Рішення № 96213251, 12.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Київ № 640/7485/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провизнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу від 13.03.2020 №111/05 Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена 25.12.2015. Дана постанова (у зв`язку з поверненням виконавчого документа) передана відповідальній особі органу державної виконавчої служби для внесення до реєстру Автоматизованої системи виконавчого провадження, а постанова про повернення виконавчого документа з оригіналом виконавчого документа - для направлення на адресату стягувача. При цьому, як наголошено у позовній заяві, на державного виконавця не покладено обов`язків з реєстрації виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, у силу Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5. Після реєстрації постанови про стягнення виконавчого документа в Автоматизованій системі виконавчого провадження, ОСОБА_1 , як державним виконавцем, відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.12.2015 як виконавчого документа. З огляду на викладене, як наголошено у позовній заяві, відповідачем не досліджено ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, крім того, не враховано інших обставин - навантаження на працівників відділу, підготовка та здача річних звітів особами, на яких покладено обов`язок щодо внесення виконавчих документів до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Також, позивачем наголошено на тому, що відповідачем порушено тривалість проведення дисциплінарного провадження, встановлений п. 5 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, а також порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки у вказаний період позивач перебувала у відрядженні, що суперечить ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 31.01.2020 №3, у зв`язку із надходженням доручення Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції Міністерства юстиції України від 23.01.2020 № 48/28.1/32-20 про проведення перевірки законності матеріалів виконавчого провадження №49669904 з примусового виконання виконавчого листа Васильківського міськрайонного суду Київської області №2/362/91 від 17.06.2015 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у розмірі 867 545, 42 грн., встановлено, що 16.12.2015 на виконання до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява представника ПАТ «Універсал Банк» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2/362/91 від 17.06.2015 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у розмірі 867 545, 42 грн. 17.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома та для виконання. 25.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій, а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. 20.12.2019 до відділу надійшла заява представника стягувача про повернення виконавчого листа. 20.12.2019 державним виконавцем на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Копію постанови разом із оригіналом виконавчого документа направлено на адресу стягувача та боржника до відома. Інформація щодо стягнення виконавчого збору в матеріалах виконавчого провадження відсутня на момент повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Таким чином, перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №49669904 зареєстрована 24.01.2020, чим порушено вимоги п. 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. На підставі викладеного, керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, постановлено, зокрема, визнати дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної Ірини Олександрівни такими, що здійснені з порушеннями вимог ст. 40 Закон України «Про виконавче провадження» та вимог розділу III Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерств юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

На підставі викладеного, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про здійснення дисциплінарного провадження» від 13.02.2020 №126/8, відповідно до ч. 1 ст. 68, ст.ст. 69, 71 Закону України «Про державну службу», Порядку здійснення дисциплінарного проваджена, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, визначено дисциплінарній комісії Центрального міжрегіонального управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно державних службовців, які займають посаді державної служби категорії «Б» і «В», у період з 17.02.2020 по 16.03.2020 здійснити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої службі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого нею дисциплінарного проступку; за результатами розгляду дисциплінарної справи внести відповідне подання разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня його підписання.

Надалі, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » від 13.03.2020 №111/05 визначено, що за результатами дисциплінарного провадження встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Як наслідок, даним наказом застосовано до ОСОБА_1 , старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхні повноважень, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (тут і надалі - Закон України «Про державну службу» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу»).

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу»).

Дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців (ст. 68 Закону України «Про державну службу»).

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про державну службу»).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення (ч. 10 ст. 69 Закону України «Про державну службу»).

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. 11 ст. 69 Закону України «Про державну службу»).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 71 Закону України «Про державну службу»).

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 4 Порядку, дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

У силу п. 5 Порядку, строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до одного місяця.

Як вбачається зі змісту наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Про здійснення дисциплінарного провадження» від 13.02.2020 №126/8, дисциплінарній комісії Центрального міжрегіонального управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно державних службовців, які займають посаді державної служби категорії «Б» і «В», визначено у період з 17.02.2020 по 16.03.2020 здійснити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої службі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Таким чином, у порушення п. 5 Порядку, тривалість дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 одразу визначена у період з 17.02.2020 по 16.03.2020, що перевищує 15-денний термін. При цьому, наказ «Про здійснення дисциплінарного провадження» від 13.02.2020 №126/8 не містить у собі обґрунтування щодо визначення такої тривалості у місячний термін.

Крім того, приписами ч.ч. 1-4 ст. 74 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Разом з тим, відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2020 №34/05, копія якого наявна у матеріалах справи, ОСОБА_1 , старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відряджено до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за згодою у період з 03.02.2020 по 03.04.2020.

Відтак, у період накладення на позивача дисциплінарного стягнення, згідно з наказом від 13.03.2020 №111/05, остання перебувала у відрядженні, що, у силу ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу», не допускається.

Щодо фактичних підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 розділом ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (надалі - Положення №2432/5 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) і реєструється у Системі в день її надходження. У разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється невідкладно після відновлення функціонування Системи.

Відповідно до п.п. 1 та 2 розділу ІІІ Положення №2432/5, автоматичний розподіл виконавчих документів в органі державної виконавчої служби здійснюється в день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до Системи відповідальною особою органу державної виконавчої служби.

Виконавчі документи розподіляються між державними виконавцями у довільному порядку із дотриманням черговості та з урахуванням встановленого коефіцієнта й кількості виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у державного виконавця, крім випадків, передбачених пунктами 6, 7 цього розділу.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою органу державної виконавчої служби і лише після такої реєстрації виконавчі документи розподіляються між державними виконавцями.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивача станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувала на посаді старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Доказів того, що остання у спірний період виконувала функціональні обов`язки особи, відповідальної за прийняття та опрацювання вхідної кореспонденції, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено.

З урахуванням викладеного, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час винесення оскаржуваного наказу допущено порушення під час визначення тривалості дисциплінарного провадження у значено більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а також накладено на позивача дисциплінарне стягнення у період перебування останньої у відрядженні, що суперечить ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу». Крім того, факт допущення позивачем дисциплінарного проступку наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено, а іншого відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено. Як наслідок, наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.03.2020 №111/05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату від 07.04.2020 №52371, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., які підлягають присудженню на користь останньої у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.03.2020 №111/05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 840,80 грн. (восьмисот сорока грн. 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 2Д).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок