Рішення № 96212390, 12.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/161/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач-1), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги до 5 травня;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу одноразові виплати до 5 травня у відповідності до норм Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV за період з 2016 року по 2020 рік.

Ухвалою від 22.01.2021 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків. Позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 10.02.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 10.03.2021 до участі у справі в якості співвідповідача залучений Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі-відповідач-2).

Позов обґрунтований тим, що відповідач-1, порушуючи вимоги законодавства, відмовив позивачу у проведенні перерахунку щорічної грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2020 року у сумі 34750,00 грн. Вказує, що у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, починаючи з 22.05.2008 відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п`ять мінімальних пенсій за віком. На думку позивача, зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими для виконання на території України і остаточними. Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 (справа № 1-247/2018 (3393/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а тому виплата щорічної разової грошової допомоги регулюється положеннями частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції, яка передбачала виплату грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Вказане свідчить про порушення прав позивача, оскільки, на його думку, виплата вказаної допомоги проведена в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 12 Закону № 3551. Із врахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.02.2021 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Управління заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно п. 19 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зі змінами) ОСОБА_1 до 30.09.2020 перебував на обліку в Управлінні в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій та відповідно ст. 12 користувався пільгами відповідно чинного законодавства (зі змінами станом на 17.08.2020). У зв`язку із завершенням процесу децентралізації, справу ОСОБА_1 з 01.10.2020 передано до управління соціального захисту населення, сім`ї та праці виконкому Голопристанської міської ради Херсонської області. Зазначає, що жодне з формувань, передбачених в постанові КМУ "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 141 від 02.03.2016 не подавало список-рішення на виплату грошової допомоги до 05 травня відносно позивача. У 2017 році позивачу нарахована щорічна грошова допомога до 05 травня, яка не була вручена адресату через відсутність останнього за адресою реєстрації. У 2018-2020 роках щорічна грошова допомога нарахована та виплачена Херсонським центром в розмірі 1265,00 грн, 1295,00 грн та 1390,00 грн. Також звертає увагу на те, що даний вид допомоги нараховується та виплачується безпосередньо Херсонським обласним Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Функція управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської районної державної адміністрації у цьому випадку лише перевірити та надавати списки пільговиків до вищезазначеної установи. У зв`язку із викладеним, вважає що Управління не є належним відповідачем по даній справі, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.03.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначив, що з 14.01.2016 він має статус учасника бойових дій, а тому з 2016 року йому має надаватися щорічна грошова допомога.

19.03.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Центр заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Центр не має владних повноважень призначати допомогу, визначати її розмір, здійснювати розрахунок допомоги. В даному випадку, виплата допомоги позивачу оформлена Центром на підставі, за реквізитами та у розмірі списку-рішення Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської РДА. Центром в повному обсязі виконані покладені на нього, як на державну установу, завдання щодо нарахування виплати, а саме, оформлення виплатної документації для зарахування коштів одержувачам допомоги через установи уповноважених банків, поштові відділення АТ "Укрпошта" по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня на підставі рішення Управління у визначеному ним розмірі, що відповідає кошторисним призначенням та паспорту бюджетної програми, затвердженого Мінсоцполітики на виконання Постанови КМУ. Із наведених підстав вважає, що Центр не є належним відповідачем по справі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.03.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначає, що про порушення своїх прав за період 2016-2020 року йому стало відомо лише після прийняття рішення Конституційного Суду від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18), а також звертає увагу, що рішення судів, зазначені відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву не стосуються спору, що розглядається в справі № 540/161/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 14.01.2016 року серії НОМЕР_1 .

Протягом 2016-2017 років, зі слів позивача щорічна грошова допомога до 05 травня не нараховувалась та не виплачувалась.

У 2018-2020 роках позивачу нараховано та виплачено щорічну грошову допомогу до 05 травня в розмірі 1265,00 грн, 1295,00 грн. та 1390,00 грн.

Позивач 25.06.2020 та 30.07.2020 звертався до відповідача-1 із заявами про перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 05 травня за 2016-2020 роки у розмірі, який передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листами відповідача-1 від 10.07.2020 та від 17.08.2020 № 03-14/1050 Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської РДА повідомило позивача про відсутність підстав для виплатити одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі. Така відповідь мотивована тим, що Управління здійснює підготовчу роботу для забезпечення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а саме, перевірку розміру та списків отримувачів такої виплати. Також зазначено, що виплата щорічної грошової допомоги здійснюється Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Окремо зазначає, що жодне з формувань, передбачених в постанові КМУ "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 141 від 02.03.2016 не подавало список-рішення на виплату грошової допомоги до 05 травня відносно позивача. У 2017 році позивачу нарахована щорічна грошова допомога до 05 травня, яка не була вручена адресату через відсутність останнього за адресою реєстрації.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону № 3551-XII.

Так, згідно із ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину п`яту статті 12 у Законі №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з цим, відносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року також були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказаний пункт було внесено до Бюджетного кодексу України шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01 січня 2015 року.

На виконання пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року, а саме: № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року.

Наведеними постановами встановлений, зокрема, порядок та розміри разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 141 від 02 березня 2016 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 920,00 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №223 від 05 квітня 2017 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1200,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №170 від 14 березня 2018 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 1265,00 грн.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 237 від 20 березня 2019 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1295 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій передбачено у сумі 1390,00 грн.

Таким чином, під час проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у період з 2016 року по 2019 рік (за 2016 допомога не нараховувалась, що визнається відповідачем-1) діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п`ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком").

Разом з цим, варто зазначити, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

З огляду на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше, ніж норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому в такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій враховується норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Суд зауважує, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016, №223 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018 та №237 від 20.03.2019 були чинними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") та постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016, №223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018 та № 237 від 20.03.2019 підлягали застосуванню відповідачем-1 при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій та здійсненні виплат цієї допомоги у період з 2016 року по 2019 рік.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі № 550/1131/17, від 13.06.2019 у справі № 564/189/17 та від 31.07.2019 у справі № 348/2005/16-а.

Крім того, суд враховує, що за змістом п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016, забезпечити подання до 01.04.2016 органам соціального захисту населення таких переліків осіб, які мають право на одержання грошової допомоги:

Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - переліку осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - переліку осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Суд встановив, що жоден з суб`єктів, перелічених у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 не подавав до органів соціального захисту населення перелік осіб, які мають право на одержання грошової допомоги, в якому повинен бути зазначений ОСОБА_1 за 2016 рік.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, зокрема, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 перебував у списках військового формування, підприємства, установи, організації чи на обліку в органі Пенсійного фонду України на отримання щорічної разової грошової допомоги. Також у суду відсутні докази звернення позивача за нарахуванням та виплатою такої після отримання ним статусу учасника бойовий дій - 14.01.2016.

У зв`язку з наведеним, суд вважає позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-1 провести перерахунок та виплатити одноразову виплату до 5 травня у відповідності до норм Закону № 3551 в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV за 2016 рік, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом із тим, відповідно до довідки Управління соціального захисту населення та охорони здоров`я Голопристанської РДА № 03-22/332 від 10.07.2020 позивач за 2017 рік не отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2019 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), у зв`язку із прийняттям якого вважає, що відповідачем не повинні братися до уваги положення пункту 26 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016, №223 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018 та №237 від 20.03.2019, з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Крім цього, у рішенні зазначено, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Згідно з частиною 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27.02.2020 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п`ять мінімальних пенсій за віком.

Водночас, суд зауважує, що пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") визнаний неконституційним з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, тобто з 27.02.2020, а тому у відповідача не виникає обов`язку здійснення доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 роки.

Отже, у відповідачів відсутні правові підстави для проведення перерахунку виплачених позивачу як учаснику бойових дій сум щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 року по 2019 рік, а також виплати йому суми різниці у розмірі, зазначеному в заяві від 25.06.2020.

З матеріалів справи слідує та не заперечується учасниками справи, що позивачем отримана щорічна разова грошова допомога як учаснику бойових дій: за 2018 рік - 1265,00 грн, за 2019 рік - 1295,00 грн, тобто у розмірах, визначених постановами № 170 від 14.03.2018 та № 237 від 20.03.2019, які, як зазначено вище, на момент проведення таких виплат були чинними та неконституційними не визнавались.

Таким чином, здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік у вказаних вище розмірах, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2018-2019 роки та зобов`язання донарахувати та виплатити йому недоплачену суму такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за вказаний період. Тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та зобов`язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Із резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 слідує, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема, статей 12-16 Закону № 3551-ХІІ, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною п`ятою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2020 - 1638 гривень. Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій становить 8190,00 грн (1638,00 грн*5).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Щодо доводів, викладених відповідачем-2 у відзиві про те, що Центр не є належним відповідачем по даній справі, суд зазначає таке.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Згідно із п.п. 41 п. 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до абз. 1,2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.

Пунктом 2 вказаної Постанови установлено забезпечити подання до 23 березня 2020 року районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Відповідно до п. 1, п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Положення про Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом директора Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації від 10.06.2020 № 12, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Херсонської області (далі - Центр) є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації. До головних завдань Центру належить, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави та підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат.

Згідно з п.п. 4.9 вказаного Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв`язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

Тобто, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

У даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу, як учаснику бойових дій, здійснив Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в розмірі 1390,00 грн, що не заперечується відповідачем-2 по справі та на що звертає увагу відповідач-1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що саме Центром допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у обсязі, передбаченому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, доводи відповідача-2 про недоведеність факту порушення прав та інтересів позивача саме Центром є необґрунтованими.

Також, посилання відповідача-2 на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходження коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.

У Рішенні від 27.11.2008 по справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог в частині невиплати у повному обсязі грошової допомоги за 2020 рік, а наведені доводи не спростовані відповідачами.

Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не доведені правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 1390,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж встановлено Законом № 3551-ХІІ.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-2, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у сумі 1390,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж встановлений Законом № 3551-ХІІ.

Отже, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн

Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

З огляду на викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743; 73037, м. Херсон, вул. Робоча, 115) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн.

Зобов`язати Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743; 73037, м. Херсон, вул. Робоча, 115) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, передбачену статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112030000