Рішення № 96212808, 12.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/337/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (далі - позивач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати п.1 наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 09 листопада 2020 року № 519 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у виді звільнення зі служби в поліції, та наказ 243 о/с від 31 грудня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що його звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни є незаконним, оскільки в ході службового розслідування, що передувало звільненню, не доведена наявність в його діяннях складу дисциплінарного проступку.

З цього приводу зазначив, що з висновку службового розслідування та змісту оскаржуваного наказу від 09.11.2020 року №519 вбачається, що відповідач фактично звинуватив позивача у тому, що останній не притягнув правопорушника ОСОБА_2 до адміністративній відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, застосував до нього фізичну силу, а саме спеціальний засіб "кайданки" та наніс декілька ударів рукою в область голови, а також не склав процесуальних документів за фактом затримання ОСОБА_2 , не проінформував Центр з надання безоплатної вторинної допомоги, не повідомив свого керівника письмовим рапортом про застосування до особи спеціального засобу.

Натомість, позивач зазначені обставини спростовував, на підтвердження чого пояснив, що 09.10.2020 року ним не було здійснено затримання особи в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Також вказував, що згідно його посадової інструкції на нього не покладено повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень.

Пояснив, що під час переслідування правопорушника ОСОБА_2 , сталося зіткнення службового автомобіля, на якому він ніс службу, з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 . Отже, позивач став учасником дорожньо-транспортної пригоди, та будучи заінтересованою особою, не мав права складати відносно ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення, затримання та інші процесуальні документи, а також інформувати Центр з надання безоплатної вторинної допомоги про затримання правопорушника. Крім того, зазначив, що після зіткнення ОСОБА_2 раптово почав рухатися на своєму автомобілі заднім ходом, що призвело до повторного зіткнення вказаних автомобілів. Про цей факт він повідомив чергову частину Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області.

Також позивач вважає необґрунтованим звинувачення у незаконному застосуванні до ОСОБА_2 фізичної сили, зокрема, застосування до порушника "кайданок". У зв`язку з чим, вказував, що виходячи з тих обставин, що ОСОБА_2 втік з місця вчинення адміністративного правопорушення, керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, не виконав вимог поліцейських про зупинку, а під час його переслідування раптово почав рухатися на своєму автомобілі заднім ходом, внаслідок чого вчинив наїзд на службовий автомобіль, в якому знаходилися поліцейські, позивач вважає, що правомірно застосував до ОСОБА_2 спеціальний засіб "кайданки". З приводу нанесення йому ударів рукою в область голови, вказує, що вказаного не вчиняв, і вважає, що такий факт взагалі не доведений в ході службового розслідування.

За наведених обставин, позивач стверджував, що посилання в оскаржуваних наказах на порушення ним ст.213 КПК України, глави 19 розділу IV КУпАП, ч.1 ст.23, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.5.4. Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів носять формальний характер і зроблені без зазначення змісту таких порушень. Окрім того, звертав увагу суду на те, що під час застосування дисциплінарного стягнення до нього, відповідачем не дотримано балансу справедливої рівноваги між вчиненим проступком та мірою дисциплінарного стягнення.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Вказав, що підставою звільнення позивача став висновок службового розслідування, за результатом якого комісією встановлено, що позивач, проходячи службу в Національній поліції України, будучи зобов`язаним неухильно дотримуватись Присяги поліцейського, положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов`язки, вимоги службової дисципліни, яка ґрунтується на обов`язку поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, неприпустимості дій, що підривають авторитет Національної поліції України, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчиненні іншими працівниками поліції, не вжив заходів щодо документування та реєстрації в ІС ІПНП адміністративного проступку, вчиненого ОСОБА_2 , а натомість, перевищуючи свої службові обов`язки, вдався до дій, які порушили права та законні інтереси ОСОБА_2 , а також внаслідок яких останній отримав тілесні ушкодження.

Відповідач зазначив також, що про факт нанесення ОСОБА_2 позивачем тілесних ушкоджень, внаслідок застосування фізичної сили, останній керівника письмово не повідомив, чим порушив вимоги ч.2 ст.44 Закону. Крім цього, позивач намагався приховати обставини ДТП, допущені з вини його колеги - ОСОБА_3 , а також порушення порядку застосування поліцейських заходів примусу.

Таким чином, на думку відповідача, своїми діями (бездіяльністю) позивач допустив порушення службової дисципліни, що виразились у невиконанні ним вимог глави 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, вимог п.5.4 Правил дорожнього руху, Правил професійної етики поліцейських, вимог Дисциплінарного статуту НПУ, та Закону України "Про Національну поліцію". Під час проведення службового розслідування, обставин, що пом`якшують відповідальність позивача встановлено не було. Натомість були встановлені обставини, що обтяжують відповідальність позивача.

Отже, на думку відповідача, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції було здійснено у відповідності до чинного законодавства, йому передувало проведене за належною процедурою службове розслідування, при визначенні міри дисциплінарного впливу враховано тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, а відтак на думку відповідача висновок службового розслідування та оскаржувані накази є правомірними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи з викликом учасників справи.

2. 02.03.2021 року усною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про допит свідків та відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик експерта, що відображено в протоколі судового засідання (т.2 а.с.57-59).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 02.03.2021 року представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові.

2. Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, наведених у відзиві.

3. В судовому засіданні 09.03.2021 року судом в якості свідків допитані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , а також оголошено перерву для повторного виклику свідків зі сьлрони відповідача.

4. 19.03.2021 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Від представника відповідача надійшла заява аналогічного змісту.

5. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 з 07.11.2015 року перебував на службі в Національній поліції України, зокрема, з 10.07.2020 року - на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції (далі - Сокирянського ВП Кельменецького ВП) ГУНП в Чернівецькій області (т.1 а.с.39).

2. Заступником начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області - начальником відділу ІОС майором поліції В.Шепенюком 09.10.2020р. складено доповідну записку, на ім`я начальника ГУНП в Чернівецькій області А.Дмитрієва по факту дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталась на автодорозі між с.Білоусівка та с.Галиця Сокирянського району Чернівецької області, за участю службового автомобіля Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області "Мітсубіші Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) та автомобіля марки "ВАЗ 21099", д.н.з. НОМЕР_2 - у якій майор поліції В.Шепенюк, з метою надання дисциплінарної оцінки діям (бездіяльності) поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які заступили на чергування та несли службу на вказаному службовому автомобілі - клопотав про призначення за вказаним фактом службового розслідування (т.1 а.с.68-69).

3. Наказом ГУНП в Чернівецькій області від 09.10.2020 р. №1070 призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09.10.2020 року близько 01год. 12хв., на автодорозі між с.Білоусівка та с.Галиця Сокирянського району Чернівецької області, внаслідок якої службовий автомобіль "Мітсубіші Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) зазнав механічних пошкоджень.

4. За вказаним вище фактом, а також за фактом внесення відомостей до ЄРДР №42020260000000199 за ч.2 ст.365 КК України та №42020260000000200 за ч.1 ст.366 КК України відносно окремих поліцейських Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) комісією проведено службове розслідування, за результатами якого складено Висновок від 06.11.2020р. (т.1 а.с.38-66).

Згідно з указаним Висновком, за наслідками службового розслідування, комісія, зокрема, встановила, що 08.10.2020 р., о 08 год. 00 хв. дільничний офіцер поліції Сокирянського ВП ОСОБА_1 та поліцейський СРПП Сокирянського ВП ОСОБА_3 заступили на добове чергування у наряд ГРПП, який забезпечував публічну безпеку та порядок на території Сокирянського району Чернівецької області. Службові обов`язки поліцейські виконували в однострої, з вогнепальною зброєю та спеціальними засобами, використовували службовий автомобіль марки "Мітсубіші Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), водієм якого був ОСОБА_3 . Під час несення служби, 09.10.2020р., близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виявили факт порушення ПДР (невиконання вимог знаку "3.21" (В`їзд заборонено), допущене водієм автомобіля "ВАЗ 21099", д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки, ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не притягнули, а натомість дали змогу покинути місце правопорушення та вдатись до втечі.

Прийнявши рішення переслідувати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , певний час рухались за ним без ввімкнених проблискових маячків синього та червоного кольорів, хоча, як свідчать матеріали службового розслідування, ОСОБА_2 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, тікав від них на швидкості близько 130 км/год., створюючи реальну небезпеку для інших можливих учасників дорожнього руху. При цьому, про факт виявлення порушення ПДР, допущеного ОСОБА_2 та його переслідування, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чергову службу належним чином не проінформували, а обмежились лише тим, що ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок поліцейському СРПП Новодністровського відділення поліції ОСОБА_6 , який перебував у добовому наряді ГРПП, та попросив сприяння у виявленні та зупинці автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , на що той погодився, вказавши поліцейським СРПП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , з якими ніс службу, перекрити службовим автомобілем з ввімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів, ділянку дороги, по якій здійснювалось переслідування. Внаслідок вищевказаних дій поліцейських нарядів ГРПП, ОСОБА_2 був змушений зупинити автомобіль, що стало несподіванкою для поліцейського ОСОБА_3, який, керуючи службовим автомобілем "Мітсубіші Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції між транспортними засобами, чим допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21099" під керування" ОСОБА_2 . Крім цього, після ДТП ОСОБА_2 розпочав рух заднім ходом, що призвело до повторного зіткнення з автомобілем "Мітсубіші Аутлендер".

Під час вищевказаних подій, поліцейський ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підбігли до автомобіля "ВАЗ 21099", у салоні якого, на водійському місці, перебував ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_6 вдався до погроз застосування гумового кийка, а ОСОБА_1 , всупереч вимог ст.43 Закону України "Про Національну поліцію", діючи умисно та перевищуючи надані йому службові повноваження, застосував до ОСОБА_2 фізичну силу - безпідставно завдав йому декілька ударів рукою в область голови, та застосував спеціальний засіб "кайданки", якими прикував ОСОБА_2 до ручки водійських дверей автомобіля "ВАЗ", та утримував ОСОБА_2 у такому положенні близько 30 хв. На неправомірність дій, вчинених ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , вказує те, що вдавшись до фактичного затримання ОСОБА_2 , він жодних процесуальних документів не склав, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не проінформував, не повідомив свого керівника письмовим рапортом про застосування до особи спеціального засобу. Лише наступного дня (10.10.2020), знаючи, що за фактом ДТП та вчинення неправомірних дій відносно ОСОБА_2 , наказом ГУНП призначено службове розслідування, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , подали на їм`я т.в.о. начальника ВП Гуцула Р.В. відповідні рапорти, які той, не бажаючи сприяти об`єктивному проведенню перевірки, завізував 09.10.2020р. Крім цього, поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , достеменно знаючи обставини ДТП, про них наряд ГРПП Сокирянського відділення поліції у складі поліцейських ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які прибули на місце події, не проінформували, а натомість вказали, що ДТП сталося виключно з вини ОСОБА_2 . У свою чергу, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , складаючи відносно ОСОБА_2 адміністративні матеріали за ст. 124, 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч.1 сг.126 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно обставини по справі не з`ясувати, обмежившись лише відомостями, наведеними одною стороною (їхніми колегами), та проігнорувавши обставини, повідомлені ОСОБА_2 .

5. Судом встановлено, що хоча службове розслідування, зокрема, проводилось за фактом внесення відомостей до ЄДР №42020260000000199 за ч.2 ст.365 КК України та №42020260000000200 за ч.1 ст.366 КК України відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , водночас у висновку службового розслідування зазначено, що обставини вчинення кримінального правопорушення не досліджувались, оскільки це виходить за межі дисциплінарного провадження (т.1 а.с.55).

6. Враховуючи викладене, комісія в пункті 3 Висновку запропонувала: за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог Присяги поліцейського, ст.213 Кримінального процесуального кодексу України, ст.261 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим, у свою чергу, порушив вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також пп. 3) ч. 1 ст. 23, ст. 43, ст. 45, п.п. 1. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", пп. 1), 2), 4), 3), 6), 13) ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, глави 19 розділу IV Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2011 № 1363, п. 5.4 Правил дорожнього руху, затвердженої Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, п.6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом 08.02.2019 № 100, п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом 07.11.2015 №1395, абз.3,4,7, п.1, абз.2 п.2 розділу ІІ Правил професійної етики поліцейських, затверджених наказом МВС України 09.11.2016 №1179, п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, п.7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, - до дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (т.1 а.с.61).

7. Згідно пункту 1 наказу від 09.11.2020 р. №519 "Про застосування дисциплінарного стягнення" за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вище наведених положень чинного законодавства, до капітана поліції ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (т.2 а.с.11-19).

8. Згідно наказу від 31.12.2020р. №243о/с "По особовому складу" відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліції України" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_1 - звільнено зі служби в поліції з 04.01.2021 року (т.1 а.с.28).

9. Судом досліджені матеріали службового розслідування у відношенні позивача, а також долучені в ході розгляду справи: постанова Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22.12.2020 року у справі №722/1453/20 та рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року у справі №600/1487/20-а (т.2 а.с.69-78).

10. Позивач вважає протиправними накази, на підставі яких його звільнено зі служби в поліції, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580).

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до вимог статті 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 18 Закону №580 визначено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

3. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону №580).

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

З огляду на наведене слід дійти висновку, що за порушення службової дисципліни поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

4. Так, на виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (п. 4 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

5. Із аналізу наведених вище норм Дисциплінарного статуту та Інструкції слідує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення саме ним дисциплінарного проступку (тобто, має індивідуальний характер), який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.

6. В ході судового розгляду судом встановлено, що відповідачем дотримано процедуру проведення службового розслідування, що стосувалось у тому числі і позивача. Зазначена обставина не заперечувалась і самим позивачем.

7. Щодо суті встановлених службовим розслідуванням обставин, повноти та об`єктивності їх дослідження та, як наслідок, підстав для висновку про порушення позивачем службової дисципліни, суд зазначає наступне.

Зі змісту пункту 1 наказу від 09.11.2020 року №519, що оскаржується позивачем, слідує, що останнього було звільнено зі служби у зв`язку порушенням службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог Присяги поліцейського, ст.213 Кримінального процесуального кодексу України, ст.261 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим у свою чергу (позивач), порушив вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також пп. 3) ч. 1 ст. 23, ст. 43, ст. 45, п.п. 1. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", пп. 1), 2), 4), 3), 6), 13) ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, глави 19 розділу IV Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2011 № 1363, п. 5.4 Правил дорожнього руху, затвердженої Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, п.6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом 08.02.2019 №100, п.4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом 07.11.2015 №1395, абз.3,4,7, п.1, абз.2 п.2 розділу ІІ Правил професійної етики поліцейських, затверджених наказом МВС України 09.11.2016 №1179, п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, п.7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893.

Зі змісту наказу від 09.11.2020 року №519 також слідує, що фактичною підставою для висновку про наведені вище порушення та як наслідок - звільнення позивача став висновок службового розслідування про те, що ОСОБА_1 не притягнув правопорушника ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, застосував до нього фізичну силу, а саме спеціальний засіб "кайданки", наніс декілька ударів рукою в область голови, не склав процесуальних документів за фактом затримання ОСОБА_2 , не проінформував Центр з надання безоплатної вторинної допомоги, не повідомив свого керівника письмовим рапортом про застосування до особи спеціального засобу. Таким чином, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо документування та реєстрації в ІС ІПНП адміністративного проступку, вчиненого ОСОБА_2 , а натомість, перевищуючи свої службові обов`язки, вдався до дій, які порушили права та законні інтереси ОСОБА_2 , внаслідок яких останній отримав тілесні ушкодження.

8. В ході службового розслідування комісією також встановлено, що 08.10.2020р., о 08 год. 00 хв., поліцейський ОСОБА_1 , спільно з поліцейським сектору реагування патрульної поліції №2 Сокирянського ВП старшим сержантом поліції ОСОБА_3 заступили на чергування по забезпеченню публічної безпеки та порядку на території Сокирянського району Чернівецької області. Поліцейські перебували в однострої та з табельною вогнепальної зброєю, службу несли на службовому автомобілі марки "Мітсубіші Аутлендер", водієм якого був ОСОБА_3 . Під час несення служби, 09.10.2020р., близько 00 год. 45 хв., у с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, позивач та ОСОБА_3 встановили, що водій автомобіля марки "ВАЗ-21099", д.н.з. НОМЕР_2 , яким у подальшому виявився ОСОБА_2 , житель м.Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області, у порушення вимог дорожнього знаку "3.21" (В`їзд заборонено), заїхав на територію АЗС "Укрнафта". Поліцейськими було прийнято рішення зупинити даний автомобіль за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів. Однак, ОСОБА_2 законну вимогу поліцейських не виконав та продовжив рух автомобіля в напрямку с. Галиця Сокирянського району Чернівецької області. У свою чергу, позивач та ОСОБА_3 прийняли рішення переслідувати ОСОБА_2 та ввімкнули на службовому автомобілі проблискові маячки синього та червоного кольорів. Під час переслідування, ОСОБА_2 , не доїжджаючи до с.Галиця зупинив свій автомобіль на узбіччі дороги, а поліцейські, скориставшись цим, припаркували службовий автомобіль позаду автомобіля ОСОБА_2 . Однак, ОСОБА_2 раптово почав рух свого автомобіля заднім ходом, внаслідок чого допустив зіткнення зі службовим автомобілем. Також з первинної інформації було встановлено, що поліцейські запідозрили ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку із цим ОСОБА_2 було запропоновано пройти освідування за допомогою алкотестеру "DRAGER", на що він погодився. За результатами освідування, у видихаємому ОСОБА_2 повітрі було виявлено пари алкоголю (0,92 проміле). Відносно ОСОБА_2 було складено адміністративні матеріали за ст. 122-2, ст.124, ст.126 КУпАП та ст.130 КУпАП, а також викликано на місце події СОГ Сокирянського ВП.

Зазначені обставини в ході службового розслідування підтвердили поліцейські ОСОБА_6 , якому в ході переслідування зателефонував ОСОБА_1 задля перекриття автодороги Т-02-11 (напрямок м.Новодністровськ), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які несли службу в наряді ГРПП у м.Новодністровськ.

9. Водночас, комісія в ході службового розслідування проаналізувала повідомлені ОСОБА_1 та іншими поліцейськими обставини щодо ДТП, яка сталась за участю службового автомобіля та за участю авто під керуванням ОСОБА_2 та за результатами опрацювання інформації, зокрема, виїзду на місце ДТП, встановила перебіг подій, який суттєво відрізняється від першопочаткової інформації, повідомленої окремими посадовими особами.

Так, згідно висновку службового розслідування при перегляді відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля "Мітсубіші Аутлендер", д.н.з. НОМЕР_1 , комісією встановлено, що саме водій службового автомобіля ОСОБА_3 , не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21099", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який на той момент був зупинений та перебував у нерухомому стані. В салоні автомобіля, окрім ОСОБА_2 , також перебувала його дружина, малолітня донька та ще один свідок - громадянин ОСОБА_10 .

Після зіткнення вищевказаних автомобілів позивач (згідно висновку), перевищуючи надані йому службові повноваження, застосував відносно ОСОБА_2 фізичну силу, завдавши йому декілька ударів кулаком в область голови, та спеціальний засіб "кайданки", прикувавши ОСОБА_11 до водійських дверцят автомобіля "ВАЗ-21099".

Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_2 зазначив, що після зіткнення один із поліцейських, яким виявився ОСОБА_1 , відчинив передні пасажирські дверцята автомобіля, а інший поліцейський, яким виявився ОСОБА_6 водійські. У правій руці ОСОБА_6 знаходився гумовий кийок. У цей час, до ОСОБА_2 також підійшов ОСОБА_1 , який наніс йому два удари кулаком по голові, після чого витягнув його з автомобіля та розірвавши на ньому джинсові штани, із застосуванням фізичної сили одягнув ліву руку ОСОБА_2 у кайданки та прикував до ручки водійських дверцят автомобіля "ВАЗ-21099".

10. З метою перевірки вказаних вище обставин, судом досліджено відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля "Мітсубіші Аутлендер", (на який посилається комісія у Висновку), однак, встановити достеменно обставини, які комісія вважає доведеними не представляється можливим. Суд зазначає, що на відеозаписі зафіксовано момент зіткнення двох авто (службового автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та авто ОСОБА_2), які рухались на швидкості. При цьому, відеозапис складається з фрагментів відрізків, які послідовно продовжують один одного. Один із фрагментів закінчується переслідуванням на швидкості, тоді як наступний розпочинається з фрагменту, на якому зафіксовано вже момент зіткнення. З наведеного можна зробити висновок, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 не перебував у нерухомому стані, а здійснив різку зупинку, у зв`язку з чим, водій службового автомобіля не впорався з керуванням, що і стало причиною ДТП. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що відразу після зіткнення ОСОБА_2 почав рух назад, чим допустив повторне зіткнення зі службовим автомобілем, що також розцінюється судом як реальна небезпека для працівників поліції, і громадян, які перебували в салоні автомобіля ОСОБА_2 .

Визначальним є і те, що на зазначеному відеозаписі не зафіксовано обставин, які б свідчили про застосування з боку позивача відносно ОСОБА_2 фізичної сили, в т.ч. і нанесення останньому ударів.

Допитані в судовому засіданні 09.03.2021 року в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які несли службу в наряді ГРПП у м.Новодністровськ, повідомили, що отримавши дзвінок від ОСОБА_1 з повідомленням про переслідування службовим автомобілем транспортного засобу, який не зупинився на вимогу поліцейських, усім складом вирушили в напрямку с.Галиця, для перекриття автодороги та забезпечення зупинки вказаного транспортного засобу. Зазначали, що коли їх службовий автомобіль виїхав навпроти автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , останній різко зупинився, у зв`язку з чим, службовий автомобіль, що рухався позаду зіткнувся із ним. Після цього, ОСОБА_2 продовжив рух заднім ходом та повторно зіткнувся з службовим автомобілем під керуванням ОСОБА_3 . При цьому, водій здійснив спробу втечі, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 застосував відносно нього спецзасоби "кайданки" та про подію ДТП повідомив чергового Сокирянського ВП. З приводу застосування фізичної сили до ОСОБА_2 , свідки одноголосно вказували, що до такого не вдавались, зазначили лише, що намагались витягнути порушника з машини, оскільки останній не мав наміру зупиняти рух та чинив спроби втечі, при цьому в автомобілі були його дружина та маленька дитина.

В ході судового розгляду справи за клопотанням представника відповідача було викликано в якості свідка ОСОБА_2 . Однак, останній не з`явився в судове засідання, призначене на 09.03.2021 року, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено для його повторного виклику.

Натомість, 01.04.2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій останній просив попередні свідчення не приймати до уваги, оскільки, претензій до ОСОБА_1 він не має. У заяві зазначено, що тілесні ушкодження позивач йому не наносив, не бив. Попередні пояснення його «попросили» підписати працівники поліції.

Крім того, в ході службового розслідування встановлено, що в салоні автомобіля "ВАЗ-21099, під керуванням ОСОБА_2 , окрім його дружини з дитиною, перебував його товариш - ОСОБА_10 , який у своєму поясненні зазначив, що факту нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень поліцейськими він не бачив.

10. У Висновку службового розслідування зазначено про те, що позивач та ОСОБА_3 у своїх поясненнях не вказали про факт застосування позивачем відносно ОСОБА_2 фізичної сили та спеціального засобу "кайданки", і лише під час додаткового опитування 16.10.2020 року зізналися про зазначене.

Суд критично оцінює вказані вище твердження у висновку службового розслідування, та відхиляє їх з огляду на те, що в матеріалах службового розслідування міститься рапорт, складений 09.10.2020 року на ім`я т.в.о. начальника Сокирянського ВП Гуцула Р.Б., у якому позивач зазначив про обставини, які мали місце під час несення служби 08.10.2020 р., в тому числі обставини ДТП за участю службового автомобіля, а також вказав, що для відсторонення водія ( ОСОБА_2 ) від керма автомобіля та вимкнення двигуна, оскільки той почав рух заднім ходом, а також для забезпечення особистої безпеки та припинення правопорушення, поліцейськими було прийнято рішення про витягнення правопорушника з його транспортного засобу. Крім того, з метою запобіганню втечі правопорушника до останнього були застосовані спецзасоби "кайданки". Після того, як переконавшись, що в правопорушника відсутні наміри на вчинення втечі, "кайданки" було знято. Аналогічний рапорт подано ОСОБА_3 (т.1 а.с.101-102).

11. Суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду факт нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень чи застосування фізичної сили до ОСОБА_2 після зіткнення службового автомобіля із автомобілем останнього, не підтвердився. Відповідно висновок щодо укриття даного факту позивачем є необґрунтованим та таким, що не може свідчити про порушення службової дисципліни в сукупності з іншими порушеннями.

12. З наведених у Висновку обставин також слідує, що під час службового розслідування до дисциплінарної комісії надійшла заява ОСОБА_2 про те, що він просить вжити заходів реагування щодо поновлення його прав, порушених поліцейськими, у частині фальсифікації адміністративних матеріалів, складених відносно нього, а також притягнення винних до відповідальності. Вказану заяву зареєстровано в ІС ІПНП ГУНП в Чернівецькій області за №534 від 12.10.2020 та долучено до матеріалів службового розслідування. Крім того, за результатами судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , проведеного судово-медичним експертом Сокирянського MB CME, складено акт №155 від 12.10.2020, згідно якого, у ОСОБА_2 виявлено легкі тілесні ушкодження від кайданків (т.1 а.с.43, 103-106).

13. Разом з тим, до позову позивачем додано переписку позивача з мобільного додатку "Вайбер", з якої вбачається, що ОСОБА_2 , переслідуючи мету уникнути відповідальності за ст.130 КУпАП України, неодноразово надсилав повідомлення позивачу, які по своїй суті є шантажем, оскільки містили погрози «зняти» побої та «написати» заяву до прокуратури. Про зазначену обставину ОСОБА_1 повідомив т.в.о. начальника Сокирянського ВП рапортом від 17.10.2020 р. (т.1 а.с.17-28).

14. Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що обставини, встановлені в ході службового розслідування, не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

15. З приводу висновку про порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у не виконанні вимог Присяги поліцейського, ст.213 КПК України, ст.261 КУпАП, глави 19 розділу IV КУпАП, ч.1 ст.23, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.5.4. Правил дорожнього руху та як наслідок інших нормативно-правових актів згідно із переліком, суд зазначає наступне.

Стаття 213 КПК України регламентує порядок повідомлення уповноваженою службовою особою, що здійснила затримання, інших осіб про затримання, зокрема, орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Натомість, матеріали службового розслідування свідчать про те, що 09 жовтня 2020 року позивачем не було здійснено затримання особи ( ОСОБА_2 ) в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Відтак, наведені відповідачем в цій частині аргументи відхиляються судом.

16. З приводу висновку в частині порушення позивачем ст.261 КУпАП, а саме порядку адміністративного затримання, слід зазначити, що адміністративне затримання ОСОБА_2 здійснювалось та оформлялось не позивачем, а іншими уповноваженими поліцейськими.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що дисциплінарна комісія не врахувала характер правовідносин та обставини, за яких вони склались.

Відтак, з огляду на встановленні фактичні обставини справи в призмі наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не підтверджені повнотою, достатністю, дійсністю та всебічністю, в ході розгляду справи. Крім того, суд вважає, що посадовими особами відповідача не застосованого достатніх правових інструментів для доведення вини позивача в частині можливого протиправного затримання ОСОБА_2 , а за результатами проведеної перевірки складено необґрунтований висновок з пропозиціями щодо застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення посади.

Слід також зазначати й те, що частиною 1 статті 62 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Так, у ході розгляду справи судом з`ясовано те, що станом на день розгляду справи, по кримінальному провадженню у відношенні позивача не пред`явлено підозри за статтями 365-366 КК України, за фактом чого відомості внесені до ЄРДР.

Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку про те, що у разі можливого набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно позивача по вказаним вище обставинам, у відповідача будуть усі правові підстави для прийняття наказу і можливого звільнення позивача із служби в поліції.

Суд також відхиляє доводи відповідача та вважає їх безпідставними про те, що у межах перевірки дисциплінарною комісією факт вчинення позивачем кримінального правопорушення не досліджувався, а надавалась оцінка його діям у частині допущеного порушення службової дисципліни, оскільки вчинені діяння у причинному зв`язку мають безпосереднє відношення до зареєстрованих органом досудового розслідування фактів можливого вчинення злочинів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа №822/1832/16, яка враховується і Апеляційною інстанцією у подібних правовідносинах, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.

17. З приводу висновку про порушення позивачем глави 19 розділу IV КУпАП, суд вважає обґрунтованими доводи, наведені в позові щодо невизначеності такого висновку. Відповідачем не зазначено, яку конкретно статтю цієї глави порушено позивачем та в чому полягає таке порушення, при цьому, зазначена глава містить 6 статей.

18. Незрозумілим є посилання у висновку службового розслідування, та в подальшому і в наказі про застосування дисциплінарного стягнення, на порушення позивачем п.5.4 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі дорожньо-транспортної пригоди пасажир причетного до пригоди транспортного засобу повинен надати можливу допомогу потерпілим, повідомити про пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції і перебувати на місці до прибуття поліцейських.

Обставини, наведені у висновку службового розслідування не дають можливості визначити, на чому ґрунтується висновок про порушення позивачем вказаного пункту ПДР.

19. Надаючи оцінку висновкам службового розслідування в частині, що стосується позивача, суд виходить із сутності та мети проведення такого розслідування. Такою є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин його вчинення, за результатом (крім збирання) ще і перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Очевидним є те, що висновки службового розслідування не можуть ґрунтуватись на припущеннях та наданню безпідставної переваги одним фактам над іншими.

Так, відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Тобто, завданням службового розслідування є повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх фактів та обставин, які можуть бути підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

20. Разом із цим, відповідно до досліджених матеріалів службового розслідування, суд приходить до висновку про необ`єктивність висновків комісії при наданні оцінки та кваліфікації діям позивача в ході службового розслідування і переваги одних фактів над іншими. При цьому, порушення, що встановлені в ході службового розслідування, які полягають у не виконанні вимог Присяги поліцейського, ст.213 КПК України, ст.261 КУпАП, глави 19 розділу IV КУпАП, ч.1 ст.23, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.5.4. Правил дорожнього руху, не підтвердились в ході судового розгляду, відтак необґрунтованим є висновок про порушення позивачем службової дисципліни.

21. Наступні порушення нормативно-правових актів, які в сукупності, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем службової дисципліни, ґрунтуються на висновках, які не підтверджені в ході судового розгляду, в тому числі, про порушення позивачем ст.213 КПК України, ст.261 КУпАП.

22. Зважаючи на встановлені обставини, а також те, що підставою звільнення позивача став висновок службового розслідування, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції, не відповідають вказаним критеріям правомірності, відповідно є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

23. Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Пунктом 1 розділу 1 Порядку №260 визначено критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Цим Порядком, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, не передбачено здійснення перерахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у разі якщо в цей час збільшено посадові оклади чи інші надбавки працюючих працівників поліції на аналогічній посаді.

В той же час відповідно до пункту 9 розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, зі змісту Порядку №260, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

В той же час середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), оскільки Порядком №260 цього не передбачено.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" було затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799.

Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Уперше Закон №580-VIII був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06.08.2015 (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення закону, окремі положення закону набрали чинності 07.08.2015, а закон в цілому - 07.11.2015.

Відповідно до частини 7 статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Порядок №260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27.05.2016 (Офіційний вісник України від №39).

Водночас, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 04.01.2021 по 12.04.2021.

Отже, у даному випадку слід субсидіарно застосовувати статтю 27 Закону України "Про оплату праці", Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), та Порядок №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин і який визначає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Згідно довідки ГУНП в Чернівецькій області про доходи позивача №19 від 26.01.2021 року середньоденний заробіток позивача станом на день звільнення становить 246,58 грн, який визначений шляхом ділення розміру грошового забезпечення за грудень місяць 2020 року на кількість календарних днів.

Такий розрахунок, на думку суду, суперечить абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, оскільки таке обчислення можливе лише у випадку, коли працівник не відпрацював жодного повного місяця.

Як вбачається з довідки №19 від 26.01.2021 року позивач перед звільненням мав повні відпрацьовані місяці.

Грошове забезпечення позивача у листопаді, грудні 2020 року складало по 12 734,06 грн та 12 698,52 грн відповідно. Кількість днів, за які нараховано грошове забезпечення, 30 та 31, відповідно.

Отже, середньоденна заробітна плата складає: (12 734,06 грн та 12 698,52 грн) : 61 календарний день за два місяці = 416,92 грн.

Період вимушеного прогулу позивача становить з 05.01.2021 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 13.04.2021 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 98 календарних днів.

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 05.01.2021 по 13.04.2021 складатиме 40858,16 грн (416,92х98), яке підлягає виплаті з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно, сума стягнення грошового забезпечення в межах одного місяця, яка має бути виплачена негайно, становитиме 12 507,60 грн ( 416,92 грн.х30).

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12 507,60 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. У поданому позові, позивач, поряд з іншим, просив стягнути на його користь судові витрати. Разом з цим, зазначав, що документи на підтвердження факту оплати судових витрат на правничу допомогу адвоката будуть подані під час розгляду справи.

24.03.2021 року представником позивача подане клопотання щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та долучено докази понесення таких витрат.

Перевіривши доводи клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, а також надані документи, в якості підтвердження понесення таких витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

3. На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- Витяг з договору №199/20 від 18.11.2020 року про надання правової допомоги (т.1 а.с. 30);

- звіт про надані послуги (т.2 а.с.108);

- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги (т.1 а.с.31);

- квитанція у сумі 13787,00 грн;

Як вбачається з розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги вартість наданих адвокатом послуг становить 13787,00 грн, із розрахунку 1 889,20грн за 1 годину.

4. Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

5. Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правничої допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 13787,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами майнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 6000,00 грн.

6. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про відкшодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково з підстав наведених вище.

7. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

8. Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Разом з тим, відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

9. Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 09 листопада 2020 року №519 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у виді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №243 о/с від 31 грудня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40858,16 грн.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області та стягнення заробітної плати на його користь в межах суми стягнення за один місяць, що становить 12 507,60 грн.

7. Повернути ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 грн з Державного бюджету України.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 6000 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м.Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40109079)

Суддя О.В. Боднарюк