Рішення № 96215189, 06.04.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/970/21

2/264/673/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"06" квітня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., за участю секретаря судового засідання Радченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Житлово-комунальне підприємство Керуюча компанія «Кальміуська», про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. У обґрунтування позову зазначила, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Згідно рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2019 року за позивачкою та двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право користування житловими приміщеними в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира відноситься до державного житлового фонду. Окрім позивачки з її неповнолітніми дітьми, в квартирі також зареєстровані, але не проживають понад 15 років відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На теперішній час відповідачі перебувають за межами країни, комунальні послуги не сплачують, не беруть участі в утриманні житла, особистих речей в квартирі не зберігають. На підставі викладеного, просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, її інтереси в суді представляє ОСОБА_9 .

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримує вимоги, просить позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідачі своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2019 року, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили.

З викладеного суд дійшов висновку про те, що позивачка наділена повноваженнями звернення до суду з будь-яких питань, що пов`язані з володінням та користуванням цим майном.

Відповідно до відомостей Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 10 лютого 2021 року, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 , 2005 року народження, та ОСОБА_6 , 2007 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .

Відповідно до акту КСН «Центральний» від 05 лютого 2021 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , а також її неповнолітні діти ОСОБА_7 , 2005 року народження, та ОСОБА_6 , 2007 року народження.

Судом досліджено наданий позивачкою договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 02 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та КП «МВУ ВКГ», квитанції про оплату комунальних послуг.

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є сусідами позивачки. Відповідно до письмових пояснень, ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі разом із дітьми, відповідачі по справі зареєстровані в квартирі, однак не проживають, оскільки виїхали до Російської Федерації. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 виїхали в 2001 році, ОСОБА_3 виїхав в 2003 році, ОСОБА_5 виїхала в 1998 році.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачі не проживають в квартирі АДРЕСА_1 , тривалий час, вони втратили право користування цим житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 383, 391,405 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Житлово-комунальне підприємство Керуюча компанія «Кальміуська», про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя: Ю. О. Матвєєва