Рішення № 96212342, 13.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 квітня 2021 року Справа № 520/1750/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сагайдака В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" (провулок Сімферопольський, буд. 6, офіс 301/4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34630002) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003160706 від 18.01.2021 року та податкове повідомлення-рішення №00003180706 від 18.01.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає їх безпідставними, незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ – СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, а порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки.

Представник позивача заявлені вимоги позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС” з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Фішер-2018» за травень 2019; ТОВ «Роузмарін Компані» за травень 2019; ТОВ «Фьючер Стайл» за лютий 2019, березень 2019; ТОВ «Енгус Груп» за березень 2019; ТОВ «Парекс ЛТД» за грудень 2018; ТОВ «Елект Форс» за грудень 2018, січень 2019; ТОВ «Профіт Плейс» за листопад 2018; ТОВ «Тінер ОПТ» за березень 2018; ТОВ «Тайд Лімітед» за вересень 2017; ТОВ «ФоркСет» за жовтень 2018; ТОВ «Офіон ЛТД» за жовтень 2018; ТОВ «КУРСПРОМ» за червень 2017; ТОВ «ТГ «КАСТА» за листопад 2017, грудень 2017, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

За результатами вищезазначеної перевірки, ГУ ДПС у Харківській області був складений акт від 12.12.2020 року, відповідно до висновків якого, встановлені наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України - заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 875 306 грн.,;

- завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 113 431 грн.

ТОВ “ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС”, ознайомившись з вказаними висновками акту перевірки та не погодившись з ними, керуючись п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подало до ГУ ДПС у Харківській області заперечення до акту перевірки та копії додаткових документів.

21.01.2021 позивачем було отримано спірні податкові повідомлення-рішення.

В податковому повідомленні-рішенні №00003160706 зазначено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання ПДВ 2 344 132,50 грн.

В податковому повідомленні-рішенні №00003180706 зазначено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України і застосовано суму штрафних санкцій 0 грн. та встановлено суму завищення від`ємного значення 113 431 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16 липня 1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем надано повний обсяг первинних документів для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Фішер-2018»; ТОВ «Роузмарін Компані»; ТОВ «Фьючер Стайл»; ТОВ «Енгус Груп»; ТОВ «Парекс ЛТД»; ТОВ «Елект Форс»; ТОВ «Профіт Плейс»; ТОВ «Тінер ОПТ»; ТОВ «Тайд Лімітед»; ТОВ «ФоркСет»; ТОВ «Офіон ЛТД»; ТОВ «КУРСПРОМ»; ТОВ «ТГ «КАСТА», що підтверджується додатками до адміністративного позову та не заперечується сторонами по справі.

Відповідач як доказ правомірності видання спірних податкових повідомлень-рішень у Відзиві на позовну заяву та Акту перевірки посилається на Податкову інформацію відносно контрагентів позивача про:

- вчинення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення;

- відсутність матеріальних та зареєстрованих трудових ресурсів контрагентів Позивача;

- порушення контрагентами Позивача вимог податкового законодавства;

- не встановлення контрагентів Позивача за податковою адресою;

- наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони Позивачу укладати наведені договори із його контрагентами.

У ст. 204 ЦК проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 20.1.30 ч. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Враховуючи, що ГУ ДПС у Харківській області не навело жодного судового рішення, яким було визнано правочини недійсними або нікчемними, внаслідок чого посилання ДПС на неправомірне визначення декларування через встановлення нереальності господарських операцій є хибним.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Наведений правовий висновок викладений в Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 30.01.2018 року по справі № К/9901/612/18 2а-15124/11/2670 та від 30.01.2018 по справі №1570/5614/2012.

Таким чином, недекларування контрагентами Позивача у поданій податковій звітності результатів своїх господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не є підставою для позбавлення Позивача права на отримання податкової вигоди.

Більш того, Рішенням Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства "Інтерсплав" проти України (2007 рік), у справі за позовом товариства "Булвес" проти Болгарії (2009 рік)", а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) встановлені наступні юридичні факти, котрі являються обов`язковими для органів державної влади, контролюючих та правоохоронних органів – "Суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Якщо останній було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність.

Діюче законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або іншим чином порушили законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно саме для цієї особи - контрагента."

Відповідно до Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також норм діючого процесуального законодавства України, рішення Європейського суду з прав людини, а також рішення Верховного Суду України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Висновок контролюючого органу про відсутність матеріальних ресурсів та необхідної чисельності працівників у контрагентів Позивача на виконання робіт як підстава незаконного формування останнім податкового кредиту не знайшов підтвердження під час судового розгляду справи, та суперечить вимогам законодавства.

Також, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Наведений правовий висновок викладений в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 30.01.2018 року по справі № К/9901/630/18 820/5753/13-а.

Більш того, законодавство України не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Наведений правовий висновок викладений в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Можливі порушення контрагентами Позивача податкового законодавства, хоча Відповідач не надав даних доказів, має наслідком відповідальність та негативні наслідки виключно для них, але не є підставою для відповідальності Позивача.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, посилання контролюючого органу щодо порушень Позивача не відповідає дійсності, оскільки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається записів про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наведений правовий висновок викладений в Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 29.03.2019 року по справі № К/9901/41648/18.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідач не навів жодного вироку суду щодо контрагентів Позивача про притягнення їх до кримінальної відповідальності. Відповідач в своєму Відзиві на адміністративний позов та в Акті перевірки посилається на ненадання Позивачем під час перевірки сертифікатів якості та технічної документації на товар як підставу нереальності укладених правочинів.

Суд вважає безпідставними дані твердження Відповідача, відповідно до ст. 1 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” сертифікати якості та технічна документації на товар не є первинним бухгалтерським документом, який містить відомості про господарську операцію та встановлює реальність її вчинення. Під час дослідження доказів судом встановлено, а Відповідачем не заперечено, що Позивач надавав до перевірки сертифікати якості та технічну документацію на товар, що вбачається із Заперечень на Акт перевірки.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Фішер-2018»; ТОВ «Роузмарін Компані»; ТОВ «Фьючер Стайл»; ТОВ «Енгус Груп»; ТОВ «Парекс ЛТД»; ТОВ «Елект Форс»; ТОВ «Профіт Плейс»; ТОВ «Тінер ОПТ»; ТОВ «Тайд Лімітед»; ТОВ «ФоркСет»; ТОВ «Офіон ЛТД»; ТОВ «КУРСПРОМ»; ТОВ «ТГ «КАСТА», мали реальний характер, правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін даних договорів, товариство мало всі правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, оскільки дані суми, у зв`язку з придбанням товарів у вказаних контрагентів, підтверджені належними первинними документами, та придбаний ТОВ “ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС” товар призначався для використання в його господарській діяльності, у зв`язку з чим спростовуються висновки ГУ ДПС у Харківській області про порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Висновки ГУ ДПС у Харківській області, викладені в акті перевірки про порушення ТОВ “ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС” норм Податкового кодексу України, є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам, податкові повідомлення-рішення № 00003160706 та № 00003180706 від 18.01.2021 року є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" (провулок Сімферопольський, буд. 6, офіс 301/4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34630002) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003160706 від 18.01.2021 року та податкове повідомлення-рішення №00003180706 від 18.01.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ-СЕРВІС" (провулок Сімферопольський, буд. 6, офіс 301/4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34630002) суму сплаченого судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.