Рішення № 96212637, 13.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1335/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, в якому просить:

- скасувати рішення Департаменту з питань виконання покарань, оформлене протоколом від 13.08.2020 №1.2/13-2020 в частині відмови засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 у переведенні його із Замкової виправної колонії №58 до Державної установи "Софіївська виправна колонія №55, Державної установи "Вільнянська виправна колонія №11";

- скасувати рішення Департаменту з питань виконання покарань, оформлене протоколом від 28.12.2020 №3.1/30-2020 в частині відмови засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 у переведенні його із Замкової виправної колонії №58 до Державної установи, розташованої в Запорізькій або у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про його переведення до іншої установи виконання покарань, розташованої ближче до місця його проживання та місця проживання його батьків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є засудженим до довічного позбавлення волі і неодноразово звертався до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України з заявами про переведення його до найбільш територіально наближеної виправної колонії за місцем проживання його рідних, оскільки, що значна відстань між установою "Замкова виправна колонія №58" та місцем проживання рідних позивача є перешкодою у спілкуванні з рідними та обмежуються елементарні права позивача, передбачені чинним законодавством.

Рішеннями від 13.08.2020 та від 28.010.2020 позивачу відмовлено у переведенні його до установ виконання покарань, які розташовані у Запорізькій та Дніпропетровській областях з підстав передбачених частиною 2 статті 93 КВК України.

Позивач вважає, що оскаржені рішення відповідача про відмову в переведенні до іншої установи виконання покарань прийняті всупереч нормам законодавства, яким визначено, що засуджений до довічного позбавлення волі відбуває строк покарання в одній виправній або виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або відповідно до місця постійного проживання родичів засудженого. Позивач вважає, що відповідач порушує вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, допускає дискримінацію стосовно нього, внаслідок чого позивач протягом тривалого часу позбавлений можливості реалізувати своє право на особисте і сімейне життя.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України зазначив, що позов не визнає, у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що з метою вирішення заяви ОСОБА_1 інформація стосовно наявності вільних місць у вказаних колоніях ретельно вивчалась, проте були отримані відомості про відсутність вільних місць, відтак неможливість вирішити питання на користь позивача. Що стосується іншої умови, яка повинна бути дотримана для переведення засудженого, на думку відповідача, позивач не надав будь-які докази на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають подальшому його перебуванню в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)" Комісією такі обставини також не були встановлені. У той же час, сам по собі факт віддаленості місця відбування покарання від місця проживання особи до її засудження (або місця проживання її родичів) не є тією обставиною, яка зобов`язує відповідача до вчинення дій щодо переведення заявника.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача. Вважає, що підстави для відмови у переведенні його до іншої установи виконання покарань відсутні.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Відповідно до ухвали від 08.02.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.10.2004 вироком Апеляційного суду Запорізької області засуджений до довічного позбавлення волі. Позивач на даний час відбуває покарання у державній установі "Замкова виправна колонія №58" м. Ізяслав Хмельницької області.

05.08.2020 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", надійшло звернення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про переведення його із державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" до державної установи розташованої в Запорізькій області, з метою відбування покарання відповідно до постійного місця проживання до засудження та місця проживання батьків.

За результатом розгляду звернення, згідно з підпунктом 1.2 Порядку денного Протоколу №13 від 13.08.2020 Центральною комісією Департаменту вирішено відмовити ОСОБА_1 у переведенні з державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" до установ виконання покарань, розташованих в Запорізькій області, враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України та вільних місць для тримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі у державній установі "Софіївська виправна колонія (№ 55)" та державній установі "Вільнянська виправна колонія (№ 11)".

Крім того, 15.12.2020 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", надійшло звернення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про переведення його із державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" до установ виконання покарань розташованих найближче до постійного місця проживання до засудження та місця проживання батьків засудженого у межах Запорізької та Дніпропетровської областей.

Згідно з підпунктом 3.1 Порядку денного Протоколу №30 від 28.12.2020 Центральною комісією Департаменту розглянуте подане звернення та вирішено відмовити йому у переведенні з державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" до державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)", державної установи "Вільнянська виправна колонія (№11)", державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)", державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" та державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", враховуючи відсутність виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України та вільних місць для тримання такої категорії осіб, як засудженні до довічного позбавлення волі у державних установах "Софіївська виправна колонія (№55)", "Вільнянська виправна колонія (№11)", "Криворізька установа виконання покарань (№3)"; "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" та (Дніпровська виправна колонія (№89) .

Вважаючи рішення відповідача про відмову в переведенні до іншої установи виконання покарань протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України №1129-VI від 11.07.2003 (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до статті 93 КВК України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.

Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною 6 статті 57 КВК України допускається переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого для розміщення засудженого за місцем проживання його близьких родичів за наявності поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому виправному центрі. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за поданням адміністрації виправного центру, погодженим з начальником відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та спостережною комісією.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5 затверджене Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, ті їх переведення (зареєстроване Міністерством юстиції України 28.02.2017 за №266/30134)

Основними завданнями центральної комісії є, зокрема, розгляд питань щодо переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої згідно з вимогами статей 50, 57, 93, 100, 101, 147 КВК України.

Таким чином, вирішення питання про переведення чи непереведення засудженого до іншої установи виконання покарань належить до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та допускається за наявності виняткових обставин, які перешкоджають подальшому перебуванню засудженого у відповідній виправній чи виховній установі.

Згідно з пунктом 17.1 Європейських пенітенціарних правил ув`язнені, по можливості, повинні направлятись для відбуття покарання в пенітенціарні установи, розташовані поблизу від міста проживання або місць соціальної реабілітації. При розподілі варто враховувати вимоги, пов`язані із продовженням кримінального розслідування та забезпеченням безпеки, а також потребу створення відповідного режиму для всіх ув`язнених.

Важливим елементом права ув`язненого на повагу до його сімейного життя є надання йому пенітенціарними органами допомоги у підтриманні зв`язків з його близькими (рішення у справі "Мессіна проти Італії" (№ 2) (Messina v. Italy (no. 2, заява № 25498/94, п. 61, ECHR 2000-Х). Тримання особи в установі виконання покарань, яка розташована настільки далеко від сім`ї засудженої особи, що робить побачення з членами сім`ї дуже важкою або навіть неможливою справою, за певних обставин, може становити непропорційне втручання у сімейне життя (рішення у справі "Вінтман проти України" (Vintman v. Ukraine), пп. 78 та 103-104).

Одночасно з цим, Європейський суд з прав людини у пункті 83 рішення у справі "Родзевілло проти України" від 14.01.2016 зазначив, що Конвенція не надає засудженим права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджені можуть бути відокремлені від своїх сімей та відбувати покарання на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення їх волі (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі "Оспіна Варгас проти Італії" (Ospina Vargas v. Italy), заява №40750/98, від 06.04.2000).

Отже, оскільки на даний час Європейським судом застосовуються різні підходи до оцінки обставин, які повинні бути враховані під час вирішення питань визначення місця відбування покарання засудженими, суд вважає необхідним оцінити підстави спірного рішення виходячи з наступних аспектів:

- наявність визначеної законом підстави для переведення засудженого до іншої установи відбування покарання (виняткові обставини, які перешкоджають подальшому перебуванню в установі);

- наявність об`єктивної можливості перевести засудженого за його заявою до іншої установи.

З матеріалів справи та досліджених доказів вбачається, що на момент розгляду Центральною комісією заяви засудженого ОСОБА_1 про переведення його інших установ відбування покарань в Запорізькій та Дніпропетровській областях відповідачем не були встановлені виняткові обставини, які перешкоджають подальшому перебуванню заявника в Замковій виправній колонії (№58).

Наявність у особовій справі ОСОБА_1 та його клопотанні відомостей про те, що його родичі проживають у м. Запоріжжя не можуть приїздити до нього через віддаленість Замкової виправної колонії (№58), не було визнано тією винятковою обставиною, яка перешкоджає подальшому перебуванню позивача у державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)".

Згідно довідки від 23.11.2020 оперативного відділу державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", ОСОБА_1 на оперативно-профілактичному обліку в оперативному відділі державної установи не перебуває.

Докази щодо виняткових обставин, які перешкоджали подальшому відбуванню покарання ОСОБА_1 у державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)", а тому зумовлювали необхідність його переведення до іншої установи, суду також не надані.

Суд погоджується з тим, що віддаленість місця відбування покарання від місця проживання родичів позивача в контексті закону не може розцінюватись як виняткова обставина, яка перешкоджає подальшому перебуванню позивача у державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)".

Що стосується об`єктивної неможливості перевести засудженого за його заявою до іншої установи через відсутність вільних місць, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду звернень засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 (протоколи від 13.08.2020 та 28.12.2020) про переведення його із державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" до державних установ "Софіївська виправна колонія (№55)", "Вільнянська виправна колонія (№11)", "Криворізька установа виконання покарань (№3)"; "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" та "Дніпровська виправна колонія (№89)", були відсутні місця для утримання такої категорії осіб, що підтверджено довідками державних установ:

- "Софіївська виправна колонія (№55)" від 19.02.2021 №7/2-948 та від 01.02.2021 №7/2-491;

- "Вільнянська виправна колонія (№11)" від 22.02.2021 №5-1016 та від 08.02.2021 №2/4-139;

- "Криворізька установа виконання покарань (№3)" від 08.02.2021 № 3/5-323;

- "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" від 08.02.2021 № 4/5-2002;

- "Дніпровська виправна колонія (№89)" від 08.02.2021 №89/5-528.

Також суд зазначає, що на момент розгляду даної справи в державних установах "Софіївська виправна колонія (№55)", "Вільнянська виправна колонія (№11)", "Криворізька установа виконання покарань (№ 3)", "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" та "Дніпровська виправна колонія (№ 89)", також вільних місць для тримання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі не має, що підтверджується довідками державних установ:

- "Софіївська виправна колонія (№55)" від 08.02.2021 № 7/2-590;

- "Вільнянська виправна колонія (№11)" від 08.02.2021 № 2/4-138;

- "Криворізька установа виконання покарань (№3)" від 08.02.2021 № 3/5-324;

- "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" від 08.02.2021 № 4/5-2003;

- "Дніпровська виправна колонія (№89)" від 08.02.2021 № 89/5-524.

У спірних рішеннях вказані обставини (відсутність вільних місць) зазначені як одна з підстав відмови у переведенні, основною є саме не встановлення виняткових обставин, які перешкоджали подальшому перебуванню заявника у державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".

Таким чином, суд вважає, що рішення Департаменту з питань виконання покарань, оформлені протоколами від 13.08.2020 №1.2/13-2020 та від 28.12.2020 №3.1/30-2020 в частині відмови засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 у переведенні його із Замкової виправної колонії №58 до Державної установи, розташованої в Запорізькій або у Дніпропетровській області прийняті на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених вимогами законодавства.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 квітня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Департамент з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ 50, 04050 , код ЄДРПОУ - 43501242) Головуючий суддя В.В. Матущак