Рішення № 96213103, 07.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року м. Київ № 640/29575/20

Суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Смолій І.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва (надалі також - суд) з позовом до Національного антикорупційного бюро України (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для звільнення позивача слугував наказ Директора НАБУ про накладення дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 03.11.2020 №54, складеного за результатами проведення службового розслідування щодо старшого оперативного співробітника Управління спеціальних операцій НАБУ ОСОБА_1 , у якому зазначено про вчинення останнім дисциплінарного проступку, що полягає у порушені службової дисципліни, а саме: порушення пунктів 1, 2 та 6 ч.4 ст.28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», вимог абз.1, 4, 6 та 9 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, та п.1.2, 1.3, 1.4, 1.6 розділу 3 Кодексу професійної етики працівників НАБУ, затвердженого наказом директора НАБУ від 01.09.2016 №242. Однак, на думку позивача встановлені порушення є необґрунтованими, а тому наказ від 09.11.2020 №448-ДСК-ОНС про звільнення підлягає скасуванню.

Відповідачем на адресу суду подано відзив з додатками та зазначив, що встановлені порушення встановлені за результатами проведення службового розслідування повністю відповідають дійсності та є такими, що підтверджені документально. Тому підстави для визнання протиправним та скасування наказу від 09.11.2020 №448-ДСК-ОНС, відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

09.11.2020 Наказом Директором НАБУ №448-ДСК-ОНС (по особах начальницького складу) накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національного антикорупційного бюро України.

10.11.2020 Наказом Директора НАБУ №449-ДСК-ОНС (по особах начальницького складу) ОСОБА_1 звільнено зі служби на посадах начальницького складу НАБУ.

Підставою для цього став висновок Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 03.11.2020 №54.

Позивач вважає, своє звільнення та спірний Наказ прийнято з порушенням вимог законодавства а тому звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" до працівників Національного бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.

Особами начальницького складу є працівники підрозділів швидкого реагування, захисту учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників відповідно до цього Закону, оперативно-технічних підрозділів Національного бюро.

На осіб начальницького складу Національного бюро поширюється Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону підставами для притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності є також інші підстави, передбачені Законом України "Про державну службу" для працівників Національного бюро, які є державними службовцями, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

Відповідно до ст. 12 Закону громадяни України, які вперше зараховуються на посади начальницького складу Національного бюро та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу такого змісту: "Я (прізвище, ім`я, по батькові), вступаючи на службу до Національного антикорупційного бюро України, усвідомлюючи свою високу відповідальність, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю".

Особа начальницького складу Національного бюро підписує текст Присяги, який зберігається у її особовій справі. Порядок складення присяги визначається Директором Національного бюро.

Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 Розділу І Кодексу Кодекс професійної етики - це публічний документ, який містить перелік принципів і стандартів етичної поведінки працівників Національного бюро при виконанні ними посадових обов`язків та в повсякденному житті. Дотримання Кодексу сприятиме запобіганню та врегулюванню можливих конфліктних ситуацій, розвитку організаційної культури, забезпеченню гарантії високої якості та ефективності роботи Національного бюро, утвердженню його позитивної репутації і, як наслідок, зростанню рівня суспільної довіри.

Відповідно до вимог пп. 1, 2 п. 3 Розділу II Кодексу кожен працівник Національного бюро постійно дбає про свою компетентність, професійну честь і гідність; віддано та сумлінно виконує службові обов`язки, сприяє авторитету Національного бюро та зміцненню довіри до нього.

У своїй діяльності працівник Національного бюро неухильно дотримується конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні своїх повноважень працівник діє у спосіб, передбачений законом, та в межах своєї компетенції, своєчасно та ефективно вживає вичерпних заходів щодо усунення порушень закону, незалежно від суб`єкта їх вчинення.

Відповідно до вимог п.п. 1.2 п. 1 Розділу III Кодексу працівник Національного бюро взаємодіє з громадянами, колегами та іншими особами на принципах поваги, довіри, доброзичливості, дбаючи про ділову репутацію й авторитет Національного бюро; вживає заходів для попередження неетичної поведінки колег та інших осіб, з якими взаємодіє під час виконання посадових обов`язків, будучи зразком для наслідування.

Працівник має дотримуватися встановлених цим Кодексом принципів і стандартів етичної поведінки, а також загальновизнаних норм моралі, дбати про власну репутацію, поважати честь і гідність інших службових та посадових осіб без громадянства, утримуватись віддій, заяв чи вчинків, що компрометують його самого, колег, інших осіб, з якими взаємодіє працівник Національного бюро, державу.

У п.п. 2.1 п. 2 Розділу І Кодексу закріплено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх працівників Національного бюро незалежно від займаної посади.

Положення Кодексу є обов`язковими для виконання з моменту призначення працівника на посаду в Національному бюро.

Дія Кодексу поширюється на позаробочий час кожного працівника, виключно у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 1, 2 п. З Розділу II Кодексу кожен працівник Національного бюро постійно Дбає про свою компетентність, професійну честь і гідність; віддано та сумлінно виконує службові обов`язки, сприяє авторитету Національного бюро та зміцненню довіри до нього.

У своїй діяльності працівник Національного бюро неухильно дотримується конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні своїх повноважень працівник діє у спосіб, передбачений законом, та в межах своєї компетенції, своєчасно та ефективно вживає вичерпних заходів щодо усунення порушень закону, незалежно від суб`єкта їх вчинення.

Пунктом 11 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Також ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України,

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 вказаного Закону закріплено обов`язки осіб рядового і начальницького складу, згідно з якими службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватись законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Крім того, ст. 12 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" закріплено види дисциплінарних стягнень, до яких відносяться усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом з матеріалів службового розслідування, Головним підрозділом детективів Національного бюро отримано інформацію про те, що о 07:09 24.07.2020 працівник Управління спеціальних операцій Національного бюро ОСОБА_1 , після того, як йому стало відомо про адресу місця проведення обшуку за місцем проживання судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_2 за допомогою месенджера Telegram повідомив близьку особу судді про те, що у ОСОБА_2 плануються обшуки в рамках кримінального провадження № 52020000000000362 і за адресами місць роботи та проживання.

Встановлено, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 368 КК України, відповідно до отриманих ухвал, детективами Головного підрозділу детективів Національного бюро, які входять до складу групи слідчих у провадженні, сплановано одночасне проведення 24.07.2020 обшуків, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 для обшуку за місцем роботи судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - за місцем її проживання. До проведення обшуків були запрошені представники Ради адвокатів Київської області, оскільки суддя ОСОБА_2 має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Також були залучені працівники Управління спеціальних операцій Національного бюро до проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 для забезпечення безпеки детективів під час проведення слідчої дії на підставі відповідного завдання. Керівником Управління спеціальних операцій Національного бюро виконання завдання доручено ОСОБА_11., яким зі складом визначеної групи працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) 24.07.2020 проведено інструктаж, що засвідчено їх підписами. Старшим групи призначено ОСОБА_11 . Серед іншого, працівники проінструктовані щодо «виконання завдання згідно вимог чинного законодавства України, у спосіб, визначений відповідними нормативно-правовими актами, організаційно-розпорядчими актами Директора Національного бюро, вказівками керівника Управління та керівника спеціального заходу; порядку дій працівників Управління при виникненні екстремальних ситуацій; дотримання вимог режиму секретності та правил конспірації на маршрутах пересування, місцях розміщення та проведення спеціальних заходів; інформування керівництва Управління спеціальних операцій Національного бюро, якщо не визначено інше, про хід проведення спеціального заходу кожні чотири години, гіри виникненні надзвичайних ситуацій - негайно».

24.07.2020 на 6 годину згадана група в повному складі, прибувши до центрального входу в приміщення Національного бюро та зустрівшись з детективом Національного бюро ОСОБА_6 , який керував обшуком, вирушила на службових автомобілях за вказаною ним адресою.

Після прибуття на 06:50 на місце проведення слідчої дії, біля дверей квартири, у якій планувався обшук, детективами Національного бюро встановлено відсутність у ній проживаючих осіб, а тому вживалися заходи з пошуку можливості зв`язатись із ОСОБА_2 і присутнім, серед яких були також ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , було озвучено її персональні дані (ПІБ) та займану посаду, наголосивши на забороні повідомляти стороннім особам про проведення обшуку.

Надалі отримано інформацію, що ОСОБА_2 перебуває у Львівській області і не скоро зможе прибути до місця проживання, через що ОСОБА_6 прийнято рішення про проведення обшуку після прибуття ОСОБА_2 , а з ОСОБА_11 обумовлено час повернення групи. Біля входу до квартири залишилися чергувати детективи Національного бюро для недопущення потрапляння сторонніх осіб.

На 17 годину 24.07.2020 прибула ОСОБА_2 , учасники слідчої дії із детективом Національного бюро ОСОБА_6 розпочали проведення обшуку, відомості про який зафіксовані у відповідному протоколі. За результатами проведеного обшуку відшукуваних речей та/або документів не виявлено. Також загальні відомості про хід подій того дня зафіксовані у звіті ОСОБА_11 від 29.07.2020 про проведення спеціального заходу. За змістом звіту «...проблемних питань, яких би не було можливим вирішити на місці - не виникало».

Того ж дня інша група детективів у складі ОСОБА_12 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з учасниками слідчої дії на 9 год вирушили до приміщення Солом`янського районного суду міста Києва, де в період часу з 9:30 до 10:48 за участю працівників суду провели обшук в робочому кабінеті судді ОСОБА_2 , про що складено відповідний протокол. За результатами обшуку відшукуваних речей, документів не виявлено.

Водночас під час здійснення детективами Головного підрозділу детективів Національного бюро службової діяльності 24.07.2020 отримано інформацію про розголошення працівником Управління спеціальних операцій Національного бюро ОСОБА_1 відомостей досудового розслідування про проведення обшуків за місцем роботи і проживання судді ОСОБА_2

«Зокрема, о 07:09 год. 24.07.2020 зазначеним працівником УСО за допомогою месенджера Telegram було здійснено два аудіодзвінки на адресу вказаної особи, які не прийняті абонентом.

У період з 07:09 до 07:22 год. 24.07.2020 ОСОБА_1 на адресу особи, яка раніше працювала з суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_2 , у секретному чаті месенджера Telegram, в якому неможливо робити скріншоти, було надіслано повідомлення із самознищенням з проханням якнайшвидше вийти на зв`язок.

О 07:22 год. 24.07.2020 знову за допомогою месенджера Telegram здійснено аудіодзвінок вказаній особі, що залишився без відповіді.

О 07:23 год. 24.07.2020 за допомогою зазначеного месенджера здійснено успішний аудіодзвінок, під час якого ОСОБА_1 особі, яка раніше працювала з ОСОБА_2 , повідомлено про те, що за адресою проживання ОСОБА_2 найближчим часом планується обшук, після чого заплановано ще й обшук кабінету ОСОБА_2 »

На підтвердження вказаних фактів додано фотографії (скріншоти) зображення екрану телефона особи, якій ОСОБА_1 телефонував і надсилав повідомлення. На першому зображенні наявні дані про здійснювані вхідні й вихідні дзвінки абонента з використанням системи «Telegram-аудио», серед яких наявні дзвінки абонента під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме о 07:09 (2), 07:22 та 07:23 год. Здійснений о 07:23 дзвінок має виділення, характерне для успішних дзвінків, у процесі яких відбувається спілкування абонентів. Також наявні фотографії (скрін-шоти) зображення екрана телефона з відомостями про абонента, який зазначений під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», у тому числі щодо двох чатів для обміну повідомленнями створених 24.07, в одному з яких вказано повідомлення системи такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 включил(а) удаление по таймеру через 11 секунд», а також позначка про віднесення цього чату до захищених. Окрім того, в обох чатах навпроти назви абонента «ІНФОРМАЦІЯ_1» наявна фотографія особи в темному спортивному одязі та з білим рушником на шиї в спортивному залі, поруч з якою стоїть малолітня дитина спиною до об`єктива та з гумовою кулею в руках.

Опитаний старший детектив Національного бюро ОСОБА_25 повідомив, що вищевказана інформація ним отримана під час спілкування з особою, яка співпрацює на умовах анонімності. Він додав, що надалі було з`ясовано інформацію про номер, з якого телефонувала особа під псевдо «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також його належність ОСОБА_1 , дії якого він вважає розголошенням таємниці досудового розслідування або службової інформації, яка стала відома особі в процесі виконання своїх службових обов`язків.

