Ухвала суду № 96213068, 05.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 квітня 2021 року м. Київ № 826/13875/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач), третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України (надалі також - третя особа) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.05.2020, залишеного без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 15 протоколу № 21 від 23.02.2018 року. Зобов`язано Департамент фінансів Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 p., у зв`язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Київському ОВК. Зобов`язано Київський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги до Департаменту фінансів Міністерству оборони України. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

21.12.2020 судом видано виконавчий лист.

На адресу суду позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем станом на момент подачі даної заяви, рішення суду не виконано.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020, суд виходить з наступного.

Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Аналіз наведених положень КАС України свідчить про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує посилання позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17 та згідно якого клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й задоволене судом вже після ухвалення рішення у справі.

Разом з цим, аналіз наступних у часі рішень Верховного Суду свідчить про те, що Верховним Судом фактично змінено зазначену правову позицію.

Так, у постановах від 31.10.2019 у справі №820/1560/17, від 07.11.2019 у справі №361/11754/13-а, колегії суддів дійшли висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття рішення у справі.

Враховуючи наявність можливості зміни окремих правових позицій та роль висновків Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики, суд при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю враховував останні актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано це питання.

Також суд враховує, що відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Суд вважає, що дана норма також свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю прописаних у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.

Тобто, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контролю за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході виконання в порядку статті 287 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що особа яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення вправі звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. При цьому, реалізація цього права позивачем жодним чином не залежить від встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення.

Враховуючи наведене суд вважає, що вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно під час ухвалення відповідного рішення.

Ухвалюючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020, суд не вважав за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням цього рішення.

Суд враховує, що станом на час подання заяви про встановлення судового контролю рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2020 у вказаній частині відповідачем не виконано, що порушує права позивача.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 можливі зокрема в порядку, передбаченому статтями 287 та 382 КАС України, та в порядку Закону України «Про виконавче провадження», однак на даний момент судом встановлено, що позивач не звертався до виконавчої служби в прядку визначеному законодавством України.

З огляду на наведене у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020, відтак, у задоволенні відповідної заяви позивача необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 287, 382, 383 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.

Суддя І.В. Смолій