Вирок № 96216036, 13.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7218/20

№ 1-кп/183/832/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Ухвалено 13 квітня 2021 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Олійника А.В., секретаря судового засідання Бабенко Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040350001326 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючого ФОП « ОСОБА_1 », не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Жовнерчука Д.Л.,

захисника Чоса Т.І.,

представника потерпілого Кислого М.М.,

потерпілої ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

24 жовтня 2020 року приблизно о 19.42 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби, зі швидкістю приблизно 80 км/год., з включеним ближнім світлом фар по автодорозі розташованій по вул. Сонячній, зі сторони вул. Покровська у напрямку вул. Упорна, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, де в цей час в районі будинку № 2, ОСОБА_1 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху 50 км/год. в населених пунктах, діючи необережно, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив наїзд на велосипед марки «Ardis» оснащеного заднім світловідбивачем під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася в попутному напрямку по правому краю проїзної частини дороги попереду автомобіля «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3б), 12.2, 12.3 та 12.9(б) Правил дорожнього руху України відповідно до яких:

п. 1.3: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.2: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

п.12.9 (б) «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».

Порушення вимог п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої велосипедисту ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми живота з розривом селезінки, що привело до внутрішньо-черевної кровотечі (2100 мл. темно-червоної крові в черевній порожнині) та видалення селезінки; відкритих переломів обох кісток лівої гомілки (велико- та малогомілкової), забійних ран лівої гомілки у середній третині, підшкірної гематоми на лобі справа, множинних саден на верхніх та нижніх кінцівках, у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Усі виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини легкового автомобіля, та могли утворитися внаслідок наїзду автотранспорту на велосипед потерпілої з послідуючим падінням останньої, під час дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю їх підтверджує, пояснив, що дійсно 24.10.2020 року він рухався на автомобілі «Hyundai Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темну пору доби, зі швидкістю приблизно 80 км/год., з включеним ближнім світлом фар по автодорозі розташованій по вул. Сонячній, зі сторони вул. Покровська у напрямку вул. Упорна, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, де здійснив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася в попутному напрямку. Вину визнає повністю, у скоєному щиро кається. Цивільний позов потерпілої визнає частково, а саме: суму матеріальної шкоди та витрати на послуги адвоката - повністю, суму моральної шкоди частково, в сумі 100 000 гривень. Зазначив, що після ДТП допомагав фінансово потерпілій, відшкодовував витрати на лікування.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала свій цивільний позов, просила його задовольнити повністю, не наполягала на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, відшкодувавши шкоду потерпілій, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий, на обліку у лікарів не перебуває, займається суспільно-корисною працею - здійснює надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, має на утриманні трьох малолітніх дітей 2008 року, народження, 2016 року народження, 2017 року народження, добровільно надавав допомогу потерпілій, сплачуючи грошові кошти за проведення операцій та на придбання лікарських засобів, враховуючи думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання, що разом із обставинами, які пом`якшують покарання дає суду підстави для призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки керування транспортним засобом є джерелом доходу обвинуваченого ОСОБА_1 та пов`язано з його трудовою діяльністю.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 28 527 гривень 34 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди 295 000 гривень, та витрати на правову допомогу в сумі 9 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілої, враховуючи, що ОСОБА_3 сума матеріальної шкоди документально підтверджена повністю: виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, фіскальними чеками, товарними чеками, в сумі 28 527 гривень 34 копійки, суд вважає, з урахуванням встановленої вини ОСОБА_1 у вчиненому злочині, а також визнання ним матеріальної шкоди, необхідним, повністю задовольнити позовні вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Також потерпілою ОСОБА_3 сума витрат на правову допомогу була підтверджена договором про надання правової допомоги від 11.11.2020 року, актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 28.01.2021 року, довідкою про сплату ОСОБА_3 9 000 гривень витрат на правову допомогу, тому суд вважає, що в цій частині позов також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 , суд враховує характер та обсяг її фізичних, душевних та психічних страждань, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме те, що потерпіла внаслідок ДТП отримала значні травми у виді закритої тупої травми живота з розривом селезінки, що привело до внутрішньо-черевної кровотечі (2100 мл. темно-червоної крові в черевній порожнині) та видалення селезінки; відкритих переломів обох кісток лівої гомілки (велико- та малогомілкової), забійних ран лівої гомілки у середній третині, підшкірної гематоми на лобі справа, множинних саден на верхніх та нижніх кінцівках, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), стан її здоров`я та можливість його відновлення - потерпіла тривалий час перебувала на лікуванні та реабілітації, та продовжує лікування і на даний час, тяжкість вимушених змін в її життєвих стосунках, оскільки ОСОБА_3 після отриманих травм тяжко пересуватися самостійно, остання не може на даний час працювати та отримувати заробітну плату, потерпіла отримала інвалідність II групи у зв`язку із загальним захворюванням з ураженням ОРА, ДТП. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи відсутність/ненадання потерпілою психологічної експертизи, оцінює моральну шкоду спричинену ОСОБА_3 в 100 000 гривень.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було накладено арешт на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 з обов`язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування.

Враховуючи те, що арешт був накладений не з метою забезпечення цивільного позову, суд вважає за необхідне арешт, накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 року, на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.

Також суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 року на велосипед марки «Ardis» з обов`язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування, який належить потерпілій ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

-автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути за належністю ОСОБА_1 ;

-велосипед марки «Ardis», який зберігається на території Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути за належністю ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи № 19/104-9/2/1469 від 10.12.2020 року в сумі 1307 гривень 60 копійок, на проведення експертизи 19/104-9/2/1366 від 27.11.2020 року в сумі 1634 гривні 50 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 28 527 гривень 34 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди 295 000 гривень, та витрат на правову допомогу в сумі 9 000 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 28 527 гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 9 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Арешт, накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 року на автомобіль «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 з обов`язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 року на велосипед марки «Ardis», який належить потерпілій ОСОБА_3 з обов`язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку вручити ОСОБА_1 та прокурору негайно.

Суддя А.В. Олійник