У своїх поясненнях детективи Національного бюро ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що під час обговорення 24.07.2020 на 7 год плану дій повідомляли учасникам обшуку персональні дані ОСОБА_2 , заборонивши повідомляти стороннім особам інформацію про проведення обшуку. При цьому ніхто з працівників Управління спеціальних операцій Національного бюро про наявність номера телефону ОСОБА_2 чи можливість зв`язатися з нею не повідомляв. Обшук був безрезультатним в плані досягнення поставленої мети з причин відсутності ОСОБА_2 в квартирі та прибуття на обшук, зокрема, без засобів зв`язку.

Опитаний щодо зазначених подій Керівник Управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 пояснив, що у другій половині дня 24.07.2020, але ще до початку проведення обшуку о 18 год., йому зателефонував Керівник Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_14 та повідомив про можливий витік з боку працівників відповідної групи даних про проведення обшуку, а на 20 годину останній також повідомив, що ОСОБА_1 на 8 годину телефонував судді, помічниці судді та попередив про проведення обшуку. Лише в понеділок 27.07.2020 ОСОБА_11 доповів йому, що зранку 24.07.2020 після прибуття на місце проведення заходу ОСОБА_1 повідомив про знайомство з обшукуваною суддею і ввечері, на прохання останнього, не залучався до проведення обшуку. Під час розмови із ОСОБА_1 було з`ясовано, що той вранці 24.07.2020 дізнався про обшук у знайомої йому судді ОСОБА_2 і невідкладно за допомогою програми «Телеграм» намагався додзвонитися на її особистий номер, а потім написав повідомлення помічниці судді приблизно такого змісту: «передайте судді, що ми прибули на обшук до неї додому і потрібно відчинити двері, оскільки їх будуть ламати». Також він ОСОБА_13 пояснив, що у відповідь на повідомлення йому перетелефонувала помічниця, якій він представився і попрохав попередити суддю. Мотиви вчинку пояснив зобов`язанням судді за рішення щодо нього. Як вказав ОСОБА_13 , у ОСОБА_1 був вибір: або проведення службового розслідування за цим фактом, або самостійне звільнення зі служби, на що ОСОБА_1 попросив добу на роздуми, однак про прийняте рішення так і не повідомив. За кілька днів з приводу вказаних подій відбулися кілька нарад у заступника Директора Національного бюро ОСОБА_26., про зміст яких опитуваний повідомити відмовився, а в день повернення Директора Національного бюро ОСОБА_15 з відрядження чи відпустки він на нараді доповідав Директору усю відому інформацію. Присутній ОСОБА_1 на жодне із питань Директора щодо достовірності викладених фактів, мотивів своїх дій, усвідомлення ступеня своєї відповідальності та спричиненої шкоди для Національного бюро не відповів, а тому Директор надав ОСОБА_1 час прийняти рішення, подумавши добу. Наступного дня ОСОБА_1 вже перебував на лікуванні, тоді як інформацією про наступні події опитуваний не володіє внаслідок перебування у відпустці.

Заступник начальника Другого відділу Управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 повідомив, що під час повернення вранці 24.07.2020 до місця дислокації йому телефонував ОСОБА_13 із запитаннями щодо працівників групи, а вже за місцем роботи той повідомив, що у детективів є інформація про контакт чи спробу контакту з обшукуваною особою і проводиться перевірка. З огляду на отриману інформацію та ще до початку обшуку о 18:00 він спілкувався з працівниками групи та з`ясував, що ОСОБА_1 знає обшукувану особу (суддю), а тому на прохання останнього під час проведення обшуку залишив його перебувати в автомобілі, тоді як в обшукуване приміщення відправив ОСОБА_16 і ОСОБА_9 . У понеділок йому ОСОБА_13 повідомив про причетність до витоку інформації ОСОБА_1 , однак останній розповів що 24.07.2020 після спілкування детектива та адвокатів з обшукуваною особою ним безуспішно здійснено один-два дзвінки на номер телефону цієї особи, а пізніше ОСОБА_1 нібито зателефонувала помічник чи секретар судді, у якої планувався обшук, з невідомого номера і запитала в загальних рисах «Чи з приводу якогось важливого питання ОСОБА_1 телефонував судді?» та «Чи потрібно попередити суддю?», провокуючи його на відповідь. Під час наступних нарад у заступника Директора Національного бюро ОСОБА_17 та Директора Національного бюро ОСОБА_15 ОСОБА_1 про причини намагання зв`язатися з суддею не повідомив і стверджував, що жодної шкоди не спричинив. Також повідомляв про намір звільнитися зі служби після відбуття відпустки, на що Директор Національного бюро не заперечував, але документів з цього приводу не подавав, а після завершення відпустки перебував на лікуванні.

Працівник Управління спеціальних операцій Національного бюро ОСОБА_16 підтвердив про повідомлення ОСОБА_1 незадовго до початку слідчої дії щодо знайомства з обшукуваною особою, проте до роботи під час обшуку він був допущений.

Заступники Керівника Управління спеціальних операцій Національного бюро ОСОБА_21 та ОСОБА_18 , які брали участь в нарадах у керівництва Національного щодо вищевказаних подій, про надання ОСОБА_1 пояснень про намагання попередити суддю ОСОБА_19 , з якою він особисто знайомий, та її помічника шляхом повідомлень та телефонних дзвінків ще до початку обшуку. Водночас ОСОБА_11 наполягав, що не бачив неправомірних дій з боку підпорядкованих працівників.

Опитаний працівник Управління спеціальних операцій Національного бюро ОСОБА_1 пояснив, що перебуваючи вранці 24.07.2020 з іншими учасниками обшуку біля вхідних дверей до квартири, почув від детективів, що обшук буде проводитися в судді ОСОБА_2, яка розглядала протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення в частині несвоєчасного подання декларації.

