Рішення № 96213354, 12.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Київ № 826/3857/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до треті особи, Міністерства юстиції України; Державного підприємства "Національні інформаційні системи"; Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України; Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нотаріальна палата України; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач та/або приватний нотаріус) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1 та/або МЮУ), Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2 та/або Комісія з питань розгляду скарг), Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (далі - відповідач-3 та/або Департамент нотаріату МЮУ), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (далі - відповідач-4 та/або ДП «Національні інформаційні системи», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нотаріальної палати України (далі - третя особа-1), ОСОБА_2 (далі - третя особа-2), ОСОБА_3 (далі - третя особа-3), ОСОБА_4 (далі - третя особа-4), ОСОБА_5 (далі - третя особа-5) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2016 року;

- зобов`язати ДП «Національні інформаційні системи» розблокувати приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року позов в частині позовних вимог про зобов`язання ДП «Національні інформаційні системи» розблокувати приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в іншій частині, позивач зазначає, що 02 березня 2017 року нею отримано оскаржуваний наказ, відповідно до якого частково задоволено скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» від 04 жовтня 2016 року, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, 29366399, 29366436, прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_1, тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців.

Оскаржуваний наказ прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2016 року.

Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ та висновок прийняті внаслідок неправильного застосування норм права, з порушенням вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, у зв`язку з чим вони є протиправними, позивач стверджує, що скаржником - ПАТ «Державний ощадний банк України» при зверненні із скаргою до Міністерства юстиції України було порушено 30-денний строк, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки з липня 2016 року банк приймав участь у пов`язаних судових процесах щодо визнання протиправними дій приватного нотаріуса та зобов`язання вчинити дії, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог. Проте, відповідачі не звернули на це увагу, розглянувши скаргу по суті.

Крім того, позивач зазначає, що звернувшись до неї з питанням здійснення державної реєстрації права власності на квартири у АДРЕСА_1 , заявниками (третіми особами у справі) було подано усі необхідні та передбачені чинним законодавством документи, а саме: технічні паспорти, договори купівлі-продажу майнових прав, акти приймання-передачі майнових прав на об`єкти нерухомості, довідки про оплату вартості майнових прав на квартири, які було перевірено на наявність заборон, арештів, іпотек тощо, сформовано відповідні довідки про відсутність перешкод для здійснення реєстрації права власності, зареєстровано права власності заявників. Під час реєстрації 18 квітня 2016 року, як зазначає позивач, було здійснено пошук у Державному реєстрі реєстрації прав власності за адресою об`єкта, проте встановити наявність іпотеки та заборони відчуження не виявилося можливим, оскільки у червні 2016 року іншим приватним нотаріусом ОСОБА_6 при посвідчені договору іпотеки майнових прав на вказані квартири та внесенні відповідних записів до реєстру, адреса майна зазначена без номерів секцій та квартир, що у свою чергу унеможливило виявлення записів про іпотеку та заборону. Такі обставини стали відомі позивачу з телефонного дзвінка працівника банку, після чого вона одразу перенесла записи про обтяження до відкритих розділів реєстру.

Отже, позивач вважає, що виявлені відповідачами порушення під час здійснення реєстраційних дій мають логічні пояснення, які необхідно було врахувати під час складання висновку від 16 грудня 2016 року, проте цього враховано не було, що призвело до винесення протиправного наказу.

08 серпня 2017 року до суду надійшли заперечення щодо позову від ДП «Національні інформаційні системи», а також пояснення третьої особи у справі - Нотаріальної палати України.

08 листопада 2017 року надійшли заперечення щодо позовних вимог від Міністерства юстиції України, в яких, зокрема, зазначається, що під час проведення державної реєстрації прав власності, а саме - договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 273, укладених між ТОВ «ПГ Інвест» та фізичними особами, приватний нотаріус ОСОБА_1 не врахувала обставин перебування зазначеного нерухомого майна в іпотеці ПАТ «Ощадбанк», не зупинила процедуру реєстрації та зареєструвала права власності без документу, що підтверджує згоду іпотекодержателя на відчуження майнових прав, чим порушила права ПАТ «Ощадбанку». За таких обставин, на думку відповідача було складено обґрунтований висновок про виявлені порушення та правомірно виданий оскаржуваний наказ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Нотаріальна палата України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366399, № 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .

Між тим, постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

У постанові від 30 листопада 2020 року Верховний Суд вказав про наступне: «судами попередніх інстанцій надано оцінку оскаржуваному наказу в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366399, № 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано оцінку, яким чином скасування вказаних реєстраційних дій порушує права позивачки. В свою чергу, позивачкою не наведено доводів та не надано доказів порушення оскаржуваною частиною наказу МЮУ її прав та інтересів.

Верховний Суд зазначає, що позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. З`ясування існування факту порушення прав, законних інтересів та матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується.

Судами не з`ясовано, які саме права, законні інтереси позивачки порушуються спірним наказом відповідача, в оскаржуваній частині.

Таким чином, Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року прийнято адміністративну справу №826/3857/17 до провадження суддею Бояринцевою М.А. та запропоновано позивачці надати пояснення щодо порушення її прав та охоронюваних законом інтересів наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16 грудня 2016 року, а відповідачу відзив на позовну заяву.

18 січня 2021 року позивачем подано письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких остання наполягає на їх задоволенні та вказує про те, що Верховний Суд у постанові посилається на норми права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому, позивач стверджує, що закінчення строку протягом якого їй було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень не може свідчити про протиправність спірного наказу, адже положення Кодексу адміністративного судочинства України не пов`язує право на судовий захист із наслідками оскаржуваного рішення. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що її права та охоронювані законом є порушені та підлягають захисту в судовому порядку.

Представником Державного підприємства «Національні інформаційні системи» подано письмові пояснення по суті позовних вимог від 18 січня 2021 року, де вказує про відсутність у нього права щодо перевірки законності прийнятих рішень Міністерством юстиції України та просить суд розглянути адміністративну справу, з урахуванням поданих пояснень.

Представником Нотаріальної плати України подано до суду письмові пояснення від 01 лютого 2021 року, у яких остання підтримує правову позицію позивача та просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представником Міністерства юстиції України подано відзив на позовну заяву від 10 лютого 2021 року, де, серед іншого, вказує, що скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень жодним чином не порушують прав та охоронювані законом інтересів позивача, спірні рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Від інших осіб пояснення чи заперечення до суду не надходили.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення останніх та, з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року, звертає увагу на наступне.

10 жовтня 2016 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ПАТ «Державний ощадний банк України» на дії та рішення державного реєстратора ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією права власності на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

За результатами розгляду зазначеної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 16 грудня 2016 року, яким встановлено, що 31 січня та 24 лютого 2014 року ТОВ «ПГ Інвест» на підставі іпотечних договорів № 190, та № 444, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, передано в іпотеку АТ «Ощадбанк» майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, на квартири, що будуються за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 . Права скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29366399 станом на час розгляду скарги не порушені, оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_5 було припинено.

Іпотека та заборона відчуження на зазначені об`єкти зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На час розгляду скарги будівництво багатоповерхового житлового будинку за зазначеною адресою завершено, об`єкт введений в експлуатацію.

09 вересня 2016 року ТОВ «ПГ Інвест» звернулося з листом до ПАТ «Ощадбанк» щодо внесення змін до іпотечних договорів в частині зміни опису предмета іпотеки з майнових прав на повноцінні об`єкти нерухомого майна в збудованому будинку, у якому також було зазначено про оформлення права власності на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 .

У той же день з інформації, отриманої з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, скаржнику стало відомо, що, дійсно, 21 квітня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29366488, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_2 , № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_3 .

За висновками Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності за фізичними особами відбулася без згоди іпотекодержателя, що є порушенням прав заявника. На підтвердження зазначених обставин, Комісією наведено також, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366460, № 29366399, № 29366436 до розділів, відкритих на квартири АДРЕСА_3 , 106, 104, 273, зі спеціального розділу були перенесені записи про іпотеку № 14965487, 14965668, 14965575, 14965799 та обтяження № 14963602, 14963824, 14963749, 14963927, погашені записи про іпотеку № 4799204, 4799246, 4533753, 4533829 та обтяження № 4780402, 4780438, 4531075, 4533409 у спеціальному розділі.

