Рішення № 96212981, 13.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/860/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12.11.2020 №00008710700.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що посилання в Акті перевірки на інформацію, що міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, де ТОВ «Рост Капітал Активе» фігурує в кримінальному провадженні №42017000000001595 від 22.05.2017 за фактами фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненої повторно та за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 2 ст. 209 КК України є безпідставним, як на підставу для висновку про фіктивність операцій між ТОВ «Семенівка Агро Плюс» та ТОВ «Рост Капітал Активе». Відсутні докази, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента , який би набрав законної сили, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків. У разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Також зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Виходячи з наведеного контролюючим органом в Акті помилково зроблений висновок про відсутність фактичних операцій ТОВ «Семенівка Агро Плюс» та ТОВ «Рост Капітал Активе».

Ухвалою від 12.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства та скасуванню не підлягає. Доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують правильність висновків Акту перевірки, а тому ГУ ДПС у Чернігівській області повністю не визнає позовних вимог, вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим і просить відмовити в їх задоволенні.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній наголошує на протиправності висновків відповідача, вважає їх необгрунтованими та просить суд задовольнити позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.08.2020 № 1379 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», головним державним ревізором - інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області Хроленком Олександром Геннадійовичем, головним державним ревізором - інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області Бендіком Юрієм Васильовичем на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.82 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) проведено документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» код ЄДРПОУ 42493173 (далі - ТОВ «Семенівка Агро Плюс», Товариство) з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого по декларації за липень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2020 № 9206315868 з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.09.2020 № 9243001716).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 16.10.2020 № 86/07/42493173.

Так, відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.44.1, п.198.1, п.198.2, п.188.1 ст.188, п.198.3, ст. 198, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено значення р.20.2.1 «Сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» за березень 2020 - на суму 497 988 грн та відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2020 - на суму 3 533 877 грн. Крім цього, завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за липень 2020 на суму 33 665 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті, Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс», керуючись п.86.7 та п.44.7 Податкового кодексу України подано свої заперечення на Акт (вих. № 62 від 29.10.2020)

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області розглянуті заперечення Товариства та надано відповідь від 09.11.2020 вих. № 86/10/25-01-07-01-06 згідно якої податковий орган вважає, що надані документи та аргументи викладені в запереченнях не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесені податкових повідомлень-рішень.

12.11.2020 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00008710700 за формою "В 1 ", яким визначено завищення суми від`ємного значення , яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2020 на суму 497 988,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 124 497,00 грн.

- №00008720700 за формою "ВЗ", яким відмовлено в отримані бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2020 року на суму 3 533 877,00 грн.

Не погоджуюсь з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями у відповідності до п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України 23.11.2020 вих. №75 Товариством подано скаргу до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду скарги 25.01.2021 Державною податковою службою України вирішено податкове повідомлення-рішення №00008710700 за формою "В1" залишити без змін, а податкове повідомлення-рішення №00008720700 за формою "ВЗ" скасувати в частині на суму 3 256 123 грн, в іншій частині залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» вважає, що податкове повідомлення-рішення №00008710700 за формою "В 1 ", яким визначено завищення суми від`ємного значення , яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2020 на суму 497 988,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 124 497,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню, в результаті чого звернулося до суду з даним позовом.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку відповідача про порушення Товариством податкового законодавства стала:

- наявність інформації з Єдиного реєстру судових рішень про те, що ТОВ «Рост Капітал Активе» фігурує в кримінальному провадженні від 22.05.2017 №42017000000001595 за фактами фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочиним шляхом, вчиненої повторно та за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України;

- фактична відсутність у ТОВ «Рост Капітал Активе» достньої кількості власних трудових ресурсів для надання послуг сільськогосподарської техніки з екіпажем.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд звертає увагу на наступне.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно абз. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тому необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п.198.3, п 198.6 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та якими передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд зазначає, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованих податкових накладних - залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, в матеріалах справи містяться документи, які також надавались до перевірки, а саме (т.1 а.с.121-196):

- Договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 26.02.2019 № 26/02-2019-2;

- Акт приймання-передачі від 30.03.2019 за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 26.02.2019, акт приймання-передачі від 09.10.2019 за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 26.02.2019, акт приймання-передачі від 27.11.2019 за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 26.02.2019, акт приймання-передачі від 30.03.2019 за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.11.2019, Акт приймання-передачі від 05.09.2019 за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 26.02.2019;

- додатки №1, №2, №4-8 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 26.02.2019 № 26/02-2019-2;

- Акти надання послуг №4 від 08.04.2019, №10 від 19.04.2019, №140 від 07.10.2019, №141 від 07.10.2019, №142 від 07.10.2019, №149 від 11.10.2019, №150 від 11.10.2019, №162 від 21.10.2019, №163 від 21.10.2019, №176 від 01.11.2019, №177 від 01.11.2019, №203 від 27.11.2019, №200 від 28.11.2019, №200 від 28.11.2019.

Проведення розрахунків за договором підтверджується платіжними дорученнями №359 від 16 квітня 2019 року, №366 від 18 квітня 2019, №442 від 26 квітня 2019 року, № 452 від 02 травня 2019 року, №523 від 14 травня 2019 року, №549 від 16 травня 2019 року, №11 від 10 жовтня 2019 року, №12 від 10 жовтня 2019 року, №13 від 10 жовтня 2019 року, №18 від 17 жовтня 2019 року, №19 від 17 жовтня 2019 року, №1534 від 29 жовтня 2019 року, №1557 від 31 жовтня 2019 року, №1596 від 05 листопада 2019 року, №1739 від 19 листопада 2019 року, №1858 від 27 листопада 2019 року, №1864 від 28 листопада 2019 року, №1958 від 10 грудня 2019 року, №2055 від 17 грудня 2019 року, №55 від 16 січня 2020 року.

За результатами господарської операції складено податкові накладні. Всі податкові накладні, які включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ - зареєстровані в ЄРПН , а саме податкові накладні: №5 від 21.10 2019, №4 від 21.10.2019, №4 від 11.10.2019, №4 від 07.10.2019, №3 від 11.10.2019, №3 від 07.10.2019, №3 від 01.10.2019, №2 від 07.10.2019, №2 від 01.11.2019, №1 від 28.11.2019, №1 від 27.11.2019, №1 від 19.04.2019, №1 від 16.12.2019, №1 від 08.04.2019.

Надані відповідачу на перевірку та суду документи мають всі реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та дають змогу ідентифікувати особу, що здійснювала господарську діяльність.

Жодних зауважень у контролюючого органу ані в Акті перевірки, ані у відзиві на позов не висловлено.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас такі докази відповідачем в Акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів роботи та послуги не виконано.

Таким чином, сукупність вищезазначених фактів та обставин свідчать, що первинні документи на підставі якихпозивачем сформовано дані податкового обліку, опосередковувалися реальним рухом активів та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах.

Щодо посилань відповідача на інформацію, що міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, де ТОВ «Рост Капітал Активе» фігурує в кримінальному провадженні №42017000000001595 від 22.05.2017 за фактами фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненої повторно та за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205; ч.2 ст.209 КК України, суд вважає їх безпідставними, оскільки наявність кримінального провадження не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, відсутні докази, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента , який би набрав законної сили, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків.

З огляду на обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Суд зазначає, що відповідач також посилається на відсутність у контрагента позивача матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. Проте, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, контрагент не позбавлений права на залучення техніки чи трудових ресурсів для здійснення своєї діяльності, що не є порушенням чинного законодавства і не може свідчити про нереальність такої операції.

Натомість обмеження господарюючого суб`єкта на самостійне залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є порушенням одного з встановлених частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України принципів здійснення підприємницької діяльності.

Так, в підтвердження того, що ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» мало в наявності матеріальні ресурси та трудові ресурси, які необхідні для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з ТОВ «Семенівка Агро Плюс» є:

- договір оренди транспортних засобів та самохідних машин та механізмів з екіпажем від 22.10.2019 №А-00097/2019 між ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець), згідно якого між сторонами проведено розрахунки на загальну суму 235 090,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1265 від 28.11.2019, №1287 від 29.11.2019, №1341 від 13.12.2019, № 371 від 19.12.2019, №1415 від 03.01.2020, №1428 від 09.01.2020;

- договір оренди транспортних засобів та самохідних машин та механізмів з екіпажем від 23.09.2019 № А-00051/2019 між ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» (Орендар) та ТОВ «Агротех 2017» (Орендодавець), згідно якого між сторонами проведено розрахунки на загальну суму 1 338 001,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1219 від 19.11.2019, №1054 від 11.10.2019, №1185 від 07.11.2019, №1220 від 19.11.2019, №1221 від 19.11.2019, № 1125 від 23.10.2019, №1129 від 25.10.2019, №1159 від 30.10.2019, №1271 від 28.11.2019, №1282 від 29.11.2019, №1309 від 04.12.2019, № 1361 від 18.12.2019, №1362 від 18.12.2019, №1433 від 09.01.2020, №1481 від 24.01.2020, №1529 від 14.02.2020, №1579 від 06.03.2020, №1609 від 03.04.2020;

- договір оренди транспортних засобів та самохідних машин та механізмів з екіпажем від 25.09.2019 № А-00086/2019 між ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» (Орендар) та ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець), згідно якого між сторонами проведено розрахунки на загальну суму 1 008 178,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1525 від 14.02.2020, №1480 від 24.01.2020, №1435 від 10.01.2020, №1436 від 10.01.2020, №1457 від 17.01.2020, №1264 від 28.11.2019, №1296 від 03.12.2019, №1369 від 19.12.2019, №1389 від 21.12.2019, №1263 від 28.11.2019, №1228 від 20.11.2019, №1190 від 08.11.2019, №1182 від 07.11.2019, №1100 від 18.10.2019;

- договір оренди транспортних засобів та самохідних машин та механізмів з екіпажем від 27.09.2019 №А-00061 /2019 між ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» (Орендар) та ТОВ «C-Транс Авто» (Орендодавець), згідно якого між сторонами проведено розрахунки на загальну суму 283 802,77 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1277 від 29.11.2019, №1477 від 24.01.2020, №1140 від 28.10.2019, №1577 від 06.03.2020;

- договір оренди транспортних засобів та самохідних машин та механізмів з екіпажем від 15.07.2019 №А-00037/2019 між ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» (Орендар) та ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець), згідно якого між сторонами проведено розрахунки на загальну суму 416 998,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1283 від 29.11.2019, №1210 від 15.11.2019, №1580 від 06.03.2020.

Суд зазначає, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Більше того, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди може мати значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Суд наголошує, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента в ланцюгу постачання товарів, робіт та послуг. Тому платник податків - позивач (покупець товарів (робіт, послуг) неправомірно, на підставі висновків Контролюючого органу, зазнає негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту внаслідок можливої (а не доведеної і встановленому порядку обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили) неправомірної діяльність його контрагентів.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17 «сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може вважатися підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, контролюючим органом під час перевірки не доведено факту наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, тому ТОВ «Семенівка Агро» не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами впливу ТОВ.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що відповідач належним чином не дослідив господарські операції позивача, а висновки Акту перевірки, на підставі яких було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Відтак, враховуючи надання позивачем копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов`язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарської операції з ТОВ «Рост Капітал Активе».

Доказів того, що первинні бухгалтерські документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Тобто, позивачем підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі, а відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

Таким чином, в ТОВ «Семенівка Агро Плюс» відсутні порушення п.44.1, п.198.1, п.198.2. п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу та як наслідок платником не завищено значення р.10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» податкової звітності з ПДВ на загальну суму 497 988 грн, в т. ч. за жовтень 2019 р. на суму 217 527 грн, за листопад 2019 р на суму 255 099 грн, за грудень 2019 р. на суму 25 362 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Рост Капітал Активе», і як наслідок, не завищував значення р.20.2.1 «Сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» за березень 2020 - на суму 497 988 грн.

Отже, суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 12.11.2020 №00008710700 за формою "В1", яким визначено завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2020 року на суму 497 988 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 124 497 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12.11.2020 №00008710700.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» 9 337,28 грн (дев`ять тисяч триста тридцять сім гривень 28 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу"Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» (вул.Новоселиця, 35, с.Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15400, код ЄДРПОУ 42493173);

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966).

Повний текст рішення суду складено 13.04.2021.

Суддя Л.О. Житняк