Ухвала суду № 96212368, 13.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 квітня 2021 р. Справа № 520/5931/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вул. Соборності, буд. 37, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 42334163), третя особа - Директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві підполковник Державного бюро розслідувань Маньковський Денис Володимирович (вул. Соборності, буд. 37, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якому просить суд:

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вул. Соборності, буд. 37. м. Полтава. 36014, ЄДРПОУ - 42334163) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ):

- заборгованість із заробітної плати у формі премії 30 відсотків посадового окладу працівника Державного бюро розслідувань за лютий-березень 2021 року, у загальному розмірі 12612 грн. 00 коп. (розрахунок суми, що стягується, на день подання позову - 42040 грн. (2102 грн. х 20 ПМ) х 30 % посадового окладу слідчого);

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2021 по дату ухвалення рішення у справі (розрахунок суми, що стягується, на день подання позову - 70368 грн. 21 коп. (54730,83 грн. (21 день х 2606,23 грн.) + 15637,38 грн. (6 днів х 2606.23 грн.));

- компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з 01.03.2021 по дату ухвалення рішення у справі (розрахунок суми, що стягується - визначається шляхом множення місячних індексів за період з березня 2021 р. по дату ухвалення рішення у справі включно (розрахунок суми, що стягується, на день подання позову 0 грн. - ІСЦ за березень х ІСЦ за квітень ... х ІСЦ на дату ухвалення рішення у справі х 12612 грн. 00 коп.: 100).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 169 КАС України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст. 171 КАС України, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимоги, встановленої ст. 161 КАС України.

Судом встановлено, що позовну заяву подано до суду 08.04.2021, при цьому позовні вимоги стосуються питання стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

В даному ж випадку, предметом даного позову є, зокрема, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати.

Із наведеного слідує, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв`язку із звільненням його із державної служби заборгованості із заробітної плати, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.

Таким чином, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

В даному ж випадку, як слідує з матеріалів справи, а саме із трудової книжки Серії НОМЕР_2 , позивача звільнено зі служби з 01.03.2021 на підставі наказу №22-0 від 24.02.2021.

Разом із тим, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 08.04.2021, тобто з пропущенням місячний строк звернення до суду.

При цьому, саме із датою припинення державної служби (01.03.2021) слід пов`язувати початок перебігу місячного строку звернення до суду з даним позовом, адже саме цього дня позивачу роз`яснено про відсутність у нього підстав для отримання відповідної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи, що позовні вимоги заявлені із порушенням строку для звернення до суду, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави, що його зумовили, разом із доказами поважності причин його пропуску.

Також суд зазначає, що в позовній заяві позивач посилається на наказ ТУ ДБР у м. Полтаві №22-о від 24.02.2021, однак в матеріалах справи він відсутній.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, підлягає сплаті в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.

Однак, у тексті позовної заяви позивачем зазначено про звільнення останнього від сплати судового збору, з посиланням на норми п. 1 ст.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2021 по дату ухвалення рішення у справі та щодо стягнення компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з 01.03.2021 по дату ухвалення рішення у справі суддя зазначає.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI визначено вичерпний перелік справ, у яких позивачі під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору і який розширеному тлумаченню не підлягає. До таких належать, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Системний аналіз норм ст.ст.94, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1, 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, дає підстави для висновку про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати), тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначено структуру оплати праці, яка складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці»).

Згаданий вище порядок затверджений постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 (Порядок № 100).

Згідно п. 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

У даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз.3 п. 2 Порядку № 100).

Пунктом 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Із наведених вище норм убачається, що заробітна плата відрізняється від середньої заробітної плати за структурою та порядком розрахунку, з огляду на що, вимога про стягнення середнього заробітку, а також вимога про виплату грошової компенсації є іншими вимогами, що виникли із трудових правовідносин, у той час, як Закон України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору у справах за позовом про стягнення середнього заробітку, грошової компенсації.

Наведена правова позиція узгоджується також і з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в його постанові від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16 та Верховного Суду, викладеній в його постанові від 19.02.2020р. у справі №761/943/18, дана правова позиція підлягає обов`язкову врахуванню адміністративним судом відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючі викладене за позовну вимогу щодо стягнення заборгованість із заробітної плати у формі премії 30 відсотків посадового окладу працівника Державного бюро розслідувань за лютий-березень 2021 року, у загальному розмірі 12612 грн. 00 коп., позивач звільнений від сплати судового збору.

Однак, як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом позову у даній справі є три позовні вимоги, відповідно, сума судового збору становить за які необхідно сплатити 1816,00 грн., однак позивач надав квитанцію №92929 від 06.04.2021, де він сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн..

Так суд зазначає, всупереч вимогам п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем не зазначено власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що надані позивачем докази в обґрунтування своєї правової позиції подані до суду з порушенням вимог, встановлених ст. 94 КАС України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, Чинний з 01.09.2003 (далі ДСТУ 4163-2003).

Відповідно до п. 1.1 ДСТУ 4163-2003 Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи):

- постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо,

створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Відповідно до п. 5.27 вказаного стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Відповідно до п. 5.30 ДСТУ 4163-2003 відмітка про наявність документа в електронній формі містить повне ім`я файлу і його місце зберігання, код оператора та інші пошукові дані. Її ставлять у центрі нижнього берега лицьового боку першого аркуша документа.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду належним чином завірені копії документів, що додані до позову з копією для відповідача.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

"...Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).

Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми позовної заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.

Аналогічний висновок зробив, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 по справі №0240/2226/18-а.

Відповідно, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, третя особа - Директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві підполковник Державного бюро розслідувань Маньковський Денис Володимирович про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації, поданий з порушенням вимог ст. 160, 161 КАС України.

Згідно ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно:

- надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та доказами поважності причин його пропуску;

- надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. на наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- надати до суду власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- надати до суду належним чином завірені копії документів, що додані до позову з копією для відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вул. Соборності, буд. 37, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 42334163), третя особа - Директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві підполковник Державного бюро розслідувань Маньковський Денис Володимирович (вул. Соборності, буд. 37, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації - залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вищевказані документи безпосередньо до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду.

Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки протягом п`яти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику з усіма доданими до неї документами.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ю.О. Супрун