Ухвала суду № 96215231, 06.04.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

263/12845/20

1-кп/264/246/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 колегія суддів Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Радченко М.О., прокурора Ігнатенко Н.В., захисника Строгого В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції з ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України, зокрема, питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні колегією суддів в порядку ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки строк дії ухвали суду спливає 09 квітня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор Ігнатенко Н.В. наполягала на продовженні строку дії запобіжного заходу, зазначила, що ризики, при існуванні яких обвинуваченому було обрано найсуворіший запобіжний захід, продовжують існувати, по справі не досліджені докази, не допитані потерпілі, свідки, обвинувачений під страхом покарання може переховуватись від суду. Підтримала своє клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, подане до канцелярії суду, та його обґрунтування.

Захисник обвинуваченого Строгий В.Ф. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки воно необґрунтоване, ніяких доказів щодо вини ОСОБА_2 в ході досудового розслідування не здобуто, крім того зазначив, що докази, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, є недопустимими, тому просив звільнити його негайно з-під варти в залі суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу, який просив змінити на домашній арешт, оскільки доказів його вини прокурором не здобуто.

Представник потерпілих адвокат Грицишен К.П. в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд клопотання прокурора в його відсутність та у відсутність потерпілих.

Суд, вислухавши сторони, приходить до наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 09 лютого 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу строком на 60 днів. Строк дії судового рішення спливає 09 квітня 2021 року.

До закінчення зазначеного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розгляд кримінального провадження завершити неможливо з об`єктивних причин, а саме: не досліджені письмові докази, не допитані потерпілі та свідки.

Відповідно до ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього зобов`язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, продовжують існувати, з урахуванням тяжкості пред`явленого обвинувачення.

Будь-яких даних про зменшення вищезазначених ризиків, які б давали підстави для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдане за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи ризик переховування ОСОБА_1 від суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу колегія суддів виходить з того, що обвинувачений є громадянином Республіки Греція та РФ, тривалий час перебував у розшуку, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність джерела прибутку, за місцем реєстрації характеризується посередньо, має сім,ю, дітей, які проживають поза межами держави Україна, що може спонукати обвинуваченого до залишення держави Україна, де він перебуває під судом, до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу Той факт, що обвинувачений вже був оголошений у розшук на стадії досудового розслідування, підвищує ймовірність того, що при заміні запобіжного заходу на більш м`який, він знову буде переховуватись від суду.

По кримінальному провадженню в теперішній час суд перебуває на стадії вивчення письмових доказів, не допитані потерпілі та свідки, що дає суду підстави вважати, що обвинувачений, якому відомі місця перебування вказаних осіб, може вплинути на них з метою зміни останніми своїх пояснень в суді,

Одне з кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за який санкцією статті КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також беручи до уваги те, що останній тривалий час перебував у розшуку, раніше судимий, для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає необхідним продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала б підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, тому клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, поданого до канцелярії суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами КПК не передбачено звернення прокурора із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу.

Щодо клопотання захисника, в якому він зазначає про недопустимість доказів, на підставі яких ОСОБА_2 було затримано і в подальшому оголошено підозру, суд зазначає, що відповідно до ст.. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. З огляду на те, що процес вивчення доказів судом триває, дане клопотання є передчасним та не може бути покладено в основу вирішення питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.

Колегія суддів, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України,

У Х В А Л И Л А :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 04 червня 2021 року включно.

В задоволенні клопотань захисника Строгого В.Ф. про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 12 квітня 2021 року о 14.00.

Головуючий суддя : Ю. О. Матвєєва

Суддя: Т.В. Пустовойт

Суддя: А.М.Іванченко