «ЮК «Відшкодування» на суму 204929,76 грн., які являють собою регламентну виплату позивачу, проте, посилаючись на п. 36.3 ст.36 Закону, поділив відшкодування наполовину та виплатив відшкодування шкоди в розмірі 102 464,88 грн., вважаючи, що відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є дві особи: водій ОСОБА_2 та пішохід ОСОБА_1 .

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Спірні відносини виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена життю та здоров`ю особи в результаті дії транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, а отже врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, відповідно до Полісу, становить 200000 грн, тому відповідно до положень пунктів 9.1, 9.4 ст. 9, пункту 22.1 ст. 22, пункту 27.5 ст. 27 Закону, розмір належних ОСОБА_1 виплат обмежується страховою сумою.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Зі змісту ст. 1188 ЦК України вбачається, що стаття підлягає до застосуванню у разі заподіння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Згідно з частинами першою та другою ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Аналогічні положення містяться і п. 36.3 ст. 36 Закону, де вказано, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Оскільки, позивачу заподіяно шкоду внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а не взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то відповідальним за заподіяну шкоду є лише особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2018 (справа 757/59802/16-ц), де вказано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Доказів умислу потерпілого ОСОБА_1 або непереборної сили матеріали справи не містять.

Тобто, у водія забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ-2101» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 настала безвинна відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Так як його цивільно-правова відповідальність застрахована, то в порядку передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди позивачу.

Особою, яка має право на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю смертю потерпілого відповідно до ст. 23, 24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є потерпілий ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік", розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив: з 1 січня - 3200 гривень.

Згідно п.26.2 ст.26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі. (3200 Х 36 = 115200,00 грн.).

Відшкодування за перебування на стаціонарному лікуванні підлягає на підставі п.24.2 ст.24 Закону. Відповідно до виписок із медичних карт, позивач перебував на стаціонарному лікуванні 46 днів. (106,66 грн. Х 46 = 4906,36 грн.).

Згідно ст.24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

На підтвердження витрат на лікування позивачем долучені чеки (а.с. 11 зворот - 23) на загальну суму 75064,54 грн., а відтак підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відтак, враховуючи те, що відповідач здійснив частину належного позивачам відшкодування шкоди в розмірі 102 464,88 грн., а максимальний розмір застрахованої відповідальності становить 200 000,00 грн., то право позивача на відшкодування шкоди, заподіяної його життю та здоров`ю є порушеним відповідачем, який зобов`язаний доплатити частину страхового відшкодування шкоди, що залишилась невідшкодованою.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 723/3193/19-ц від 23.11.2020 року).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 734/2313/17 від 19.11.2020 року).

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, позивачем долучено тільки ордер виданий адвокатським бюро «Кульчицький та партнери» та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1549 видане адвокату Кульчицькому О.С.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 137 ЦПК України та доходить висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки стороною позивача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та підтвердження виконання таких робіт.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.12,76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273,279 ЦПК України, ст.ст.1168, 1200 ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 97535,12 грн. ( дев`яносто сім тисяч п`ятсот тридцять п`ять грн. 12 коп. ).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»» (код ЄРДПОУ 32404600) на користь держави судовий збір в розмірі 1681,80 грн. ( одна тисяча шістсот вісімдесят одну грн.80 коп. ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.

Повне текст рішення складено та підписано 13 квітня 2021 року.

Головуючий: О. В. Кітов