Було з`ясовано, що вона перебуває у Львові та прибуде ввечері, а тому вирішено проводити обшук після 18 год. Під час того, як він з іншими працівниками Управління спеціальних операцій повертався на місце дислокації і дорогою заїхали на автозаправну станцію «WOG» в районі Протасового Яру, до нього зателефонувала помічник судді ОСОБА_2 , яку він знає у зв`язку із спілкуванням щодо вищезгаданого протоколу (вона раніше казала, які необхідно документи додати, надавала на ознайомлення матеріали справи тощо). Помічник телефонувала звичайним зв`язком на його номер телефону НОМЕР_1 на 7 годину 24.07.2020 та запитала: «Чи сказати їй щось?», маючи на увазі суддю ОСОБА_2 , на що він відповів: «Детективи спілкувались з суддею, але скажіть, щоб обов`язково була!», маючи на увазі прибуття судді та участь в обшуку з наміром сприяти його успішному проведенню. За його твердженням, дзвінок він сприйняв як якесь намагання отримати від нього інформацію про вихід із ситуації. Під час повторного виїзду групи на 19 годину для участі в обшуку він сказав ОСОБА_11 , що обшук буде проводитись у судді, яка начебто розглядала його адміністративну справу. В процесі обшуку він спершу перебував в службовому автомобілі, а потім змінював працівника, який знаходився у квартирі. Стояв біля вхідних дверей, одягнений в спецодяг з частково закритим обличчям та в кепці, разом із представником ради адвокатів, з яким лише кілька разів спілкувався на побутові теми. Після завершення обшуку група повернулася за місцем дислокації та ніяких претензій чи зауважень з боку керівництва щодо проведеної роботи не було. Саме про ці події він інформував керівництво Національного бюро. Водночас стверджує, що будь-які заходи (наради, заслуховування тощо) з метою з`ясування розслідуваних подій не проводилися, його пояснення з приводу вищевикладених обставин не заслуховувалися та про намір звільнитися зі служби в Національному бюро нікому не повідомляв. Також він заперечив, що намагався 24.07.2020 зв`язатися будь-яким чином з суддею чи помічником/секретарем судді ОСОБА_2 до того, як помічниця на ім`я « ОСОБА_20 » йому сама телефонувала в присутності всіх членів групи. Водночас дані про номер абонента, з якого телефонувала « ОСОБА_20 », та відомості про здійснений дзвінок (дата, час, тривалість тощо) в нього не збереглись. Детективу, який керував проведенням обшуку, про знайомство з суддею він не повідомляв, а ОСОБА_11 , якому казав про це, якихось окремих доручень, завдань чи вказівок йому не давав. Він підтвердив, що користується месенджером «Telegram» на власному телефоні і його профіль називається «ІНФОРМАЦІЯ_1» та містить фотографію, на якій він зображений в спортивному залі разом з неповнолітньою донькою. Водночас він заперечив факт здійснення 24.07.2020 за допомогою месенджера «Telegram» будь-яких дзвінків та/або надсилання повідомлень, адресованих судді ОСОБА_2 або її помічникам/секретарям.

Аналізуючи зміст вищезазначених пояснень, встановлено викривлення ОСОБА_1 даних про розслідувані обставини та свідому зміну позиції, що вказує на намагання уникнути відповідальності. Працівники Управління спеціальних операцій Національного бюро ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтвердили надходження від ОСОБА_1 інформації, яка свідчила про наявність умов для вчинення дій в інтересах обшукуваної особи, а працівники ОСОБА_13 , ОСОБА_21 та ОСОБА_18 - про надані ОСОБА_1 раніше пояснення щодо дій, спрямованих на розголошення стороннім особам відомостей досудового розслідування шляхом попередження зацікавленої особи про обшуки виходячи виключно з особистих мотивів та намагання віддячити. Проте, незважаючи нараніше надані усні пояснення, у тому числі безпосереднім керівникам та керівництву Національного бюро, ОСОБА_1 змінив позицію, а також, незважаючи на особисте знайомство з обшукуваною особою, свідомо виконував в таких умовах службові обов`язки стосовно особи, в якої проводився обшук.

Разом з тим, виходячи з отриманих даних вбачається, що з боку ОСОБА_11 , який володів достеменною інформацією і про знайомство ОСОБА_1 з обшукуваною особою, і про вчинені дії з метою попередження про обшук зацікавлених осіб, не було забезпечено вжиття будь-яких заходів для усунення ОСОБА_1 від безпосереднього контакту з ОСОБА_2 , і допущено його до виконання своїх службових обов`язків під час обшуку. Більш того, ОСОБА_11 намагався приховати цей факт, подавши Керівнику Управління ОСОБА_13 29.07.2020 звіт про проведену роботу з відомостями про відсутність будь-яких проблемних ситуацій, а у наданні пояснень під час розслідування повідомив неправдиві дані про залишення ОСОБА_1 під час обшуку в автомобілі.

З огляду на встановлені факти, а також розбіжності в отриманих поясненнях ОСОБА_1 запропоновано пройти психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа з метою підтвердження достовірності наданих пояснень, на що він погодився і 09.10.2020 таке дослідження було проведено за його участю. За результатами проведеного дослідження із релевантними питаннями: «Вьі по собственной инициативе предупреждали посторонних о тех обьісках?», «Вьі инициативно предупреждали посторонних лиц о тех обьісках у судьи?», обрахунку і експертного аналізу зареєстрованих поліграфом фізіологічних показників, а також аналізу відповідних маркерів невербальної поведінки, проявлених під час структурованого інтерв`ю «FAINT», у ОСОБА_1 встановлено реакції та невербальні ознаки стосовно питань релевантної тематики, які можуть свідчити про наявність свідомо приховуваної інформації щодо предмету дослідження.

Окрім того, на умовах забезпечення конфіденційності та нерозкриття персональних даних, проведено зустріч з особою, яка раніше була знайома із ОСОБА_2 та деякий час приятелювала, однак після погіршення стосунків ОСОБА_2 вчиняла дії з метою будь-якими способами нашкодити особі, у тому числі за місцем роботи, і саме з цих підстав вона не бажає повідомляти свої персональні дані. Наразі особа жодним чином не спілкується із ОСОБА_2 та неприязного, ворожого або негативного ставлення щодо останньої не має. 24.07.2020 з профіля під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» о 07:09 та 07:22 на власний номер телефону особи здійснювались неодноразові виклики (аудіодзвінки) в програмі «Telegram», на які остання не встигла відповісти, а також повідомлення у захищеному чаті з встановленим таймером самознищення 11 секунд про необхідність терміново вийти на зв`язок. Надалі відбувся ще один дзвінок у тій самій програмі о 07:23, проте хто саме був його ініціатором, пригадати не може. Під час дзвінка абонент, який представився ОСОБА_1 , просив переказати особі, яку назвав ініціалами «ОСОБА_2 », що у неї о 8 годині чи раніше будуть обшуки, але про місце їх проведення не вказував. При цьому особа чітко ідентифікувала, про кого абонент казав як про «ОСОБА_2 » - вказані ініціали належать судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 і саме так (ініціалами « ОСОБА_2 ») в середовищі знайомих осіб, друзів та працівників установ казали про цю суддю. Більш того, в телефонному довіднику особи саме за такими ініціалами і був свого часу записаний контактний номер телефону ОСОБА_2 . Разом з тим про вказані дзвінки, повідомлення та спілкування із ОСОБА_1 особа нікому не повідомляла, у тому числі