Отже, за наявності підстав для прийняття рішень, передбачених статтями 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за висновками Комісії приватним нотаріусом ОСОБА_1 були прийняті рішення про реєстрацію прав власності, які підлягають скасуванню з вищезазначених підстав.

Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» частково задоволено скаргу ПАТ «Державний ощадний банк» від 04 жовтня 2016 року №55/2-01/1694-5418/2016-00/вих., скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, 29366399, 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців.

Спростовуючи висновки Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, позивач стверджує, що у квітні 2016 року до неї як до державного реєстратора звернулися громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з питання реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_8 . Одночасно із заявами відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), було подано: технічні паспорти, договори купівлі-продажу майнових прав на квартири, акти приймання-передачі майнових прав на об`єкти нерухомості, довідки про повну оплату вартості майнових прав на квартири (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи, том 1 а.с.45-78). Подані пакети документів, а також перевірка у відповідних реєстрах на предмет наявності заборон, арештів, іпотек, тощо, давали підстави для реєстрації права власності на нерухоме майно заявників.

Судом з`ясовано, що відповідно до Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. З поданих оригіналів або копій (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку) документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

За наявності зареєстрованих речових прав на такий об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб`єктів цих прав до відповідного відкритого розділу (пункт 20 Порядку № 1127).

У разі проведення державної реєстрації речових прав або обтяжень таких прав щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстровано в Державному реєстрі прав або право власності на який не підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а також проведення державної реєстрації іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, державний реєстратор вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав до спеціального розділу Державного реєстру прав (пункт 21 Порядку № 1127).

Позивач стверджує, що 18 квітня 2016 року під час реєстрації нею був здійснений пошук в Державному реєстрі речових прав за об`єктами нерухомого майна із зазначенням країни, області, району, вулиці, будинку, секції, квартири. Проте, встановити наявність чинної іпотеки та заборони відчуження не виявилося можливим, оскільки під час попереднього внесення відомостей до реєстру приватним нотаріусом ОСОБА_6 при посвідченні договору іпотеки майнових прав на квартири, щодо яких йдеться мова у позові, адреса будинку була зазначена як: АДРЕСА_1 , без зазначення номеру секції та номерів квартир, що унеможливило виявлення у подальшому записів про наявність іпотеки та заборони відчуження, оскільки у сформованих відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту: «права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, безхазяйне нерухоме майно» надаються відомості «Інформація відсутня», що означає для державного реєстратора відсутність обтяження на майно.

Така ситуація склалася з причини внесення інформації про номер секції та номерів квартир не у розділ «адреса об`єкту», а у розділ «доповнення до підтипу майна».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент звернення до приватного нотаріуса ОСОБА_1 заявників із заявами та документами щодо реєстрації за ними права власності на новоутворене нерухоме майно (квартири), нею, як державним реєстратором, було вжито належних заходів для пошуку інформації про наявність іпотеки та заборони відчуження, складено довідку відповідно до отриманих відомостей, з яких не вбачалося таких заборон.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першої цієї статті, заборонена.

З наведеного суд приходить до висновку, що за умов подачі заявниками разом із заявою про реєстрацію прав власності повного комплекту документів, передбачених пунктом 41 Порядку № 1127, а також відсутності за заданими параметрами адреси нерухомого майна у Реєстрі відомостей щодо наявності іпотеки та заборон, у позивача не виникло підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для обґрунтованої відмови у державній реєстрації прав власності або для зупинення процесу реєстрації прав власності, як стверджує відповідач - Міністерство юстиції України.

Крім того, як встановив суд, позивачу стали відомі обставини наявності чинної іпотеки та заборони відчуження 14 червня 2016 року, на підтвердження чого суду надано роздруківку електронного листування із представником АТ «Ощадбанку» (том 1, а.с. 44), тобто вже після внесення відомостей до реєстру про реєстрацію права власності за заявниками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв`язку з чим нею у той же день вжито належних заходів та перенесено до відкритих розділів реєстру інформацію про існуючі обтяження.

Пояснення з наведеними обґрунтуваннями надавалися позивачем Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, проте не були прийняті до уваги та оцінені у висновку від 16 грудня 2016 року.

Також заслуговують на увагу твердження позивача щодо наявності обставин пропуску скаржником ПАТ «Державний ощадний банк України» строків звернення до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України у висновку від 16 грудня 2016 року було встановлено, що скаржник дізнався про оскаржувані ним реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором, лише 09 вересня 2016 року.

Водночас, до матеріалів справи, як і до матеріалів за скаргою, що розглядала Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, додані копії ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року про відкриття провадження у справі № 826/10942/16 за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії (том 1, а.с.30) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПАТ «Державний ощадний банк України». З відповідного адміністративного позову вбачаються відомості щодо реєстрації права власності за фізичною особою 21 квітня 2016 року (том 1, а.с.35).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року про відкриття провадження в адміністративній справі № 826/10941/16 за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, третя особа - ПАТ «Державний ощадний банк України», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії (том 1, а.с. 38). В позовній заяві у зазначеній справі також вказано обставини реєстрації права власності за фізичною особою 21 квітня 2016 року (том 1, а.с.39-43).

Крім того, з листування між позивачем та ПАТ "Державний ощадний банк України" вбачається, що банку стало відомо про реєстрацію прав власності ще у червні 2016 року.

Отже, скаржник ПАТ «Державний ощадний банк України» був учасником щонайменше двох судових процесів, пов`язаних з оскарженням реєстраційних дій за об`єктами нерухомості, провадження за якими відкриті у липні та серпні 2016 року, при цьому стверджував, що про порушення своїх прав дізнався лише 09 вересня 2016 року.

Надаючи оцінку в цій частині Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зазначила, що позивачем не доведено обставин пропущення скаржником строку на оскарження його дій.

Разом з тим, суд із з`ясованих та досліджених обставин, вважає, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України приділено недостатньо уваги та поверхово оцінено питання дотримання чи недотримання скаржником строків звернення із скаргою на дії державного реєстратора за умов наявності в матеріалах копій вищенаведених судових ухвал. Перевірка обставин щодо строків подання скарги є обов`язком, а не правом Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Зокрема, пунктом 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, передбачено, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, перед розглядом скарги по суті повинна вивчити скаргу для встановлення чи дотримано вимоги законів щодо строків її подання та вимог щодо оформлення.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Як зазначено у параграфі 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» "…Суд підкреслює особливу важливість принципу «добросовісної влади». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовні ший спосіб…". Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… Принцип «добросовісної влади» як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення «Москаль проти Польщі»)… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються…"

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України не відповідає вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Між тим, щодо наявності чи відсутності порушеного права позивача оскаржуваним наказом суд вкаже наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається із наказу №324/5 від 09 лютого 2017 року, були скасовані рішення приватного нотаріуса ОСОБА_1 , які вона вчинила як державний реєстратор стосовно реєстрації нерухомого майна, оскільки Комісією по розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено наявність порушення нею вимог чинного законодавства України.

У зв`язку з цим, у наказі, окрім скасування реєстрації, було заблоковано тимчасово доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.

Тобто, спірним наказом було обмежено доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що станом на час звернення позивача до суду доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно останній було заблоковано. Такий доступ був вже відновлений під час розгляду та вирішення адміністративної справи по суті.

При цьому, суд наголошує, що спірний наказ прийнято щодо позивача, як державного реєстратора, а відтак висновки, які стали підставою для його видання, у тому числі наявність/відсутність протиправності дій останньої при здійсненні реєстраційних дій прямо свідчить про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів, а відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу. Окрім того, на думку суду, обмеження доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є свого роду санкцією за порушення державним реєстратором чинного законодавства, а відтак відновлення такого доступу після спливу строку на якій його було обмежено, не може свідчити про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу державного реєстратора, адже не спростовує висновків щодо протиправності реєстраційних дій останнього.

Водночас, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 16 грудня 2016 року, оскільки сам по собі висновок відображає встановлені під час перевірки скарги обставини, слугує підставою для видачі відповідного наказу та не породжує для позивача правових наслідків.

У цьому ж зв`язку суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Городецького, 13, код 00015622), Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Городецького, 13), Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України )01001, м. Київ, вулиця Городецького, 13), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, ідентифікаційний код: 39787008), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нотаріальної плати України (01004, м. Київ, вул. Горького, б. 7А), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_13 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року № 324/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2016 року № 29366488, № 29366399, № 29366436, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева