Рішення № 96213344, 12.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Київ № 640/20648/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віст Груп" до Київської митниці Державної митної служби України провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартостіВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» з позовом до Київської митниці Державної митної служби та просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 №100320/2020/000095/2 та стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Мотивуючи позовні вимоги ТОВ «Віст Груп» зазначає, що ним було надано всі наявні та необхідні документи для визначення митної вартості та її складових. При цьому, позивач стверджує про надання митному органу пояснення щодо неможливості надання витребуваних ним документів, у зв`язку із їх фактичною відсутністю і не обов`язковістю складання та отримання для проведення розмитнення товару, що імпортується, повідомлено, що тарифи на перевезення узгоджені під час складання заявки-довіреності, товар не страхувався, а станом на момент розмитнення не існувало документу про оплату послуги з перевезення. ТОВ «Віст Груп» вважає, що не зважаючи на подані ним пояснення митним органом протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.07.2020 №100320/2020/000095/2.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, митний орган вказує, що позивачем не надано до митного оформлення належних транспортних (перевізних) документів, а довідка про транспортні витрати не є первинним бухгалтерським документом. Також представник відповідача вказав про розбіжності в найменуванні в коносаменті та митній декларації, неможливість перевірити базис поставок, адже до митного оформлення не надано заявок.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній наполягає, що ТОВ «Віст Груп» надано всі необхідні документи згідно із статтею 53 Митного кодексу України та наполягає на протиправності прийнятого відповідачем рішення.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.04.2020 між ТОВ «Віст Груп» та Компанією HANGZHOU SHUNGUANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD, країна реєстрації - Китай, укладено контракт №542-UK (далі - контракт), у відповідності до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгодженою сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

З метою здійснення митного оформлення за вказаним контрактом ТОВ «Віст Груп» подано митному органу електронну митну декларацію від 13.07.2020 №UA100320/2020/623067.

Разом з електронною митною декларацією позивачем надано наступні документи: банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.06.2020 №262, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.07.2020 №1178, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07.07.2020 №383, прайс-лист виробника б/н від 01.01.2020, контракт від 01.04.2020 №542-UK, заявка доручення №58 від 03.07.2020, договір (контракт) про перевезення №06/02-2014 від 10.06.2014, коносамент від 02.06.2020 GO120060412В, автотранспортна накладна від 10.07.2020 №3170/2, рахунок-фактуру (інвойс) SG20190912 від 27.05.2020, декларація про походження товару SG20190912 від 27.05.2020.

За наслідком дослідження вказаних документів митним органом сформовано повідомлення від 13.07.2020 про необхідність надання декларантом додаткових документів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» розглянуто повідомлення відповідача та надано відповідь листом від 14.07.2020 №14/07, де повідомлено про надання заявки на здійснення послуг по доставці товарів за №58 від 03.07.2020, тарифи на перевезення узгоджені під час складання заявки-довіреності, що в повному обсязі підтверджують митну вартість відповідно до виставленого рахунку, товар додатково не страхувався, оплату за послуги перевезення ще не здійснено, а довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату є достатніми для встановлення складової митної вартості по транспортуванню та ідентифікації надавача послуг.

14.07.2020 Київською міською митницею Державної митної служби прийнято рішенні про коригування митної вартості №100320/2020/000095/2 (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

У графі 33 оскаржуваного рішення вказано про наступні підстави його прийняття: «за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 14.07.2020 №UA100320/2020/623067 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- пунктом 3.2 договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.14 № 06/02-2014 передбачено: «Заказчик оплачивает счет, выставленный исполнителем в течении 2 (двух) банковских дней со дня выставления счета, путем перевода указных исполнителем в счете сумм на расчетный счет исполнителя, указанные в разделе 7 (семь) настоященого договора», про те відповідні документи надані не були;

- пунктом 4.3 контракту від 01.04.2020 №542-UK передбачено, що умови поставки зазначаються в інвойсі, при цьому в пункті 4.5 цього ж контракту зазначено, що базис поставок може бути змінений у заявках, які відсутні,

- в копії митної декларації країни відправлення від 27.05.2020 № 223120200001347754 зазначений коносамент №599514417А, який не відповідає заявленому у митній декларації від 13.07.2020 №UA100320/2020/623067, а саме №G0120060412В та зазначене інше судно».

З урахуванням того, що декларантом не надано додаткові документи, а надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, митним органом скореговано митну вартість за другорядним методом 2ґ - резервного методу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з цим, частиною 4 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4, частинами 5-6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин 2-8 статті 57 МК України передбачено наступне.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті..

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність спірного рішення суд вважає, що останнє не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України мотивуючи це наступним.