ОСОБА_2 . Вказаній особі під час спілкування пред`явлені скрін-шоти (фотографії) про отримані дзвінки та повідомлення від особи під псевдо «ІНФОРМАЦІЯ_1», які отримані під час опитування детектива Національного бюро ОСОБА_25 , які вона впізнала як отримані з власного телефону та які засвідчують вхідні дзвінки і повідомлення ОСОБА_1 у месенджері «Telegram» на її телефон 24.07.2020. Водночас особі пред`явлено фотографію профіля ОСОБА_1 у месенджері «Telegram» на його телефоні, який надавав ОСОБА_1 для фотографування під час опитування, на що особа підтвердила повну ідентичність назви профіля та встановленої фотографії з тим, з якого ОСОБА_1 їй телефонував 24.07.2020 і надсилав повідомлення. Також вона пригадала, що ОСОБА_2 як суддя розглядала протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , пов`язаний із питаннями декларування, та закрила провадження. У той період та після розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово, у тому числі в позаслужбовий час, зустрічався з суддею ОСОБА_2 , передавав ОСОБА_2 подарунки у вигляді квітів, солодощів тощо, а також підтримував приятельські стосунки поза межами службових, спілкувався телефоном та повідомленням у месенджерах, про що ОСОБА_2 розповідала в середовищі працівників суду та своїх друзів.

В контексті отриманих даних про розгляд суддею Солом`янського районного суду м. Києва адміністративної справи щодо вчинення правопорушення ОСОБА_1 , вивчено відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень. За результатами пошуку в системі рішень, які стосувалися ОСОБА_1 , виявлено постанову від 03.10.2018 у справі про адміністративне правопорушення (справа № 760/21607, провадження № 3/760/6760/18), яка виносилася суддею Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 за результатами розгляду складеного 15.08.2018 протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. За змістом протоколу ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», а також рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088 (із змінами), несвоєчасно, а саме 05.04.2018, без поважних причин пропуску строку подав щорічну декларацію за 2017 рік. Постановою від 03.10.2018 судді ОСОБА_2 провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому ч. 1 ст. 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; повага до людської гідності; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений, серед іншого, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до п. 5.5 Розділу V Положення про Головний підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора Національного бюро від 02.07.2019 № 87, при здійсненні оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування Головний підрозділ має права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про запобігання корупції», іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням вищезазначеного об`єктивність прийняття рішень чи діянь працівників Національного бюро зумовлюється обов`язками, покладеними на них з часу призначення на посаду згідно зі статтями 10, 16 та 20 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та статтями 2, 7, 38, 39, 40 КПК України.

Виконання вищевказаних вимог кореспондується з передбаченим у ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, реалізація яких покладається і на слідчого (в розумінні п.17 ч.1 ст.3 КПК України як службової особи, уповноваженої в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень).

Водночас ефективна діяльність слідчого та сторони обвинувачення забезпечується, серед іншого, існуванням інституту таємниці досудового розслідування, так як нерозголошення відомостей (даних) досудового розслідування є однією з умов, які сприяють успішному розкриттю злочину і викриттю винного. Передчасне їх розголошення може негативно вплинути на хід досудового провадження у справі, дати можливість винному приховати або знищити сліди злочину, речі (предмети) і документи, що можуть бути джерелами доказів, сфальсифікувати докази, ухилитися від слідства і суду, погрожувати або завдати шкоди підозрюваному та іншим співучасникам, потерпілому, свідкам - очевидцям та іншим особам. В процесі досудового розслідування слідчий особисто зобов`язаний дотримуватись таємниці досудового провадження і вимагати цього від інших суб`єктів.

Існування цієї заборони зумовлене, перш за все, тим, що передчасне розголошення даних слідства, тобто повідомлення цих даних третім особам, може негативно вплинути на сам процес розкриття злочину, знайдення і виявлення речових доказів і документів, та викриття винних, оскільки обізнаність зацікавлених осіб чи цілих організованих злочинних угруповань про те, в якому напрямі йде розслідування, які конкретно слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії будуть виконуватися, які конкретні докази вже здобуті слідчими чи які планують вилучитись, дозволить зацікавленим особам активно протидіяти зусиллям слідчого, прокурора та оперативних підрозділів, перешкоджати встановленню істини шляхом знищення документів, речових доказів чи інших слідів злочину, переховування викраденого майна, залякування чи навіть фізичне знищення осіб, які можуть бути свідками чи потерпілими у справі, створення умов для ухилення осіб, причетних до вчинення злочину, від явки до слідчого, прокурора і суду, в т. ч. і втечі закордон.

Інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю, є таємною, становить різновид інформації з обмеженим доступом і порядок доступу до неї регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації» та спеціальними законами (статті 6, 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Водночас ч. З ст. 9 КПК України передбачено, що закони та інші нормативно- правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. Під час здійснення кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

При цьому, з огляду на належність відомостей досудового розслідування до таємної інформації, ст. 222 КПК України передбачає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Зокрема, ст.387 КК України передбачена кримінальна відповідальність за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов`язок не розголошувати такі дані та розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередню участь в оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідуванні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність.

Законом не передбачено обов`язкове надання слідчим, прокурором дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в кожному випадку, коли це не може завдати шкоди розслідуванню і правам та законним інтересам його учасників. Коли існує загроза завдання такої шкоди внаслідок розголошення, слідчий, прокурор зобов`язані попередити осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Слідчий, прокурор самостійно визначають, кого саме із учасників досудового розслідування слід письмово чи усно попередити про недопустимість розголошення відомостей розслідування, і чи варто взагалі їх про це попереджати, а також у якому обсязі може бути дозволене розголошення таких відомостей.

Заборона розкриття відомостей досудового розслідування зумовлена особливостями кримінального провадження, зокрема необхідністю встановлення та розшуку осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, запобігання знищенню слідів та інших доказів винними особами або їх спільниками чи іншими зацікавленими в результатах досудового розслідування особами. Передчасне і неконтрольоване розголошення даних досудового розслідування може не тільки вплинути на хід досудового розслідування, завдати шкоди повноті й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а й інтересам потерпілого, підозрюваного й інших учасників кримінального провадження. Лише слідчий, прокурор як уповноважені на проведення досудового розслідування особи визначають зміст та обсяг даних досудового розслідування, які можуть бути оприлюднені і стати відомими певному або невизначеному колу осіб, зокрема, іншим учасникам кримінального провадження.

Водночас поняття таємниці і даних досудового розслідування в законі не визначено. В науковій літературі наявне визначення, що дані досудового розслідування - це відомості, які мають: а) стосуватися обставин розслідуваного злочину, підозрюваних чи звинувачених у ньому осіб та інших доказів у кримінальній справі; б) бути отримані в ході здійснення дізнання чи досудового слідства; в) бути закріплені або підлягати закріпленню в матеріалах кримінальної справи у встановленому законом порядку; г) не підлягати оголошенню без спеціального на те дозволу з боку уповноважених на це осіб.

З огляду на вищезазначене, а також аналіз повідомленої ОСОБА_1 інформації стороннім особам про заплановані до проведення слідчі дії (обшуки) та щодо яких саме осіб (судді ОСОБА_2 ), - ці дані безумовно становлять відомості досудового розслідування, що зумовлює визначений ст. 222 КПК України порядок надання дозволу на їх розголошення, а самовільне (без дозволу керівника групи слідчих чи прокурора) повідомлення всупереч визначеному порядку створює ризики для повноти та ефективності досудового розслідування.

Більш того, слідчі групи слідчих у відповідному проваджені, яких опитано під час службового розслідування, однозначно вказали на приналежність даних про проведення обшуку, щодо місця обшуку та обшукуваної особи до відомостей і таємниці досудового розслідування, особливо в період до початку проведення слідчої дії (обшуку).

Під час проведення інструктажу, який передував виїзду групи 24.07.2020 на виконання завдання, разом з усіма іншими працівниками ОСОБА_1 був поінформований про загальні вимоги щодо дотримання вимог режиму секретності, а відповідно до пункту 8 абзацу 4 розділу II та абзацу 1 розділу IV Посадової інструкції старшого оперативного працівника Другого відділу Управління спеціальних операцій Національного бюро, погодженої 23.06.2016 Керівником згаданого Управління та затвердженої 23.06.2016 Директором Національного бюро, ОСОБА_1 за посадою зобов`язаний знати та неухильно виконувати вимоги режиму секретності та внутрішньої безпеки/є відповідальним за дотримання режиму секретності. Вказані вимоги охоплюють й обов`язок не розголошувати відомості досудового розслідування, про які стало відомо під час виконання своїх обов`язків, що згідно з положеннями вищезазначених нормативних актів належать до таємної інформації та мають згадані обмеження доступу.

Відповідно до результатів службового розслідування ОСОБА_1 , який був належним чином проінструктований (у тому числі з приводу додержання вимог секретності) перед початком участі в проведенні заходу, усвідомлюючи значення своїх дій та їх протиправність, діючи в інтересах сторонніх осіб та всупереч інтересам слуоісби, намагався з використанням усіх доступних засобів та можливостей попередити зацікавлених осіб до початку обушків про їх проведення. При цьому він намагався зв`язатись як з особою, у якої планувались обшуки (за місцем роботи, проживання), так і сторонньою особою, що мала змогу донести таку інформацію адресату. З огляду на викладене ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій та передбачав настання шкідливих наслідків у вигляді розголошення таємної інформації, невиконання цілі запланованої слідчої дії та завдання кримінального провадження в цілому.

Разом з тим положення ст. 387 КК України передбачають відповідальність за розголошення даних досудового розслідування за відсутності письмового дозволу особою, попередженою в установленому законом порядку про обов`язок не розголошувати такі дані, а також розголошення таких даних спеціальним суб`єктом - суддею, прокурором, слідчим, дізнавачем, працівником оперативно-розшукового органу.

Встановлені під час службового розслідування факти свідчать, що ОСОБА_1 письмово про заборону розголошення даних досудового розслідування не попереджався, а також не належить до категорій спеціальних суб`єктів, які несуть відповідальність за ч. 2 ст. 387 КК України у зв`язку з відсутністю в посадових обов`язках повноважень на здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон) передбачено, що до працівників Національного бюро належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро. Особами начальницького складу є працівники підрозділів швидкого реагування, захисту учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників відповідно до цього Закону, оперативно-технічних підрозділів та підрозділів детективів Національного бюро.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону на осіб начальницького складу Національного бюро поширюється положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Частинами 1 та 2 ст. 20 Закону передбачено, що працівники Національного бюро самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони зобов`язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом. Працівники Національного бюро за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону працівники Національного бюро під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону серед підстав для притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності передбачено, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала відомою працівнику у зв`язку з виконанням його повноважень; інші підстави, передбачені Законом України «Про державну службу» для працівників Національного бюро, які є державними службовцями, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

Чинне Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, в пункті 23 передбачає, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством, а пунктом 26 визначено, що начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущено таке порушення, притягаються до відповідальності в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 1 цього Закону визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно- правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

В частині дотримання вимог присяги особи начальницького складу Національного бюро керуються положеннями ст. 12 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», складаючи присягу такого змісту: «Я (прізвище, ім`я, по батькові), вступаючи на службу до Національного антикорупційного бюро України, усвідомлюючи свою високу відповідальність, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю».

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено обов`язки осіб рядового і начальницького складу та зазначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. В частині другій цієї ж статті передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 вищевказаного Закону передбачено такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу II Кодексу професійної етики працівника Національного антикорупційного бюро України (далі - Кодекс), затвердженого наказом Директора Національного бюро від 01.09.2016 № 242, під час прийняття рішень та вчинення дій працівник Національного бюро повинен керуватися принципами етичної поведінки, визначеними цим Кодексом, зокрема принципами професіоналізму, законності, відповідальності.

Згідно з п. 2 розділу І Кодексу дія цього Кодексу поширюється на всіх працівників Національного бюро незалежно від займаної посади. Положення Кодексу є обов`язковими до виконання з моменту призначення працівника на посаду в Національному бюро. Дія Кодексу також поширюється на позаробочий час кожного працівника, виключно у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 розділу II Кодексу під час прийняття рішень та вчинення дій працівник Національного бюро повинен керуватися принципами етичної поведінки, визначеними цим Кодексом. У пункті 3 розділу II Кодексу передбачено, серед інших, принципи професіоналізму (Кожен працівник Національного бюро постійно дбає про свою компетентність, професійну честь і гідність. Віддано та сумлінно виконує службові обов`язки, сприяє підвищенню авторитету Національного бюро та зміцненню суспільної довіри до нього), законності (При здійсненні своїх повноважень працівник діє у спосіб, передбачений законом, та в межах своєї компетенції, своєчасно та ефективно вживає вичерпних заходів щодо усунення порушень закону, незалежно від суб`єкту їх вчинення), чесність та порядність (Працівник Національного бюро не застосовує заходи впливу такі, як ... введення в оману..., інші протизаконні заходи для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважає права, свободи, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він взаємодіє при здійсненні посадових обов`язків), відповідальність (Працівник Національного бюро, виконуючи покладені на нього обов`язки, несе персональну відповідальність за прийняті ним рішення, дії чи бездіяльність).

Пунктом 1.1 розділу III Кодексу передбачено стандарт етичної поведінки працівника Національного бюро «доброчесність», який полягає, серед іншого, в негайному повідомленні Директора Національного бюро та спеціально уповноважений підрозділ Національного бюро про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національного бюро.

Пунктом 1.2 розділу III Кодексу передбачено принципи етичної поведінки працівника Національного бюро «авторитет, повага та ввічливість», що передбачає виконання обов`язків відповідально, з метою реалізації завдань, покладених на Національне бюро; вжиття заходів для попередження неетичної поведінки колег та інших осіб, з якими взаємодіє під час виконання посадових обов`язків, будучи зразком для наслідування; прийняття рішень та впровадження їх відповідно до цілей та завдань Національного бюро, будучи відповідальним за дії або бездіяльність підлеглих працівників в рамках здійснення ними посадових обов`язків.

За змістом пункту 1.3 розділу III Кодексу «неупередженість» працівник Національного бюро утримується від надання чи позбавлення переваг або створення умов для цього по відношенню до будь-яких осіб...; у жодному разі не використовує повноваження Національного бюро, його майно чи працівників у партійних, групових чи особистих інтересах; виконує посадові обов`язки та приймає рішення відповідно до Присяги, об`єктивно, виважено, збалансовано та з урахуванням усіх обставин, не піддаючись незаконному впливу.

Відповідно до п. 1.4 розділу III Кодексу працівник Національного бюро самостійно приймає рішення, надає або виконує тільки законні накази (розпорядження), вказівки чи доручення в межах своїх повноважень; у разі виникнення сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), вказівки вимагає його письмового підтвердження, після отримання якого виконує такий наказ (розпорядження), вказівку чи доручення. Одночасно з виконанням повідомляє про нього у письмовій формі керівника вищого рівня. У такому разі він звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), вказівки чи доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), вказівки чи доручення; при прийнятті рішень та вчиненні дій керується вимогами чинного законодавства, внутрішнім переконанням, цим Кодексом, прагнучи досягти збалансованості між метою, яку прагнуть досягти його рішення та дії, та їхніми потенційними наслідками; усвідомлює потенційну шкоду для репутації Національного бюро в результаті прийняття чи виконання будь-якого неправомірного рішення або будь-якого невиконання стандартів цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до п. 1.6 вказаного розділу Кодексу працівник Національного бюро використовує інформацію з обмеженим доступом тільки для законної мети, обумовленої інтересами служби; не розголошує інформацію, яка стала йому відома у зв`язку із виконанням службових повноважень, у тому числі після припинення служби в Національному бюро.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу IV Кодексу положення, контроль за дотримання вимог цього Кодексу включає: самоконтроль, контроль Директора, заступників Директора, контроль з боку спеціально уповноваженого підрозділу, керівників та начальників підрозділів, контроль з боку інших працівників Національного бюро.

Самоконтроль (як одна з форм контролю за дотриманням Кодексу) синтезує в собі набутий власний досвід і моральні настанови, професійну освіту, можливість удосконалювати професійні навички, знання нормативно-правових актів тощо, які допоможуть приймати етично виважені рішення відповідно до принципів та стандартів етичної поведінки, визначених у Кодексі. Працівник має бути прикладом до наслідування по дотриманню вимог цього Кодексу для інших.

Відповідно до п. 2 розділу V Кодексу за порушення стандартів етичної поведінки, визначених цим Кодексом, працівник Національного бюро може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством. Пунктом 6 цього ж розділу Кодексу визначено, що працівник Національного бюро, якому стала відома інформація про порушення стандартів етичної поведінки іншим працівником Національного бюро, зобов`язаний негайно повідомити про це Управління внутрішнього контролю Національного бюро.

Аналогічне положення щодо негайного, але не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання інформації чи з моменту події, інформування Управління внутрішнього контролю про наявні відомості про порушення іншим працівником Національного бюро вимог законів України «Про запобігання корупції», «Про державну службу» та/або Кодексу професійної етики працівників Національного бюро, а також надходження пропозиції (вимоги, наказу) вчинення дій, які суперечать положенням чинного законодавства в сфері протидії корупції та/або порушують Кодекс професійної етики працівників Національного бюро міститься у п.п. 1.1 та 1.2 наказу Директора Національного бюро від 09.08.2017 № 165-0 «Про організаційне забезпечення здійснення внутрішнього контролю у Національному антикорупційному бюро України». В абзаці 3 п. 2 цього ж наказу йдеться про попередження працівників Національного бюро та їх керівників (начальника) про персональну, в тому числі дисциплінарну, відповідальність за несвоєчасне повідомлення Управлінню внутрішнього контролю відомостей, зазначених у п.1 цього наказу.

Водночас всупереч вимогам вищевказаних нормативних та відомчих актів, ОСОБА_1 , перебуваючи в складі групи працівників Управління спеціальних операцій Національного бюро, які залучалися детективами Головного підрозділу детективів Національного бюро 24.07.2020 для забезпечення безпеки учасників кримінального провадження №52020000000000362 під час підготовки і проведення обшуку в судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , дізнавшись про проведення обшуків в останньої та усвідомлюючи наявне особисте знайомство та позаслужбові стосунки із ОСОБА_2 , не повідомивши про це будь-кого з присутніх детективів Національного бюро, свого безпосереднього керівника та/або спеціально уповноважений підрозділ, самостійно прийняв рішення вчинити дії задля попередження ОСОБА_2 про обшуки і таким чином віддячити за раніше прийняте суддею на його користь рішення та надати їй змогу підготуватися шляхом приховання від органу досудового розслідування речей і документів, на відшукання яких спрямовувалися призначені того дня обшуки за місцем її роботи і проживання, з метою чого із використанням власного мобільного терміналу та встановлених на ньому спеціалізованих програм (месенджерів), на 7 годину здійснив неодноразові спроби зв`язатись із ОСОБА_2 , а надалі з особою, яка раніше працювала з нею, та під час успішного аудіодзвінка ідентифікував себе і попрохав переказати ОСОБА_2 інформацію про проведення в неї обшуків, розголосивши відомості досудового розслідування стороннім особам.

Таким чином, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 розділу III Кодексу професійної етики працівника Національного бюро, порушив обов`язок берегти державну таємницю; дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги статутів і наказів начальників, а також Присяги в частині зобов`язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, ... бути чесним, ... зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю; дотримуватися норм професійної та службової етики в частині вимог Кодексу: виконувати обов`язки відповідально, з метою реалізації завдань, покладених на Національне бюро; приймати рішення та впроваджувати їх відповідно до цілей та завдань Національного бюро; утримуватись від надання переваг або створення умов для цього по відношенню до будь-яких осіб; виконувати посадові обов`язки та приймати рішення відповідно до Присяги, об`єктивно, виважено, збалансовано та з урахуванням усіх обставин, не піддаючись незаконному впливу; при прийнятті рішень та вчиненні дій керуватись вимогами чинного законодавства, внутрішнім переконанням, цим Кодексом, прагнучи досягти збалансованості між метою, яку прагнуть досягти його рішення та дії, та їхніми потенційними наслідками; усвідомлювати потенційну шкоду для репутації Національного бюро в результаті прийняття чи виконання будь-якого неправомірного рішення або будь-якого невиконання стандартів цього Кодексу; використовувати інформацію з обмеженим доступом тільки для законної мети, обумовленої інтересами служби; не розголошувати інформацію, яка стала йому відома у зв`язку із виконанням службових повноважень.

Як результат, наявні передбачені пп.1, 2 та 6 ч.4 ст.28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а саме: невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала відомою працівнику у зв`язку з виконанням його повноважень; інші підстави, передбачені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

У результаті розслідування встановлено, що в діяннях працівника Національного бюро ОСОБА_1 наявна вина, що зумовлена активними діями щодо розголошення стороннім особам відомостей досудового розслідування. Негативні наслідки від допущених порушень не можуть бути визначені, оскільки через поінформованість ОСОБА_2 щодо проведення обшуків та її прибуття заздалегідь підготовленою було втрачено можливість в повній мірі здобути відшукувані речі і документи (докази), які становили ціль слідчих дій.

Як наслідок, Дисциплінарною комісією Національного бюро, до складу якої входять члени Ради громадського контролю, які не є працівниками Національного бюро, вирішено, що в діях ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок у вигляді невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків шляхом недотримання законодавства, Присяги і наказів начальника; незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала відомою працівнику у зв`язку з виконанням його повноважень; порушення норм професійної та службової етики, що призвело до порушення вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 розділу III Кодексу професійної етики працівника Національного бюро, та наявні визначені пунктами 1, 2, 6 частини 4 статті 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», а також рекомендовано Директору Національного бюро застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у Національному антикорупційному бюро України.

Наказом Директора Національного бюро від 09.11.2020 № 448-ДСК-ОНС застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національного антикорупційного бюро України, а наказом від 09.11.2020 № 449-ДСК-ОНС вирішено звільнити зі служби у Національному антикорупційному бюро України ОСОБА_1 .

Суд не бере до уваги посилання позивача на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230, яким затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, оскільки відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» на осіб начальницького складу Національного бюро поширюється положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто на осіб начальницького складу Національного бюро України поширюється лише положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а не всі інші акти органів внутрішніх справ навіть ті які були прийняті на виконання цього положення.

Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» є спеціальним законом, який визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України, а відтак у здійсненні організації та діяльності останнього слід застосовувати його норми, у тому числі і накази та розпорядження Директора Національного бюро, спрямовані на його виконання.

Відповідно до ч.2 ст.28 зазначеного закону дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю, попередження, виявлення та розслідування правопорушень у діяльності працівників Національного бюро.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, укладеними в установленому порядку, цим Положенням, а також наказами, розпорядженнями та дорученнями Директора Національно бюро (п. 1.2 розділу І Положення №2 від 19.10.2015).

Разом з тим пункти 3.1, 3.4, 3.5 розділу III Положення № 2 від 19.10.2015 встановлено, що до обов`язків і функцій Управління відноситься запобігання вчиненню правопорушень працівниками Національного бюро згідно з вимогами законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ; перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв`язку Національного бюро, щодо причетності працівників Національного бюро до вчинення правопорушень; проведення службового розслідування стосовно працівників Національного бюро.»

Крім того, згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 1698-VII Директор Національного бюро видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Національного бюро.»

Відповідно до п. 8.2 розділу VIII Положення № 2 від 19.10.2015 порядок проведення службових розслідувань визначається Інструкцією.

Наказом Національного антикорупційного бюро України від 23.10.2015 № 4 затверджено Інструкцію про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України.

Разом з тим пунктом 8 Перехідних положень Закону № 1698-VII встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом Закони України, інші нормативно- правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Законом № 1698-VII право визначити порядок діяльності підрозділу внутрішнього контролю, в тому числі і щодо проведення службового розслідування надано Директору Національного бюро, суд погоджується з доводами відповідача про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 13.06.2000 №950.

Закон № 1698-VII є спеціальним законом, який визначає правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України, а відтак при здійсненні організації та діяльності останнього слід застосовувати його норми, у тому числі і накази та розпорядження Директора Національного бюро спрямовані на його виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийняті оскаржуваного наказу про звільнення позивача з Національного антикорупційного бюро України було враховано всі обставини, що вказують на порушення останнім службової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій