Рішення № 96212181, 06.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 р. № 520/1176/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника позивача - Осьмак О.В.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/1176/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2020 року форми "Р" № 00087380706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 372187,50 грн (за податковими зобов`язаннями 297750,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 74 437,5 грн);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2020 року форми "Р" № 00087390706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 496249,5 грн. (за податковим зобов`язанням 330833,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 165416,5 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення–рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 6282/20-40-07-06-10/36627281 від 14.12.2020.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Працівниками Головного управління ДПС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Гідротехпроект".

За результатами проведення перевірки складено акт № 6282/20-40-07-06-10/36627281 від 14.12.2020, в якому зафіксовані наступні порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 297750,00 грн, в тому числі за 2 квартал 2019 року в сумі 297750,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 330833,00 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 330833,00 грн.

На підставі вказано акту перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення рішення: № 00087380706 від 30 грудня 2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 372187,50 грн (за податковими зобов`язаннями 297750,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 74437,5 грн); № 00087390706 від 30 грудня 2020 року, яким ТОВ "Гідротехпроект" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 496249,5 грн (за податковим зобов`язанням 330833,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 165416,5 грн).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, підприємство звернулось до суду з даним позовом.

11.02.2019 між ТОВ "Гідротехпроект" (замовник) та ТОВ "ЕЛТА ПРОМ" (виконавець) укладено договір № Гт-575-19, відповідно до якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах цього договору особисто власними силами або із залученням субпідрядників виконати наступні роботи: "Математическое моделирование неупругого деформирования и разрушения элементов конструкций ГТС Украины".

В межах вказаного договору проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 14.05.2019 на загальну суму 995000,00 грн.

Відповідно до вказаної господарської операції складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову наклади) № 18 від 14.05.2019 на загальну суму 995000,00 грн.

Зобов`язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ "ЕЛТА ПРОМ" безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями № 568 від 04.06.2019 на суму 985000,00 грн, № 566 від 03.06.2019 на суму 10000,00 грн.

11.02.2019 ТОВ "Гідротехпроект" (замовник) та ТОВ "ЕЛТА ПРОМ" (виконавець) укладено договір № ГТ-577-19, відповідно до якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах цього договору особисто власними силами або із залученням субпідрядників виконати наступні роботи: "Математическое моделирование вибрационной прочности металических конструкций ГТС Украины".

В межах даного правочину проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 14.05.2019 на загальну суму 990000,00 грн.

Відповідно до вказаного договору складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 17 від 14.05.2019 на загальну суму 990000,00 грн.

Зобов`язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ "ЕЛТА ПРОМ", безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням: № 565 віл 03.06.2019 на суму 990000,00 грн.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію стосовно контрагента позивача, ТОВ "ЕЛТА ПРОМ", яка міститься в податковій інформації Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області № 451/05-099-46-03/42273017 від 29.07.2019 та на те, що проведеним аналізом ІС "Податковий блок" та ІС Єдиного реєстру податкових накладних, отриманих від постачальників встановлено, що ТОВ "РАЙСЕЛ ІНВЕСТ" не здійснював придбання робіт у ТОВ "ЕЛТА ПРОМ", суд зазначає наступне.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 по справі № 340/422/19 зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування, платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Суд зазначає, що за статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною, що підтверджується первинними документами.

Судом під час розгляду справи досліджено питання необхідності замовлення вищезазначених звітів та встановлено безпосередній зв`язок з господарською діяльністю позивача, а саме здійснення проектування гідротехнічних споруд, для якісного виконання якого позивачем замовлено послуги, що стосуються математичного моделювання фізичних процесів. Відповідних фахівців в галузі математики та ІТ -фахівців позивач в своєму штаті не має.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Так, договори, укладені позивачем із його конрагентом та первинні документи, що підтверджують реальність вказаного правочину, оформлені сторонами належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що проведені господарські операції за вищевказаними правочинами мали реальну господарську ціль для досягнення мети, а саме отримання прибутку.

Поряд із тим, в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентом іншого результату, ніж отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивача є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду усі належним чином засвідчені копії податкових накладних, квитанції про їх реєстрацію, актів здачі-приймання робіт, технічні завдання, протоколи узгодження ціни, платіжні доручення. Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Оцінивши наданні сторонами докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

Щодо порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі, суд зазначає наступне.

Так, контролюючий орган зазначив, що позивачем не підтверджено попередньо включені до складу податкового кредиту, суми податку, проте, суд не погоджується із вказаним висновком, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

За правилами п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 6282/20-40-07-06-10/36627281 від 14.12.2020 висновків, а відтак і законності винесених спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00087380706 від 30 грудня 2020 року та № 00087390706 від 30 грудня 2020 року є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" (місцезнаходження: вул. Ромена Ролана, б. 12,м. Харків,61058, ідентифікаційний код - 36627281) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00087380706 від 30 грудня 2020 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в загальному розмірі 372187 (триста сімдесят дві тисячі сто вісімдесят сім) грн 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00087390706 від 30 грудня 2020 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 496249 (чотириста дев`ятсот шість тисяч двісті сорок дев`ять) грн 50 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" (ідентифікаційний код - 366272820308) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495) судовий збір у розмірі 13027 (тринадцять тисяч двадцять сім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2021 року.

Суддя А.С. Мороко