Так, у спірному рішенні й у відзиві на позовну заяву митний орган вказує про не надання позивачем транспортних документів, оскільки подані ним документи не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік» та посилається на Порядок заповнення митних декларацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

Суд критично ставиться до наведених доводів, оскільки при імпортуванні товару контролюючому органу було надано довідку про транспортні витрати від 07.07.2020 вих. №383 по доставці, серед іншого товару згідно коносаменту GO120060412В - від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) на загальну суму 30830,36 грн., рахунок на оплату №1178 від 07.07.2020, договір на транспортно-експедиційне обслуговування, тобто подано відповідні транспортні документи, які надають можливість перевірити, зокрема, вартість перевезення та ідентифікувати партію товару, що розмитнюється.

При цьому, подання вказаних транспортних документів відповідає як приписам МК України, зокрема статті 53, так і Порядку, на який посилається контролюючий орган.

Що ж стосується відсутності платіжного доручення, то суд зазначає, що умовами пункту 3.1 договору на транспортно-експедиційне обслуговування, який був поданий до митного оформлення передбачено відстрочку платежу на 21 календарний день після доставки вантажу. Зазначене не було враховано митним органом, хоча позивачем повідомлялось, що оплата вартості товару ще не здійснена. Суд враховує, що у заяві від 14.07.2020 вих. №14/07 ТОВ «Віст Груп» не посилався на наведений судом вище пункт договору, однак вказане не може ставиться в провину декларанту і, в свою чергу, бути підставою для коригування митної вартості.

Між тим, з приводу посилання митного органу на відсутність заявки щодо можливої зміни базису умов поставки, які передбачені пунктом 4.5 контракту №542-UK, суд зазначає, що визначення умов договору та їх наступне коригування належить до господарського відання відповідних договірних сторін, охоплюється їх комерційною діяльністю і жодною нормою митного законодавства не забороняється.

Разом з цим, суд вважає, що відмінності в найменуванні коносаменту в митній декларації країни відправлення та коносаменті зазначеному у митній декларації не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача, які покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення в межах даної адміністративної справи.

Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу на такі підстави коригування митної вартості, а саме: товар №1 митна декларація від 19.05.2020 №UA100070/2020/420403 (вартість товару згідно джерела інформації - 1,21 дол. США/кг), товар №2 митна декларація від 09.06.2020 №UА100020/2020/28156 (вартість товару згідно джерела інформації - 2,52 дол. США/кг), товар № 3 митна декларація від 20.05.2020 №UA5000020/2020/214175 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,58 дол. США/кг), оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.

Крім того, аналізуючи доводи обох сторін, суд звертає увагу й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено достатніх підстав, які б вказували не неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому).

Перевіряючи доводи відповідача про те, що здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів належить до повноважень митних органів, які були ним реалізовані, а також про те, що позивачем не надано всіх витребуваних у нього додаткових документів, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

При цьому, слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

Разом з тим, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, а натомість здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту виниклих правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішення про коригування митної вартості від 14.07.2020 №100320/2020/000095/2.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Разом з цим, у прохальній частині позивача заявлено вимогу про стягнення витрат понесених на правничу допомогу, розрахунок якої становить 4000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу є видами судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на їх відшкодування за умови підтвердження належними доказами.

Заявлені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 4000,00 грн. підтверджуються платіжним дорученням від 11.08.2020 №5422.

На доведення витрат позивача на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи додано: договір про надання правової допомоги від 22.07.2020 №09/07-20, акт наданих послуг від 31.08.2020, ордер серії ВМ №1007222, попередній розрахунок витрат та відповідне платіжне доручення.

В рамках співробітництва з вказаним договором адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги:

- ознайомлення з документами, наданими замовником в електронному та печатному вигляді, які стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товару та виготовлення копій таких документів для сторін судового провадження (40 грн. /стор.) 50 сторінок х 50 грн. = 2000,00 грн. (6 годин);

- проведення індивідуальної консультації з клієнтом в офісі адвокатського бюро з наданням професійного юридичного висновку з посиланням на законодавство та судову практику, аналіз та підготовка юридичного висновку на підставі зібраних документів щодо застосування законодавства України по скасуванню рішень про коригування митної вартості товару, що імпортується, аналіз судових рішень України з аналогічних питань Європейського суду з прав людини (10 годин) - 500,00 грн.;

- складання позовної заяви незалежно від об`єму документів та подача позовної до суду (8 годин) - 1000,00 грн.;

- ведення справи в суді 1 інстанції (складання клопотань, запитів, відповідей на відзив, пояснень, участь неменше ніж в 2-х судових засіданнях) -500,00 грн.

Факт приймання-передачі послуг підтверджується актом наданих послуг від 31.08.2020 за договором про надання правничої допомоги від 22.07.2020 № 09-07/20.

Суд наголошує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткові постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року № К/9901/5157/19 (№ 826/841/17) та від 24 жовтня 2019 року № К/9901/11712/19).

З урахуванням наведеного суд вважає підтвердженими обставини понесення позивачем витрат на правничу допомогу, їх співмірність, а тому такі витрати у розмірі 4000,00 грн. мають бути стягнуті на користь останнього з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 33326775) до Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 №100320/2020/000095/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 33326775) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Державної митної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 33326775) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева