Рішення № 96212842, 13.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2711/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації (відповідач), з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 15.12.2020 року, з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації №03.02.-26/3075 від 20.10.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині А0222 в м. Києві. Під час виконання своїх військових обов`язків 25.10.2012 року з позивачем стався нещасний випадок у майстерні вищезазначеної військової частини, внаслідок чого гр. ОСОБА_1 завдано ушкодження здоров`я, а саме: ампутація другого та третього пальців правої кисті, перелом з пошкодженням сухожилля четвертого пальця правої кисті, що підтверджується актом про нещасний випадок від 07.11.2012 року.

У 2013 році позивач проходив лікування та отримав свідоцтво про хворобу №33 від 07.02.2013 року про непридатність до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Отримав посвідчення інваліда 3-ї групи, яке було дійсне до 01.05.2020року.

Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії серії ААБ №649864 від 18.06.2020 року позивачу була встановлена 3-я група інвалідності - безтерміново. Позивач зазначив, що ним неодноразово направлялися звернення до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА, останнє звернення від 16.10.2020 року, щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Згідно останньої відповіді Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 20.10.2020 року відмовлено позивачу у визнанні відповідного статусу та видачі посвідчення, посилаючись на відсутність підстав та на роз`яснення Департаменту соціального захисту Чернівецької обласної державної адміністрації.

Позивач вважає, що ним надано всі необхідні документи для отримання посвідчення інваліда війни у відповідності до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв`язку з чим необхідно визнати протиправною відмову відповідача у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Ухвалою суду від 11.12.2020 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.12.2020 року, у встановлений судом строк, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, на які вказувалось в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк, з моменту її отримання, подати відзив на позовну заяву. Копію ухвали від 17.12.2020 року відповідач отримав 21.12.2020 року, проте у встановлений строк відзив на позовну заяву не подав.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 20.11.2018 року, орган, що видав - 7318 (а.с. 5).

Актом про нещасний випадок від 07.11.2012 року №1782 зафіксовано, що 25.10.2012 року близько 18год.25хв. солдат строкової військової служби ОСОБА_1 допомагав начальнику майстерні виготовити деталі з дерева для храму, який знаходиться на території військової частини. Під час відлучки з майстерні начальника майстерні, солдат ОСОБА_1 без дозволу включив циркулярну пилку та почав на ній працювати, з особистої необережності допустив попадання правої кисті до ріжучої частини циркулярної пилки, внаслідок чого отримав травму. Вид події: нещасний випадок. Причини нещасного випадку: особиста необережність. Медичний висновок про діагноз ушкодження здоров`я потерпілого: травматична ампутація другого та третього пальців правої кисті, перелом з пошкодженням сухожилля четвертого пальця правої кисті (а.с. 8-9).

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №33 від 07.02.2013 року госпітальної військово-лікарської комісії вч А2923 позивачу встановлено діагноз: відсутність другого пальця правої кисті на рівні дистальної третини основної фаланги, тендогенні контрактури дистального та проксимального міжфалангових суглобів ІІІ, IV пальців після травматичного ушкодження ІІ, ІІІ, IV пальців правої кисті (25.10.2012 року) при незначному порушенні функції. Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 10).

16.04.2013 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.04.2013 року відповідно до якого він є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України. 10.04.2017 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3 відповідно до якого він є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення дійсне до 01.05.2020 року (а.с. 7).

Згідно Довідки до акта огляду медикосоціальною експертною комісією серії 12ААБ№649864 від 18.06.2020 року, при повторному огляді, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, безтерміново. Так, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 17).

Відповідно до Листа Департаменту соціального захисту населення від 28.07.2020 року №01.1-19/3329 надано відповідь на запит Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, згідно якої відсутні правові підстави для встановлення гр. ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 22).

16.10.2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення про встановлення статусу інваліда війни (а.с. 18).

Розглянувши заяву позивача від 16.10.2020 року, відповідач листом від 20.10.2020 року №03.02-26/3075 повідомив, що Управлінням праці та соціального захисту населення видаються пільгові посвідчення встановленого зразка, особам з інвалідністю, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно наданої Вами-довідки МСЕК (серія 12 ААБ № 649864 виданої 18.06.2020 року), зазначено причину інвалідності "Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Соціальний захист осіб, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зважаючи на вищезазначену інформацію та відсутність правових підстав для видачі посвідчення відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", управління праці та соціального захисту населення немає можливості видати позивачу посвідчення згідно наданої довідки МСЕК. Додатково повідомлено про те, що позивачу необхідно надати раніше видане посвідчення "Інваліда війни" (№ НОМЕР_4 від 16.04.2013 року) для вилучення (а.с. 19).

Вважаючи протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації щодо відмови у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 року №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закон №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Частина 2 ст. 7 Закону №3551-XII доповнює перелік осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачений частиною 1 даної статті. Зокрема, згідно п. 1 ч. 2 ст.7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Тобто, за змістом ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать виключно особи з числа військовослужбовців діючої армії та інші, які одержали інвалідність під час захисту Батьківщини, або ж виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій.

Водночас, проходження строкової служби з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь, не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону №3551-XII.

Віднесення особи до інваліда війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього Закону.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, необхідно з`ясувати саму причину інвалідності, а саме чи дійсно пов`язана вона з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII (під час воєнних дій), адже в іншому випадку особа не може вважатись інвалідом війни.

Відповідно до п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Згідно пунктів 1.1, 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту "а" пункту 21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане військовослужбовцем під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: "Поранення (контузія, травма, каліцтво) ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

Водночас, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, то відповідно до підпункту "б" пункту 21.5 Положення ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: "Поранення (контузія, травма, каліцтво) ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби".

За змістом пунктів 21.12, 21.13 Положення №402 причинний зв`язок захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців, які пройшли медичний огляд раніше, та/або у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або інших військово-медичних документах постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань (поранень), причинний зв`язок визначається (переглядається) штатними ВЛК за територіальним принципом.

Отже, обов`язковою умовою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність відповідної постанови ВЛК із висновком про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане із захистом Батьківщини.

Як встановлено судом, актом про нещасний випадок від 07.11.2012 року №1782 зафіксовано, що 25.10.2012 року близько 18год.25хв. солдат строкової військової служби ОСОБА_1 допомагав начальнику майстерні виготовити деталі з дерева для храму, який знаходиться на території військової частини. Під час відлучки з майстерні начальника майстерні, солдат ОСОБА_1 без дозволу включив циркулярну пилку та почав на ній працювати, з особистої необережності допустив попадання правої кисті до ріжучої частини циркулярної пилки, внаслідок чого отримав травму. Вид події: нещасний випадок. Причини нещасного випадку: особиста необережність. Медичний висновок про діагноз ушкодження здоров`я потерпілого: травматична ампутація другого та третього пальців правої кисті, перелом з пошкодженням сухожилля четвертого пальця правої кисті

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №33 від 07.02.2013 року госпітальної військово-лікарської комісії в/ч А2923 позивачу встановлено діагноз: відсутність другого пальця правої кисті на рівні дистальної третини основної фаланги, тендогенні контрактури дистального та проксимального міжфалангових суглобів ІІІ, IV пальців після травматичного ушкодження ІІ, ІІІ, IV пальців правої кисті (25.10.2012 року) при незначному порушенні функції. Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Очевидним є те, що позивач отримав інвалідність в мирний час. При цьому, останній не приймав участі по захисту Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій.

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а тому суд погоджується з позицією відповідача, про те, що позивач не має права на встановлення йому статусу інваліда війни.

Крім того, обласною Медико-соціальною експертною комісією м. Чернівці, позивача визнано інвалідом ІII групи, видано довідку серії 12ААБ№649864 від 18.06.2020 року, в якій зазначено причину інвалідності "Травма, ТАК, отримана при виконанні обов`язків військової служби", яка не може бути належним доказом, оскільки не містить відомостей про причинний зв`язок поранення позивача із захистом Батьківщини, не підтверджує перебування позивача на фронті чи в районі воєнних дій у складі діючої армії.

Слід зазначити, що саме поняття "обов`язків військової служби", в Законі №3551-XII є невід`ємно пов`язаним з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону № 3551 -XII.

Аналогічне трактування поняття "обов`язків військової служби" є у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №21-377а13, де зазначено: "...віднесення особи до інваліда війни відповідно до ст. 7 Закону № 3551-ХІІ безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у ст. 4 цього Закону".

Відповідно до ст. 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В свою чергу, на думку суду, відмова у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни не порушує право позивача на соціальний захист і гарантії, які підпадають під регулювання іншого нормативного акту, зокрема відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів позивача, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Нижні Станівці, Кіцманський район, Чернівецька область, 59357);

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА (код ЄДРПОУ 03196280, вул. Незалежності, 83, м. Кіцмань, Чернівецька область, 59300).

Суддя В.О. Григораш